Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №127/29621/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29621/26

Провадження № 3/127/5763/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 1 статті 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №749359 від 19.08.2026: «18.08.2026 о 21 год 54 хв у місті Вінниця, вулиця Соборна, 54, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Mitsubishi pajero НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння а саме: порушення мови та поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння, в установленому законом порядку відмовився у лікаря нарколога, висновок № 0635 від 19.08.2026,чим порушив п. 2.5 ПДР».

У судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та дату судового засідання, не з`явився.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини у справі (далі – ЄСПЛ) «Пономарьов проти України», сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, у постанові від 28.10.2021 (справа № 11-250сап21) Верховний Суд (далі – ВС) зауважив, що частиною другою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) визначено, що участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за статтею 130 КпАП, не є обов`язковою.

У зв`язку з цим суд вважає за доцільне здійснити судовий розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Поряд з тим, у судовому засіданні була присутня захисник ОСОБА_1 – адвокат Грушко Ж.В., яка провадження у справі про адміністративне правопорушення просила закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Позиція захисту, зазначена у письмовому клопотанні, а також обґрунтована захисником у судовому засіданні, зумовлена порушеннями вимог Інстукції № 1452/735 та ст. 266 КУпАП зі сторони працівників поліції під час проведення огляду ОСОБА_1 , зокрема:

- як вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, підставою для проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 послугувало те, що раніше щодо нього уже складався протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- у протоколі про адміністративне правопорушення поліцейським не зазначено про наявність у ОСОБА_1 жодної самостійної ознаки наркотичного сп`яніння, при цьому, поліцейський вказав про наявність у водія ознак, що притаманні як алкогольному, так і наркотичному стану сп`яніння, а саме порушення мови та поведінка, що не відповідає обстановці;

- із наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 пояснював, що не відмовляється від здачі біосередовища (сечі), що він протягом двох годин пив воду, але в силу об`єктивних причин не зміг це зробити, при цьому пропонував взяти у нього інші зразки біосередовища для проведення дослідження;

- предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у п. 12 Інструкції;

- ОСОБА_1 не зміг здати сечу для дослідження, через хворобу, а саме запалення передміхурової залози, що підтверджується консультаційним висновком лікаря уролога- андролога від 20.08.2026 року (копія висновку додається);

- неможливість здачі сечі ОСОБА_1 для аналізу з об`єктивних причин, не свідчать про відмову від проходження огляду, зважаючи на його пропозицію відібрання інших зразків. Проте відібрання і дослідження вказаного біоматеріалу не проводилось не з його вини;

- висновок лікаря-нарколога від 19 серпня 2026 року не є належним та допустимим доказом відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки Законом передбачено інший порядок фіксації працівниками поліції факту відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан сп`яніння.

Дослідивши матеріали справи, протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, інші письмові докази у справі, клопотання про закриття провадження у справі, ретельно дослідивши відеозапис фіксації на портативні відео реєстратори, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом "v)" частини першої статті 1 ("Визначення") Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року (ратифікована Україною 25.04.1974 року), термін "водій" ("погонич") означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.д. (включаючи велосипеди) або веде по дорогах худобу, стада, упряжних, в`ючних або верхових тварин. Відтак, водієм є будь-яка особа, яка керує транспортним засобом, незалежно від наявності в неї посвідчення водія, і на неї поширюються вимоги пунктів 2.5 та 2.9 Правил дорожнього руху України.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність у разі керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Тобто відмова особи від проходження огляду на стан сп`яніння, який проводиться не відповідно, а всупереч встановленого порядку, не утворює в діянні особи складу означеного правопорушення.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого відповідною частиною статті 130 КУпАП, у частині відмови від огляду на стан сп`яніння полягає у свідомій, добровільній та активній поведінці особи, спрямованій на ухилення від проходження огляду. Відмова має бути виражена прямо або шляхом вчинення дій, що очевидно свідчать про небажання проходити огляд, і належно зафіксована.

Частина 1 статті 266 КУпАП вказує, зокрема, що особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі за текстом – Інструкція, Інструкція № 1452/735) визначені ознаки алкогольного, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Згідно з п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 4 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 130 КУпАП у виді відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відповідно до встановленого порядку характеризується:

1) з об`єктивної сторони – відмовою особи пройти огляд на стан сп`яніння, який передбачений встановленим порядком.

2) з суб`єктивної сторони – прямим умислом.

З об`єктивної сторони відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння є об`єктивно вираженим вольовим актом водія, який недвозначно сприймається саме як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння. Така відмова може виявлятись у різних формах: пряма вербальна відмова; мовчазна відмова; відмова шляхом вчинення водієм дій, які явно дають зрозуміти про те, що він не має наміру проходити огляд на стан сп`яніння тощо.

З об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження не будь-якого огляду на стан сп`яніння, а саме від огляду "відповідно до встановленого порядку", як про це прямо зазначено в диспозиції означеної статті.

Таким "встановленим порядком" проходження огляду особи, яка керує транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є порядок передбачений трьома нормативно-правовими актами, а саме:

- положеннями ст. 266 КУпАП;

- положеннями Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі за текстом – Порядок, затверджений постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103);

- положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі за текстом – Інструкція, Інструкція № 1452/735).

Тому, у випадку, якщо водій діяв в межах прав та обов`язків, передбачених та наданих йому вищенаведеними нормативно-правовими актами, що регламентують порядок проведення огляду на стан сп`яніння, дії такого водія апріорі не можуть вважатися відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до встановленого порядку та утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною частиною ст. 130 КУпАП.

Із досліджених судом матеріалів справи, зокрема відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейських ID: 472974, вбачається, що:

- ОСОБА_1 неодноразово намагається здати аналіз сечі, зокрема: 22:50:00 – водій намагається здати аналіз сечі – безрезультатно; 23:06:08 - водій повторно намагається здійснити забір сечі – безрезультатно; 23:18:21 водій черговий раз намагається здати аналіз сечі - безрезультатно; 23:42:51 - водій черговий раз намагається здати аналіз сечі – безрезультатно; 00:06:08 - водій останній раз намагається здати аналіз сечі – безрезультатно;

- ОСОБА_1 неодноразово у зв`язку із неможливістю здати аналіз сечі, просив відібрати в нього зразки крові, зокрема: 22:50:00 - водій просить здати аналіз крові; 23:19:00 - водій просить поліцейського, щоб в нього здійснили забір крові, отримує відмову поліцейського; 23:52:00 - водій черговий раз просить поліцейського здати аналіз крові, отримує відмову поліцейського;

- ОСОБА_1 неодноразово повідомляє працівникам поліції та лікарю про наявність у нього проблем із сечовипусканням, зокрема: 22:51:00 - водій зазначає поліцейському, що для нього сечовипускання є проблемою; 22:52:00 – водій зазначає лікареві, що в нього є проблема з сечовипусканням; 23:00:00 - водій зазначає поліцейському, що фізіологічно не може здати сечу; 23:08:00 - водій повторно повідомляє поліцейському, що фізіологічно не може здійснити забір сечі; 23:55:00 - водій зазначає лікареві, що не зміг здати аналіз сечі, оскільки в нього проблеми з сечовипусканням після операції;

- працівник поліції неодноразово відмовляє ОСОБА_1 у проханні здати кров, зокрема: 23:00:00 - поліцейський зазначає, що лікар нарколог здійснює забір лише сечі; 23:19:00 - водій отримує відмову поліцейського щодо забору у нього крові; 23:52:00 - водій отримує відмову поліцейського щодо забору у нього крові.

Крім того, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зокрема, відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейських ID: 472974, суд вбачає, що ОСОБА_1 протягом усього часупив воду щоб стимулювати сечовиділення; разом із поліцейськими та лікарем тривалий час очікував фізіологічної можливості здати сечу.

При повторних зверненнях до лікаря та працівників поліції ОСОБА_1 знову пропонували здати сечу, на що він неодноразово повідомляв про неможливість це зробити, оскільки після операції має проблеми із сечовипусканням. При цьому, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 жодного разу не відмовлявся від проходження огляду, та неодноразово просив відібрати в нього зразки крові.

З досліджених відеозаписів також вбачається, що ОСОБА_1 не вчиняв мовчазної відмови від проходження огляду на стан сп`яніння (не ігнорував вимог поліцейських пройти огляд), а також не вчиняв дій, які можуть бути сприйняті саме як відмова пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння.

Працівники поліції розцінили те, що особа протягом двох годин не надала сечу, як відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та склали протокол за частиною першою статті 130 КУпАП. Висновок про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду зроблено саме працівником поліції, та ще під час перебування ОСОБА_1 в закладі охорони здоров`я, до моменту огляду його лікарем, та до закінчення встановленого 2-х годинного строку. Обов`язкове лабораторне дослідження біологічного середовища не проводилося.

Згідно з пунктом 6 розділу III Інструкції № 1452/735 проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим.

Відповідно до пункту 11 (в попередній редакції – пункту 12, прим.) розділу III Інструкції № 1452/735, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.

Пунктом 12 (в попередній редакції – пунктом 13, прим.) розділу III Інструкції № 1452/735 передбачено, що для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки, вказані у пункті 12.

При цьому, суд розрізняє об`єктивну неможливість водія здати біосередовище (сечу) з метою виявлення чи спростування стану наркотичного чи іншого сп`яніння, від суб`єктивного твердження водія про начебто неможливість здати біосередовище (сечу) з метою виявлення чи спростування стану наркотичного чи іншого сп`яніння.

Із досліджених судом матеріалів справи, зокрема відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейських ID: 472974 чітко вбачається об`єктивна неможливість водія ОСОБА_1 здати біологічне середовище – сечу. На ознаки імітування водієм неможливості здати біологічне середовище – сечу матеріали справи, зокрема зміст дослідженого судом відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейських – не вказують.

Також до матеріалів справи захисником долучено копію консультаційного висновку лікаря уролога-андролога від 20.08.2026, згідно якого ОСОБА_1 має діагноз простатит, що підтверджує наявність у нього проблеми із сечовипусканням.

Матеріали справи не містять відомостей того, щоб ОСОБА_1 ухилявся від здачі аналізу сечі для лабораторних досліджень.

Відтак, "встановленим порядком" проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння прямо передбачено, що у випадку неможливості взяти у водія такі зразки біологічного середовища, як слина або сеча, для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров. На чому неодноразово наполягав водій ОСОБА_1 , та в чому йому було протиправно відмовлено лікарем та поліцейським: в порушення положень п.12 розділу III Інструкції № 1452/735 (в новій редакції).

Суд виходить із того, що неможливість особи надати сечу через фізіологічні причини не залежить від її волі та не може ототожнюватися з відмовою від проходження огляду. Матеріалами справи та відеозаписами підтверджено, що ОСОБА_1 послідовно висловлював згоду на огляд, прибув до закладу охорони здоров`я, виконував вказівки лікаря, вживав воду та очікував, а також прямо просив відібрати в нього кров для дослідження, посилаючись на положення п.12 Інструкції. Така поведінка водія є протилежною відмові від проходження огляду на стан сп`яніння та свідчить про відсутність наміру ухилитися від огляду, а отже про відсутність суб`єктивної сторони правопорушення.

За наявності фізіологічної неможливості надати сечу лікар відповідно до пункту 12 розділу III Інструкції мав можливість і підстави провести відбір крові, про що ОСОБА_1 прямо просив. Висновок про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду зроблено працівником поліції, тоді як обов`язкове лабораторне дослідження не проводилося.

Крім того, із наданої захисником копії акта медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу або швидкість реакції № 0635 від 18.08.2026 вбачається, що: зовнішній вигляд ОСОБА_1 – без пошкоджень; стан свідомості – орієнтований; рухова сфера – не зміненна; тремтіння відсутнє.

Означені результати огляду викликають в суду обґрунтовані сумніви перебування водія у стані наркотичного чи іншого сп`яніння та, відповідно, наявності в нього мотивів приховувати такий стан та відмовлятись від проходження огляду на стан сп`яніння.

За таких обставин суд виходить із того, що відсутні належні та допустимі докази, які б безумовно підтверджували відмову водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.

Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на вищевикладене, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, статтями 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: