Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №480/8794/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року Справа № 480/8794/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8794/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)", Державної установи “Бердичівська виправна колонія (№70) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до державної установи "Роменська виправна колонія (№56)", в якому просить:

- визнати протиправними дії комісії державної установи «Роменська виправна колонія (№56)» по розгляду матеріалів засуджених, які згідно статті 82 Кримінального кодексу України формально підпадають під заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного покарання, щодо свідомого заниження ОСОБА_1 балів у висновках його ступеня виправлення від 30 травня 2025 року. Скасувати ці висновки комісії. Зобов`язати державну установу «Роменська виправна колонія (№ 56)» повторно провести засідання комісії установи для встановлення висновків щодо ступеня його виправлення за обов`язкової участі захисника.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що він засуджений до довічного позбавлення волі, яке відбуває в Державній установі «Роменська виправна колонія (№ 56)» з 04.04.2009 р.

30.05.2025 комісія державної установи "Роменська виправна колонія (№56) " по розгляду матеріалів засуджених, які згідно ст.82 КК України формально підпадають під заміну покарання у вигляді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від 15 до 20 років, відмовила позивачу в поданні до суду щодо заміни йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, оскільки не став на шлях виправлення.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки відповідачем не дотримано вимог Порядку визначення ступеня виправлення засудженого та Методики визначення ступеня виправлення засудженого.

Зокрема позивач стверджує, що відповідач не попередив його про засідання комісії щодо заміни йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, чим позбавив його можливості захищати свої права та законні інтереси особисто або за допомогою захисника.

Позивач зазначає, що 18.06.2025 року йому було надано копію висновків ступеня його виправлення, дослідивши ІІ-VІ розділи цих висновків він виявив невідповідність зазначеної в ній інформації матеріалам його особовій справі засудженого № 15-Э-2009, а саме щодо таких критеріїв оцінки: «Ставлення до скоєного кримінального правопорушення», «Ставлення до суспільного життя», «Ставлення до праці», «Ставлення до планування життя у майбутньому», «Ставлення до безоплатної праці», «щодо дотримання норм, які визначають порядок і умови відбування покарання та розпорядку дня установи виконання покарань (слідчого ізолятора)», «щодо участі засудженого у реалізації програм диференційованого виховного впливу», «щодо участі засудженого в інших заходах виховного характеру», «щодо дотримання трудової дисципліни», «Комунікативні особливості», « ОСОБА_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Позивач вважає, що комісія свідомо занизила йому бали в цій частині висновків, що позбавили його можливості реалізувати свої законні інтереси, щодо заміни покарання на більш м`яке (ст. 82 КК України).

З огляду на викладене позивач вважає, що висновок ступеня виправлення від 30.05.2025 р. підлягає скасуванню, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи.

Ухвалою від 24 листопада 2025 року відкрито провадження у адміністративній справі №480/8794/25 та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, у якому зазначає, що у відповідності розділу 1 до Методики визначення ступеня виправлення засудженого під час складання проекту висновку враховуються: інформація, отримана з матеріалів особової справи; інформація, отримана від уповноваженого органу з питань пробації (щодо засуджених, до яких відповідно до статті 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк); дані з Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту; оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, визначена за допомогою підсистеми «КАСАНДРА» Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту; стан реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим; дані Щоденника.

Після обговорення результатів інформації, наведеної у проекті висновку, комісією підсумовується загальний бал розділів ІІ-VІ та визначається відповідний ступінь виправлення засудженого, а саме:

якщо бал варіюється від «0» до «64» включно, то засуджений не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення) та не може бути представлений до заміни покарання на підставі статей 81, 82 Кримінального кодексу України;

якщо бал становить «65» та вище, то засуджений став на шлях виправлення (довів своє виправлення) та має бути представлений до заміни покарання на підставі статей 81, 82 Кримінального кодексу України.

Як зазначає представник відповідача основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.

Прийняття рішення щодо зміни умов відбування покарання відноситься до компетенції уповноваженої комісії та приймається на розсуд членів комісії шляхом голосування, з урахуванням всіх обставин, які характеризують засудженого.

Доцільність надання пільги у вигляді заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі, є процесом оціночним, яке вирішується членами комісії.

Також відповідач повідомляє, що засуджений ОСОБА_1 24.11.2025 року вибув до державної установи «Бердичівська виправна колонія (№70)» разом з особовою справою.

Відтак, на думку відповідача, розгляд комісією питання щодо можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі було проведено відповідно до вимог чинного законодавства.

За наведених обставин, на переконання представника відповідача, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Позивач своїм правом щодо надання відповіді на відзив не скористався.

Ухвалою суду від 05.08.2026 залучено до участі у справі № 480/8794/25 Державну установу «Бердичівська виправна колонія (№70)», в якості співвідповідача та витребувано у Державної установи «Бердичівська виправна колонія (№70)» додаткові докази.

Ухвалою суду від 19.09.2026 повторно витребувано у Державної установи «Бердичівська виправна колонія (№70)» додаткові докази.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 згідно вироку Апеляційного суду м. Києва від 21.06.2006 року засуджений до покарання у виді довічного позбавлення волі, яке відбував в Державній установі «Роменська виправна колонія (№ 56)» з 04.04.2009 р. по 24.11.2025.

30 травня 2025 року комісією державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" по розгляду матеріалів засуджених, які згідно ст. 82 КК України формально підпадають під заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від 15 до 20 років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання, було відмовлено ОСОБА_1 в поданні матеріалів до суду щодо заміни мені покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від 15 до 20 років, як особі яка не стала на шлях виправлення.

Зазначене рішення було прийнято комісією на підставі висновку щодо ступеня виправлення засудженого, зі змісту якого слідує, що позивач набрав 59 балів, а тому з урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи засуджений ОСОБА_1 не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення) та не може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким (статті 81, 82 Кримінального кодексу України), оскільки набрав менше 65 балів.

Визначаючись з приводу заявлених позовних вимог, суд зважає на таке.

Кримінальний кодекс України (далі - КК України) має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Відповідно до статті 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, не відбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати не відбутого строку покарання, призначеного вироком.

У разі заміни не відбутої частини основного покарання більш м`яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Заміна не відбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Заміна не відбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

До осіб, яким покарання замінене більш м`яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 154 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов`язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

Відповідно до частини 12 статті 154 КВК України разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі.

Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації.

Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.

Наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 847/5 затверджено Інструкцію про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів (далі Інструкція № 847/5, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яка регламентує діяльність відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів з питань приймання до установ (СІЗО), обліку, переміщення під вартою (конвоювання) засуджених (осіб, які тримаються під вартою), звільнення їх з установ (СІЗО) та з інших питань, пов`язаних з виконанням вироків судів та інших судових рішень.

Відповідно до пункту 1 розділу 6 Інструкції № 847/5 в установі (СІЗО) створюється комісія, яка розглядає питання про подання:

до суду - матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (статті 81, 107 КК України), заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, заміни невідбутої частини покарання більш м`яким (стаття 82 КК України), встановлення адміністративного нагляду згідно із Законом України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»;

до міжрегіональної комісії, центральних комісій щодо установ центрального та південного регіонів - матеріалів щодо переведення засуджених на підставах, встановлених статтями 10, 50, 93 КВК України в межах зони діяльності центрального та південного регіонів або міжрегіонального управління без зміни рівня безпеки; матеріалів щодо переведення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, для відбування покарання з однієї установи виконання покарань (сектору) до іншої установи виконання покарань (сектору) в межах зони діяльності центрального та південного регіонів або міжрегіонального управління згідно з вимогами статей 101, 151-1 КВК України без зміни рівня безпеки;

до центральної комісії - матеріалів щодо переведення засуджених на підставах, встановлених статтями 10, 50, 57, 93, 101, 147, 151-1 КВК України, через міжрегіональну комісію, центральні комісії щодо установ центрального та південного регіонів, коли таке переведення виходить за межі повноважень цих комісій.

До складу комісії входять: голова комісії - начальник установи (СІЗО); члени комісії - перший заступник та заступники начальника установи (СІЗО), начальник оперативного підрозділу, начальник відділу нагляду і безпеки (відділу режиму і охорони), начальник медичної частини (фельдшерського пункту, лікарняного закладу) та начальник підрозділу, який є секретарем комісії. До складу комісії також можуть включатися за їх згодою керівники загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів при установі, представники методично-виховної ради установи (педагогічної ради) та члени спостережної комісії, які здійснюють організацію громадського контролю за дотриманням прав і законних інтересів засуджених під час виконання кримінальних покарань (пункт 2 розділу 6 Інструкції № 847/5).

Згідно з пунктами 3 - 5 розділу 6 Інструкції № 847/5 за три місяці до розгляду матеріалів на засіданні комісії підрозділ складає списки засуджених, які надаються для організації роботи з підготовки матеріалів заступнику начальника установи (СІЗО) із соціально-виховної та психологічної роботи, начальнику оперативного підрозділу, начальнику відділу нагляду і безпеки установи (відділу режиму і охорони СІЗО), начальнику медичної частини (фельдшерського пункту, лікарняного закладу).

Засідання комісії відбуваються у визначеному для цього приміщенні установи (СІЗО) в присутності засудженого.

Засідання комісії проводяться не менше двох разів на місяць. Рішення комісії ухвалюється простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на її засіданні. У разі рівного розподілу голосів голос голови комісії є вирішальним.

Пунктом 6 розділу 6 Інструкції № 847/5 визначено, що засідання комісії оформлюється протоколом засідання комісії з розгляду питань щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (статті 81, 107 КК України), заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, заміни невідбутої частини покарання більш м`яким (стаття 82 КК України), встановлення адміністративного нагляду згідно із Законом України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", переведення засуджених на підставах, установлених статтями 10, 50, 57, 93, 101, 147, 151-1 КВК України (додаток 17), який підписується головою, членами комісії та секретарем комісії. Рішення комісії оголошується засудженому під особистий підпис на витязі з протоколу, який долучається до його особової справи.

У разі прийняття рішення про відмову в можливості представлення засудженого до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким засуджений ознайомлюється під особистий підпис з висновком щодо ступеня виправлення засудженого, форма якого передбачена Методикою визначення ступеня виправлення засудженого, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року № 294/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19 січня 2023 року за № 117/39173.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що 30.05.2025 відбулось засідання комісії Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" з розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, встановлення адміністративного нагляду, переведення в іншу установу виконання покарань та зміни умов утримання.

За результатами засідання вказаною вище комісією складено висновок щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_1 та встановлено, що останній не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення) та не може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким (статті 81, 82 КК України), оскільки набрав менше 59 балів.

Аналізуючи зміст такого висновку на предмет дотримання комісією вимог абзацу 2 пункту 6 розділу 6 Інструкції № 847/5 судом встановлено, що такий висновок не містить підпису ОСОБА_1 , який би свідчив про ознайомлення засудженого із таким висновком.

Лише 18.06.2025 на вимогу позивача йому було надано відповідний висновок.

Відтак слушними є аргументи позивача про недотримання комісією згадуваних вище вимог Інструкції в частині своєчасного ознайомлення із висновком щодо ступеня виправлення засудженого.

При цьому судом враховано те, що позивача ознайомлено з прийнятим комісією рішенням у формі протоколу № 15 від 30.05.2025, про що свідчить його підпис.

Проте, на переконання суду, ознайомлення позивача із рішенням комісії не свідчить про дотримання відповідачем згадуваних вище вимог Інструкції № 847/5, адже такою Інструкцією чітко передбачено, що засуджений ознайомлюється під особистий підпис саме з висновком щодо ступеня виправлення, а не з прийнятим на підставі такого висновку рішенням.

Окрім того, уваги заслуговує те, що в основу оскаржуваного рішення, яке прийняте у формі протоколу № 15 від 30.05.2025 року, покладено інформацію, наведену у висновку щодо ступеня виправлення засудженого. Загальний бал розділів ІІ - VІ висновку становить 59, якого недостатньо для визнання засудженого таким, що став на шлях виправлення.

Позивач не погоджується із зазначеним протоколом та висновком щодо ступеня виправлення засудженого.

Аналізуючи зміст такого висновку та протоколу №15 від 30.05.2025 суд зазначає, що протокол не містить жодних конкретних посилань на підтвердження тих обставин, що позивач не стає на шлях виправлення, та не містить будь-яких вказівок на позитивні характеристики засудженого і на підстави їх відхилення.

Зокрема, в розділі II «Критерії оцінки виправлення засудженого» в пункті 1 «ставлення до скоєного кримінального правопорушення» вказано, що: «Вину визнає частково» та виставлено «0» балів, проте, як зазначає позивач, в його особової справи засудженого № 15-Э-2009 знаходиться його заява від 04.04.2025 р. на ім`я начальника ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» про те, що інкриміновані йому злочини визнає в повній мірі та щиро розкаюється (а.с. 27). Суд зазначає, що матеріали справи не містять будь – яких доказів оцінки відповідною комісією такої заяви засудженого.

Із зазначеного висновку не можливо встановити яким чином комісія з`ясувала, що засуджений ОСОБА_1 лише частково визнає свою вину у скоєних злочинах.

В пункті 2 цього ж розділу «Ставлення до суспільного життя» вказано, що: «Засуджений має у колі спілкування прокримірально налаштованих осіб та в певних ситуаціях може піддаватися впливу прокримінального оточення» та виставлено «1» бал.

Суд зазначає, що позивач відбуває покарання в колонії на максимальному рівні безпеки в приміщеннях камерного типу з тими засудженими, яких визначила адміністрація колонії. При цьому, зазначений висновок не містить будь – якої інформації, що позивач підтримує дружні стосунки з прокримінально налаштованими особами як в колонії так і за її межами. Також висновок не містить посилання та конкретні обставини, коли позивач піддався впливу прокримінального оточення.

В пункті 4 цього ж розділу «Ставлення до праці» вказано: «стверджує, що має бажання працювати» та виставлено «1» бал, проте будь – якого обгрунтування щодо саме такої оцінки висновок не містить.

Натомість позивач посилається на те, що він був багатократно працевлаштований в майстерні установи згідно поданих ним заяв, що підтверджують характеристики установи, заохочення, трудові договори, які знаходяться в особовій справі засудженого № 15-Э-2009 (а.с. 41 – 66).

В пункті 9 цього ж розділу «Ставлення до безоплатної праці» вказано, що: «Не бажає приймати участь в роботах» та виставлено «0» балів, при цьому будь – якої інформації в підтвердження зазначеного не вказано.

Натомість позивач посилається на те, що в його особовій справі засудженого № 15-Э-2009 знаходиться два рапорти начальника відділення сектору довічного позбавлення волі на ім`я начальника колонії про застосування до нього заохочення, в яких зазначено, що він приймав активну участь у проведенні ремонтних робіт на секторі та у роботах по благоустрою місць позбавлення волі (а.с. 68 - 70).

В розділі V «Характеристика під час відбування покарання», в пункті 1 «Засуджений дотримується норм, які визначають порядок і умови відбування покарання та розпорядку дня установи виконання покарань (слідчого ізолятора)» встановлено «0» (нуль) балів, в пункті 6 «Засуджений бере активну участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу» виставлено «0» балів, в пункті 7 «Засуджений бере активну участь в інших заходах соціально – виховного характеру» виставлено «0» балів, в пункті 10 цього розділу «Засуджений сумлінно дотримується трудової дисципліни» виставлено «0» балів.

При цьому, обгрунтування щодо виставлення саме таких балів зазначений висновок не містить.

Крім того, в розділі VI «Психологічна характеристика засудженого»: в пункті 1 «Комунікативні особливості» зазначено, що: «надає перевагу спілкуванню з обмеженим колом людей, займає уособлену позицію серед оточуючих, низька товариськість, недостатньо розвинені комунікативні якості» та виставлено «0» (нуль) балів.

Разом з тим, в характеристиках позивача, які зберігаються в особовій справі засудженого № 15-Э-2009, зазначено про підтримання соціально-корисні зв`язки шляхом листування, побачень (а.с. 30 – 36).

В пункті 6 цього розділу «Нервово-психічна стійкість» зазначено: «низька, незадовільна» та виставлено «0» (нуль) балів, в пункті 9 цьогоо розділу «Ставлення до вирішення проблем» зазначено: «деструктивне (при виникненні проблемної ситуації вчиняє імпульсивно, не розуміє причини їх виникнення, не замислюється над наслідками, не здатен до вирішення проблем» та виставлено «0» (нуль) балів, в пункті 10 «Соціально-психологічна адаптація» зазначено: «має складнощі в адаптації, дезадаптованість» та виставлено «0» (нуль) балів, в пункті 13 «Піддатливість до тиску іншої людини або групи» зазначено: «конформізм (відсутність власної позиції, безпринципна і некритична покора певним особам, які мають найбільшу силу тиску — думка більшості, визнаний авторитет, традиція; орієнтування на соціальне схвалення» та виставлено «0» (нуль) балів, в пункті 14 «Взаємодія з соціумом» зазначено: «соціальний інфантилізм (не вміє приймати рішення, самостійно діяти, адекватно виражати свої почуття, відчуває незахищеність, має знижену критичність до себе, егоценризм, не здатен успішно пристосовуватись до спільного життя з іншими людьми» та виставлено «0» (нуль) балів, натомість обгрунтування саме такої оцінки висновок не містить.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та вище зазначене, на переконання суду, відповідач, розглядаючи характеристику позивача, та приймаючи спірне рішення, зобов`язаний був у рішенні вказати які з характеристик позивача, на переконання комісії, є позитивними, а які негативними, тобто такими, що не дають відповідачу можливості прийняти позитивне для позивача рішення.

Також, в основу спірного рішення мав бути покладений аналіз наявності чи відсутності процесу позитивних змін, які відбуваються в особистості позивача та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, що в розумінні ст. 6 КВК України є виправленням засудженого, однак протокол №15 від 30.05.2025 не містить відповідних обґрунтувань.

Водночас, з приводу доводів позивача про те, що в розділах ІІ "Критерії виправлення засудженого", ІІІ "Оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення", V "Характеристика під час відбування покарання", VI "Психологічна характеристика засудженого" відповідачем занижено бали, слід зазначити, що суд надає оцінку оскаржуваному рішенні та мотивам його прийняття через призму дотримання відповідачем процедури ухвалення рішення, обґрунтованості такого рішення та позбавлений можливості надати оцінку таким характеристикам засудженого як нервово-психічна стійкість, комунікативні особливості, мотивація до змін, самооцінка, ризик повторного вчинення кримінального правопорушення, ставлення до суспільного життя тощо.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

За сукупністю вставлених під час розгляду справи обставин, суд дійшов висновку, що рішення комісії Державної установи «Роменська виправна колонія (№ 56)» по розгляду матеріалів засуджених, які згідно ст. 82 КК України формально підпадають під заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, оформлене протоколом №15 від 30.05.2025 є протиправним та відповідно до ст. 2 КАС України підлягає скасуванню і в даному випадку саме такій спосіб захисту прав позивача є належним і єфективним.

Також суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання комісію Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" по розгляду матеріалів засуджених, які згідно ст. 82 КК України формально підпадають під заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання, повторно здійснити розгляд питання щодо можливості представлення ОСОБА_3 до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд надав відповідь на всі аргументи сторін, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" позивач був звільнений судом від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)", Державної установи “Бердичівська виправна колонія (№70) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" по розгляду матеріалів засуджених, які згідно ст. 82 КК України формально підпадають під заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання, оформлене витягом з протоколу № 15 від 30.05.2025.

Зобов`язати комісію Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" (вул. Вишнева, 19,с. Перехрестівка, Роменський район, Сумська область,42073, код ЄДРПОУ 08565078) по розгляду матеріалів засуджених, які згідно ст. 82 КК України формально підпадають під заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання, повторно здійснити розгляд питання щодо можливості представлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек