Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №600/2502/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/2502/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос море" до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос Море» (далі – позивач) звернулося до суду з позовом до Чернівецької митниці Державної митної служби України (далі – відповідач), в якому (з урахуванням уточненої позовної заяви) просить :

- визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України №UA408000/2025/000134/2 від 12.05.2025 р. про коригування митної вартості товарів та картку відмови №UA408020/2025/000453.

1.2. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.05.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

1.3. 04.06.2025 від представника Чернівецької митниці Державної митної служби України до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху з підстав некоректного зазначення номера оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

1.4. Ухвалою суду від 20.06.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Чернівецької митниці Державної митної служби України про залишення позовної заяви без руху.

1.5. Ухвалою суду від 08.07.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Чернівецької митниці Державної митної служби України про розгляд справи №600/2502/25-а у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. В обґрунтування позовних вимог, згідно позовної заяви та відповіді на відзив, представник позивача зазначає, що з метою митного оформлення товару декларантом в інтересах ТОВ "Агрос Море" було надано Чернівецькій митниці митну декларацію та на підтвердження митної вартості товарів надано ряд підтверджуючих документів.

2.2. Проте, Чернівецькою митницею було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у зв`язку із тим, що в поданих документах містяться розбіжності.

2.3. Позивач не погоджується з винесеними рішеннями про коригування митної вартості товарів, вважає їх необґрунтованими, незаконними та такими, що винесені з порушенням чинного законодавства, а викладені у них обставини та підстави порушення митних правил не відповідають дійсності, відтак вказує, що відповідач протиправно здійснив коригування заявленої митної вартості товару та визначив таку вартість за резервним методом.

Позиція відповідача

2.4. Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову.

2.5. Зазначив, що подані декларантом до митного оформлення документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності та невідповідності, зокрема:

- в п.п.1.1 контракту від 04.03.2025 №К008883 зазначено, що ціни на товар зазначаються в Інвойсах по мірі формування кожної партії вантажу. В інвойсі від 04.03.2025 VKO25040178 ціна зазначена за кілограм товару. Відомості щодо наявності упаковки та маркування в положеннях контракту відсутні. Разом з тим, відповідно до пакувального аркушу від 04.03.2025 б/н та інвойсу від 04.03.2025 № VKO25040178, товар постачається в мішках (п/п або джут) по 60,00 кг. Також зазначено про наявність маркування. Відомостей щодо включення вартості упаковки та маркування, яка є складовою митної вартості товару, не надано;

- в п.п.2.6 контракту від 04.03.2025 №К008883 зазначено: що товар доставляється морським транспортом в порт країни Покупця. В інвойсі від 04.03.2025 VKO25040178 зазначено умови поставки «CIF Constanta(RO)». В гр.20 «Умови поставки» митної декларації заявлено «CIF RO Constanta». Відповідно до умов контракту від 04.03.2025 K008883 Покупцем є ТОВ «Агрос Море» (Україна). Роз`яснень не надано;

- п.2 та п.4 контракту від 04.03.2025 №К008883 передбачена наявність Замовлення, в точній відповідності до якого поставляється товар. Замовлення не надано;

- для підтвердження транспортних витрат надано довідку про транспортні витрати на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 06.05.2025 б/н. Інших документів не надано. Оскільки довідка про перевезення не є документом первинного бухгалтерського обліку та не міститься в переліку документів згідно з наказом МФУ від 24.05.2012 №599, виникає питання щодо документального підтвердження числового значення доданих транспортних витрат. Крім того, відсутнє документального підтвердження умов надання послуг та розрахунків з перевізником, що може вплинути на числове значення транспортних витрат, як складової митної вартості.

2.6. Таким чином, митний орган не вбачав за можливе визнати визначену декларантом митну вартість із застосуванням першого методу її визначення (за ціною договору) та визначив митну вартість за резервним методом.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін судом встановлено, що 04.03.2025 року між компанією EFICO SA (Продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрос Море» (надалі - Покупець, Платник, Вантажоодержувач або Позивач) укладено контракт №К008883 (надалі - Контракт), відповідно до умов та положень цього контракту Продавець здійснює продаж, а Покупець купує продовольчі та промислові товари, що поставляються «Продавцем», у кількості та за цінами, які вказані в Рахунках-фактурах у міру формування кожної партії товару. Сторони Договору діють і несуть відповідальність у суворій відповідності з наступними умовами (п.1.1. Контракту).

У відповідності до п. 2.1. Контракту, умови поставки відповідають ІНКОТЕРМС - 2010, необхідне вказується в рахунку-фактурі, який відповідає кожній поставці. Дата доставки - це дата завантаження товару.

Згідно п. 2.3. Контракту Покупець надсилає Продавцю електронну версію замовлення. Продавець перевіряє та підтверджує замовлення (п. 2.4. Контракту).

3.2. На виконання п. 2.3. Контракту, 04.03.2025 року ТОВ «Агрос Море» направило Продавцю замовлення (Ордер) №25047 в якому зазначено найменування Товару, вагу, що планується придбати, матеріал та спосіб упаковки. Також зазначено, що вартість упаковки, маркування та доставки має входити у вартість товару.

Інвойсом VKO25040178 від 04.03.2025 року сторони погодили умови доставки СІF Константа, найменування, вагу, кількість, ціну за кілограм, загальну вартість Товару, матеріал та спосіб упаковки.

Пакувальним листом від 04.03.2025 р. Постачальником погоджено матеріал та спосіб упаковки товару.

ТОВ «Агрос Море» сплатило вартість товару, що підтверджується міжнародним переведенням SWIFT в іноземній валюті №250410/001600248 та банківською випискою за 10.04.2025 року.

3.3. На виконання умов вищевказаного договору та згідно інвойсу VKO25040178 від 04.03.2025, декларантом ФОП Симак Олександром в інтересах ТОВ «Агрос Море» було заявлено до митного оформлення на Чернівецький митниці Державної митної служби України митну декларацію 25UA408020017528U7.

Митна вартість товарів була визначена Товариством за ціною господарської операції, визначеної у відповідності до контракту №К008883 від 04.03.2025 р. на підставі інвойсу VKO25040178 від 04.03.2025 р. на суму 76 416,00 доларів США.

3.4. За результатами розгляду митної декларації Чернівецькою митницею Держмитслужби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA408000/2025/000134/2 від 12.05.2025 року.

3.5. Згідно вищевказаного рішення про коригування митної вартості товарів митним органом визначено митну вартість за резервним методом та зобов`язано декларанта подати нову митну декларацію за ціною товару, яка зазначена в Рішенні про коригування митної вартості. Підставою для коригування митної вартості товару в рішенні митний орган зазначає ч. 3 ст. 53 МК України, зокрема те, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, зокрема:

- в п.п.1.1 контракту від 04.03.2025 №К008883 зазначено, що ціни на товар зазначаються в Інвойсах по мірі формування кожної партії вантажу. В інвойсі від 04.03.2025 VKO25040178 ціна зазначена за кілограм товару. Відомості щодо наявності упаковки та маркування в положеннях контракту відсутні. Разом з тим, відповідно до пакувального аркушу від 04.03.2025 б/н та інвойсу від 04.03.2025 № VKO25040178, товар постачається в мішках (п/п або джут) по 60,00 кг. Також зазначено про наявність маркування. Відомостей щодо включення вартості упаковки та маркування, яка є складовою митної вартості товару, не надано;

- в п.п.2.6 контракту від 04.03.2025 №К008883 зазначено: що товар доставляється морським транспортом в порт країни Покупця. В інвойсі від 04.03.2025 VKO25040178 зазначено умови поставки «CIF Constanta(RO)». В гр.20 «Умови поставки» митної декларації заявлено «CIF RO Constanta». Відповідно до умов контракту від 04.03.2025 K008883 Покупцем є ТОВ «Агрос Море» (Україна). Роз`яснень не надано;

- п.2 та п.4 контракту від 04.03.2025 №К008883 передбачена наявність Замовлення, в точній відповідності до якого поставляється товар. Замовлення не надано;

- для підтвердження транспортних витрат надано довідку про транспортні витрати на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 06.05.2025 б/н. Інших документів не надано. Оскільки довідка про перевезення не є документом первинного бухгалтерського обліку та не міститься в переліку документів згідно з наказом МФУ від 24.05.2012 №599, виникає питання щодо документального підтвердження числового значення доданих транспортних витрат. Крім того, відсутнє документального підтвердження умов надання послуг та розрахунків з перевізником, що може вплинути на числове значення транспортних витрат, як складової митної вартості.

Декларантом додатково надано Генеральний договір транспортного експедирування від 09.09.2024 №10443 та договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 15.05.2024 №1505.

Відповідачем запропоновано подати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. У відповідь на вказану пропозицію декларантом подано заяву від 12.05.2025 №1 про те, що ТОВ «Агрос Море» не має змоги надати інші додаткові документи.

3.6 У зв`язку з прийнятим рішенням про коригуванням митної вартості товару, Чернівецькою митницею було сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2025/000453.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.2. Згідно статті 1 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

4.3. Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

4.4. Згідно частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

4.5. Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

4.6. Згідно частини 8 статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:

1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;

2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;

3) відомості про найменування країн відправлення та призначення;

4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;

5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів;

6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про надання забезпечення сплати митних платежів: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі надання забезпечення сплати митних платежів);

7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;

8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;

9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу;

10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

4.7. Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

4.8. Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

4.9. Як встановлено частиною 2 статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

4.10. Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

4.11. Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

4.12. Згідно частини 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

4.13. Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

4.14. Згідно із частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

4.15. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

4.16. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

4.17. Відповідно до частини 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

4.18. Частинами 2 та 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

4.19. Відповідно до частин 4,5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

4.20. Пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

4.21. У свою чергу, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, витрати на транспортування після ввезення (пункт 2 частини 11 статті 58 МК України).

4.22. Враховуючи зазначене, суд вражає за доцільне визначити те, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу.

4.23. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

4.24. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20.

4.25. Також, Верховним Судом ще у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16 та від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16 наголошувалося, що відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

4.26. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

4.27. При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

4.28. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

4.29. Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

4.30. Витребування документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

4.31. Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

4.32. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

4.33. В постанові від 20.03.2020 року у справі № 480/АА23/18 Верховний Суд також висловив правову позицію, відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

4.34. У свою чергу, у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18 Верховним Судом наголошено, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598). Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

4.35. При цьому, згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2021 року у справі №540/2605/18, від 07.05.2020 року у справі №1.380.2019.001625, від 07.02.2023 року у справі №804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

4.36. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

5.1. Предметом цього позову є рішення Чернівецької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості.

5.2. Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати рішенню відповідача оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права та критеріїв законності рішення суб`єкта владних повноважень, які наведені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України). Окрім цього, для зручності та зрозумілості, оцінка на предмет правомірності оскаржуваних актів буде проводитись, виходячи із обґрунтування яке такі рішення містять.

5.3. Так, з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що при перевірці заявленої позивачем митної вартості товару відповідач дійшов висновку про те, що подані документи, які підтверджують митну вартість, містять розбіжності, перелік яких наведений у пункті 3.3 цього рішення.

5.4. Однак, за результатом дослідженням матеріалів справи суд не погоджується із висновками відповідача, викладеними у оскаржуваному рішенні, а також із доводами представника відповідача, що наведені у заявах по суті справи, стосовно того, що подані позивачем документи на підтвердження митної вартості товарів документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та місять розбіжності.

5.5. В ході судового розгляду судом визначено, що декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Щодо доводів відповідача про ненадання відомостей про включення вартості упаковки та маркування, суд зазначає наступне.

5.6. Відповідно до пп. «в» п.1 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати, понесені покупцем на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

5.7. Згідно пп. «в» п.2 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо).

5.8. Так, на виконання п. 2.3. Контракту, 04.03.2025 р. ТОВ «Агрос Море» направило Продавцю замовлення (Ордер) № 25047 р. в якому зазначено найменування Товару, вагу, що планується придбати, пакування (у мішках по 60 кг.), маркування товару та доставка мають бути включені у ціну товару.

У відповідь на замовлення (Ордер) компанія EFICO SA виставила інвойс VKO25040178 від 04.03.2025 р. чим задовільнила замовлення Покупця.

В Інвойсі VKO25040178 від 04.03.2025 р. зазначено умови доставки CIF Константа, найменування, вагу, кількість, ціну за кілограм, загальну вартість Товару, матеріал та спосіб упаковки, маркування товару. Тобто у вартість товару входить упаковка, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, маркуванням.

5.9. Пакувальний лист — документ, у якому відображаються всі види й сорти товару, наявного в кожному товарному місці (наприклад, у контейнері, ящику, коробці), тобто він дає інформацію про кількість кожного сорту (число одиниць в упаковці) і номер упаковки (місця). Зазвичай його використовують тоді, коли одна упаковка містить різні за асортиментом товари. Цей лист може застосовуватись і як доповнення до рахунка-фактури. Це трапляється в разі відправлення великої кількості найменувань товарів, незбігу кількості, ваги або вмісту кожного індивідуального місця. Фактично вміст пакувального листа і рахунка-фактури є однаковим; відмінність полягає в тому, що в пакувальному листі відсутні ціни.

Так, пакувальним листом від 04.03.2025 р., який фактично є додатком до інвойсу визначено, що товар упаковано в мішки по 60.00 кг. Вартість такого пакування та маркування включається до ціни Товару.

5.10. Відповідно до розділу А.9 умов CIF Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.

Відтак, оскільки саме на Продавця покладається обов`язок за Контрактом поставити товар, отже і пакування має здійснюється за рахунок Продавця.

Таким чином, у поданих декларантом документах чітко було зазначено, що витрати на пакування та маркування включались у вартість товару, що зазначено у, замовленні (ордері) ТОВ «Агрос Море» на придбання Товару, інвойсі та пакувальному листі.

5.11. Щодо посилань відповідача про ненадання позивачем замовлення, яке передбачено умовами контракту, суд зазначає, що замовлення є одностороннім документом, який підтверджує наміри Покупця придбати товар. Однак, не містить інформації про вартість товару.

5.12. Так, на виконання п. 2.3. Контракту, 04.03.2025 р. ТОВ «Агрос Море» направило Продавцю замовлення (Ордер) № 25047 р. в якому зазначено найменування Товару, вагу, що планується придбати, пакування (у мішках по 60 кг.), маркування товару та доставка мають бути включені у ціну товару. У відповідь на замовлення (Ордер) компанія EFICO SA виставила інвойс VKO25040178 від 04.03.2025 р. чим задовольнила замовлення Покупця.

Суд зауважує, що ненадання замовлення митному органу не є підставою для коригування митної вартості товарів, адже замовлення не є обов`язковим (необхідним) документом для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, відповідно до частини 2-4 ст.53 МК України.

5.13. Окрім цього, відповідачем не доведено, яким чином наявність/відсутність замовлення на поставку партії товару впливає на визначення складових митної вартості враховуючи той факт що декларантом було надано інвойс VKO25040178 від 04.03.2025року, в якому визначено найменування, вагу, кількість та вартість товару.

Щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення транспортних витрат, суд зазначає наступне.

5.14. Згідно з розділом III «Правила заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою» Правил заповнення митної декларації, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599 (далі - Наказ №599), у графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа З ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(a) ДМВ).

5.15. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу1), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

5.16. Так, за умовами поставки CIF (ІНКОТЕРМС 2010) продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення.

5.17. Судом встановлено, що подальше автомобільне транспортування товару з м.Константа (Румунія) до м. Чернівці (Україна) здійснювалось логістичною компанією ТОВ «Каліпсо Експрес» на підставі договорів №10443 від 09.09.2024 р. та №1505 від 15.05.2025 року.

Вартість перевезення склала 60 061,10 грн та була включена до вартості товару при його розмитненні, що підтверджується Міжнародною транспортною накладною CMR та довідкою про транспортні витрати на перевезення вантажу автомобільним транспортом вих. №87765 від 06.05.2025 року, які були подані митному органу декларантом.

5.18. Будь-яких інших складових митної вартості товарів, визначених ч. 10 ст. 58 МК України, умовами контракту не передбачено і відповідних витрат покупцем не здійснювалось. Таким чином, суд вважає, що надані позивачем до митного органу документи чітко визначають, що витрати транспортування товару до м. Константа (Румунія) включались у вартість товару, а доставка до Чернівці (Україна) сплачувалась окремо.

5.19. Аналізуючи наведені положення Правил №599, судом встановлено, що такі положення не містять вичерпного переліку документів, які підтверджують витрати на транспортування.

У свою чергу МК України також не визначає виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому подані позивачем довідки про транспортні витрати є допустимими доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

5.20. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд при застосуванні норм права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові від 31.05.2019 №804/16553/14.

Так, в названому рішенні Верховний Суд з-поміж вищезазначеного також вказав на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідки про транспортно-експедиційні послуги та рахунки є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Отже посилання відповідача на ту обставину, що подана декларантом довідка про транспортні послуги не є документом, що підтверджує витрати на транспортування, як на підставу проведення коригування митної вартості товару є безпідставними.

5.21. Також, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності необхідних документів для підтвердження митної вартості товару, а саме відомостей щодо страхування вантажу та заявки, оскільки зазначені документи не є документом, який абсолютно визначає договірну вартість товару та підтверджують відомості зазначені у митній декларації.

5.22. Суд вважає, що відповідач на основі наданих позивачем документів міг встановити митну вартість та вбачає прямий зв`язок між наданими доказами та обставинами, що доказуються.

5.23. При цьому, відповідачем не було повідомлено декларанта та/або позивача, які саме числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, були відсутні.

5.24. Більше того, в оскаржуваному рішенні відповідач не спростував числові значення складових митної вартості імпортованого товару, що вказує на його невідповідність вимогам частини 2 статті 55 МК України.

5.25. Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

5.26. Зазначення відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенні про коригування митної вартості товарів про відсутність в поданих декларантом документах всіх відомостей про складові митної вартості транспортного засобу без зазначення конкретного документа, який слід подати для підтвердження митної вартості товару, суд не визнає як обґрунтовану підставу для прийняття оскаржуваних рішень.

5.27. Суд наголошує, що здійснення коригування митної вартості товарів належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

5.28. Так, як визначено оскаржуваних рішеннях за основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару.

5.29. Аналіз показників, взятих за основу для визначення митної вартості митним органам, свідчить про те, що митним органом дійсно використано відомості щодо аналогічних категорій товарів, однак безпосереднє найменування та характеристика товару різняться. Вказане ставить під сумнів обґрунтованість проведених митним органом розрахунків.

5.30. Суд наголошує, що різниця між митною вартістю товару, задекларованого позивачем, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались ним же чи іншими особами у попередніх періодах, не може свідчити про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

5.31. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 року у справі № 805/2713/16-а та підтриманою у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі № 280/1824/19.

5.32. Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

5.33. Згідно частини 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

5.34. Так, встановивши, що подані документи містять розбіжності, контролюючий орган повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.

5.35. За викладених вище обставин, суд погоджується з доводами позивача, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

5.36. Суд вважає, що у поданих до митного оформлення товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

5.37. При цьому, митним органом як суб`єктом владних повноважень, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

5.38. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено про проведення з декларантом консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів.

Водночас, зважаючи на протиправність аргументів митного органу, викладених у оскаржуваному рішенні, на думку суду, працівники митного органу протиправно не застосували перший метод визначення митної вартості товару за ціною угоди та визначили митну вартість товарів за резервним методом.

Крім того, жодних доказів на підтвердження реальності проведення процедури консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів відповідачем в ході судового розгляду не надано. Суд звертає увагу, що формальне посилання митного органу в рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 809/506/17 та від 14.06.2022 у справі № 809/257/17, яку суд враховує в силу ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, посилання митного органу на те, що у оскаржуваному рішенні між ним та декларантом відбулась процедура консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, є безпідставними, оскільки проведення такої консультації не підтверджується жодним доказом.

5.39. Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням представника позивача, що позивачем разом з митними деклараціями до митного органу було надано усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.

5.40. Відтак, з огляду на викладене, а також зважаючи на безпідставність доводів митного органу, викладених у оскаржуваному рішенні, суд вважає, що у працівників митного органу були наявні всі правові підстави для застосування першого методу визначення митної вартості товару – за ціною угоди. Однак, митний орган безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та визначив митну вартість товару за резервним методом.

5.41. Указане свідчить про безпідставність та необґрунтованість оскаржуваного у цій справі рішення Чернівецької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарі.

5.42. Суд вважає, що коригування митної вартості є способом мінімізації шкоди державі від невірного декларування товарів, що ввозяться на територію України, однак таке корегування, як і будь-яке інше рішення суб`єкта владних повноважень, має відповідати критеріям законності, які наведені у частині 2 статті 2 КАС України, чого відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не дотримано.

5.43. А тому, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Чернівецької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA408000/2025/000134/2 від 12.05.2025 року.

5.44. Окрім цього, у частині позову щодо визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то суд вказує, що у постанові від 23.07.2021 у справі №820/3979/17 Верховний Суд зазначив, що : «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».

5.45. Відтак, беручи до уваги вказані висновки, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2025/000453 також визнається судом протиправною та підлягає скасуванню.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ

6.1. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

6.2. Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд вважає, що відповідачами не доведено суду правомірність прийняття оскаржуваних позивачем рішень про коригування митної вартості товарів, відтак такі підлягають скасуванню.

6.3. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню з підстав викладених у його мотивувальній частині.

6.4. При цьому, суд зазначає, що решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

7.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

7.2. При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6056,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.05.2025 року. У зв`язку з повним задоволенням позову суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 6056,00 грн.

7.3. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, попередній (орієнтовний) розмір яких у сумі 50000,00 грн зазначено у позовній заяві, суд зазначає, що доказів понесення таких витрат (договору про надання правничої допомоги, детального опису виконаних робіт (наданих послуг), доказів їх оплати тощо) до матеріалів справи станом на час ухвалення цього рішення не надано. За таких обставин питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом у цьому рішенні не вирішується, що не позбавляє позивача права подати відповідні докази та заяву в порядку, встановленому частиною сьомою статті 139 та статтею 252 КАС України.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Море» до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України №UA408000/2025/000134/2 від 12.05.2025 року про коригування митної вартості товарів та картку відмови №UA408020/2025/000453.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Море» за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 6056,00 грн.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос Море" (просп. Володимира Івасюка, буд. 26-А, м.Київ, 04210 код ЄДРПОУ 42898163);

Відповідач - Чернівецька митниця Державної митної служби України (вул. Руська, 248 М, м. Чернівці, 58023 код ЄДРПОУ 43971359).

Суддя О.В. Анісімов