Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №600/1795/26-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1795/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 16 Регіональна військово-лікарська комісія про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до 16 Регіональної військово-лікарської комісії (далі - відповідач, 16 РВЛК), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 16 Регіональної військово-лікарської комісії у формі протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-1212-1454-0798-7 від 12.12.2025 про незатвердження свідоцтва про хворобу №2025-0620-0900 від 20.06.2025;

- зобов`язати 16 Регіональну військово-лікарську комісію затвердити свідоцтво про хворобу №2025-0620-0900 від 20.06.2025 про непридатність ОСОБА_1 до військової служби з виключенням з військового обліку.

1.2. Ухвалою суду від 16.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

1.3. 01.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача.

2.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вперше його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку довідкою ВЛК від 15.07.2022 на підставі статті 30А графи ІІ Розкладу хвороб, однак з невідомих причин з військового обліку його своєчасно не виключено. Надалі свідоцтвом про хворобу № 1103 від 26.10.2023 його повторно визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 30А графи ІІІ Розкладу хвороб, проте 16 РВЛК 29.06.2024 це свідоцтво не затвердила та рекомендувала провести повторний медичний огляд.

2.2. Після проходження повторного медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) прийняла постанову, оформлену свідоцтвом про хворобу № 2025-0620-0900 від 20.06.2025, якою позивача знову визнано непридатним до військової служби за статтею 30а графи ІІІ Розкладу хвороб. Однак протоколом засідання штатної ВЛК № 2025-1212-1454-0798-7 від 12.12.2025 відповідач цю постанову не затвердив із посиланням на некоректне формулювання клініко-експертного діагнозу та неохайне оформлення з порушенням вимог додатків 11, 13 до Положення.

2.3. Позивач наголошує, що з 2022 року діагноз, на підставі якого його визнано непридатним до військової служби, залишається незмінним (короткозорість високого ступеня обох очей, складний короткозорий астигматизм обох очей, амбліопія середнього ступеня обох очей), а відповідач жодного разу не ставив під сумнів ні сам діагноз, ні висновок про непридатність. На думку позивача, виявлені відповідачем недоліки мають суто формальний характер, не впливають на діагноз та ступінь придатності до військової служби, а тому не можуть бути підставою для незатвердження постанови. Посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України», позивач вказує, що помилки державних органів не повинні виправлятися за рахунок особи.

2.4. Позиція відповідача.

2.4. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що 16 РВЛК як ВЛК регіону є штатною військово-лікарською комісією, до повноважень якої належить, зокрема, контроль, розгляд, затвердження, а за наявності підстав - незатвердження постанов підпорядкованих ВЛК. На думку відповідача, після ретельного та комплексного вивчення експертами НОМЕР_1 РВЛК постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленої свідоцтвом про хворобу №2025-0620-0900 від 20.06.2025, з наданням клінічної оцінки всім діагнозам та дослідженням медичних документів, цю постанову вирішено не затвердити із зазначенням конкретних причин незатвердження та наданням рекомендацій відповідно до пункту 22.4 глави 22 розділу ІІ Положення, тож процедуру проведення військово-лікарської експертизи відповідачем не порушено.

2.5. Також, відповідач вказує, що позивач не реалізував передбаченого Положенням права на оскарження рішення до Центральної військово-лікарської комісії (далі - ЦВЛК), а суд не може здійснювати власну оцінку підставності постанови ВЛК, оскільки не є спеціалізованою установою в медичній сфері, та не може підміняти суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним дискреційних повноважень. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19, відповідач зазначає, що обов`язок відповідача доказувати правомірність свого рішення не виключає обов`язку позивача довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є молодшим лейтенантом запасу та перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний, що підтверджується витягом із застосунку «Резерв+».

3.2. Довідкою ВЛК від 15.07.2022 позивача на підставі статті 30А графи ІІ Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

3.3. 26.10.2023 позаштатна постійно діюча ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) провела медичний огляд позивача, за результатами якого оформлено свідоцтво про хворобу № 1103, згідно з яким на підставі статті 30А графи ІІІ Розкладу хвороб позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

3.4. Постановою 16 РВЛК від 29.06.2024 свідоцтво про хворобу № 1103 щодо молодшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 не затверджено з причин: «неповноцінне обстеження хворого, оформлено неохайно, з порушенням вимог додатку 4, 13 до Положення, відсутні бланки з результатами аналізів». Рекомендовано: «повторне ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , експертне рішення прийняти за новим протоколом».

3.5. На виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 30.01.2025 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 провела повторний медичний огляд позивача, за результатами якого прийнято постанову, оформлену свідоцтвом про хворобу № 2025-0620-0900 від 20.06.2025, про непридатність позивача до військової служби на підставі статті 30а графи ІІІ Розкладу хвороб.

3.6. Протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-1212-1454-0798-7 від 12.12.2025 16 РВЛК вирішила постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 (Глибока), оформлену свідоцтвом про хворобу № 2025-0620-0900 від 20.06.2025, не затверджувати. Причини незатвердження: «1. Некоректно сформульований клініко-експертний діагноз. 2. Оформлено неохайно, з порушенням вимог додатку 11, 13 до Положення». Рекомендовано: переоформити свідоцтво про хворобу відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ та виправити недоліки, зазначені ВЛК НОМЕР_1 РВЛК; зазначити нові номер та дату свідоцтва про хворобу, які відповідають даті переоформлення; переоформлене свідоцтво про хворобу та медичну документацію повторно подати на адресу НОМЕР_1 РВЛК у найкоротший термін.

3.7. Згідно з відомостями застосунку «Резерв+» позивач значиться військовозобов`язаним, з відміткою про визнання його непридатним відповідно до постанови ВЛК від 20.06.2025.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.2. Згідно зі статтею 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

4.3. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними військового обов`язку здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII). Абзацом першим частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII встановлено, що громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд згідно з рішеннями військово-лікарської комісії.

4.4. Процедуру проведення військово-лікарської експертизи визначає Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі – Положення № 402, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

4.5. Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК. Члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, об`єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.

4.6. Відповідно до пункту 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать ЦВЛК та ВЛК регіону.

4.7. Підпунктом 2.4.4 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 передбачено, що на ВЛК регіону покладаються, зокрема, організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.

4.8. Згідно з підпунктом 2. 4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема, перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз`яснення з питань військово-лікарської експертизи, приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовозобов`язаних.

4.9. Підпунктом 2.4.6 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 встановлено, що рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Відповідно до підпункту 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 постанова ВЛК регіону може бути оскаржена у ЦВЛК або в судовому порядку.

4.10. Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 при встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців.

4.11. Відповідно до пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до Положення). Після перевірки ВЛК обласних ТЦК та СП та у разі відсутності помилок електронні документи з постановами ВЛК про непридатність до військової служби направляються через ІКС до штатних ВЛК відповідно до адміністративно-територіальної зони відповідальності. Після затвердження постанови протокол засідання штатної ВЛК передається з ІКС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пізніше наступного дня після затвердження.

4.12. Згідно з пунктом 20.2 глави 20 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК.

4.13. Пунктом 22.4 глави 22 розділу ІІ Положення № 402 визначено, що у штатних ВЛК протоколом є також бланк свідоцтва про хворобу, довідки, надіслані для затвердження (контролю) або перегляду постанов, якщо документ, яким оформлено остаточну постанову, підписується головою, членами комісії, які брали участь у засіданні, і секретарем.

4.14. Відповідно до пункту 22.5 глави 22 розділу ІІ Положення № 402 документи з постановами ВЛК, які підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляються на перевірку та затвердження через ІКС. За результатами перевірки та у разі виявлення помилок або відсутності необхідних підтверджуючих документів штатна ВЛК відправляє засобами ІКС документи на доопрацювання до ВЛК, з яких вони надійшли, з обґрунтуванням причин незатвердження та необхідними рекомендаціями.

4.15. Згідно з пунктом 22.8 глави 22 розділу ІІ Положення № 402 свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК затвердженню під час дії особливого періоду на всіх військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів - ВЛК регіону.

4.16. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно.

4.17. Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

4.18. Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

4.19. Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Щодо меж судового контролю.

5.1. Спірним у цій справі є питання правомірності рішення 16 РВЛК, оформленого протоколом № 2025-1212-1454-0798-7 від 12.12.2025, яким не затверджено постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 про непридатність позивача до військової служби.

5.2. Суд погоджується з доводами відповідача про те, що адміністративний суд не наділений компетенцією самостійно оцінювати медичну частину висновків військово-лікарської комісії, встановлювати діагноз чи визначати ступінь придатності особи до військової служби. Водночас це не означає, що рішення штатної ВЛК перебувають поза межами судового контролю. Суд у таких справах перевіряє дотримання процедури прийняття рішення, наявність передбачених Положенням № 402 підстав для його прийняття, а також відповідність рішення критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема критерію обґрунтованості.

5.3. Підпунктом 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 право ВЛК регіону не затверджувати постанови підпорядкованих ВЛК прямо обумовлено «наявністю підстав», а пунктом 22.5 глави 22 розділу ІІ Положення № 402 на штатну ВЛК покладено обов`язок повертати документи на доопрацювання «з обґрунтуванням причин незатвердження та необхідними рекомендаціями». Отже, незатвердження постанови є не довільним, а зв`язаним рішенням, яке має містити конкретні, перевірювані причини та рекомендації, виконання яких дає змогу підпорядкованій ВЛК усунути недоліки.

Щодо доводів про необхідність оскарження рішення до ЦВЛК.

5.4. Суд відхиляє аргумент відповідача про те, що позивач мав спершу оскаржити рішення до ЦВЛК. Підпунктом 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 прямо передбачено, що постанова ВЛК регіону може бути оскаржена у ЦВЛК або в судовому порядку, тобто на розсуд особи. Ні Положення № 402, ні закон не встановлюють обов`язкового досудового порядку вирішення такого спору, а тому невикористання позивачем можливості звернення до ЦВЛК не позбавляє його права на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Щодо обґрунтованості оскаржуваного рішення.

5.5. Як встановлено судом, причинами незатвердження постанови відповідач визначив: «некоректно сформульований клініко-експертний діагноз» та «оформлено неохайно, з порушенням вимог додатку 11, 13 до Положення».

5.6. Проте жодна з наведених причин не розкриває, у чому саме полягає некоректність формулювання діагнозу (яке формулювання вважається належним, чи впливає виявлена неточність на кваліфікацію захворювання за відповідною статтею та графою Розкладу хвороб і на висновок про ступінь придатності), а також які саме реквізити, розділи чи графи свідоцтва про хворобу заповнено з порушенням і яких саме вимог додатків 11 та 13 до Положення № 402 не дотримано. Рекомендація «виправити недоліки, зазначені ВЛК 16 РВЛК» за відсутності конкретизації цих недоліків має невизначений характер і фактично не може бути виконана підпорядкованою ВЛК.

5.7. Такі формулювання за своїм змістом є загальними оціночними судженнями, які не дозволяють ні особі, щодо якої прийнято рішення, ні ВЛК, до якої документи повернуто на доопрацювання, ні суду з`ясувати фактичні підстави рішення та перевірити їх наявність.

Відтак оскаржуване рішення не відповідає вимозі пункту 22.5 глави 22 розділу ІІ Положення № 402 щодо обґрунтування причин незатвердження, а також критерію обґрунтованості, визначеному частиною другою статті 2 КАС України.

5.8. Не усуває зазначеного недоліку і відзив на позовну заяву.

Відповідач обмежився відтворенням змісту норм Положення № 402 та загальним твердженням про «ретельне та комплексне вивчення» документів «з наданням клінічної оцінки всім діагнозам», однак не навів жодних конкретних даних щодо змісту виявлених порушень і не надав суду жодного документа, який би фіксував таку клінічну оцінку. При цьому саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення.

Позивач, у свою чергу, надав суду всі наявні в нього документи щодо проходження військово-лікарської експертизи, чим виконав обов`язок, передбачений частиною першою статті 77 КАС України, тому посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 не спростовує висновків суду.

5.9. Суд також звертає увагу, що оскаржуване рішення не містить жодних зауважень щодо самого захворювання позивача чи обґрунтованості висновку про його непридатність до військової служби. У разі наявності сумнівів щодо достовірності медичних даних відповідач не був позбавлений можливості скористатися наданими йому підпунктами 2.4.5, 2.4.6 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 повноваженнями щодо направлення позивача на контрольне обстеження або проведення повторного чи контрольного медичного огляду, однак цього не зробив.

5.10. Крім цього, суд враховує, що вже вдруге постанова підпорядкованої ВЛК про непридатність позивача до військової служби не затверджується відповідачем переважно з підстав, пов`язаних з оформленням документів, унаслідок чого з липня 2022 року позивач, щодо якого тричі приймалися постанови про непридатність до військової служби за тією самою статтею Розкладу хвороб, перебуває у стані правової невизначеності щодо свого статусу. Спірне рішення прийнято 12.12.2025, тобто майже через шість місяців після прийняття постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , причин чого відповідач не пояснив.

5.11. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) наголосив на принципі «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно, належним чином і якомога послідовніше. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

5.12. З урахуванням викладеного суд вважає, що рішення 16 РВЛК, оформлене протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-1212-1454-0798-7 від 12.12.2025, прийняте необґрунтовано, без дотримання вимог пункту 22.5 глави 22 розділу ІІ Положення № 402, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо належного способу захисту порушеного права.

5.13. Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача затвердити свідоцтво про хворобу № 2025-0620-0900 від 20.06.2025, суд зазначає, що затвердження постанови ВЛК штатною ВЛК передбачає експертну оцінку медичних документів, клініко-експертного діагнозу та відповідності постанови вимогам Положення № 402, що належить до виключної компетенції військово-лікарських комісій. Суд не може перебирати на себе такі повноваження та підміняти відповідача, а висновки суду про необґрунтованість оскаржуваного рішення не є встановленням правильності медичної частини постанови. За таких обставин умови, визначені частиною четвертою статті 245 КАС України для зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, відсутні.

5.14. Водночас саме лише скасування оскаржуваного рішення не призведе до повного відновлення прав позивача, оскільки постанова ВЛК про його непридатність до військової служби залишиться нерозглянутою. Тому з метою ефективного захисту прав позивача суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену свідоцтвом про хворобу № 2025-0620-0900 від 20.06.2025, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, зокрема з обов`язковим зазначенням конкретних, перевірюваних причин у разі незатвердження постанови.

VI. ВИСНОВКИ СУДУ

6.1. Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

6.2. Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення 16 РВЛК, оформленого протоколом № 2025-1212-1454-0798-7 від 12.12.2025, підлягає задоволенню, а вимога про зобов`язання відповідача затвердити свідоцтво про хворобу - задоволенню частково, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути постанову ВЛК з урахуванням висновків суду.

6.3. Інші доводи та аргументи сторін суд до уваги не бере, оскільки вони не спростовують висновків суду. При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04), згідно з якою хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

6.4. З огляду на викладене позов належить задовольнити частково.

VII. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

7.1. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які пов`язані з розглядом справи, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

7.2. Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн. Оскільки суд визнав протиправним та скасував оскаржуване рішення відповідача, а порушене право позивача підлягає відновленню у спосіб, визначений судом (частково), судовий збір підлягає стягненню частково у розмірі 1000,00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

7.3. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення 16 Регіональної військово-лікарської комісії, оформлене протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-1212-1454-0798-7 від 12.12.2025, про незатвердження постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленої свідоцтвом про хворобу №2025-0620-0900 від 20.06.2025, щодо ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати 16 Регіональну військово-лікарську комісію повторно розглянути постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену свідоцтвом про хворобу № 2025-0620-0900 від 20.06.2025, щодо ОСОБА_1 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань 16 Регіональної військово-лікарської комісії (код ЄДРПОУ 08380628) судовий збір у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок).

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - 16 Регіональна військово-лікарська комісія (вул. Стрийська, буд. 73А, м. Львів, Львівський р-н, Львівська обл., 79045 код ЄДРПОУ 08380628).

Суддя О.В. Анісімов