Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №440/13174/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/13174/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якій просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити з 25.04.2025 ОСОБА_1 пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу для пенсії періоди роботи з 01.08.1990 по 08.01.1992, з 24.01.1992 по 30.09.1994 та період навчання з 01.09.1981 по 29.09.1985 у Томському інституті автоматизованих систем управління та радіоелектронніки.

Позовні вимоги позивач мотивує протиправністю спірного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком та вважає, що має право на зарахування періодів роботи з 01.08.1990 по 08.01.1992, з 24.01.1992 по 30.09.1994 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та періоду навчання з 01.09.1981 по 29.09.1985 у Томському інституті автоматизованих систем управління та радіоелектроніки згідно диплому НОМЕР_2 до його страхового стажу для пенсії, та, відповідно на призначення пенсії за віком з 25.04.2025 (дня звернення із заявою про призначення пенсії).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/13174/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

20.10.2025 до суду надійшов відзив ГУПФУ в Івано-Франківській області на позовну заяву, у якому представник управління просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Свою позицію мотивує тим, що 25.04.2025 позивач повторно звернувся через вебпортал ПФУ із заявою про призначення пенсії. За заявою позивача засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.05.2025 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком в зв`язку з відсутністю страхового стажу. Як зазначено в рішенні до стажу роботи не зараховано період роботи на території російської федерації з 01.08.1990 по 31.12.1991, оскільки періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Не зараховано періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 08.01.1992, в республіці Туркменістан з 24.01.1992 по 30.09.1994, оскільки з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, стаж на території даної держави враховуємо по 31.12.1991. Також до страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_2 від 22.06.1990, оскільки перетинається з періодом проходження військової служби та з періодом роботи, уточнюючої довідки не надано. Страховий стаж позивача становить 25 років 2 місяці 27 днів, при необхідних 32 роках, таким чином позивачу відмовлено в призначенні пенсії по віку.

Частиною 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Отже, у цій справі, визначеній пунктом 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті справи є виключно позов та відзив.

З огляду на викладене, судом не враховується подана позивачем відповідь на відзив на позовну заяву.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, який досягнув пенсійного віку 60 років, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

25.04.2025 позивач вдруге подав до пенсійного органу за місцем проживання заяву від 25.04.2025 про призначення пенсії за віком, до якої додав трудову книжку, диплом, виписку до диплому, військовий квиток, архівну довідку №К-4 від 20.09.2024 та інші документи, передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1.

Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Івано-Франківській області.

Рішенням ГУПФУ в Івано-Франківській області від 02.05.2025 №163750029888 вирішено відмовити у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, у рішенні про відмову зазначено, що згідно з наданими документами страховий стаж становить 25 років 2 місяці 27 днів. Відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) у 2024 році право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мали особи за наявності страхового стажу не менше 31 року, у 2027 році будуть мати відповідно до п. 2 цієї ж статті, - у віці 63 роки, за наявності страхового стажу від 24 років. Відповідно до ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування. Згідно із ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 з наступними змінами, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов?язкового державного соціального страхування є трудова книжка. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.10.1985, до страхового стажу, не зараховано: - період роботи на території російської федерації з 01.08.1990 по 31.12.1991, оскільки періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії; - періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 08.01.1992, в республіці Туркменістан з 24.01.1992 по 30.09.1994, оскільки з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, стаж на території даної держави враховуємо по 31.12.1991 (лист ПФУ №2800-030102-5/56080 від 27.12.2022 та лист Мінсоцполітики №411/0/2-23/54 від 12.01.2023). Також до страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_2 від 22.06.1990, оскільки перетинається з періодом проходження військової служби та з періодом роботи, уточнюючої довідки не надано. 3 огляду на зазначене, керуючись ст. 45 Закону № 1058, п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 з наступними змінами.

Позивач, не погодившись із рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії за віком, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку вимогам позивача, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

У силу частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування /частина друга статті 24 Закону №1058-IV/.

Згідно з частинами першою, другою статті 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебувала на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) Російської Федерації, добровільно займала посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.

