Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №560/1738/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1738/26

РІШЕННЯ

іменем України

02 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період його служби в Національній поліції України з 07 листопада 2015 року до 31 жовтня 2017 року.

2. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період його служби в Національній поліції України з 07 листопада 2015 року до 31 жовтня 2017 року;

3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані ним 66 днів щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток у період з 07.11.2015 до 31.12.2019, у зв`язку з його звільненням 02.03.2020 зі служби в Національній поліції України;

4. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 66 невикористаних ним днів щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток, у період з 07.11.2015 до 31.12.2019 у зв`язку з його звільненням 02.03.2020 зі служби в Національній поліції України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 07.11.2015 до 02.03.2020 проходив службу в Національній поліції України. При звільненні відповідач не виплатив йому індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 31.10.2017 та грошову компенсацію за 66 днів щорічних основних і додаткових відпусток, не використаних за 2015-2019 роки. Вважає, що право на індексацію прямо передбачене законом і не залежить від того, що поліцейських включили до пункту 2 Порядку проведення індексації лише у жовтні 2017 року.

Ухвалою від 06.02.2026 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження, витребував у відповідача письмову інформацію з підтвердженням про нарахування та виплату позивачу: індексації грошового забезпечення за період його служби в Національній поліції України з 07 листопада 2015 року до 31 жовтня 2017 року; компенсацію за 66 невикористаних позивачем днів щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток, у період з 07.11.2015 до 31.12.2019 у зв`язку з його звільненням 02.03.2020 зі служби в Національній поліції України.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що індексацію позивачу проводили з листопада 2017 року по березень 2020 року. У період з 07.11.2015 по 31.10.2017 її не нараховували, оскільки пункт 2 Порядку проведення індексації до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782, не передбачав індексації грошового забезпечення поліцейських. Компенсація за невикористану відпустку за спеціальним законодавством виплачується лише за рік звільнення, а кількість днів для компенсації визначається наказом про звільнення. У наказі від 02.03.2020 № 43 о/с зазначено 8 діб, за які компенсацію виплачено. Звернення до суду вважає передчасним, оскільки позивач не просив внести зміни до наказу.

У заяві від 02.03.2026 відповідач просить залишити позов без розгляду в частині вимог про компенсацію за невикористані відпустки. Вважає, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду, який почався 02.03.2020, коли він ознайомився з наказом про звільнення.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає таке.

Спір стосується виплати сум, належних позивачу при звільненні зі служби (індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані відпустки), а не прийняття на публічну службу, її проходження чи звільнення. Позивач не оскаржує наказ про звільнення.

Позивача звільнено 02.03.2020. На той час частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Частину першу статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2025 від 11.12.2025.

Позов подано 03.02.2026. Отже, ні на час виникнення спірних правовідносин, ні на час звернення до суду закон не обмежував строк звернення з вимогами про виплату належних позивачу сум. Посилання відповідача на місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відхиляє, оскільки положення статті 233 КЗпП України щодо строку звернення до суду у спорах про оплату праці мають перевагу в застосуванні.

Таким чином, підстав для залишення позову без розгляду немає.

У відповіді на відзив та запереченні на заяву позивач підтримав позовні вимоги. Зазначив, що підставою для виплати компенсації є факт звільнення, а не кількість днів, вказана в наказі.

В запереченнях на відповідь на відзив відповідач додатково зазначив, що грошове забезпечення поліцейських встановлено в листопаді 2015 року, обчислення індексу споживчих цін розпочато з грудня 2015 року, поріг індексації перевищено у квітні 2016 року, тому право на індексацію могло виникнути не раніше 01.06.2016.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 07.11.2015 до 02.03.2020 проходив службу в Національній поліції України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 02.03.2020 № 43 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника Хотинського відділення поліції Кельменецького відділу поліції, звільнено зі служби в поліції з 02.03.2020 відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). У наказі зазначено, що кількість днів невикористаної відпустки за час відпрацьованої частини календарного року становить 8 діб. З наказом позивач ознайомився 02.03.2020.

За 8 діб невикористаної відпустки у році звільнення позивачу виплачено грошову компенсацію в сумі 4609,02 грн.

Згідно з листом відповідача від 29.12.2025 № 142232-2025 залишок невикористаних позивачем відпусток становить: за 2015 рік - 4 доби; за 2016 рік - 14 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2018 рік - 3 доби щорічної основної та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2019 рік - 15 діб щорічної основної та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки. Разом це 66 діб. Компенсацію за ці дні позивачу не нараховано і не виплачено.

Індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 відповідач позивачу не нараховував і не виплачував, що ним визнається.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 94 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до частини п`ятої статті 94 Закону № 580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно зі статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 8 Закону № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду. За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Пункт 2 Порядку № 1078 до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782, передбачав, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Цією постановою перелік доповнено словом «поліцейських».

Відповідач вважає, що до цих змін підстав для індексації грошового забезпечення поліцейських не було. Суд ці доводи відхиляє.

Право поліцейських на індексацію грошового забезпечення встановлене частиною п`ятою статті 94 Закону № 580-VIII з дня набрання ним чинності. Грошове забезпечення є об`єктом індексації відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1282-XII. За статтею 8 цього Закону право на реалізацію гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами. Порядок № 1078 є підзаконним актом, який визначає механізм індексації і не може звужувати коло осіб, яким закон гарантує індексацію. Крім того, перелік у пункті 2 Порядку № 1078 не був вичерпним.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.07.2020 у справі № 2140/1763/18. Так, Суд зазначив, що посилання на зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення (зокрема, що стосуються поліцейських) є безпідставними, оскільки право на індексацію прямо передбачене профільними законами - Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». Норми закону мають вищу юридичну силу порівняно з підзаконними актами (зокрема постановами Кабінету Міністрів України), тому обмеження виплат індексації через зміни до урядових порядків визнаються протиправними.

Водночас право на індексацію виникає лише за наявності підстав, визначених статтею 4 Закону № 1282-XII, тобто коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Грошове забезпечення поліцейських уперше встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» у листопаді 2015 року, коли позивача прийнято на службу. Згідно із абз.2 п.5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Отже, для грошового забезпечення позивача індекс споживчих цін обчислюється наростаючим підсумком з грудня 2015 року.

За даними Держстату, які навів відповідач і які позивач не заперечив, індекс споживчих цін становив: за грудень 2015 року - 100,7 %, за січень 2016 року - 100,9 %, за лютий 2016 року - 99,6 %, за березень 2016 року - 101,0 %, за квітень 2016 року - 103,5 %. Наростаючим підсумком за грудень 2015 року - березень 2016 року індекс становив 102,2 % (1,007 х 1,009 х 0,996 х 1,010) і не перевищував порогу індексації. З урахуванням квітня 2016 року він становив 105,8 % (1,022 х 1,035) і перевищив поріг 103 відсотка.

Індекс споживчих цін за квітень 2016 року опубліковано у травні 2016 року. Як встановлено п.1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Отже, право позивача на індексацію грошового забезпечення виникло з 01.06.2016.

За період з 07.11.2015 по 31.05.2016 підстав для нарахування індексації не було, тому бездіяльності відповідача за цей період немає і позов у цій частині задоволенню не підлягає.

За період з 01.06.2016 по 31.10.2017 відповідач був зобов`язаний нараховувати та виплачувати позивачу індексацію грошового забезпечення, однак цього не зробив. Отже, його бездіяльність за цей період є протиправною.

Стосовно компенсації за невикористані відпустки суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Відповідно до частин другої, третьої статті 93 Закону № 580-VIII тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Згідно з частиною сьомою статті 93 Закону № 580-VIII чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.

Відповідно до частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Згідно з частиною одинадцятою статті 93 Закону № 580-VIII відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Відповідно до абзаців сьомого, восьмого пункту 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260), за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Отже, Закон № 580-VIII і Порядок № 260 врегульовують компенсацію за відпустку, не використану в році звільнення, і не визначають долі відпусток, не використаних у попередні роки. Водночас вони не позбавляють поліцейського права на відпустку, якої він набув у попередньому році, і прямо допускають її перенесення на наступний рік.

Згідно зі статтею 4 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) до щорічних відпусток належать основна відпустка, додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткова відпустка за особливий характер праці, інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з частиною першою статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі суддів судової палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19 відступив від висновків, викладених у справах № 818/1276/17 та № 820/5122/17, і дійшов висновку, що у разі звільнення зі служби в поліції співробітникам має виплачуватися грошова компенсація за всі невикористані дні основної та додаткової відпустки за попередні роки. Чинне законодавство України не містить норм, які б позбавляли поліцейського права на отримання такої компенсації за минулі періоди. За відсутності спеціального врегулювання у проходженні служби в поліції Суд застосовує загальні норми трудового права - ст. 24 Закону України «Про відпустки» та ст. 83 Кодексу законів про працю (КЗпП) України.

Постанови Верховного Суду, на які посилається відповідач, ухвалені до цього відступу, тому суд їх не враховує.

Додаткова оплачувана відпустка, передбачена частиною третьою статті 93 Закону № 580-VIII, надається поліцейському щороку за стаж служби і є іншою додатковою відпусткою, передбаченою законодавством, у розумінні статті 4 Закону № 504/96-ВР, тобто належить до щорічних відпусток.

Кількість невикористаних позивачем днів щорічних основних і додаткових відпусток за 2015-2019 роки (66 діб) підтверджена листом відповідача від 29.12.2025 № 142232-2025 і відповідачем не заперечується.

Доводи відповідача про те, що компенсація виплачується лише за кількість днів, зазначену в наказі про звільнення, і що позивач мав спершу просити внести зміни до наказу, суд відхиляє. Обов`язок виплатити в день звільнення всі належні суми покладено на відповідача. Саме відповідач мав правильно визначити кількість невикористаних днів відпусток і зазначити її в наказі. Закон не пов`язує право на компенсацію зі зверненням звільненої особи про зміну наказу, а неповне зазначення днів у наказі не може позбавляти позивача належної йому виплати.

Отже, відповідач при звільненні позивача був зобов`язаний нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за 66 невикористаних днів щорічних основних та додаткових відпусток. Його бездіяльність є протиправною, а позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності щодо індексації за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 та щодо компенсації за невикористані відпустки.

Враховуючи викладене, позов потрібно задовольнити частково.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Спір у цій справі стосується виплати позивачу індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані відпустки, тобто сум, належних йому у зв`язку з проходженням служби та звільненням. Тому позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову.

Оскільки позивач не був зобов`язаний сплачувати судовий збір, сплачена ним сума не є судовими витратами, які підлягають розподілу між сторонами відповідно до статті 139 КАС України. Відтак, підстав для стягнення судового збору з відповідача немає.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону № 3674-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Отже, позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення судового збору в розмірі 1064,96 грн, сплаченого за подання цього позову.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період його служби в Національній поліції України з 01 червня 2016 року до 31 жовтня 2017 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період його служби в Національній поліції України з 01 червня 2016 року до 31 жовтня 2017 року.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані ним 66 днів щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток у період з 07.11.2015 до 31.12.2019, у зв`язку з його звільненням 02.03.2020 зі служби в Національній поліції України.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 66 невикористаних ним днів щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток, у період з 07.11.2015 до 31.12.2019 у зв`язку з його звільненням 02.03.2020 зі служби в Національній поліції України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області (вул. Головна, 24,м. Чернівці,Чернівецький р-н, Чернівецька обл.,58008 , код ЄДРПОУ - 40109079)

Головуючий суддя В.К. Блонський