Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №460/13691/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2026 року м. Рівне№460/13691/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується – Позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі іменується – Відповідач), в якому Позивач просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нездійснення виплати пенсії ОСОБА_2 з 24.11.2025 у фактично нарахованому розмірі відповідно рішення суду по справі №460/5360/25; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 24.11.2025 перераховану на виконання рішення суду у справі №460/5360/25 щомісяця у повному нарахованому розмірі з коштів державного бюджету, передбачених на виплату пенсій (підвищень, доплат) особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону № 796-XII, без віднесення таких виплат до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (підвищень, доплат), перерахованих на виконання рішень суду, та без застосування будь-якого часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати (в межах окремих бюджетних асигнувань або з перенесенням невиплачених сум на наступні бюджетні періоди).

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що перебуває на обліку у Відповідача та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 у справі №460/5360/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025, зобов`язано Відповідача здійснити з 03.02.2025 нарахування та виплату основної пенсії Позивачу відповідно до статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону України №230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум. Позивач вказує, що Відповідач провів перерахунок пенсії на виконання судового рішення, однак фактична щомісячна виплата є меншою за визначений після перерахунку розмір. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду від 24.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 03.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін – у порядку письмового провадження (стаття 263 КАС України).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, особою з інвалідністю ІII групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію по інвалідності за нормами Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 у справі №460/5360/25, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 03.02.2025 нарахування та виплату основної пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону України №230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення Відповідач провів перерахунок пенсії Позивача.

З наданої довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії вбачається, що розмір призначеної пенсії становив з 03.02.2025 16697,82 грн, а з 01.01.2026 – 16931,82 грн.

27.05.2026 представник Позивача звернувся до Відповідача із заявою щодо надання інформації про виконання рішення суду та здійснення виплати пенсії у фактично нарахованому розмірі.

Листом від 23.06.2026 Відповідач повідомив, що перерахунок пенсії проведено на виконання рішення суду, а виплата коштів, нарахованих на його виконання, здійснюється з урахуванням бюджетного фінансування та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

Вважаючи протиправними дії Відповідача щодо нарахування і виплати пенсії по інвалідності у неналежному розмірі, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі Закон №796-XII).

Метою та завданнями Закону №796-XII є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Відповідно до ст. 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Так, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

Крім цього, приписами частини першої статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі №522/10140/17 підкреслив, що правові норми КАС України стосовно судового контролю, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а та від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також у постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №580/3376/20, від 27.04.2021 у справі №460/418/20, від 28.05.2021 у справі №540/942/20, від 02.12.2021 у справі №808/1156/18.

Крім того, у постанові від 23.09.2020 у справі №760/3142/17 Верховний Суд наголосив, що якщо набрало законної сили судове рішення з того самого фактичного предмета спору, дії відповідача, вчинені на виконання такого рішення, не можуть бути предметом окремого позовного провадження, а мають оцінюватися в межах встановленої законом процедури судового контролю.

Визначальним для вирішення цієї справи є також актуальний правовий висновок Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26 (адміністративне провадження №К/990/23528/26).

У цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що якщо особа вважає, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав судове рішення, у тому числі застосував під час його виконання нормативний акт, який, на думку особи, не підлягав застосуванню, належним способом захисту є використання спеціальних процедур судового контролю за виконанням судового рішення, а не звернення з новим адміністративним позовом. Якщо відповідні дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання щодо їх правомірності має вирішуватися саме в межах судового контролю за виконанням судового рішення.

Судова палата також зазначила, що застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 під час виконання судового рішення саме по собі не створює нового публічно-правового спору, якщо порушення, на яке посилається особа, полягає у неналежному виконанні вже ухваленого судового рішення.

При цьому Судова палата відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.04.2026 у справі №340/7985/25, відповідно до якого спір щодо правомірності застосування постанови Кабінету Міністрів України №821 під час виконання судового рішення міг розглядатися за окремим адміністративним позовом, та підтримала підхід, сформульований Верховним Судом у постанові від 30.04.2026 у справі №620/13341/25: якщо спір виник безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, відповідні питання мають вирішуватися в межах спеціальних процедур судового контролю.

Застосовуючи наведені висновки до спірних правовідносин, суд враховує, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/5360/25 вже встановлено право Позивача на нарахування та виплату основної пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-XII у розмірі шести мінімальних пенсій за віком. У цій справі Позивач фактично оспорює не виникнення нового пенсійного права, а спосіб та повноту реалізації вже встановленого судом обов`язку Відповідача під час виконання судового рішення.

Той факт, що Відповідач під час виконання рішення послався на постанову Кабінету Міністрів України №821 та бюджетне фінансування, не змінює процесуальної природи спору. Такі обставини характеризують, на думку Позивача, спосіб неналежного виконання рішення у справі №460/5360/25 і тому підлягають оцінці саме в межах відповідної процедури судового контролю за виконанням цього рішення.

Отже, заявлені Позивачем вимоги спрямовані на перевірку належності та повноти виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/5360/25.

Відтак, якщо Позивач вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю Відповідача, вчиненими на виконання рішення у справі №460/5360/25, порушуються її права, підтверджені цим судовим рішенням, належним процесуальним способом захисту є звернення у межах справи №460/5360/25 із заявою, передбаченою статтею 383 КАС України, а не ініціювання нового позовного провадження з вимогами, спрямованими на перевірку правильності та повноти виконання рішення суду.

Таким чином, з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених прав.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як наслідок, у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 01 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя К.М. Недашківська