Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №734/790/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/790/26

Провадження № 2/734/695/26

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 вересня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Бараненка С.М.,

за участю:

секретаря судових засідань – Чумак Н.М.,

представника позивача – адвоката Гуц Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні залу суду в с-щі Козелець цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Гуц Наталії Миколаївни до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Остерська квартирно-експлуатаційна частина району, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Гуц Наталія Миколаївна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Остерська квартирно-експлуатаційна частина району, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позов мотивує тим, що У 2010 році ОСОБА_2 виїхав з с-ща Десна, відтоді з позивачем та спільним сином ОСОБА_3 не спілкується, не підтримує родинних відносин, про його долю, теперішнє місце проживання позивачу нічого не відомо. Відповідач більше 15 років за адресою реєстрації в селищі Десна не проживає, але до нині залишається зареєстрованим у житлі, яке винаймає позивач, своїх особистих речей в квартирі не зберігає, тривалий час нею не користується, витрати по утриманню квартири та сплаті комунальних послуг за тарифами, розрахованими відповідно до кількості зареєстрованих осіб, не здійснює, не бере участі у проведенні поточних ремонтів помешкання, спільного господарства з позивачем не веде. Факт реєстрації відповідача у квартирі створює перешкоди позивачу у праві вільного користування майном, тягне додаткові витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим позивач просить визнати відповідача, таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання по даній справі.

Ухвалою судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 18 травня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, заяв та клопотань від останньої на час розгляду справи до суду не надходило.

Представник позивача – адвокат Гуц Н.М. в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити у повному обсязі з підстав вказаних у позові, згодна на винесення заочного рішення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Остерська квартирно-експлуатаційна частина району, в судове засідання свого представника не забезпечила, до суду надійшла заява у якій представник третьої особи просить розглядати справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього на час розгляду справи до суду не надходило. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином шляхом направлення судових повісток рекомендованими листами із повідомленнями за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання, а також в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Причини неявки в судові засідання відповідач не повідомив, відзив на позов не подав.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених вище обставин, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши представника позивача, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім вимог встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що згідно договору найму житлового приміщення № 1046 від 08 лютого 2016, укладеного Остерською квартирно-експлуатаційною частиною району (Наймодавцем) в особі начальника полковника ОСОБА_4 , що діє на підставі Положення, та ОСОБА_1 (Наймачем), останній надано в користування вільне ізольоване житлове приміщення, придатне для постійного проживання у ньому, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 43 кв. м.

Разом з позивачем у квартирі зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (з 10.05.2013 по теперішній час); ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (з 15.05.2001 по теперішній час), що підтверджується відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 303 від 17 лютого 2026.

Відповілач у српаві ОСОБА_2 фактично за вказаною адресою не проживає з 2010 року, що підтверджується довідкою № 87 від 17 лютого 2026, виданою Деснянською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області.

ОСОБА_2 є колишнім чоловіком позивача.

За рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2008 у справі № 2-1983/08 шлюб між подружжям розірвано. Рішення суду набрало законної сили. Свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 видане позивачу відділом реєстрації актів цивільного стану Козелецького районного управління юстиції Чернігівської області 21 листопада 2008.

Факт не проживання відповідача ОСОБА_2 підтверджується: актом фіксування факту не проживання квартиронаймача ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 від 22 лютого 2010, складеним комісією у складі: секретаря Деснянської селищної ради Стальної Галини Михайлівни, депутата Деснянської селищної ради Щур Ганни Василівни, сусідів: ОСОБА_6 (паспорт НОМЕР_2 виданий Козелецьким РВ УМВС України в Чернігівській області 21 грудня 1998), проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 (паспорт НОМЕР_3 виданий Козелецьким РВ УМВС України в Чернігівській області 06 листопада 2001), проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_8 (паспорт НОМЕР_4 виданий Козелецьким РВ УМВС України в Чернігівській області 16 травня 1997), проживаючої за адресою: АДРЕСА_5 .

Так, комісією встановлено, що ОСОБА_2 фактично не проживає за даною адресою більш як шість місяців, особистих речей його в даній квартирі немає. В квартирі фактично проживає та сплачує квартплату, комунальні послуги його колишня дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_5 ; актом обстеження на предмет фактичного проживання/не проживання квартири по АДРЕСА_2 від 17 лютого 2026, складеним комісією у складі: депутата Деснянської селищної ради Коваленка Андрія Анатолійовича, паспорт НОМЕР_5 , сусідів: ОСОБА_8 (паспорт НОМЕР_4 виданий Козелецьким РВ УМВС України в Чернігівській області 16 травня 1997), ОСОБА_9 (паспорт НОМЕР_6 виданий Козелецьким РВ УМВС України в Чернігівській області 06 травня 1996).

Комісією встановлено, що за даною адресою зареєстрована та фактично проживає квартиронаймач ОСОБА_1 та її син ОСОБА_5 . Зареєстрований, але фактично не проживає колишній чоловік квартиронаймача ОСОБА_2 з 2010 року.

Вказані акти обстеження квартири є належним та допустимим доказом в розумінні положень ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 760/10003/17 зазначено наступне: «надаючи оцінку поданим сторонами доказам, суди обґрунтовано виходили із того, що акт від 31 березня 2017 року про не проживання відповідачів за первісним позовом за місцем їх реєстрації у спірній квартирі є письмовим доказом, містить інформацію щодо предмета доказування, був отриманий без порушень та в порядку, встановленому законом, містить відповідні підписи та печатку, а тому є належним, допустимим та достовірним доказом в справі у розумінні статей 76-80 ЦПК України».

Також факт відсутності ОСОБА_2 тривалий час за місцем реєстрації в судовому засіданні підтвердили свідки.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні дав показання, що він є сусідом. Відповідач давно не проживає в квартирі – років АДРЕСА_6 , він вже забув навіть який він. За своєю адресою він проживає з 1993 року.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дала показання, що вона є сусідкою. Навіть не пам`ятає, коли вже останній раз бачила ОСОБА_2 . Десь років 10 він не живе там.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Отже, враховуючи той факт, що відповідач не проживає (відсутній) в квартирі АДРЕСА_1 , понад 6 місяців, тому можна вважати його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 34 Пленуму вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Відповідно до ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться у судовому порядку.

Відповідно до ст. 71 Житлового Кодексу України житлове приміщення зберігається за тимчасово відсутнім протягом шести місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз вказаних норм цивільного законодавства України дає підстави дійти висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.

Підстави втрати права на користування житловим приміщенням регулюються ст. 71,72 ЖК України в разі користування житловим приміщенням в будинках державного і громадського фонду та ст. 405 ЦК України в разі користування майном (житлом) власника.

Квартира АДРЕСА_1 , є майном (житлом) яким користується позивач, тому правовідносини між сторонами мають регулюватися відповідними нормами цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом в разі відсутності в житлі понад один рік без поважних причин, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Даючи оцінку встановленим обставинам справи та аналізуючи надані суду докази, в сукупності з письмовими доказами по справі, суд приходить до висновку, що відповідача слід визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Керуючись ст. 391, 405 ЦК України, ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Гуц Наталії Миколаївни до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Остерська квартирно-експлуатаційна частина району, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 .

Судові витрати з відповідача не стягувати.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення в повному обсязі виготовлено 02 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Сергій БАРАНЕНКО