Постанова від 26 червня 2025 р. у справі №752/11248/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11248/25

Провадження № 2-а/752/48/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.06.2025 року Голосіївський районий суд м.Києва у складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі за текстом також - позивач) через свого представника, адвоката Михайлова Гліба Вадимовича, звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі за текстом також - відповідач), в якому просить:

- визнати поважною причину пропуску та поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 13.02.2025 № 003816, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті

- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

1. Процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2025 головуючим суддею у справі визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєва Сергія Олександровича.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09.05.2025 поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду, прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

29.05.2025 представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови № 003816 від 13.02.2025 у межах виконавчого провадження № 77957737.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02.06.2025 заяву про забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення на підставі постанови № 003816 від 13.02.2025 у межах виконавчого провадження № 77957737 до ухвалення судового рішення у цій справі.

24.06.2025 до суду надійшов відзив Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому відповідач проти задоволення позову заперечив.

Судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних у суду матеріалів без повідомлення (виклику) учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

2. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Обґрунтування вимог позивача

Позивач зазначає, що постановою від 13.02.2025 № 003816 його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 132-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 51 000,00 грн за те, що 27.12.2024 водій транспортного засобу DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , нібито здійснив ухилення від проходження габаритно-вагового контролю.

На переконання позивача, фактичні обставини, покладені в основу постанови, не підтверджують складу адміністративного правопорушення. Позивач вказує, що транспортний засіб був виявлений посадовими особами Укртрансбезпеки біля АЗС WOG у місті Миколаєві, де водію було запропоновано прослідувати до іншого місця для проведення зважування. Відтак мала місце не відмова від проходження габаритно-вагового контролю безпосередньо в зоні такого контролю, а відмова прослідувати до місця зважування.

Позивач також посилається на те, що посадовими особами відповідача не було складено акта про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, передбаченого Порядком, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207.

Крім того, позивач зазначає, що з отриманих ним відеозаписів події вбачається проведення документальної перевірки, надання водієм документів та повідомлення водієм про очікування керівника для отримання коштів на заправку транспортного засобу. За твердженням позивача, водій не заявляв про відмову від проходження габаритно-вагового контролю.

Позивач наголошує, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами подію і склад адміністративного правопорушення, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Заперечення відповідача

Відповідач проти позову заперечує та вважає постанову від 13.02.2025 № 003816 законною.

У відзиві відповідач зазначає, що 27.12.2024 посадові особи Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області здійснювали рейдову перевірку. За відомостями системи WIM24 о 10 год. 04 хв. на автомобільній дорозі Н-14 Олександрівка - Кропивницький - Миколаїв, км 232+365, було зафіксовано транспортний засіб марки DAF, який рухався по середині проїзної частини, у зв`язку з чим державний номерний знак транспортного засобу не був розпізнаний.

Відповідач зазначає, що близько 10 год. 40 хв. посадовими особами було виявлено транспортний засіб DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , біля АЗС WOG за адресою: м. Миколаїв, просп. Героїв України, 121. Водій ОСОБА_2 повідомив, що чекає керівника для отримання коштів на пальне, від проходження вагового контролю не відмовлявся та надав документи для проведення документальної перевірки.

Надалі посадовою особою Укртрансбезпеки було прийнято рішення про супроводження автомобільного транспортного засобу № РС001696 від 27.12.2024 о 11 год. 24 хв. Відповідач стверджує, що водій відмовився ознайомлюватися з цим рішенням та зачинився у кабіні, після чого о 11 год. 37 хв. транспортний засіб було заблоковано блокуючим пристроєм № 037, про що складено акт № АБ001993.

Відповідач визнає, що окремого акта про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю складено не було, однак вважає, що його складення не було обов`язковим, оскільки працівники Укртрансбезпеки здійснювали контроль самостійно, без залучення працівників Міністерства внутрішніх справ України чи Державного агентства автомобільних доріг України.

На думку відповідача, поведінка водія після прийняття рішення про супроводження свідчила про відмову від проходження габаритно-вагового контролю, а тому позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 132-1 КУпАП.

3. Фактичні обставини, встановлені судом

Суд, розглянувши наявні у справі матеріали, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, та оцінивши надані докази у їх сукупності, вважає встановленими такі обставини.

Судом встановлено, що 13.02.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті Гринюком Олександром винесено постанову № 003816 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .

В оскаржуваній постанові зазначено, що 27.12.2024 о 10 год. 04 хв., перебуваючи в зоні габаритно-вагового контролю за адресою: м. Миколаїв, просп. Героїв України, 121, водій ОСОБА_2 , керуючи вантажним автомобілем DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , здійснив ухилення від проходження габаритно-вагового контролю.

У постанові зазначено, що такими діями порушено вимоги статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», статті 188-57 та частини третьої статті 132-1 КУпАП.

На підставі викладених у постанові обставин ОСОБА_1 відповідно до статті 14-3 КУпАП визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 132-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що 27.12.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області було складено рішення про супроводження автомобільного транспортного засобу № РС001696, а також акт про блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу № АБ001993. Зазначені документи стосуються транспортного засобу DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Окремий акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю у матеріалах справи відсутній.

Крім того, частина письмових доказів, долучених до матеріалів справи, надана у неналежній якості. Окремі документи мають низьку контрастність, нечіткий текст та реквізити, у зв`язку з чим достовірно встановити їх повний зміст та обставини, на підтвердження яких вони подані, не вбачається можливим.

4. Мотиви, з яких суд дійшов висновків, та закон, яким керувався суд

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Відповідно до статей 73, 75 та 76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, достовірними - докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми - докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що входять до предмета доказування.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 280 КУпАП передбачено обов`язок органу або посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною третьою статті 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю.

Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає відмову від габаритно-вагового контролю як будь-які дії або бездіяльність, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, що призвели до ухилення від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю. Зона габаритно-вагового контролю визначається як облаштована відповідними дорожніми знаками ділянка автомобільної дороги, на якій розташовані автоматичні, стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю.

Підпунктом 7 пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю посадові особи складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю.

Суд не погоджується з доводом відповідача про те, що відсутність працівників Міністерства внутрішніх справ України чи Державного агентства автомобільних доріг України звільняла посадових осіб Укртрансбезпеки від оформлення такого акта. Наведена норма Порядку № 1007/1207 безпосередньо визначає процесуальну дію посадових осіб контролюючого органу у разі встановлення факту відмови водія від проходження габаритно-вагового контролю.

Разом з тим, у цій справі такого акта не складено. Натомість матеріали містять рішення про супроводження № РС001696 та акт про блокування/розблокування № АБ001993. Зміст та призначення цих документів стосуються відповідно супроводження транспортного засобу до місця зважування і блокування транспортного засобу у зв`язку з невиконанням рішення про супроводження. Самі по собі ці документи не усувають необхідності належного встановлення та фіксації факту саме ухилення або відмови від проходження габаритно-вагового контролю, за яке передбачена відповідальність частиною третьою статті 132-1 КУпАП.

При цьому відповідач у відзиві прямо зазначає, що на початку перевірки водій повідомив посадовим особам, що від проходження вагового контролю не відмовляється. Надалі відповідач пов`язує факт правопорушення з відмовою водія ознайомитися з рішенням про супроводження та подальшим припиненням діалогу. Однак ці обставини потребували належної процесуальної фіксації та оцінки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає про необхідність оцінки не формального факту невиконання водієм окремої вимоги посадової особи, а належного підтвердження об`єктивної сторони правопорушення та причинного зв`язку між конкретними діями водія і фактичним ухиленням від проходження габаритно-вагового контролю. Зокрема, у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 497/2947/24 наголошено на необхідності доведення обставин, які підтверджують ухилення або відмову від проходження контролю, та місця вчинення відповідних дій.

Отже, сама по собі наявність рішення про супроводження та акта про блокування, за відсутності акта про відмову від проходження габаритно-вагового контролю, за відсутності в наданих суду матеріалах відеозапису події та за наявності істотних суперечностей у часі і місці вчинення правопорушення, не дає суду підстав дійти поза розумним сумнівом висновку про наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Окремо суд зазначає, що частина письмових доказів, долучених відповідачем, подана у неналежній якості, що не дає можливості достовірно встановити їх повний зміст та реквізити. Відповідно такі документи не можуть бути використані для заповнення прогалин у доказуванні або усунення наведених суперечностей.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язок довести правомірність оскаржуваної постанови, а тому постанова від 13.02.2025 № 003816 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

У позовній заяві позивач зазначив про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.

Водночас належний розмір судового збору за подання позовної заяви щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у 2025 році становить 605,60 грн.

Таким чином, з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, статтями 9, 14-3, 132-1, 245, 247, 251, 280, 283 КУпАП, суд,

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 13.02.2025 № 003816, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 132-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 51 000,00 грн.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 132-1 КУпАП - закрити.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845; 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Чекулаєв