Відповідно до частин першої, третьої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: (...) з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: (...) з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

У силу частини четвертої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також, зокрема: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За змістом пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішення пенсійного органу про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.

Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність цього рішення критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, а саме - чи прийнято таке рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд враховує, що умовами для призначення пенсії за віком чоловіку у 2025 році стаття 26 Закону №1058-IV визначала досягнення ним 60-річного віку та наявність підтвердженого належними документами страхового стажу не менше 15 років для осіб, які набули право на призначення пенсії до 31.07.2017, а починаючи з 1 січня 2018 року за наявності страхового стажу: (...) з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Вік позивача на момент подачі ним заяви про призначення пенсії від 25.04.2025 становив 61 рік, що учасниками справи не заперечується.

Пенсійний орган за заявою позивача про призначення пенсії за віком обчислив його страховий стаж тривалістю 25 років 02 місяці 27 днів та дійшов висновку, що цього стажу недостатньо для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.

При цьому, відповідач при обчисленні стажу позивача не врахував окремі періоди до його страхового стажу.

Оцінюючи доводи пенсійного органу щодо не зарахування періоду роботи на території російської федерації з 01.08.1990 по 31.12.1991, оскільки періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди, а також не зарахування періодів роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 08.01.1992, в республіці Туркменістан з 24.01.1992 по 30.09.1994, оскільки з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, стаж на території даної держави враховуємо по 31.12.1991, суд виходить з такого.

Суд враховує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів. У випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств.

Отож основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Такий висновок наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №513/1169/16-а, від 25.03.2021 у справі №408/7500/16-а, від 28.04.2021 у справі №638/18852/16-а та ін.

За позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Як свідчать матеріали справи, позивач разом із заявою про призначення пенсії надав пенсійному органу трудову книжку серії НОМЕР_1 від 08.10.1985, в якій містяться, зокрема, наступні записи:

- 01.08.1990 прийнятий в СКБ інженером в Орден "Знак почета" Прокоп`ївський завод шахтної автоматики;

- 01.04.1991 переведений інженером конструктором 3 кат СКБ;

- 08.01.992 звільнений у зв`язку із переводом в Турганське управління "Туранбанк";

- 24.01.1992 прийнятий головним спеціалістом відділу електронного опрацювання банківської інформації;

- 28.08.1992 призначений начальником відділу електронного опрацювання банківської інформації;

- 30.09.1994 звільнений за власним бажанням.

Відповідно до частини 1 статті 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Крім того, приписами частини другої статті 4 Закону №1058-IV передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація (далі - Угода).

Відповідно до вимог статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього срср за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

У силу пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

А тому стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць згаданої Угоди до 01.01.2023, враховується при встановленні права на пенсію та її обчисленні.

Подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №620/3530/22 та від 30.10.2025 у справі №300/6020/23.

Крім того, відповідно до частини другої статті 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Отже, обов`язок щодо отримання інформації про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року, покладається саме на органи Пенсійного фонду України, а не на осіб, які звертаються із заявою про призначення пенсії.

А тому припинення для України дії Угоди 1992 року та відсутність іншого двостороннього договору (угоди) між Україною та Російською Федерацією з питань пенсійного забезпечення не утворюють достатніх підстав для відмови у зарахуванні до стажу роботи позивача періодів його роботи на території Російської Федерації та Туркменістану.

Суд зауважує, що у силу частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

У контексті досліджуваного правого регулювання слід зауважити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

А тому та обставина, що ОСОБА_1 у заяві від 25.04.2025 про призначення пенсії не зазначив про нездійснення йому іншою державою пенсійних виплат не є достатньою підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів його роботи на території російської федерації з 01.08.1990 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 08.01.1992 та на території республіки Туркменістан з 24.01.1992 по 30.09.1994 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.10.1985.

З огляду на викладене вище, суд вважає безпідставним та необґрунтованим не зарахування відповідачем періодів роботи позивача на території російської федерації з 01.08.1990 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 08.01.1992 та на території республіки Туркменістан з 24.01.1992 по 30.09.1994 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.10.1985 до загального страхового стажу ОСОБА_1 .

