Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №560/13940/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/13940/25

РІШЕННЯ

іменем України

02 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Лобода Василь" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов позов Фермерського господарства "Лобода Василь" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2025 №0185322408, від 31.07.2025 №0185302408, від 31.07.2025 №0185292408.

Позивач не погоджується із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх такими, що прийняті всупереч нормам податкового законодавства, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Податковий орган в свою чергу вважає, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Податковим кодексом України, у зв`язку з цим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Хмельницький окружний адміністративний суд здійснює розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши докази, суд встановив такі обставини.

Головним управління ДПС у Хмельницькій області на підставі наказу від 16.05.2025 №2154-П, виданого на підставі ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.13 п. 78.1, п. 78.4, п. 78.6 ст. 78,ст. 79 п. 82.2 ст. 82, з урахуванням п.п. 69.351 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Фермерського господарства "Лобода Василь" за період діяльності з 01.10.2018 по 31.12.2024 з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору.

За результатами перевірки складений акт від 08.07.2025 №14132/22-01-24-08/39520856, яким встановлені такі порушення:

1. абз. б) п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України, та п.3.1-3.6 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (у редакції до 31.12.2020), п. 4 розд. IV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (у редакції з 01.01.2021), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 - у звітності за 3 квартал 2019 року, 3 квартал 2020 року, 3 квартал 2021 року, 3 квартал 2022 року, 3 квартал 2023 року, 3 квартал 2024 року, виявлено порушення в частині не внесення інформації про виплачений дохід фізичним особам з ознакою доходу "127" (інші доходи) у формі сплати фермерським господарством орендної плати за таких фізичних осіб. Ці доходи оподатковуються податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Такі недостовірні відомості призвели до зменшення податкових зобов`язань платника податку.

2. п.171.2 ст. 171, п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України - платником, як податковим агентом, не нараховано та не перераховано до бюджету суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 117543,06 грн з виплаченого доходу фізичним особам у формі сплати фермерським господарством орендної плати за таких фізичних осіб в сумі 525678,67 грн. (сума нарахованого доходу до оподаткування - 653016,99 грн).

3. п.171.2 ст. 171, п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. "а" п.176.2 ст. 176, п.п. 1.2, 1.4, 1.5, 1.6 п.161 розділу ХХ Податкового кодексу України - платником, як податковим агентом, не нараховано та не перераховано до бюджету суму військового збору в розмірі 9795,25 грн з виплаченого доходу фізичним особам у формі сплати фермерським господарством орендної плати за таких фізичних осіб в сумі 525678,67 грн (сума нарахованого доходу до оподаткування – 653016,99 грн).

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області за результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 31.07.2025 № 0185292408, яким донараховано військовий збір на загальну суму 14281,65 грн (у т.ч. сума зобов`язання 9795,25 грн, штрафна санкція 1235,01 грн, сума пені 3251,39 грн);

- від 31.07.2025 № 0185302408, яким донараховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 171379,67 грн (у т.ч. сума зобов`язання 117543,06 грн, штрафна санкція 14820,09 грн, сума пені 39016,52 грн);

- від 31.07.2025 № 0185322408, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до пп. 14.1.147. п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно зі ст. 269 ПК України платниками плати за землю є: платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди. Особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Нормою п. 270.1 ст. 270 ПК України встановлено, що об`єктами оподаткування платою за землю є:

270.1.1. об`єкти оподаткування земельним податком: земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування;

270.1.2. об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

За приписами п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПК України).

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV).

У ст. 1 Закону № 973-IV законодавець закріпив, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону № 973-IV).

Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (ч. 1 ст. 7 Закону № 973-IV).

Нормою ст. 12 Закону № 973-IV регламентовано, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;

2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

У ст. 14 Закону № 973-IV законодавець закріпив за фермерським господарством та його членами, зокрема, право самостійно господарювати на землі.

За приписами ст. 19 Закону № 973-IV до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Відповідно до висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, на яку, зокрема, робила посилання Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 13.06.2024 у справі № 320/6885/23, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 ГК України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення. Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки від використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Подібні за змістом висновки викладені й у інших постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постановах від 01.04.2020 у справі №320/5724/17, від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, від 16.01.2019 у справі у справі №483/1863/17, від 03.04.2019 у справі №628/776/18, від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.09.2024 по справі № 320/6885/23 послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 № 927/79/19, у п.п. 6.22 та 6.23 якої зазначено, що нормами Закону № 973-IV запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності. Таке фермерське господарство створюється після отримання громадянином земельної ділянки в оренду. З моменту створення цього фермерського господарства та його державної реєстрації до нього переходять права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі. В цьому випадку не відбувається відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки, а здійснюється встановлений нормами перехід прав та обов`язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним фермерського господарства. При цьому такий перехід відбувається в силу вищенаведених норм Закону № 973-IV та не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод.

Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виснував про те, що усталена практика Великої Палати Верховного Суду пов`язує момент набуття фермерським господарством прав та обов`язків орендаря земельної ділянки саме з моментом державної реєстрації фермерського господарства. Після такої реєстрації відбувається фактична заміна орендаря і саме з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. В силу наведених підходів, у разі створення фермерського господарства саме останнє виступає суб`єктом взаємовідносин щодо оренди, а тому за логікою таких висновків саме воно має й нести обов`язки щодо сплати відповідної орендної плати. В інакшому випадку поглиблюється правова невизначеність, адже всі права та обов`язки щодо відповідної земельної ділянки правомочне реалізовувати фермерське господарство, однак орендну плату вносить засновник цього господарства.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи те, що земельні ділянки, за які позивачу нараховані податкові зобов`язання, фактично перебувають у його користуванні, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які отримали такі земельні ділянкі з цільовим призначенням "для ведення фермерського господарства", здійснюють на них діяльність не особисто, а через створену юридичну особу, тому обов`язок щодо сплати орендної плати покладений на фермерське господарство, до якого перейшли права й обов`язки землекористувача.

Окрім того, як встановлено судом і не заперечується сторонами, позивачем було сплачено орендну плату за цими земельними ділянками.

Щодо тверджень відповідача про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином не оформили передачу земельних ділянок позивачу як землекористувачу, і відповідне право за ним не зареєстроване, суд зауважує таке.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, реєстрація будь-якого речового права лише підтверджує (засвідчує) право використання певного майна, а не надає правомочності щодо його використання як такого.

Відповідачем у справі не спростовано фактичне (безпосереднє) використання земельної ділянки саме позивачем, яким сплачуються всі необхідні податкові платежі.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Суд також роз`яснює, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 31.07.2025 №0185322408, від 31.07.2025 №0185302408, від 31.07.2025 №0185292408.

Стягнути на користь Фермерського господарства "Лобода Василь" судовий збір в розмірі 2422,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Фермерське господарство "Лобода Василь" (вул. Північна, 32,с. Суслівці,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,31522 , код ЄДРПОУ - 39520856)

Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя О.Л. Польовий