Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №480/8757/24 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року Справа № 480/8757/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8757/24 за позовом начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , третя особа - Міністерство оборони України до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі рапорту від 13.08.2024, зареєстрованого за вх. № 5823, та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі п. 3 ч. 5 ст. 26 та абз. 15 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є військовослужбовцем, та на час звернення до суду проходить службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач вказує, що відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» має право на звільнення з військової служби за сімейними обставинами, у зв`язку з чим подав відповідний рапорт.

Зазначає, що його батько, ОСОБА_2 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та брав участь у заходах із забезпечення оборони України. 17.09.2022 під час виконання бойового завдання він отримав поранення, після лікування продовжив військову службу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у м. Глухові Сумської області. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть та довідкою про причину смерті, причиною смерті стали гостра серцево-судинна недостатність, тампонада серця кров`ю та розірвана аневризма грудної аорти. Витягом із протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії № 3611 від 28.11.2023 встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане із захистом Батьківщини.

У зв`язку з цим позивач вважає, що смерть його батька та встановлений ВЛК зв`язок захворювання, яке спричинило смерть, із захистом Батьківщини є підставою для його звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За результатами розгляду рапорту позивача командир військової частини листом № 2147 від 07.09.2024 відмовив у звільненні з військової служби, посилаючись на відсутність передбачених законом підстав. Позивач вважаючи таку відмову протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 10.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що відповідно до абзацу 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» під час дії воєнного стану військовослужбовці мають право на звільнення з військової служби за сімейними обставинами у разі, якщо їхні близькі родичі, зокрема батько або мати, загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у відповідних заходах із забезпечення оборони України та відсічі збройної агресії Російської Федерації.

Зазначає, що позивачем до рапорту було надано документи, якими підтверджувалася смерть його батька, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 стрільця-помічника гранатометника 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від захворювання під час проходження служби, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем свого проживання в місті Глухові Сумської області, внаслідок гострої серцево-судинної недостатності, тампонади серці кров`ю, розірваної аневризми грудної аорти. Також відповідач зазначає, що згідно з витягом із протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії № 3611 від 28.11.2023 захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане із захистом Батьківщини.

Водночас, на думку відповідача, зазначена обставина сама по собі не створює для позивача права на звільнення з військової служби, оскільки законом передбачено, що близький родич має саме загинути або пропасти безвісти під час безпосередньої участі у визначених законом заходах із забезпечення оборони України.

Відповідач наголошує, що смерть ОСОБА_2 настала 31.05.2023 за місцем його проживання, унаслідок захворювання серцево-судинної системи, а не під час безпосередньої участі у бойових або інших заходах із забезпечення оборони України. Тому, на думку відповідача, така смерть не може бути прирівняна до загибелі військовослужбовця під час безпосередньої участі у відповідних заходах.

Крім того, відповідач посилається на наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2023 № 440, яким затверджено результати розслідування за фактом смерті ОСОБА_2 . Згідно з результатами розслідування встановлено, що смерть настала вдома за місцем проживання внаслідок захворювання серцево-судинної системи та не пов`язана з виконанням ним обов`язків військової служби.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що передбачені законом підстави для звільнення позивача з військової служби відсутні, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зокрема представник позивача заперечує доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 помер за місцем проживання, зазначаючи, що на момент смерті він перебував на військовій службі та виконував службові обов`язки, що підтверджується відповідними наказами командира військової частини НОМЕР_1 .

Від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких додатково наголосив на безпідставності позовних вимог.

У поданих до суду поясненнях Міністерство оборони України зазначило, що повністю підтримує доводи та правову позицію військової частини НОМЕР_1 , викладені у відзиві від 23.10.2024 на позовну заяву. Міністерство оборони України погоджується з аргументами відповідача щодо відсутності передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог та просить суд врахувати наведені у відзиві обставини й правове обґрунтування.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 .

13.08.2024 ОСОБА_1 подав командиру Військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення його за сімейними обставинами на підставі пп.г п. 3, ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" через сімейні обставини або інші поважні причини, (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) (а.с. 8).

До рапорту було долучено копії нотаріально засвідчених документів, зокрема:

- свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого Глухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відповідно до відомостей якого ОСОБА_1 є ОСОБА_3 (а.с. 11);

- сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.05.2023 № 82 про смерть ОСОБА_2 , відповідно до якого його смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Глухові Сумської області за попереднім діагнозом - гостра серцева недостатність (а.с.16);

- свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_3 від 02.06.2023 (а.с. 18);

- витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 28.11.2023 № 3611, відповідно до якого захворювання молодшого сержанта ОСОБА_2 , а саме: "розірвана аневризма грудної аорти, тампонада серця кров`ю, гостра серцево-судинна недостатність", яке призвело до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов`язане із захистом Батьківщини (а.с.20).

За результатами розгляду рапорту листом від 07.09.2024 № 2147 (а.с. 22) позивача повідомлено про відсутність підстав для його звільнення з військової служби у зв`язку зі смертю батька, яка настала внаслідок захворювання під час проходження ним військової служби.

Позивач, вважаючи відмову відповідача у задоволенні рапорту про його звільнення за сімейними обставинами на підставі пп.г п. 3, ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" протиправною звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

За змістом ч. 1 та ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.

За змістом підпункту «г» пункту 3 частини 5 ст. 26 статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стан через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

Згідно абз. 16 п. 3 ч. 12 Закону № 2232-XII такими сімейними обставинами є зокрема якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Частиною 7 ст. 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).

Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортух зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення, у редакції, на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170.

Відповідно до пункту 12.11 розділу XIІ Інструкції перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Згідно вказаного додатку звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану:

документи, що підтверджують родинні зв`язки;

копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни, копія свідоцтва про смерть особи, документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України;

витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України;

Таким чином, військовослужбовці, які проходять військову службу звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких така обставина, як факт загибелі близьких родичів (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

З матеріалів справи встановлено, що позивач проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 .

У зв`язку з смертю батька ( ОСОБА_2 ), позивач виявив своє небажання продовжувати військову службу та подав 13.08.2024 рапорт про звільнення з військової служби, за сімейними обставинами згідно підпункту г пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з тим, що близький родич (батько), загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Судом встановлено, що батько позивача ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

17.09.2022 під час виконання бойового завдання ОСОБА_2 отримав поранення, зокрема акубаротравму, множинні рвано-забійні рани та садна обличчя, правого плеча, обох гомілок, а також забій лівої стопи. Зазначені обставини підтверджуються довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 11.11.2022 № 935, виданою військовою частиною НОМЕР_1 (а.с.13).

Після лікування ОСОБА_2 продовжив військову службу та брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у Чернігівській, Запорізькій та Донецькій областях. Зокрема, відповідно до довідки від 26.05.2023 № 822, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_2 безпосередньо брав участь у зазначених заходах у періоди з 25.02.2022 по 05.05.2022, з 06.05.2022 по 14.08.2022, з 11.09.2022 по 18.09.2022, з 23.10.2022 по 29.10.2022, з 08.11.2022 по 05.12.2022, з 09.12.2022 по 17.12.2022, з 22.12.2022 по 05.01.2023 та з 19.03.2023 по 08.04.2023 (а.с.14).

31.05.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено сповіщення № 82 про смерть ОСОБА_2 , яка настала у м. Глухові Сумської області (а.с.160.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 65 (а.с.17) та довідкою про причину смерті (а.с.17), виданими Сумським обласним бюро судово-медичних експертиз, причиною смерті визначено гостру серцево-судинну недостатність, тампонаду серця кров`ю та розірвану аневризму грудної аорти.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 02.06.2023 (а.с. 18) підтверджується факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.08.2023 № 237 (а.с. 190 ОСОБА_2 , стрільця-помічника гранатометника 1-го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Глухові внаслідок гострої серцево-судинної недостатності, тампонади серця кров`ю та розірваної аневризми грудної аорти, з 01.06.2023 виключено зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення.

Водночас, згідно з витягом із протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 28.11.2023 № 3611 (а.с. 20) встановлено, що захворювання молодшого сержанта ОСОБА_2 розірвана аневризма грудної аорти, тампонада серця кров`ю, гостра серцево-судинна недостатність, яке призвело до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов`язане із захистом Батьківщини.

В свою чергу, підпунктом 21.5 пункту 21 розділу ІІ Положення № 402 визначено, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема: ґ) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Другої світової воєн, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції (операції об`єднаних сил) у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 проходив військову службу, брав безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України, а захворювання, яке призвело до його смерті, відповідно до постанови штатної військово-лікарської комісії пов`язане із захистом Батьківщини.

Позивачем до рапорту було надано документи, які підтверджують факт смерті його батька та встановлений ВЛК зв`язок захворювання, що призвело до смерті, із захистом Батьківщини.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та належними письмовими доказами.

За таких обставин суд дійшов висновку, що смерть батька позивача настала під час проходження ним військової служби, а захворювання, яке безпосередньо призвело до смерті, пов`язане із захистом Батьківщини.

При цьому суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що у поданих позивачем документах щодо смерті ОСОБА_2 використовується формулювання «помер», а не «загинув».

Такий підхід відповідача до тлумачення зазначених понять є надмірно формальним, оскільки сам по собі спосіб документального оформлення факту смерті не може визначати наявність чи відсутність у позивача права на звільнення з військової служби.

Вирішальне значення у цій справі мають фактичні обставини смерті ОСОБА_2 , його проходження військової служби, безпосередня участь у заходах із забезпечення оборони України, а також встановлений штатною військово-лікарською комісією причинний зв`язок захворювання, яке призвело до смерті, із захистом Батьківщини.

Отже, використання у медичних, актових чи військових документах терміна «помер» саме по собі не свідчить про те, що смерть ОСОБА_2 не пов`язана з виконанням ним завдань із захисту Батьківщини та не може бути підставою для застосування відповідної норми Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Інше тлумачення призвело б до надмірного формалізму та фактичного ігнорування встановленого компетентним органом причинного зв`язку захворювання, яке спричинило смерть військовослужбовця, із захистом Батьківщини.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин та поданих позивачем документів, суд дійшов висновку про наявність у позивача передбачених законом підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а відмова відповідача у задоволенні відповідного рапорту є протиправною, що свідчить про обґрунтованість вимог в цій частині.

Стосовно обраного способу захисту порушеного права суд зазначає наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Правова позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 та від 13 жовтня 2022 року у справі №380/13558/21.

Також, суд враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі №806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

За обставин цієї справи суд встановив, що ОСОБА_1 : 1) є військовослужбовцем, проходить військову службу у воєнний час за контрактом; 2) щодо нього наявні сімейні обставини, передбачені законом; 3) позивач подав рапорт про звільнення з військової служби, до якого долучив документи, що підтверджують підстави звільнення.

Також, в спірному випадку, ОСОБА_1 повідомив, що не бажає проходити військову службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю, а особова справа підлягає направленню до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Таким чином позивач надав відповідачу всю необхідну інформацію, яка згідно вимог Положення № 1153/2008 підлягає з`ясуванню у військовослужбовця перед його звільненням з військової служби.

Відтак, оскільки позивач у визначений законодавством спосіб реалізував своє право на звільнення з військової служби, подавши відповідний рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 разом із документами, що підтверджують сімейні обставини та підстави для звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у відповідача не було будь-яких альтернативних варіантів, окрім як за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби.

Стосовно дискреційних повноважень відповідача, слід вказати, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

При цьому, виходячи з обставин справи та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, повноваження військової частини стосовно вирішення питання про звільнення позивача з військової служби не є дискреційними. Цей висновок підтримується тим, що підстави для звільнення з військової служби за сімейними обставинами визначаються нормативно і підтверджені позивачем документально. Отже, в даному випадку відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший варіант дій, ніж той, що є прямим наслідком для задоволення рапорту позивача.

Відтак, враховуючи обсяг наданих позивачем документів, приписи законодавства, доводи сторін, а також те, що інших критеріїв невідповідності рапорту та доданих документів позивача вимогам законодавства не визначено, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 згідно з підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 16 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Міністерство оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 16 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) згідно з підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 16 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах