Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №520/1057/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 р. Справа № 520/1057/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 (суддя Спірідонов М.О.; м. Харків) по справі № 520/1057/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 (надалі також - відповідач) в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суми грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 520/23335/24 у розмірі 163 345,64 гривень за весь час затримки: з 14.05.2024 по 16.01.2026.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суми грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 520/23335/24 у розмірі 163 345,64 гривень за весь час затримки виплати: з 14.05.2024 по 16.01.2026.

В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суми грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 520/23335/24 у розмірі 163 345,64 гривень за весь час затримки: з 14.05.2024 по 16.01.2026 є протиправною та такою, що порушує права позивача.

Рішенням від 23 березня 2026 року Харківський окружний адміністративний суд задовольнив позов ОСОБА_1 .

Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суми грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 520/23335/24 у розмірі 163 345,64 гривень за весь час затримки: з 14.05.2024 по 16.01.2026.

Зобов`язав військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суми грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 520/23335/24 у розмірі 163 345,64 гривень за весь час затримки виплати: з 14.05.2024 по 16.01.2026.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/1057/26 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до НОМЕР_3 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на передчасність та безпідставність заявлених позивачем вимог. Зазначає, що всі види грошового забезпечення нараховувались та виплачувались позивачу своєчасно та в повному обсязі. Також вказує, що дії НОМЕР_3 прикордонного загону ставляться в залежність від наявності належного обсягу бюджетного асигнування. За відсутності в достатньому об`ємі бюджетних асигнувань, розпорядник коштів нижчого рівня не може вплинути.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , у період з 02.10.2009 по 11.12.2009 та з 24.06.2010 по 14.05.2024 проходив військову службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військовій частині НОМЕР_2 ), що підтверджується витягом із послужного списку.

Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 02.10.2009 №356-ОС та від 25.06.2010 №215-ОС позивача було зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, а наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 14.05.2024 №370-ОС позивача виключено зі списків військової частини та всіх видів забезпечення.

Не погодившись з виплаченою сумою грошового забезпечення при звільненні, позивач звернувся до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 року по справі № 520/23335/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у непризначенні та невиплаті ОСОБА_1 при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби за посадою з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2021, 2022 роки.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки (за виконання обов`язків військової служби за посадою з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку), передбаченої частиною 4 статтею 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2021, 2022 роки.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у непроведенні кінцевого розрахунку з ОСОБА_1 у день виключення зі списків військової частини та виплати всіх належних сум, зокрема компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби за посадою з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку.

Стягнуто з Військової частини НОМЕР_2 середній заробіток на користь ОСОБА_1 за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за 6 місяців.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 року по справі № 520/23335/24 відповідачем 16.01.2026 року позивачу виплачено кошти в сумі 163345,64 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації втрат доходів у зв`язку із порушенням термінів виплати у належному розмірі грошового забезпечення, звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та дійшов висновку, що відповідачем у спірних правовідносинах допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суми грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 520/23335/24 у розмірі 163 345,64 гривень за весь час затримки: з 14.05.2024 по 16.01.2026.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення)

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Використане у статті 3 Закону № 2050 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11439/19 та від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пунктами 1-3 Порядку № 159 визначено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Таким чином, провівши правовий аналіз зазначених законодавчих норм, колегія суддів доходить висновку, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення, а право на отримання такої особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2022 року у справі № 460/4765/20.

У справі, що розглядається, спірним є питання виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Колегія суддів наголошує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії тощо; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата тощо); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558, грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558, у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

З викладеного випливає, що грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні додаткової відпустки виплачується тільки при звільненні військовослужбовця, тільки один раз за весь період служби, тобто ця виплата має разовий характер і не підпадає під дохід, за затримку виплати якого нараховується компенсація у відповідності до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року по справі № 300/843/20, відповідно до якого, грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка, хоча і включається до фонду заробітної плати (додаткового), проте є виплатою за невідпрацьований час, тобто має іншу правову природу - відноситься до разових платежів; не пов`язана з виконанням позивачем своїх службових обов`язків і має компенсаційний характер, пов`язаний, як правило, із фактом звільнення працівника.

Так само Верховний Суд у постанові від 29.03.2023 у справі № 640/24361/19 звернув увагу, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка включається до додаткового фонду заробітної плати, є виплатою за невідпрацьований час, і має компенсаційний характер, пов`язаний, як правило, із фактом звільнення працівника.

Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для зобов`язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суми грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 520/23335/24.

Суд першої інстанції на викладене уваги не звернув, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 по справі № 520/1057/26 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова