Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №500/3459/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3459/26

02 жовтня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2026 року до Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Волинця Сергія Анастасовича надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 12.01.2026 №192550015012 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за винятком підтвердженого страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити і виплачувати з 05.01.2026 ОСОБА_1 пенсію за віком згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зарахувавши до стажу період навчання з 01.09.1982 по 21.01.1988 та періоди роботи за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.05.1985.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Черкаській області. Проте рішенням від 12.01.2026 відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю у нього необхідного страхового стажу. При цьому відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди його трудової діяльності згідно трудової книжки від 20.05.1985 серії НОМЕР_2 та період навчання згідно диплому від 30.01.1988 серії НОМЕР_3 , оскільки по батькові російською мовою ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ). Позивач зазначає, що неналежне оформлення документів, у тому числі допущення описок у написанні по батькові, не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на соціальний захист.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку статті 263 КАС України, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Цією ж ухвалою суду зобов`язано Головне управління ПФУ в Черкаській області подати суду у строк для надання відзиву на позовну заяву належним чином засвідчені копії усіх матеріалів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

19 червня 2026 року до суду від третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшли письмові пояснення, у яких заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідачем правильно прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Крім того третя особа звертає увагу, що вирішення питання про призначення пенсії віднесено до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України, а адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатись у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень.

23 червня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву з додатками, у якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що для призначення пенсії за віком необхідний страховий стаж визначений частиною 1 статті 26 Закону 1058-IV становить 33 роки. Станом на дату звернення позивачу виповнилось повних 60 років 8 місяців, страховий стаж становить 5 років 5 місяців 28 днів. При цьому до страхового стажу не зараховано період роботи з 20.05.1985 серії НОМЕР_4 , періоди навчання з 01.09.1982 по 21.01.1988 згідно з дипломом від 30.01.1988 серії НОМЕР_3 , оскільки по батькові ( ОСОБА_2 російською мовою) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ). Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення №192550015012 від 12.01.2026 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Щодо надання копій документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, то відповідач зазначив про відсутність у нього можливості їх надання, оскільки електронна пенсійна справа після відпрацювання була передана засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання позивача.

01 жовтня 2026 року представником Головного управління ПФУ в Тернопільській області подано до суду клопотання про долучення до справи матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 .

Інших заяв, у тому числі по суті, до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особа якого посвідчена паспортом громадянина України серії НОМЕР_5 , виданим 18.04.2012 року Заліщицьким РВ УМВС України в Тернопільській області. (арк. справи 7)

05 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду з заявою про призначення йому пенсії за віком. (арк. справи 12)

Згідно розписки – повідомлення (арк. справи 13) до вказаної заяви позивачем долучено, серед іншого:

диплом про навчання серії НОМЕР_6 від 30.01.1988;

трудову книжку серії НОМЕР_2 від 20.05.1985.

Вказана заява позивача та долучені до неї документи за принципом екстериторіальності передані на розгляд до Головного управління ПФУ в Черкаській області, яке рішенням від 11 січня 2026 року №192650015012 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 33 років. (арк. справи 40)

При цьому, за результатом розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії, до страхового стажу не зараховано періоди його трудової діяльності згідно трудової книжки від 20.05.1985 серії НОМЕР_2 та період навчання згідно диплому від 30.01.1988 серії НОМЕР_3 , оскільки по батькові російською мовою ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ).

Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Як слідує з матеріалів справи, на момент вирішення питання про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком, останньому виповнилось повних 60 років, а тому з урахуванням положень частини першої статті 26 Закону №1058-IV мінімальна кількість наявного у нього страхового стажу, для оформлення права на пенсію за віком, має становити не менше 33-х років.

Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що відповідачем відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком у зв`язку з відсутністю у нього визначеного законом мінімуму страхового стажу у кількості 33-х років та незарахуванням до його страхового стажу періодів трудової діяльності згідно трудової книжки від 20.05.1985 серії НОМЕР_2 та періоду навчання згідно диплому від 30.01.1988 серії НОМЕР_3 , оскільки по батькові російською мовою ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ).

Отже, спірним у даній справі є питання належності трудової книжки від 20.05.1985 серії НОМЕР_2 та диплому від 30.01.1988 серії НОМЕР_3 , як джерел інформації про періоди трудової діяльності та навчання позивача для обчислення його страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина третя статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема у статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. (пункт «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-XII)

За змістом положень статті 62 Закону № 1788-ХІІ та статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (у редакції, чинній на дату звернення за призначенням пенсії) (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. (пункт 8 Порядку №637)

Системний аналіз наведених правових норм дає суду підстави вважати, що основним документом, який підтверджує наявність у особи стажу роботи, є трудова книжка. При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про періоди роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

Крім того, основним документом, який підтверджує період навчання, є відповідний документ про освіту, а саме диплом, посвідчення, свідоцтво тощо.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у рішенні №192650015012 від 12.01.2026 відмовило у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його трудової діяльності та навчання згідно трудової книжки від 20.05.1985 серії НОМЕР_2 та диплому від 30.01.1988 серії НОМЕР_3 , оскільки по батькові російською мовою ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ).

Надаючи правову оцінку вказаному доводу відповідача, суд зазначає наступне.

Вимоги до ведення та заповнення трудових книжок працівників у період до 1992 року включно визначала Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252; зі змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412; далі Інструкція №162).

Так, за змістом пункту 1.1. глави 1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників та службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали більше п`яти днів, в тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

У пункті 2.1 глави 2 цієї ж Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудових книжок і вкладишів до них проводиться мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташоване дане підприємство, установа, організація, і офіційною мовою СРСР.

Згідно пункту 2.2 глави 2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. У трудову книжку вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.

Як слідує з матеріалів справи, перша (титульна) сторінка трудової книжки серії НОМЕР_2 заповнена російською мовою з зазначенням відомостей про працівника: прізвище « ОСОБА_4 », ім`я « ОСОБА_5 », по батькові « ОСОБА_2 », дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». (арк. справи 14)

Надана позивачем для призначення пенсії копія диплома про освіту серії НОМЕР_3 від 30.01.1988, виданого Московським державним університетом імені М.В.Ломоносова, також містить відомості про отримувача російською мовою: « ОСОБА_1 ».

Натомість згідно відомостей, зазначених на другій сторінці у паспорті громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого 18.04.2012 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , російськомовна форма по батькові зазначена як « ОСОБА_3 ».

Суд зазначає, що на момент видачі позивачу паспорта громадянина України було чинним Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, у редакції від 23.02.2007.

Пунктом 4 вказаного Положення передбачено, що усі записи в паспорті і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються українською і російською мовами.

Разом з тим, пунктом 4 цього ж Положення у редакції постанови ВР № 4660-IX від 23.10.2025 передбачено, що мова внесення записів до паспорта у вигляді паспортної книжечки визначається частиною першою статті 8 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної".

Частиною першою статті 8 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" передбачено, що документи, що посвідчують особу громадянина України, складаються державною мовою. У випадках, визначених законом і міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, такі документи складаються іншими мовами та дублюються державною мовою.

Отже, з прийняттям постанови Верховною Ради №4660-IX від 23.10.2025 остаточно скасовано вимогу дублювання даних паспорта громадянина України російською мовою, а усі нові записи вносяться виключно українською мовою.

Суд зазначає, що російськомовне заповнення другої сторінки паспорта громадянина України у формі книжечки не може використовуватись як альтернативне ім`я в офіційному документообігу України, оскільки воно слугувало лише внутрішнім дубляжем для інформаційних цілей за попередніми стандартами.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку, що визначальне значення для правильної ідентифікації особи (громадянина України) мають відомості про його особисті дані (прізвище, ім`я та по батькові), зазначені українською (державною) мовою.

Враховуючи, що відомості про ім`я, прізвище та по батькові, а також дата народження, зазначені у паспорті громадянина України серії НОМЕР_5 , виданому 18.04.2012, відповідають відомостям про особисті дані позивача, зазначені у трудовій книжці від 20.05.1985 серії НОМЕР_2 та дипломі від 30.01.1988 серії НОМЕР_3 , а допущена помилка у транслітерації по батькові « ОСОБА_3 » під час його перекладу на російську мову не є суттєвою та не може бути покладена у провину позивача, тому суд доходить висновку про протиправність рішення Головного управління ПФУ в Черкаській області від 12.01.2026 №192650015012, яким відмовлено у врахуванні вказаних документів з зазначених вище підстав.

Суд вважає, що відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів трудової діяльності згідно трудової книжки від 20.05.1985 серії НОМЕР_2 , а також періоду навчання згідно диплому від 30.01.1988 серії НОМЕР_3 з підстав розбіжностей у написанні по батькові « ОСОБА_3 » у його російськомовній версії ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) у вказаних документах та у паспорті громадянина України, пенсійний орган припустився надмірного формалізму, що є недопустимим з огляду на гарантії соціального захисту з боку держави.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що трудова книжка від 20.05.1985 серії НОМЕР_2 та диплом від 30.01.1988 серії НОМЕР_3 є належним джерелом інформації про періоди трудової діяльності та навчання позивача та мали бути враховані відповідачем при вирішенні питання щодо обчислення страхового стажу та призначення його пенсії за віком.

Враховуючи, що рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії від 12.01.2026 №192650015012 прийнято без врахування вказаних документів, тому таке рішення слід визнати протиправним та скасувати.

Разом з тим суд зазначає, що позовні вимоги про зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 21.01.1988 та періодів роботи за записами трудової книжки серії НОМЕР_7 від 20.05.1985, а також зобов`язання відповідача призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком задоволенню не підлягають як такі, що заявлені передчасно, оскільки записи трудової книжки від 20.05.1985 серії НОМЕР_2 та диплом від 30.01.1988 серії НОМЕР_3 не були предметом дослідження відповідача.

В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).

У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі невиконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що з метою ефективного способу відновлення порушених прав позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.01.2026 про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. (частина 8 статті 139 КАС України)

Враховуючи, що дані правовідносини пов`язані із захистом соціальних прав позивача, який відноситься до уразливих верств населення, а спір виник внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення, тому суд приходить до висновку про необхідність відшкодування за рахунок його бюджетних асигнувань понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 1331,20 грн у повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 12 січня 2026 року №192650015012 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 січня 2026 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 02 жовтня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_8 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (місцезнаходження: вул. Смілянська, 23, м.Черкаси, Черкаський р-н, Черкаська обл., 18002 код ЄДРПОУ 21366538);

третя особа:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769) .

Головуючий суддя Мірінович У.А.