Оцінюючи доводи пенсійного органу щодо не зарахування періоду навчання згідно диплому НОМЕР_2 від 22.06.1990, оскільки перетинається з періодом проходження військової служби та з періодом роботи, уточнюючої довідки не надано, суд виходить з такого.

Згідно долученого до матеріалів справи диплому Томського інституту автоматизованих систем управління і радіоелектроніки серії УВ №340777 ОСОБА_1 у 1981 році вступив та 20.06.1990 року закінчив вказаний інститут по спеціальності "конструювання і виробництво електронно-вимірювальної апаратури" з присвоєнням кваліфікації "інженер-конструктор".

При цьому, записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 підтверджується наступне.

Так, після вступу до Томського інституту автоматизованих систем управління і радіоелектроніки ОСОБА_1 проходив навчання до червня 1985 року, а з нового навчального року (01.09.1985) він взяв академічну відпустку.

01.09.1985 позивач був зарахований співробітником на кафедрі САПР, у період з 30.09.1985 по 31.01.1986 працював в інституті на посаді техніка лабораторії №121, у період з 01.02.1986 по 18.04.1986 працював в інституті на посаді техніка НІСа кафедри САПР.

У подальшому, 01.09.1988 ОСОБА_1 було відновлено на навчанні в інституті.

З навчання в інституті позивач відрахований 01.07.1990.

Поряд з цим, згідно із записами у військовому квитку позивача серії НОМЕР_3 у період з 22.04.1986 по 19.05.1988 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Збройних Силах.

Згідно розрахунку стажу при прийнятті оскаржуваного рішення пенсійним органом до загального страхового стажу позивача враховано періоди його роботи в Томського інституту автоматизованих систем управління і радіоелектроніки з 30.09.1985 по 31.01.1986, з 01.02.1986 по 18.04.1986, період проходження ним строкової військової служби з 22.04.1986 по 19.05.1988, а також період навчання в інституті з 01.1988 по 20.06.1990.

При цьому, суд вважає, що пенсійним органом безпідставно в порушення положень статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не було враховано до загального страхового стажу позивача період його навчання в Томському інституті автоматизованих систем управління і радіоелектроніки з вересня 1981 року по червень 1985 року, який належним чином підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 .

З огляду на викладене вище, суд вважає, що період навчання позивача в Томському інституті автоматизованих систем управління і радіоелектроніки з вересня 1981 року по червень 1985 року згідно диплому серії НОМЕР_2 підлягає зарахуванню до загального страхового стажу ОСОБА_1 .

Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.05.2025 №163750029888 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , прийняте відповідачем не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, та без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, у даному випадку визначеного за принципом екстериторіальності ГУПФУ в Івано-Франківській області, і, за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

За таких обставин, вимоги позивача в частині зобов`язання ГУПФУ в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 25.04.2025 пенсію за віком суд залишає без задоволення.

Водночас, з метою ефективного поновлення прав позивача, з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, а також враховуючи, що оскаржувані у цій справі дії відповідача відобразилися саме у прийнятті рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.05.2025 №163750029888 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , яким порушено право останнього, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.05.2025 №163750029888 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, зарахувавши до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи на території російської федерації з 01.08.1990 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 08.01.1992 та на території республіки Туркменістан з 24.01.1992 по 30.09.1994 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.10.1985, а також період його навчання в Томському інституті автоматизованих систем управління і радіоелектроніки з вересня 1981 року по червень 1985 року згідно диплому серії НОМЕР_2 .

Обраний у справі судом спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам справедливості та забезпечить ефективне поновлення порушеного права позивача з урахуванням обставин цієї справи.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 968,98 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №1435-7853-9893-7390 від 24.09.2025.

Частинами першою, третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, при частковому задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових стрільців,15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.05.2025 №163750029888 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, зарахувавши до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи на території російської федерації з 01.08.1990 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 08.01.1992 та на території республіки Туркменістан з 24.01.1992 по 30.09.1994 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.10.1985, а також період його навчання в Томському інституті автоматизованих систем управління і радіоелектроніки з вересня 1981 року по червень 1985 року згідно диплому серії НОМЕР_2 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко