Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №757/2170/25-а — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

757/2170/25-а

2-а-60/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

судді Єрмічової В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Вимоги обґрунтовує тим, що 07.01.2025 приблизно о 19:41, перебуваючи біля станції метро «Арсенальна» в місті Києві, його було зупинено працівниками національної поліції та працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою перевірки військово-облікових документів. Він надав для перевірки фізичний та електронний військово-обліковий документ, сформований в електронному застосунку «резерв+» де зазначена актуальна інформація його даних, оновлена станом на 19.05.2024. Однак, після перевірки документів працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 запропонувати йому поїхати з ними для проходження медичної комісії, не надавши при цьому направлення чи повістки. Маючи погане самопочуття та відсутність із собою медичних документів він просив виписати йому повістку на наступний день. Однак отримав відмову та був примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де повторив своє прохання, яке знов було проігноровано. Того ж дня відносно нього було складено протокол № 19/25 про адміністративне правопорушення, а також постанову за тим же номером. Вважає, що діями відповідача було порушено наказ Міністерство оборони України № 402 від 14.08.2008 «Про затвердження положення про військово-лікарську експертизу у військових силах Збройних Силах України» яким передбачений порядок проведення медичного огляду, зокрема за цим наказом він був зобов`язаний під час проведення проходження ВЛК надати свою медичну картку, однак не маючи із собою цих документів, наполягав на перенесенні проведення комісії. Однак йому було в цьому відмовлено допустивши таким чином порушення його прав. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2025 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

16.09.2025 представник відповідача подав відзив на позов, в якому одночасно порушено питання про поновлення строку. В обґрунтування пропущеного строку подання відзиву, зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 має лише одного представника у судових органах влади в зв`язку з недоукомплектуванням особового складу. Через великий обсяг відкритих проваджень відносно ІНФОРМАЦІЯ_2 представник не мав фізичної можливості подати відзив у визначений законом строк. В зв`язку з чим просить визнати причину пропуску строку для подачі відзиву поважною. Доказів щодо пропущеного строку подання відзиву, з підстав викладених у відзиві, не додано.

Відповідно до частини 1, 5, 6 статті 162 КАС України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно зі статтями 118, 119 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.

Так, ухвала про відкриття провадження у справі постановлена 15.05.2025 та того ж дня направлена сторонам. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовних матеріалів 26.07.2025. Відзив на позов подано 16.09.2025, тобто через 53 дні від дня отримання ухвали про відкриття провадження, що значно перевищує встановлені законом і судом строки. До того ж, на підтвердження поважності причин пропуску представником відповідача не надано відповідних доказів, тому суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

13.10.2025 від представника позивача адвоката Дяченка Е. В., який діє на підставі ордеру серії ВІ № 1340185, до суду надано клопотання про долучення доказів, а саме довідки військової частини НОМЕР_1 другого корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_5 » про перебування ОСОБА_1 на військовій службі у вказаній військовій частині з 30.07.2025. Однак дані докази надані адвокатом з порушенням строку, передбаченого статтею 79 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 242 КАС України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Положеннями частин першої-третьої статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності саме за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до частин першої, третьої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Вказаними нормами встановлено обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_6 (ІНФОРМАЦІЯ_9), дані про це містяться в системі «резерв+», номер в реєстрі 010820220693835800023.

Відповідно до заяви від 07.01.2025 ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК, через неможливість зробити огляд негайно, саме 07.01.2025, та у зв`язку з особистими причинами. На підставі цієї заяви складено Акт про відмову від проходження ВЛК від 07.01.2025 та цього ж дня складено протокол і постанову № 19/25 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Особливий період, відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України», це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного станув Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Абзацами 1, 3 пункту 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 передбачено, що резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За даними оскаржуваної постанови ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності для проходження військової служби, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Разом із тим, у матеріалах справи відсутній акт відмови позивача від отримання направлення для проходження військово-лікарської комісії, а також реєстрації такого направлення в журналі реєстрації направлень та особистого підпису позивача про отримання такого направлення (оскільки відзив на позов подано із порушенням строку тому суд не бере його та додані до нього документи до уваги).

Відповідно до п. 3.5. Наказу № 402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ. Зазначені документи, а також особові справи офіцерського, сержантського, старшинського і рядового складу запасу ТЦК та СП до початку огляду подає для вивчення у ВЛК.

Згідно документів, які містяться в матеріалах справи, події відбувались в межах одного дня. Наведене свідчить про неможливість особи виконати вимоги наказу № 402 щодо надання медичної картки для проходження ВЛК.

Обставини події зводяться до того, що позивач відмовився негайно проходити медичний огляд, внаслідок того, що йому необхідно мати при проходженні комісії підтверджуючу стан його здоров`я медичну документацію.

Тому, відповідач при розгляді питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності зобов`язаний був оцінити вказані пояснення позивача, надати їм оцінку та врахувати при вирішенні питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, однак цього не зробив.

Отже, на переконання суду, відповідач не встановив усіх обставин, які мають значення для справи, у спірному випадку не встановлено умислу позивача на порушення законодавства про мобілізацію, як обов`язкового елементу складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.

Справу про адміністративне правопорушення розглядає керівник ТЦК та СП у п`ятнадцятиденний строк (ст. 277 КпАП України) за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (ч. 1 ст. 268 КпАП України). За результатами розгляду виноситься постанова у справі, яка оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копію постанови протягом трьох днів вручають (надсилають) посадовій особі підприємства, щодо якої її винесено (ст. 285 КпАП України).

Постанова № 19/25 винесена день в день з подією, тобто відповідачем недотримано й порядок розгляду вказаної справи (ст. 277 КУпАП), оскільки порушено право позивача реалізувати свої права, передбачені у ч. 1 ст. 268 КУпАП.

Тому, суд дійшов висновку, що постанова винесена без достатніх підстав, які б вказували на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення та без встановлення дійсних обставин справи.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1КУпАП, є недоведеним.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 (справа № 543/775/17) зазначає, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на положення статей 132, 139 КАС України, з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання цього позову до суду та задоволення позовних вимог позивача, на користь останнього підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн.

На підставі Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про оборону України», Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, керуючись статтями 7-9, 121-3, 210-1, 247, 251, 252, 280 КУпАП, статтями 5, 9, 76, 77, 90, 229, 241-246, 262, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову від 07.01.2025 № 19/25 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 000 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя В. В. Єрмічова