Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №440/5306/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 р. Справа № 440/5306/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 по справі № 440/5306/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дії та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправними дії Військової частини щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення штаб-сержанта ОСОБА_2 , сержанта з матеріального забезпечення 1 реактивної артилерійської батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини за період з 20.03.2022 (дати зникнення безвісти) по 24.01.2023 (день виключення сі списків особового складу);

- зобов`язати Військову частину виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за штаб сержанта ОСОБА_2 , сержанта з матеріального забезпечення 1 реактивної артилерійської батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини за період з 20.03.2022 (дати зникнення безвісти) по 24.01.2023 (день виключення сі списків особового складу), враховуючи розміри, визначені п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та Порядком виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 на реквізити банківського рахунку ОСОБА_1 АТ КБ «Приватбанк» згідно чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства;

- зобов`язати Військову частину надіслати ОСОБА_1 в офіційному порядку інформацію (письмові документи), а саме:

- належним чином засвідчену копію наказу командира військової частини про виключення штаб-сержанта ОСОБА_2 зі списків особового складу;

- належним чином засвідчену копію відомостей (Довідку) про нараховане та виплачене грошове забезпечення штаб-сержанта ОСОБА_2 – помісячно за весь час перебування у військовій частині, а саме: з 03.05.2019 по 24.01.2023 (день виключення сі списків особового складу);

- належним чином засвідчену копію грошового атестату штаб сержанта ОСОБА_2 ;

- витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця штаб сержанта ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Військову частину підготувати та надати довідку про безпосередню участь штаб-сержанта ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на ОСОБА_1 для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» та додатку 1 до Порядку надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2025 року.№ 1360);

- зобов`язати Військову частину підготувати та надати довідку про розмір грошового забезпечення загиблого військовослужбовця за контрактом штаб-сержанта ОСОБА_2 за посадою сержанта з матеріального забезпечення 1 реактивної артилерійської батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини, яку займав загиблий з врахуванням визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених у відсотковому розмірі станом на 01.02.2023 року (базовий місяць для нарахування пенсії), для здійснення обчислення та перерахунку ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника з врахуванням вимог окремого доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683-з;

- зобов`язати Військову частину підготувати та надати довідку про розмір грошового забезпечення загиблого військовослужбовця за контрактом штаб-сержанта ОСОБА_2 за посадою сержанта з матеріального забезпечення 1 реактивної артилерійської батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини, яку займав загиблий з врахуванням визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених у відсотковому розмірі станом на 01.01.2024 року , для здійснення обчислення та перерахунку ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника з врахуванням вимог окремого доручення Міністра оборони України від 16.01.2024 № 183/уд. 13;

- зобов`язати Військову частину підготувати та надати довідку про розмір грошового забезпечення загиблого військовослужбовця за контрактом штаб-сержанта ОСОБА_2 за посадою сержанта з матеріального забезпечення 1 реактивної артилерійської батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини, яку займав загиблий з врахуванням визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених у відсотковому розмірі станом на 01.01.2025 року , для здійснення обчислення та перерахунку ОСОБА_1 (пенсії по втраті годувальника з врахуванням діючих окремих доручень та розпоряджень Міністерства оборони України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що у встановлений судом строк вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач не виконав, недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунув.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року по справі № 440/5306/26 про повернення позовної заяви за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та ухвалити нове судове рішення про направлення справи № 440/5306/26 до суду першої інстанції для продовження розгляду справи та вирішення питання про відкриття провадження.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги позивач зазначає, що позовні вимоги у даній справі не різняться за своїм предметом, оскільки стосуються оскарження рішень, які прийняті одним і тим же суб`єктом владних повноважень на основі виявлення одного правопорушення (не виплаті грошового забезпечення за період зникнення безвісти ОСОБА_2 ), що по суті виявились у протиправній бездіяльності, відмові у наданні документів та інформації, створенні штучних перешкод, невиконанні прямих посадових обов`язків. За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність, одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих ж правовідносин. Водночас, правила розгляду кількох пов`язаних між собою вимог, визначені у статті 21 КАС України. Суду першої інстанції не знайшов підстав для розгляду об`єднаних позовних вимог або підстав для їх роз`єднання. Отже, судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Відповідач реалізував своє процесуальне право на подання відзиву на апеляційну скаргу та просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 440/5306/26 залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Положеннями статей 160 та 161 КАС України визначено форму та зміст позовної заяви, а також визначено документи, що до неї додаються.

Частинами 1, 2 статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.

Ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху не може бути оскаржена окремо в апеляційному порядку, оскільки не включена до переліку ухвал, визначеного частиною другою статті 294 КАС України.

Разом з тим, суд першої інстанції не повинен тлумачити положення цієї статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, а також, застосовуючи положення статей 169 КАС України, формально підходити до цієї норми, у зв`язку з чим позовні заяви безпідставно залишати без руху та повертати їх.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що правомірність застосування до позовної заяви судом першої інстанції положення статті 169 КАС України та залишення її без руху перевіряється судом апеляційної інстанції під час перегляду ухвали, зокрема, про повернення позовної заяви.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної чи касаційної скарги на відповідне рішення суду.

Ураховуючи, що оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви постановлена судом першої інстанції за наслідками оцінки усунення позивачем недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 про залишення позовної заяви без руху, яка не може бути оскаржена окремо, то правова оцінка їй надається судом під час апеляційного перегляду справи на ухвалу про повернення позовної заяви.

Так, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду:

- позовної заяви, оформленої відповідно до частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, із зазначенням: у прохальній частині позовної заяви предмету позову, а саме: основної позовної вимоги (певного (конкретного) рішення, або певної (конкретної) дії, або певної (конкретної) бездіяльності військової частини, з якими позивач не погоджується), з доказами направлення відповідачу;

- уточненої позовної заяви, з доказами направлення відповідачу, яка б відповідала вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України (визначивши позовні вимоги, які мають єдині підстави їх виникнення, та доказування яких спирається на однакові докази);

- уточненої позовної заяви, з доказами направлення відповідачу, в якій буде викладено всі обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та доказів, що підтверджують вказані обставини;

- документа про сплату судового збору в сумі 5058,56 грн. або доказів на підтвердження підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

До суду надійшла заява про усунення недоліків разом із уточненою позовною заявою, в якій позивач зазначив, що не погоджується із зазначеною позицією суду, оскільки у первісній позовній заяві викладені усі обставини, що слугували підставою для звернення до суду з позовом. Зазначає, що підставою для звернення до суду була протиправна відмова у виплаті грошового забезпечення за зниклого безвісти штаб-сержанта ОСОБА_2 його брату ОСОБА_1 та ненадання копії грошового атестату штаб-сержанта ОСОБА_2 , витягу з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця штаб-сержанта ОСОБА_2 ; довідок про розмір грошового забезпечення загиблого військовослужбовця за контрактом штаб-сержанта ОСОБА_2 за посадою сержанта станом на 01.02.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 для здійснення обчислення та нарахування ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника. Також позивач зазначає, що наявна бездіяльність відповідача щодо надання довідки про безпосередню участь штаб-сержанта ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на ОСОБА_1 для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» та додатку 1 до Порядку надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2025 року. № 1360), яка необхідна для встановлення статусу члена загиблого.

Також позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5058,56 грн. та надіслані копії уточненої позовної заяви відповідачу по справі.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що за поданою позовною та уточненою позовною заявою фактично підлягають вирішенню окремі спори до відповідача, при цьому, підставами виникнення спірних правовідносин сторін є різні обставини, які мають індивідуальний характер, на які відповідачем надано різні відповіді/вчинено різні дії тощо.

Оскільки підстави позову та предмет доказування при заявлених позовних вимогах є різними, тому позивачу на виконання вимог Кодексу адміністративного судочинства України необхідно подати окремі позови із визначенням підстави позову та предмету доказування по кожній сформованій вимозі.

Таким чином, сформовані позивачем, вимоги не пов`язані між собою підставою виникнення та не є основними чи похідними одна від одної.

Також судом першої інстанції зазначено, що позивачем не оскаржуються рішення або дії чи бездіяльність військової частини, що прийняті (вчинені, допущені) ним як суб`єктом владних повноважень, та які б порушували права позивача у публічно-правових відносинах в цій частині та позивач фактично не заявляє про наявність публічно - правового спору з військовою частиною.

Відтак, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, суд вважав, що наявні підстави для повернення позовної заяви.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві, серед іншого, зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до частини дев`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до частини третьої статті 169 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

У постанові від 22.02.2024 у справі №990/150/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.»

У постанові від 25.01.2024 у справі №320/14843/23 Велика Палата Верховного Суду здійснюючи апеляційний перегляд ухвали Касаційного адміністративного суду про повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 169 КАС України, сформувала наступні висновки:

Згідно із частиною сьомою статті 169 КАС ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Водночас нормами КАС не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про залишення позовної заяви без руху окремо від рішення суду (нормами статті 294 КАС установлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду). У разі оскарження особою ухвали суду про повернення позовної заяви її доводи в апеляційній скарзі щодо відповідності нормам процесуального права ухвали про залишення позовної заяви без руху підлягають перевірці, оскільки це стосується підстав повернення позовної заяви.

Встановлюючи вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, стаття 160 КАС (так само, як і інші норми цього Кодексу) не вимагає конкретної форми, в якій мають бути викладені позовні вимоги та підстави на їх обґрунтування. Позивач має право довільно викладати зміст позовних вимог, підстави позову, спосіб (способи) захисту порушеного права або інтересу, передбачений законом або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити в рішенні.

Відкриття провадження у справі регламентовано нормами глави 2 розділу II КАС, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, визначати належних учасників справи.

Ці питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому.

Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції (в разі наявності підстав, визначених нормами КАС) може провести підготовче судове засідання для з`ясування відповідно до частини другої статті 173 цього Кодексу, зокрема, питань щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.»

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 300/4062/21).

У справі, що розглядається, у позовній заяві позивач просив суд визнати протиправність дій відповідача щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за штаб сержанта ОСОБА_2 , сержанта з матеріального забезпечення 1 реактивної артилерійської батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини за період з 20.03.2022 (дата зникнення безвісти) по 24.01.2023 (день виключення зі списків особового складу) та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за штаб сержанта ОСОБА_2 .

Також позивач просив суд зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 підготувати та надати довідку про розмір грошового забезпечення загиблого військовослужбовця за контрактом штаб-сержанта ОСОБА_2 за посадою сержанта з матеріального забезпечення 1 реактивної артилерійської батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини, яку займав загиблий з врахуванням визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених у відсотковому розмірі станом на 01.02.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 року для здійснення обчислення та перерахунку ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника .

Поміж тим, колегія суддів зауважує, що в уточненій позовній заяві позивач зазначав, що на запити адвоката ОСОБА_3 щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за загиблого брата та отримання необхідних довідок (грошового атестату, довідки про безпосередню участь у бойових діях, про додаткове грошове забезпечення, наказів та інше) - відповідачем не надано.

Таке формулювання позовних вимог та наведених на їх обґрунтування доводів вказує на те, що фактично позивач не погоджується з діями відповідача щодо невиплати йому грошового забезпечення за загиблого військовослужбовця та ненадання запитуваних документів і відомостей, необхідних для реалізації його права на отримання відповідного статусу та перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів зауважує, відповідно до приписів ч. 6 ст. 172 КАС України, суд за власної ініціативи до початку розгляду справи по суті може роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Отже, визначальною умовою для роз`єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз`єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Зазначений припис спрямований на те, щоб суб`єкт правовідносин міг з дотриманням принципів адміністративного судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Проте, таке роз`єднання можливе лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднав позовні вимоги.

Указаному кореспондує припис абзацу другого частини шостої статті 172 КАС України, згідно з яким розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 420/3956/20 від 30.09.2020.

Колегія суддів зазначає, що оскільки позивач об`єднав у позовній заяві вимоги, кожна з яких може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднає позовні вимоги (Полтавський окружний адміністративний суд) висновок про необхідність повернення позовної заяви є передчасним та таким, що суперечить завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

Щодо доказів, що підтверджують обставини викладені у позовній заяві, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Положенням ч. 10 ст. 79 КАС України передбачено, що докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Частиною 3 ст. 80 КАС України визначено, що про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

З наведеного випливає, що питання щодо збору доказів, їх належності та допустимості вирішується судом після відкриття провадження у справі, а не під час вирішення судом питання про прийняття позовної заяви. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи шляхом постановлення ухвал про витребування доказів. Також позивач у випадку не долучення певного доказу до позовної заяви має право заявити клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, у разі відсутності у справі доказів, вказана обставина може бути усунута і після відкриття провадження у справі.

Крім того, питання щодо витребування доказів суд може вирішити і на стадії відкриття провадження у справі. Питання про достатність, належність та допустимість таких доказів вирішується судом вже на стадії розгляду справи по суті. І тоді суд, який окрім іншого, відповідно до ч. 3 ст. 77 КАС України наділений повноваженнями збирати докази з власної ініціативи, має можливість під час розгляду справи за необхідності звернутись до відповідача чи інших осіб, які володіють необхідною для встановлення обставин справи інформацією, щодо витребування оригіналів документів, або належним чином завірених копій останніх.

Верховний Суд у постанові від 18.02.2020 у справі №320/3053/19 звернув увагу, що положення частини третьої статті 77 КАС України надають суду право пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи. Суд не повинен позбавляти особу права доступу до суду у зв`язку з відсутністю у неї певних документів, які можуть слугувати доказами у справі. Тим більше, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів зазначає, що на стадії прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі суд позбавлений можливості надати оцінку тим чи іншим доказам та заявленим вимогам, з`ясувати достатність доказів для вирішення справи, їх належність та допустимість, а тому повернення позовної заяви з підстав ненадання тих чи інших доказів або не обґрунтування певних вимог, не можна визнати доцільним.

Аналізуючи наведені обставини, колегія суддів не піддає сумніву те, що певні підстави для усунення недоліків позовної заяви існували. Проте, приймаючи до уваги формальні вимоги до позовної заяви, передбачені КАС України, та спосіб, у який вони були застосовані у цій справі, колегія суддів вважає, що повернення позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

На переконання суду апеляційної інстанції, надати оцінку повноті обґрунтування заявлених позивачем вимог суд першої інстанції повинен був в ході розгляду справи, шляхом встановлення всіх дійсних обставин справи та з урахуванням тих доказів, які на думку позивача є достатніми для вирішення справи.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 26.10.2023 у справі №120/6360/23.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що встановлені судом першої інстанції недоліки позовної заяви, що стосуються надання доказів, не перешкоджають суду розглянути справу по суті, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції формальним підходом до застосування ст.160, 161 КАС України, та в подальшому поверненням позовної заяви, з урахування приписів ст.169 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Колегія суддів наголошує, що статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Право на ефективний засіб юридичного захисту гарантовано ст. 13 Конвенції, в якій зазначається: кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Колегія суддів ураховує, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню особи до суду. Проте відповідно до практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливлює доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено право заявника на звернення до суду, з огляду на те, що повернення позовної заяви унеможливлює її належний розгляд та захист прав позивача у разі, коли буде встановлено дійсність їх порушення.

Згідно зі статтею 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача належить задовольнити, ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 по справі № 440/5306/26 - скасувати.

Справу № 440/5306/26 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова