Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №132/2574/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/2574/26

Провадження № 2/132/1701/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"22" вересня 2026 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Калинівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду в якому посилався на те, що 20.09.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит за № FSC742642768 відповідно до умов якого, остання отримала кредитні кошти в розмірі 5 200,00 гривень, які зобов`язалася повернути в розмірі та строк, обумовлений договором.

Неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором з боку ОСОБА_1 призвело до виникнення заборгованості перед первинним кредитором - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» .

Вказує, що 23.12.2025 року первісний Кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали Договір факторингу № МВ-ТП/79 згідно умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Крім цього 08.05.2026 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивач уклали Договір факторингу № 08/0526-01 згідно умов якого, ТОВ «ІЗІ ФІНАНС» набув право грошової вимоги до Відповідачки за Кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників до Договору Факторингу до позивача перейшло право вимоги.

Таким чином, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором від № FSC742642768 від 20.09.2025 року.

Враховуючи, що ОСОБА_1 добровільно заборгованість не погашає, просив стягнути на користь ТОВ «ІЗІ ФІНАНС» у суму в розмірі 15 570,00 грн. та судові витрати.

29.07.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначене на 22.09.2026.

07.09.2026 відповідечем подано відзив на позовну заяву, в якому сторона визнає обставини укладення договору, отримання кредитних коштів на договірних умовах.

При цьому, заперечує щодо нарахування ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованості по процентам за користування кредитом з мотивів наведених у відзиві.

Станом на 22.09.2026 позивачем відповіді на відзив не подано.

Враховуючи викладене вище відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ГРОШОВА ДОПОМОГА» (далі - первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № FSC742642768. Кредит надавався для задоволення поточних споживчих потреб, окрім участі в азартних іграх.

Зазначений кредитний договір укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором BGQM, який було відтворено шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав позичальнику фінансовий кредит у гривні на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором.

Сума кредиту становить 5 200,00 грн, дата його надання - 20 вересня 2025 року, строк кредитування до 20.10.2030 року. Відсоткова ставка за користування кредитом визначена у розмірі 1,0 % в день.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало позичальнику кредитні кошти у сумі 5 200,00 грн на рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідачка зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконала, у зв`язку з чим, відповідно до п. 9.1.1.7. Договору, було достроково розірвано Договір шляхом направлення відповідачці ОСОБА_1 , відповідного повідомлення.

Перерахування кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № FSC742642768/18052026/Є від 18.05.2026, та не заперечується самою відповідачкою у відзиві на позовну заяву.

Встановлено також, що 23.12.2025 року первісний Кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали Договір факторингу № МВ-ТП/79 згідно умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Крім цього 08.05.2026 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивач уклали Договір факторингу № 08/0526-01 згідно умов якого, ТОВ «ІЗІ ФІНАНС» набув право грошової вимоги до Відповідачки за Кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників до Договору Факторингу до позивача перейшло право вимоги.

Таким чином, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором від № FSC727438622 від 08.09.2025 року.

Отже, ТОВ «ІЗІ ФІНАНС» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Позивач до матеріалів справи надав розрахунок сформований ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», відповідно до якого заборгованість відповідачки за кредитним договором № FSC742642768 від 20.09.2025 року, становить 18 170,00 грн, з них: заборгованість по кредиту 5 200,00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом 10 370,00 грн; заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) 0,00 грн, заборгованість за штрафним санкціям (в разі наявності) 2 600,00 грн.

Розмір штрафних санкцій вказаний в загальному розрахунку заборгованості вказаний, однак, позивач не включив їх до розміру позовних вимог.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором стало підставою для звернення ТОВ «ТОВ «ІЗІ ФІНАНС» до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона - боржник - зобов`язана вчинити на користь другої сторони - кредитора - певну дію, зокрема сплатити гроші, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, які не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За змістом частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа - кредитодавець - зобов`язується надати грошові кошти кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі, а відповідно до частини другої статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Порядок укладення договорів в електронній формі регулюється Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 цього Закону електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт), а відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію його укласти, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному законом.

Частиною четвертою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції у мережі Інтернет або в інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 цього Закону кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, з огляду на встановлені обставини укладення кредитного договору в електронній формі та його підписання відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора - BGQM, суд доходить висновку, що між сторонами виникли договірні правовідносини, а кредитний договір № FSC742642768 від 20 вересня 2025 року укладений у передбаченій законом формі.

Відповідно до статей 509, 526, 629, 1054 ЦК України особа, яка уклала кредитний договір та отримала кредитні кошти, зобов`язана належним чином виконувати взяті на себе договірні зобов`язання та повернути кредит відповідно до умов договору.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких може бути встановлений договором.

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом також встановлено, що відповідачем не надано доказів, які б спростовували факт отримання кредитних коштів, наявність заборгованості або підтверджували належне виконання ним зобов`язань за кредитним договором.

При цьому наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи, а право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ІЗІ ФІНАНС» на підставі договору факторингу №08/0526-01 від 08.05.2026 року та відповідного реєстру боржників.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між первісним кредитором та відповідачем виникли договірні правовідносини на підставі кредитного договору № FSC742642768 від 20 вересня 2025 року. Первісний кредитор належним чином виконав свій обов`язок щодо надання кредитних коштів, тоді як відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала.

Щодо доводів відповідача, що відсотки за кредитом можуть нараховуватися виключно кредитодавцем, який фактично надав позичальнику грошові кошти, слід зазначити наступне.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 наголошено, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Аналогічна правова позиція підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року по справі 310/11534/13-ц, від 04 червня 2013 року по справі 916/190/18, від 08 листопада 2019 року по справі 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року по справі 536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі 522/1528/15-ц.

Однак, слід зазначити, що кредитний договір № FSC742642768 від 20 вересня 2025 року укладений строком на 5 років, тобто до 20.09.2030 року, тому заборгованість по процентам за користування кредитом, нарахована фактором ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», також підлягає до задоволення, оскільки нарахована в межах дії кредитного договору.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «ІЗІ ФІНАНС» підлягають повному задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Позивачем при поданні позову понесено судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 2 662,40 грн, а також сплачено витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано: договір та замовлення про надання правничої допомоги № 06/07/26-01 від 06.07.2026 року, детальний опис наданих послуг.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Разом з тим, відповідач скористалася правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПК України).

На думку суду, понесені ТОВ "ІЗІ ФІНАНС" витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. є не співмірними ціні позову, складності вирішеного питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). При цьому суд враховує, що відповідач подавав заяву про зменшення цієї суми (зазначено у відзиві на позовну заяву) та вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, до 3 000,00 грн.

Крім того, при поданні позовної заяви позивачем понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» (Код за ЄДРПОУ: 40224607) заборгованість за кредитним договором № FSC742642768 від 20.09.2025 у розмірі 15 570 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сімдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Суддя: