Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №460/15619/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2026 року м. Рівне№460/15619/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – Позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – Відповідач), в якому Позивач просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо визначення з 01 січня 2026 року розміру основної пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України №796-XII виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком 2361 грн замість розміру, встановленого на 2026 рік; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести з 01 січня 2026 року перерахунок та виплату основної пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України №796-ХІІ та рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2025р у справі №460/17093/25 у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законодавством на відповідний календарний рік, а саме з 01.01.2026 — 2595 грн, що становить 15570 грн щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що має статус особи, потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи, є особою з інвалідністю ІІІ групи захворювання, яке пов`язане із наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, і отримує відповідну пенсію згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 у справі №460/17093/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити Позивачу перерахунок основної пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796-XII у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, починаючи з вересня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Позивач вказує, що на виконання зазначеного судового рішення Відповідач провів перерахунок пенсії, однак з 01.01.2026 продовжив визначати її розмір виходячи з показника мінімальної пенсії за віком 2361,00 грн. На думку Позивача, після зміни з 01.01.2026 законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, Відповідач повинен був визначати шість мінімальних пенсій за віком виходячи з показника 2595,00 грн. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Стислий виклад заперечень Відповідача.

Відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що на виконання судового рішення перерахунок пенсії проведено із застосуванням показника мінімальної пенсії за віком у розмірі 2361,00 грн, встановленого законодавством на дату, з якої суд зобов`язав здійснити перерахунок. Вказує, що попереднім судовим рішенням на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не покладено обов`язку проводити у подальшому автоматичні перерахунки пенсії при кожній зміні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. На думку Відповідача, право на відповідний перерахунок має визначатися за законодавством, чинним на момент звернення особи із відповідною заявою, а тому підстав для застосування з 01.01.2026 показника 2595,00 грн немає. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 24.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін – у порядку письмового провадження (стаття 263 КАС України).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, особою з інвалідністю IІI групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію по інвалідності за нормами Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 у справі №460/17093/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити Позивачу перерахунок основної пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796-XII у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, починаючи з вересня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 у справі №460/17093/25 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 – без змін.

На виконання вказаного судового рішення Відповідач здійснив перерахунок пенсії Позивача. З довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії вбачається, що у вересні – грудні 2025 року розмір призначеної пенсії становив 14336,82 грн, а з січня 2026 року – 14336,82 грн.

09.07.2026 Позивач звернувся до Відповідача із заявою, у якій просив здійснювати нарахування та виплату основної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, установленого законом на відповідний календарний рік.

Листом від 09.07.2026 №1700-0202-8/65755 Відповідач повідомив Позивача про виконання рішення суду та зазначив, що рішенням у справі №460/17093/25 не встановлено обов`язку здійснювати у подальшому автоматичні перерахунки пенсії у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Вважаючи протиправними дії Відповідача щодо нарахування і виплати пенсії по інвалідності у неналежному розмірі, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі Закон №796-XII).

Метою та завданнями Закону №796-XII є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Відповідно до ст. 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Так, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

Крім цього, приписами частини першої статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі №522/10140/17 підкреслив, що правові норми КАС України стосовно судового контролю, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Позивач вказує на протиправні дії відповідача щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 в адміністративній справі №46017093/25 цьому до суду першої інстанції із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Як уже зазначав суд, за своєю суттю цей спір виник у зв`язку з неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі №460/9624/25, яким Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум. Зокрема, Позивач вважає неналежним виконання зазначеного судового рішення у зв`язку з тим, що при обчисленні його пенсії з 01.01.2026 Відповідач продовжує застосовувати величину прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 2361,00 грн, замість 2595,00 грн, установлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Відтак, той факт, що Позивач вважає суму підвищення до пенсії меншою, ніж це передбачено законодавством не свідчить про те, що між даними сторонами виник новий публічно-правовий спір.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на наведене, суд вважає, що при розгляді позовних вимог Позивача, які фактично зводяться до невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а та від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №580/3376/20, від 27.04.2021 у справі №460/418/20, від 28.05.2021 у справі №540/942/20, від 02.12.2021 у справі №808/1156/18.

Зокрема, на правильність вирішення спірного питання саме у порядку подання заяви, передбаченої статтею 383 КАС України, вказав і Верховний Суд у постанові від 23.09.2020 у справі №760/3142/17, наголосивши, що оскільки набрало законної сили судове рішення з того самого фактичного предмету спору, то дії відповідача, вчинені на виконання судового рішення, не можуть бути розглянуті в окремому провадженні.

Отже, хоча Позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання окремого позову, яким фактично просить перевірити належність виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 у справі №460/17093/25, зокрема щодо обчислення з 01.01.2026 пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, із застосуванням величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 2595,00 грн, а також щодо здійснення виплати такої пенсії щомісячними платежами у повному розмірі, спірні правовідносини щодо обсягу пенсійних прав Позивача вже були вирішені судовим рішенням, яке набрало законної сили, та перейшли до стадії його виконання. Відтак питання щодо правильності застосованої Відповідачем при виконанні судового рішення розрахункової величини, повноти та порядку виплати присудженої пенсії стосується саме належності виконання рішення у справі №460/17093/25 та підлягає вирішенню в межах установлених КАС України механізмів судового контролю за виконанням судового рішення, а не шляхом повторного вирішення цих питань у новому позовному провадженні.

Відтак, якщо Позивач вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчиненими на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/17093/25, порушуються його права, підтверджені цим судовим рішенням, належним процесуальним способом захисту є звернення у межах справи №460/17093/25 із заявою, передбаченою статтею 383 КАС України, а не ініціювання нового позовного провадження з вимогами, спрямованими на перевірку правильності та повноти виконання рішення суду.

Отже, в разі протиправності, на думку Позивача, вчинених відповідачем - суб`єктом владних повноважень рішень, дій чи бездіяльності на виконання рішення адміністративного суду, до адміністративного суду слід подавати відповідну заяву в порядку статті 383 КАС України, а не новий адміністративний позов із вимогами про виконання попереднього судового рішення.

Таким чином, з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених прав.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як наслідок, у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 01 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя К.М. Недашківська