Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №560/1621/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1621/26

РІШЕННЯ

іменем України

02 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) НАДПСУ про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.01.2025 року, відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.01.2025 року, виходячи з щомісячної фіксованої величини 4463,15 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 3,4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 14.07.1999 по 31.01.2025 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України. На день виключення зі списків особового складу Національної академії йому не нарахували та не виплатили в повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.01.2025. На заяву від 03.11.2025 відповідач не відповів. Позивач вважає, що має право на індексацію-різницю відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, сума якої у березні 2018 року становить 4463,15 грн.

Ухвалою від 03.02.2026 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження, витребував у відповідача інформацію про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення в лютому 2018 року та в березні 2018 року.

Відповідач подав відзив, в якому просить залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, а в задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 4673,94 грн, нарахована до виплати у лютому 2018 року, входить до складу грошового забезпечення за січень 2018 року, тому грошове забезпечення за лютий 2018 року становить 7789,90 грн. Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (4673,94 грн) перевищує суму можливої індексації (4463,15 грн), тому підстав для нарахування індексації-різниці немає. У 2023 році нарахування індексації зупинено Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», а у 2024 та 2025 роках обчислення індексу споживчих цін розпочато заново відповідно до законів про Державний бюджет України на ці роки. Позивач звільнений 31.01.2025, а позов подав 02.02.2026, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що додаткова грошова винагорода нараховувалась йому і за січень, і за лютий 2018 року, тому місячне грошове забезпечення за лютий та березень 2018 року є однаковим (12463,84 грн), а розмір його підвищення в березні 2018 року становить 0 грн. Зупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік не звільняє відповідача від обов`язку провести індексацію. Щодо строку звернення до суду послався на рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025, яким частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України визнано неконституційною в частині встановлення тримісячного строку.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 14.07.1999 по 31.01.2025 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України. Наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького від 21.01.2025 № 75-ОС його звільнено з військової служби, а наказом від 27.01.2025 № 98-ОС виключено зі списків особового складу 31.01.2025.

Згідно з довідкою відповідача щодо нарахованого грошового забезпечення за період з лютого по березень 2018 року позивачу нараховано:

- у лютому 2018 року - 12463,84 грн, у тому числі: посадовий оклад - 1135,00 грн, оклад за військовим званням - 130,00 грн, надбавка за вислугу років - 379,50 грн, надбавка за виконання ОВЗ - 822,25 грн, надбавка за кваліфікацію - 45,40 грн, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень - 170,25 грн, додаткова грошова винагорода - 4673,94 грн, премія - 5107,50 грн;

- у березні 2018 року - 12463,84 грн, у тому числі: посадовий оклад - 5920,00 грн, оклад за військовим званням - 1410,00 грн, надбавка за вислугу років - 2932,00 грн, надбавка за кваліфікацію - 296,00 грн, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень - 888,00 грн, премія - 1017,84 грн.

Індексацію грошового забезпечення з урахуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 по 31.01.2025 відповідач позивачу не нараховував та не виплачував, що ним не заперечується.

03.11.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації, відповіді на яку не отримав.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає таке.

Відповідач просить залишити позов без розгляду з посиланням на тримісячний строк, встановлений частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

За змістом частини 2 статті 233 КЗпП України Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з частиною 1 статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352 від 01.07. 2022, який набрав чинності 19.07.2022, що діє на час звернення позивача до суду, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

За змістом частини 3 статті 263 Цивільного кодексу України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Отже, з 01.07.2023 визначені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються в редакції цієї норми від 19.07.2022, що діяла до запровадження обмежень, передбачених пунктом 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України, з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Постановою від 21.03.2025 у справі №№460/21394/23 cудова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що спірний період умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" та після цього: період до 19.07.2022 регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Водночас, період з 19.07.2022 регулюється чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Так, в наказі про звільнення не зазначається порядок обчислення та виплати, зокрема, індексації грошового забезпечення за за минулі роки. Доказів того, що позивач міг раніше дізнатися про порушення свого права, відповідач не надав.

Суд зазначає, що позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату належних йому сум грошового забезпечення 03.11.2025, а до суду - 16.01.2026, тобто в тримісячний строк з дня, коли йому стало відомо про порушення його прав.

Таким чином, підстав для залишення позову без розгляду немає.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

Згідно ст.1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 статті 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (стаття 4 Закону № 1282-XII).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 6 Закону № 1282-XII).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Як встановлено п.1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз.5 п.4 Порядку № 1078).

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Вказана постанова набрала чинності з 01.03.2018.

Згідно із абз.2 п.5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації (фіксованої суми індексації) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078.

Абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078 врегульовано, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Слід зауважити, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

Проте з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сторони однаково визначають суму можливої індексації у березні 2018 року: прожитковий мінімум для працездатних осіб 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін 253,30 %, сума можливої індексації 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30 % / 100). Відповідно до частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Спірним є розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року.

З довідки відповідача слідує, що грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 12463,84 грн, у березні 2018 року - 12463,84 грн.

Відповідач вважає, що з грошового забезпечення за лютий 2018 року слід виключити щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 4673,94 грн, оскільки вона виплачувалась за минулий місяць, тобто за січень 2018 року.

Суд ці доводи відхиляє. Щомісячна додаткова грошова винагорода не мала разового характеру, виплачувалась позивачу щомісяця і до 01.03.2018 була складовою його місячного грошового забезпечення. Згідно з довідкою самого відповідача вона нарахована у лютому 2018 року і включена до загальної суми грошового забезпечення за цей місяць. Відповідач виключає з грошового забезпечення за лютий винагороду, виплачену за січень, але не включає до нього таку ж винагороду за лютий (за довідкою від 05.03.2025 № 63 - 4673,93 грн). Такий підхід штучно занижує грошове забезпечення за лютий 2018 року і не відповідає абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078, за яким у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Крім того, доводи відзиву є суперечливими: відповідач одночасно зазначає, що розмір підвищення доходу становить 4673,94 грн та 12463,84 грн.

Отже, розмір грошового забезпечення позивача у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року не збільшився (12463,84 грн - 12463,84 грн = 0 грн), тобто розмір підвищення доходу не перевищує суму можливої індексації (4463,15 грн).

Тому позивачу підлягає нарахуванню та виплаті індексація-різниця в розмірі 4463,15 грн на місяць (4463,15 грн - 0 грн) - різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Вказана норма є чинною та не визнавалась неконституційною.

Отже, індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 по 31 грудня 2023 року не нараховувалась та не виплачувалась правомірно. Доводи позивача про те, що зупинення дії Закону № 1282-XII не звільняє відповідача від обов`язку нараховувати індексацію у 2023 році, суд відхиляє.

Стосовно нарахування позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.01.2024 по 31.01.2025, суд враховує, що у зазначений період позивач продовжив проходити службу та перебував на грошовому забезпеченні у відповідача. Посилання відповідача на положення законів про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки суд відхиляє, оскільки вони стосуються обчислення індексу споживчих цін для проведення поточної індексації. Право позивача на індексацію-різницю виникло в березні 2018 року, і вона виплачується до чергового підвищення посадових окладів. Доказів підвищення посадового окладу позивача після березня 2018 року відповідач не надав.

Отже, відповідач був зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.01.2025 із застосуванням щомісячної фіксованої величини 4463,15 грн відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за зазначені періоди.

Враховуючи наведене, позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Позивач є учасником бойових дій та звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.01.2025, відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.01.2025, виходячи з щомісячної фіксованої величини 4463,15 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) НАДПСУ ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя В.К. Блонський