Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №560/1470/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1470/26

РІШЕННЯ

іменем України

02 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Позов обґрунтований тим, що позивач проходила військову службу в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького та перебувала в ній на грошовому забезпеченні. У лютому 2025 року вона звернулася з рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Станом на день виключення зі списків особового складу це питання відповідач не вирішив, допомогу не виплатив. Позивач вважає, що рапорт мав бути розглянутий протягом місяця з дня подання, а також стверджує, що в жовтні 2025 року її було включено до наказу про виплату цієї допомоги, однак виплату не проведено.

Ухвалою від 02.02.2026 суд відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження та витребував у відповідача належним чином засвідчені копії: наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06 січня 2025 р. No 22-ОС «Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України у 2025 році»; наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від № 2082-ОС від 14 жовтня 2025; рапорту ОСОБА_1 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік; відомості про наявність коштів на відповідних рахунках в межах фонду грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), станом на жовтень 2025 року щодо виплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.

Відповідач подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не належить до обов`язкових виплат, надається за рішенням начальника органу в межах фонду грошового забезпечення, а рапорт лише ініціює процедуру та не породжує обов`язку виплати. Обов`язок нарахувати кошти виникає з моменту прийняття рішення комісією шляхом оформлення протоколу, який затверджується начальником органу. Такий протокол виданий не був через відсутність фінансового ресурсу. Позивача не звільнено з військової служби, а направлено в розпорядження Міністра оборони України, тому вона могла реалізувати право на допомогу за новим місцем служби. Після виключення зі списків відповідач не може проводити їй нарахування. У грошовому атестаті позивача зроблено запис про те, що матеріальна допомога за 2025 рік не надавалася. Разом із відзивом відповідач подав копії наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.01.2025 № 22-ОС та від 14.10.2025 № 2082-ОС, рапорту позивача та довідку щодо наявності коштів для виплати матеріальної допомоги.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходила військову службу в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького з 31.07.2024 на посаді викладача, а з 17.02.2025 на посаді старшого викладача кафедри загальновійськових дисциплін факультету безпеки державного кордону.

Позивач подала за командою рапорт із проханням про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік відповідно до наказу МВС України від 25.06.2018 №558. Рапорт підтримали начальник (завідувач) кафедри загальновійськових дисциплін та начальник (декан) факультету безпеки державного кордону, його адресовано ректору Національної академії Державної прикордонної служби України та зареєстровано 21.02.2025 за № 03.1.5.3/6854/25-Вн.

Пунктом 6 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.01.2025 № 22-ОС «Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України у 2025 році» (далі - наказ № 22-ОС) начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби, ректору Національної академії, начальнику Військового ліцею, які згідно з повноваженнями мають право видавати накази по особовому складу, в межах виділених асигнувань, наказано забезпечити виплату (надання), зокрема: 2) матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 150 відсотків окладу за військовим званням та допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Згідно з пунктом 27 цей наказ застосовується з 01 січня 2025 року.

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.10.2025 № 2082-ОС підпункт 2 пункту 6 наказу № 22-ОС викладено у такій редакції: 2) матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення військовослужбовця та допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького від 28.10.2025 № 1466-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 30.10.2025 і направлено для проходження військової служби в розпорядження Міністра оборони України. Відомостей про виплату спірної допомоги наказ не містить.

Згідно з довідкою відповідача за період з січня по вересень 2025 року Адміністрацією Держприкордонслужби не проводилося виділення бюджетних асигнувань на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям. У жовтні 2025 року обсяг бюджетних асигнувань, виділений на виплату цієї допомоги військовослужбовцям академії, був недостатній для проведення виплати в повному обсязі. Виплата проводилася згідно з протоколом засідання комісії, в порядку черговості надходження рапортів військовослужбовців. Про невиплату матеріальної допомоги позивачу при переміщенні зазначено в грошовому атестаті від 28.10.2025 № 1078.

Позивач, вважаючи, що має право на вищевказану допомогу, звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абзацом першим пункту 1 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 2 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям Державної прикордонної служби України визначений главою 6 розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306 (далі - Інструкція № 558; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу IV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу IV Інструкції № 558 матеріальна допомога надається військовослужбовцю на підставі рапорту, який подається за командою. Питання щодо виплати матеріальної допомоги військовослужбовцям розглядаються комісією, склад якої затверджується наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби. Рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансово-економічного підрозділу для виплати матеріальної допомоги. Матеріальна допомога військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби або органом, у якому військовослужбовець перебуває на фінансовому забезпеченні.

Пунктом 3 глави 6 розділу IV Інструкції № 558 встановлено, що розмір матеріальної допомоги визначається на день затвердження протоколу.

Згідно з пунктом 8 глави 6 розділу IV Інструкції № 558 у разі переміщення військовослужбовців по службі до інших органів Держприкордонслужби в грошовому атестаті зазначається, у якому розмірі та за який період військовослужбовцю виплачено матеріальну допомогу. Якщо матеріальна допомога не надавалася, робиться запис «Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за ______ рік не надавалася».

З наведених норм слідує, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. Вона надається за рішенням начальника органу Держприкордонслужби в межах фонду грошового забезпечення та в розмірі, встановленому Адміністрацією Держприкордонслужби. Отже, подання рапорту саме по собі не породжує обов`язку виплатити допомогу, і в цій частині доводи відповідача є правильними.

Водночас право діяти на власний розсуд стосується результату розгляду рапорту, а не того, чи розглядати його взагалі. Пункт 2 глави 6 розділу IV Інструкції № 558 сформульований імперативно: питання щодо виплати розглядаються комісією, а рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується начальником органу. Тому за рапортом позивача відповідач був зобов`язаний прийняти рішення: надати допомогу у визначеному розмірі або відмовити з наведенням мотивів.

Крім того, розмір матеріальної допомоги на 2025 рік Адміністрація Державної прикордонної служби України встановила наказом № 22-ОС, який застосовується з 01.01.2025, і цим же наказом ректора Національної академії зобов`язано в межах виділених асигнувань забезпечити її виплату (надання). Отже, на день реєстрації рапорту позивача (21.02.2025) розмір допомоги був визначений, а єдиною умовою її надання залишалася наявність виділених асигнувань.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд враховує, що з січня по вересень 2025 року асигнування на виплату матеріальної допомоги не виділялися, тому невиплата допомоги в цей період сама по собі не є протиправною.

Проте в жовтні 2025 року асигнування на цю мету відповідачу були виділені, комісія провела засідання, і допомога виплачувалася згідно з протоколом у порядку черговості надходження рапортів. На той час рапорт позивача, зареєстрований ще 21.02.2025, перебував у відповідача, а сама позивач до 30.10.2025 перебувала у списках особового складу та на фінансовому забезпеченні академії. Незважаючи на це, рішення щодо її рапорту прийнято не було.

Доводи відзиву про те, що протокол не видавався через відсутність фінансового ресурсу, суперечать довідці самого відповідача, згідно з якою у жовтні 2025 року виплата допомоги проводилася саме на підставі протоколу засідання комісії.

Посилання на недостатність асигнувань суд відхиляє як недоведене. Довідка не містить відомостей про обсяг виділених асигнувань, кількість рапортів та дати їх надходження. Протоколу засідання комісії відповідач не подав, хоча суд витребував відомості про наявність коштів станом на жовтень 2025 року. За обраного самим відповідачем критерію черговості він не довів, що асигнування були вичерпані на рапортах, які надійшли раніше 21.02.2025. Отже, відповідач не підтвердив, що до позивача застосовано той самий підхід, що й до інших військовослужбовців.

У будь-якому разі недостатність коштів є обставиною, яку комісія та начальник органу оцінюють під час прийняття рішення за рапортом і яка може бути мотивом відмови. Вона не звільняє від обов`язку прийняти рішення в установленому порядку.

Доводи позивача про місячний строк розгляду рапорту суд окремо не оцінює, оскільки за будь-якого підходу до обчислення строку неприйняття рішення за рапортом до дня виключення позивача зі списків, у тому числі після надходження асигнувань, не є своєчасним.

Не спростовують бездіяльності й доводи про те, що позивач продовжує військову службу та могла звернутися за новим місцем служби. Рапорт подано відповідачу в період, коли позивач перебувала в нього на фінансовому забезпеченні, і асигнування на виплату допомоги надійшли до її виключення зі списків. Виключення зі списків до вирішення цього питання є наслідком бездіяльності самого відповідача і не звільняє його від обов`язку розглянути рапорт. Запис у грошовому атестаті від 28.10.2025 № 1078 лише фіксує факт невиплати допомоги.

Таким чином, відповідач правомірності своєї поведінки не довів і допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у неприйнятті в порядку, встановленому главою 6 розділу IV Інструкції № 558, рішення за рапортом позивача.

Водночас твердження позивача про те, що в жовтні 2025 року її було включено до наказу про виплату матеріальної допомоги, доказами не підтверджене. Затвердженого протоколу комісії щодо позивача немає, а розмір допомоги у редакції наказу № 2082-ОС визначено лише верхньою межею. Тому підстав вважати, що для виплати виконано всі умови і відповідач не має права діяти на власний розсуд, суд не встановив.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність щодо нерозгляду рапорту та зобов`язати відповідача розглянути його в установленому порядку.

Під час розгляду рапорту відповідач має врахувати, що виключення позивача зі списків особового складу не є підставою для залишення рапорту без розгляду чи відмови в його задоволенні. Рапорт належить оцінити за тими самими умовами, які застосовано до рапортів інших військовослужбовців у жовтні 2025 року, з урахуванням дати його реєстрації (21.02.2025). Недостатність асигнувань має бути підтверджена даними про обсяг виділених асигнувань і черговість надходження рапортів. З`ясуванню підлягає також, чи отримувала позивач цю допомогу за 2025 рік за новим місцем служби.

З огляду на викладене позов належить задовольнити частково.

Позивач судовий збір не сплачувала, доказів понесення інших судових витрат сторони не подали, тому підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нерозгляду в порядку, встановленому главою 6 розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, рапорту ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, зареєстрованого 21.02.2025 за № 03.1.5.3/6854/25-Вн.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, зареєстрований 21.02.2025 за № 03.1.5.3/6854/25-Вн, у порядку, встановленому главою 6 розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя В.К. Блонський