Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №440/10390/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/10390/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бойка С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, у якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 05.06.2025 № 164750008146 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 17.05.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.12.1991 по 22.06.1992 та до пільгового стажу періоди роботи з 02.02.2003 по 13.11.2015, з 22.12.2015 по 31.01.2021, з 01.04.2021 по 06.03.2025 та здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 17.05.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки формальні неточності у його трудовій книжці не є підставою для не зарахування до загального страхового стажу позивача періоду його роботи з 02.12.1991 по 22.06.1992. Поряд з цим, у відповідача також відсутні підстави для не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 02.02.2003 по 13.11.2015, з 22.12.2015 по 31.01.2021, з 01.04.2021 по 06.03.2025, оскільки вказаний період роботи на посаді тракториста-машиніста, тобто за професією, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону №1058, підтверджений належним чином оформленими записами в його трудовій книжці.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/10390/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

18.08.2025 до суду від ГУПФУ в Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник управління зазначає, що 28.05.2025 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 відповідно до Закону №1058 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (за місцем фактичного проживання). Рішенням від 05.06.2025 №164750008146 Головним управлінням було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу на посаді тракториста-машиніста. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії листом. Виходячи з того, що позивач зареєстрований в Полтавській області, відповідно в разі призначення пенсії позивач буде перебувати на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області. При цьому, підставою прийняття Головним управлінням рішення від 05.06.2025 за №164750008146 слугувало наступне: "В ході розгляду документів до страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності особи з 02.12.1991 по 22.06.1992 згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_1 ), оскільки записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме: має місце великий проміжок часу між датою звільнення та датою наказу про звільнення з роботи. Пільговий стаж тракториста-машиніста не визначено. До заяви надано довідки від 08.05.2025 № 1 (СФГ "Корунд"), від 08.05.2025 № 1 (СФГ "Смарагд") та від 06.03.2025 № 1 (СФГ "Бірюза") про періоди роботи з 02.01.2003 по 13.11.2015, з 22.12.2015 по 31.01.2021 та з 01.04.2021 по 06.03.2025, та долучено акти зустрічної перевірки від 08.05.2025 № 1600-0903-1/2983(1656), № 1600 0903-1/2985(1658) та № 1600-0903-1/2984(1637). Однак у зазначених документах відсутня інформація про постійну безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції, про зайнятість на причіпних і стаціонарних установках і агрегатах, про роботу помічником трактористів-машиністів, про кількість трактористів закріплених за одним трактором. Відтак, вказані періоди потребують додаткового підтвердження". Також представник вказує, що підтвердження спеціального трудового стажу трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів), що дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, має здійснюватися шляхом подання уточнюючої довідки про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції, яка видається таким підприємством або його правонаступником. У разі відсутності правонаступника такого підприємства підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, здійснюється в порядку, визначеному Пенсійним фондом України. Зауважує, що позивач своїм правом на подачу додаткових документів про роботу на підставі первинних документів не скористався, додаткові документи не надано.

ГУПФУ в Полтавській області правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом строк не скористалося.

Частиною 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Отже, у цій справі, визначеній пунктом 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті справи є виключно позов та відзив.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України.

28.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Заява опрацьовувалася за принципом екстериторіальності ГУПФУ в Кіровоградській області.

За результатом розгляду заяви позивача ГУПФУ в Кіровоградській області прийнято рішення від 05.06.2025 №164750008146 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового стажу.

Вказане рішення обґрунтоване наступним: Відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі. Згідно пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка. Додатково в довідці стосовно трактористів машиністів підприємств сільського господарства наводяться відомості про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції. Вік заявника 55 років. Працює. Страховий стаж особи становить 38 років 8 місяців 17 днів. В ході розгляду документів до страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності особи з 02.12.1991 по 22.06.1992 згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_1 ), оскільки записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме: має місце великий проміжок часу між датою звільнення та датою наказу про звільнення з роботи. Пільговий стаж тракториста-машиніста не визначено. До заяви надано довідки від 08.05.2025 № 1 (СФГ "Корунд"), від 08.05.2025 № 1 (СФГ "Смарагд") та від 06.03.2025 № 1 (СФГ "Бірюза") про періоди роботи з 02.01.2003 по 13.11.2015, з 22.12.2015 по 31.01.2021 та з 01.04.2021 по 06.03.2025, та долучено акти зустрічної перевірки від 08.05.2025 № 1600-0903-1/2983(1656), № 1600-0903-1/2985(1658) та № 1600-0903-1/2984(1637). Однак у зазначених документах відсутня інформація про постійну безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції, про зайнятість на причіпних і стаціонарних установках і агрегатах, про роботу помічником трактористів-машиністів, про кількість трактористів закріплених за одним трактором. Відтак, вказані періоди потребують додаткового підтвердження".

Позивач, вважаючи протиправним рішення ГУПФУ в Кіровоградській області, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку вимогам позивача, суд зазначає наступне.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій в Україні врегульовані Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішення пенсійного органу про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

Отже, виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність такого рішення критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд враховує, що вимогами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах чоловікам з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, є: 1) досягнення віку 55 років, 2) наявність загального страхового стажу не менше 30 років; 3) наявність спеціального (пільгового) страхового стажу (робота трактористом-машиністом і безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства) не менше 20 років.

Так, позивачу на дату звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії виповнилось повних 55 років.

Пенсійний орган обчислив загальний страховий стаж роботи позивача та у спірному рішенні зазначив, що він становить 38 років 08 місяців 17 днів.

При цьому, пенсійний орган не врахував до страхового стажу період трудової діяльності позивача з 02.12.1991 по 22.06.1992 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , посилаючись на те, що записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 №162, а саме, має місце великий проміжок часу між датою звільнення та датою наказу про звільнення з роботи.

Досліджуючи питання правомірності не зарахування пенсійним органом вищевказаного періоду роботи до загального страхового стажу позивача, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як вже зазначалося вище, статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За змістом пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, суд висновує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів. У випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств.

Отож основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Такий висновок наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №513/1169/16-а, від 25.03.2021 у справі №408/7500/16-а, від 28.04.2021 у справі №638/18852/16-а та ін.

За позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Як свідчать матеріали справи, позивач разом із заявою про призначення пенсії надав пенсійному органу трудову книжку НОМЕР_1 від 01.09.1989, в якій містяться наступні записи:

- 02.12.1991 прийнятий на посаду учителя музики і виховної роботи в Тимченківську СШ Чорнобаївського району Черкаської області (наказ №9002 від 29.11.1991);

- 22.06.1992 звільнений з посади вчителя музики Тимченківської СШ Чорнобаївського району Черкаської області за власним бажанням (наказ №16 від 11.08.1992).

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийому на роботу.

До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.5 цієї Інструкції в разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення, інші виправлення, виправлення виконується власником того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Таким чином, обов`язок щодо заповнення трудової книжки, внесення виправлення до трудової книжки вказаною Інструкцією покладався саме на адміністрацію підприємства, а не на працівника.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28.02.2018 у справі №428/7863/17 та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.

Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці особи можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування", зокрема, у справі "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74).

З огляду на викладене, великий проміжок часу між датою звільнення та датою наказу про звільнення з роботи у записі, що міститься у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 01.09.1989, не може слугувати належною підставою для неврахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 02.12.1991 по 22.06.1992, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема, щодо вирішення питань надання пенсії.

Таким чином, не зарахування відповідачем періоду роботи позивача з 02.12.1991 по 22.06.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1989 до страхового стажу ОСОБА_1 не ґрунтується на нормах законодавства України.

Поряд з цим, у спірному рішенні пенсійний орган також вказав про те, що позивачу не визначено пільговий стаж тракториста-машиніста, оскільки до заяви надано довідки від 08.05.2025 № 1 (СФГ "Корунд"), від 08.05.2025 № 1 (СФГ "Смарагд") та від 06.03.2025 № 1 (СФГ "Бірюза") про періоди роботи з 02.01.2003 по 13.11.2015, з 22.12.2015 по 31.01.2021 та з 01.04.2021 по 06.03.2025, та долучено акти зустрічної перевірки від 08.05.2025 № 1600-0903-1/2983(1656), № 1600-0903-1/2985(1658) та № 1600-0903-1/2984(1637), в яких відсутня інформація про постійну безпосередню зайнятість позивача у виробництві сільськогосподарської продукції, про зайнятість на причіпних і стаціонарних установках і агрегатах, про роботу помічником трактористів-машиністів, про кількість трактористів закріплених за одним трактором, а відтак, вказані періоди потребують додаткового підтвердження.

Досліджуючи питання правомірності не визначення пенсійним органом позивачу пільгового стажу тракториста-машиніста, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

За правилами пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Аналіз зазначених норм дає суду підстави для формулювання висновку про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а, отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

Суд враховує, що трудова книжка НОМЕР_1 від 01.09.1989 містить також наступні записи про роботу позивача:

- 23.06.1992 прийнятий в тракторно-рільничу бригаду слюсарем в радгосп "Великокринківський";

- 03.05.1993 переведений на посаду тракториста-комбайнера широкого профілю;

- 14.03.1998 рішенням загальних зборів радгосп "Великокринківський" реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство "Степове";

- 14.03.1998 прийнятий в члени КСП "Степове";

- 25.02.2000 вибув з членів КСП "Степове" у зв`язку із реформуванням та реорганізацією КСП в ПСГП агрофірма "Степове";

- 25.02.2000 прийнятий на посаду тракториста-машиніста в ПСГП агрофірма "Степове";

- 20.07.2000 вибув з членів ПСГП агрофірма "Степове" у зв`язку із реорганізацією ПСГП в ТОВ АФ "Степове";

- 20.07.2000 прийнятий на посаду тракториста-машиніста в ТОВ АФ "Степове";

- 01.02.2003 звільнений за власним бажанням;

- 02.02.2003 прийнятий на посаду трактористом-машиністом в ТОВ АФ "Степове";

- 13.11.2015 звільнений з роботи за власним бажанням;

- 22.12.2015 прийнятий на роботу на посаду тракториста-машиніста в СФГ "Смарагд";

- 31.01.2021 звільнений з роботи за власним бажанням;

- 01.04.2021 прийнятий на роботу на посаду тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва в СФГ "Бірюза".

Суд відмічає, що пенсійний орган жодних зауважень щодо правильності оформлення вищевказаних записів у спірному рішенні не висловлював.

Натомість, послався лише на відсутність у наданих позивачем довідках від 08.05.2025 № 1 (СФГ "Корунд"), від 08.05.2025 № 1 (СФГ "Смарагд") та від 06.03.2025 № 1 (СФГ "Бірюза") про періоди роботи з 02.01.2003 по 13.11.2015, з 22.12.2015 по 31.01.2021 та з 01.04.2021 по 06.03.2025, та долучено акти зустрічної перевірки від 08.05.2025 № 1600-0903-1/2983(1656), № 1600-0903-1/2985(1658) та № 1600-0903-1/2984(1637) інформації про постійну безпосередню зайнятість позивача у виробництві сільськогосподарської продукції, про зайнятість на причіпних і стаціонарних установках і агрегатах, про роботу помічником трактористів-машиністів, про кількість трактористів закріплених за одним трактором, а відтак, на необхідність додаткового підтвердження вказаних періодів.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2020 у справі №182/6635/16-а (2-а/0182/118/2017), єдине найменування професії механізаторів сільського господарства "тракторист-машиніст" було запроваджено в 1961 році і охоплює такі професії: бульдозеристи, бульдозеристи-скреперисти, грейдеристи, комбайнери, машиністи дощувальних машин, машиністи льоноконоплезбиральних машин, машиністи скреперів, скреперисти, машиністи чаєзбиральних машин, машиністи екскаваторів, механіки-водії бавовнозбиральних машин, механіки-водії самохідних широкозахватних сінокосарок, механіки-комбайнери, трактористи, трактористи-бульдозеристи.

Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому разі, якщо в між польовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, проводиться відповідно до класифікатора галузей народного господарства.

Відповідно до "Загальносоюзного класифікатора професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів 186016", затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 27.08.1986 №016, введеного в дію з 01.01.1987 року та класифікатора професій ДК 003:2010 на зміну ДК 003:2005, затвердженого та введеного в дію наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, чинного на теперішній час, професії "механізатор" відсутня, а міститься професійна назва роботи тракторист - машиніст сільськогосподарського виробництва.

Аналогічно й у роз`ясненнях, наданих Міністерством соціального забезпечення України 20.01.1992 за №7 про порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства, зазначено, що відповідно до статті 13 (пункт "в") Закону України "Про пенсійне забезпечення" правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються машиністи-трактористи, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства.

До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причепних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо). Віднесення господарства до підприємств сільського господарства, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, провадиться відповідно до класифікатора галузей народного господарства.

При зверненні тракториста-машиніста за призначенням пенсії на пільгових умовах адміністрація (правління) господарства подає в органи соціального забезпечення довідку про стаж роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення (форма довідки додається).

Таким чином, обов`язковими умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є факт виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також відповідний стаж.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №392/1846/15-а та від 08.04.2020 у справі № 469/1193/16-а.

Суд зауважує, що трудова книжка НОМЕР_1 від 01.09.1989 містить інформацію щодо безпосередньої зайнятості позивача на посадах тракториста-комбайнера та тракториста-машиніста, у періоди з 03.05.1993 по 01.02.2003, з 02.02.2003 по 13.11.2015, з 22.12.2015 по 31.01.2021, з 01.04.2021 по дату подання заяви про призначення пенсії - 28.05.2025, при цьому, остання не містить записів щодо не залучення позивача у вказані періоди у виробництві сільськогосподарської продукції.

Записи у трудовій книжці колгоспника зроблені у хронологічній послідовності, відсутні ознаки виправлень, у відповідній графі наведені підстави для внесення відповідних записів.

Суд зазначає, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі №654/890/17.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За наведених обставин, суд зазначає, що трудова книжка НОМЕР_1 від 01.09.1989 містить достатню інформацію про роботу позивача у періоди з 03.05.1993 по 01.02.2003, з 02.02.2003 по 13.11.2015, з 22.12.2015 по 31.01.2021, з 01.04.2021 по дату подання заяви про призначення пенсії - 28.05.2025 трактористом-комбайнером та трактористом-машиністом з повною зайнятістю, тощо.

З огляду на викладене, враховуючи наявність належних записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 01.09.1989, суд доходить висновку про наявність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періодів з 03.05.1993 по 01.02.2003, з 02.02.2003 по 13.11.2015, з 22.12.2015 по 31.01.2021, з 01.04.2021 по дату подання заяви про призначення пенсії - 28.05.2025 його роботи на посадах тракториста-комбайнера та тракториста-машиніста.

Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що рішення ГУПФУ в Кіровоградській області від 05.06.2025 №164750008146 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 прийняте управлінням не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, та без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, у даному випадку визначеного за принципом екстериторіальності ГУПФУ в Кіровоградській області, і, за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

За таких обставин, а також враховуючи те, що заява позивача розглядалася за принципом екстериторіальності ГУПФУ в Кіровоградській області і саме останнім приймалося рішення про відмову, вимоги позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.12.1991 по 22.06.1992 та до пільгового стажу періоди роботи з 02.02.2003 по 13.11.2015, з 22.12.2015 по 31.01.2021, з 01.04.2021 по 06.03.2025 та здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 17.05.2025, суд залишає без задоволення.

Водночас, належним способом захисту суд вважає визнання протиправним та скасування рішення ГУПФУ в Кіровоградській області від 05.06.2025 №164750008146 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 та зобов`язання ГУПФУ в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 02.12.1991 по 22.06.1992 та зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 03.05.1993 по 01.02.2003, з 02.02.2003 по 13.11.2015, з 22.12.2015 по 31.01.2021, з 01.04.2021 по дату подання заяви про призначення пенсії - 28.05.2025 на посадах тракториста-комбайнера та тракториста-машиніста.

Обраний у справі судом спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам справедливості та забезпечить ефективне поновлення порушеного права позивача з урахуванням обставин цієї справи.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Частинами 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, при частковому задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 05.06.2025 №164750008146 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 02.12.1991 по 22.06.1992 та зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 03.05.1993 по 01.02.2003, з 02.02.2003 по 13.11.2015, з 22.12.2015 по 31.01.2021, з 01.04.2021 по дату подання заяви про призначення пенсії - 28.05.2025 на посадах тракториста-комбайнера та тракториста-машиніста.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко