Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №420/18045/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18045/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною відмови та зобов`язання звільнити з військової служби,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому позивач просить:

визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку з необхідністю догляду за своїм батьком, 13 травня 2026 року старший солдат ОСОБА_1 подав рапорт до командування військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю I групи, а інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд відсутні.

За результатом розгляду вказаного рапорту, командуванням Військової частини НОМЕР_1 було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні рапорта та звільненні з військової служби. В обґрунтуванні відмови у задоволенні рапорту військова частина НОМЕР_1 вказує, що «з долучених до рапорту документів встановлено, що у ОСОБА_2 є член сім`ї другого ступеня споріднення – онука ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з вищевикладеним підстав для звільнення Вас з військової служби в запас немає».

Позивач вважає, що формулювання «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи», наведене в абзаці 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», слід тлумачити не лише як юридичну відсутність таких осіб, а насамперед як їх фактичну відсутність у можливості здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю, яка цього потребує.

З цією метою і складається Акт перевірки сімейного стану особи, який підтверджує фактичні обставини - наявність або відсутність осіб, здатних здійснювати догляд за особою з інвалідністю. У даному випадку, відповідно до такого акту, складеного територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за батьком особи з інвалідністю І групи, не встановлено, а тому саме заявник є єдиною особою, здатною здійснювати необхідний догляд.

Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця від 30 квітня 2026 року підтверджується, що онука ОСОБА_4 – ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) студентка денної форми навчання.

Сам лише факт родинного зв`язку між онукою та особою з інвалідністю не може автоматично свідчити про наявність у такої особи фактичної можливості здійснювати постійний сторонній догляд. З огляду на викладене, позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 22.06.2026 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

26.06.2026 року за вхід.№ЕС/72173/26 надійшов відзив на позов, в якому наголошено, що 13.05.2026 року позивач звернувся по команді до відповідача з рапортом, у якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його з військової служби в запас на підставі п.12 ч.3 ст.26 Закону №2232-ХІІ Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

До рапорту позивачем додано копії документів що стосуються І групи інвалідності ОСОБА_4 серед яких також був акт перевірки сімейного стану військовослужбовця де зазначено, що у ОСОБА_4 (батька позивача) комісією встановлено членів сім`ї першого та другого ступеня спорідненості: син- ОСОБА_1 (перша ступінь спорідненості) та повнолітня онука - ОСОБА_5 (друга ступінь спорідненості).

Позивачем не було надано жодних інших медичних документів, які б у текстовій формі підтверджували у потребі стороннього догляду його доньки (онуки ОСОБА_4 ).

Враховуючи вищевикладене, у Відповідача були відсутні законні підстави для задоволення рапорту.

06.07.2026 за вхід.№ЕС/75830/26 надійшла відповідь на відзив, в якій, серед іншого, зазначено, що спір між сторонами полягає не у встановленні факту наявності у батька Позивача онуки, що сторонами не заперечується, а у правильному застосуванні норми матеріального права та визначенні того, чи є сама лише наявність члена сім`ї другого ступеня споріднення безумовною підставою для відмови у звільненні з військової служби.

Фактично Відзив не містить спростування ключових доводів Позивача, наведених у позовній заяві, а переважно повторює аргументацію, викладену у листі №08/13657-26-Вих від 03 червня 2026 року, яка вже була предметом детального аналізу та спростування у позовній заяві.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Батько ОСОБА_1 – ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного догляду.

13 травня 2026 року старший солдат ОСОБА_1 подав рапорт до командування військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю I групи, а інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд відсутні.

До вказаного рапорта від 13 травня 2026 року ОСОБА_1 долучив наступні документи:

1. Копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ;

2. Копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ;

3. Копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_4 ;

4. Копія довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №478019 від 28 травня 2021 року;

5. Копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_3 ;

6. Копія свідоцтва про смерть ОСОБА_6 серії НОМЕР_4 ;

7. Копія свідоцтва про розірвання шлюбу із ОСОБА_7 серії НОМЕР_5 ;

8. Копія свідоцтва про смерть ОСОБА_7 серії НОМЕР_6 ;

9. Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 30 квітня 2026 року.

За результатом розгляду вказаного рапорту, командуванням Військової частини НОМЕР_1 було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні рапорта та звільненні з військової служби. Відмова оформлена листом №08/13657-26-Вих від 03 червня 2026 року.

В обґрунтуванні відмови у задоволенні рапорту військова частина НОМЕР_1 вказує, що «з долучених до рапорту документів встановлено, що у ОСОБА_2 є член сім`ї другого ступеня споріднення – онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з вищевикладеним підстав для звільнення Вас з військової служби в запас немає».

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваної відмови, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 17 Конституції України, оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

За приписами частини другої статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (частина третя статті 2 Закону №2232-XII).

За приписами підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану:

«необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи».

Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.

Дане Положення визначає порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період (п.1).

Відповідно до п. 288 Положення у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

Відповідно до п. 279 Положення №1115/2009, військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Аналіз вищенаведених норм права дає можливість дійти висновку, що військовослужбовець має право на звільнення зі служби за наявності обґрунтованих підстав, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підтверджених відповідними доказами, подавши відповідний рапорт своєму командуванню.

Водночас, Положення №1115/2009 не визначає переліку письмових документів, які підтверджують наявність у військовослужбовця відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 р. за №438/16454) затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170).

Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції №170, при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року №946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, про потребу в постійному догляді.

Отже, аналізуючи вищезазначені приписи суд доходить висновку, що військовослужбовець може звільнитися з військової служби під час дії воєнного стану на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Тобто, для можливості звільнення військовослужбовця з військової служби з-за вищенаведеної підстави ключовим питанням є фактична відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи для можливості здійснення постійного догляду.

Верховний Суд в постанові від 27 лютого 2025 р. у справі № 380/16966/24 виснував: «Таким чином «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту З частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». В контексті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов`язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби, у цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (брат позивача), його неможливість здійснювати догляд за батьком через проходження військової служби є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд».

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.06.2024 у справі №420/23353/23, від 07.05.2025 у справі №420/30227/24 та від 29.04.2026 у справі №520/14746/25. Вказане свідчить про наявність послідовної і сталої практики Верховного Суду в релевантних правовідносинах.

З матеріалів справи слідує, що 13 травня 2026 року ОСОБА_1 подав рапорт до командування військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю I групи, а інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд відсутні.

До вказаного рапорта від 13 травня 2026 року ОСОБА_1 долучив наступні документи: 1. Копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ; 2. Копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ; 3. Копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_4 ; 4. Копія довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №478019 від 28 травня 2021 року; 5. Копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_3 ; 6. Копія свідоцтва про смерть ОСОБА_6 серії НОМЕР_4 ; 7. Копія свідоцтва про розірвання шлюбу із ОСОБА_7 серії НОМЕР_5 ; 8. Копія свідоцтва про смерть ОСОБА_7 серії НОМЕР_6 ; 9. Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 30 квітня 2026 року.

Судом встановлено, що військовою частинною НОМЕР_1 у листі від 03.06.2026 №08/13657-26-Вих визнається факт, що батько позивача, яка є особою з інвалідністю I групи, який потребує постійного стороннього догляду, а тому ця обставина не підлягає доведенню.

Законодавцем прямо визначено, що для набуття права на звільнення з військової служби за вказаною підставою необхідною є сукупність умов, а саме не лише наявність особи, яка потребує постійного стороннього догляду, а й підтвердження факту відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд, або підтвердження того, що такі особи самі потребують постійного догляду.

Суд зазначає, що законодавство України не містить універсального визначення поняття «член сім`ї», яке підлягало б однаковому застосуванню у всіх видах правовідносин.

(1) відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки;

(2) згідно з частиною другою статті 64 Житлового кодексу України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство;

(3) згідно зі статтею 1-1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років» членами сім`ї є чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю і були пов`язані спільним побутом;

(4) стаття 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає, що до членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать, зокрема, батьки; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія;

(5) пункт 70 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначає, що члени сім`ї - чоловік/дружина або прирівняні до них особи, син, дочка, пасинок, падчерка, усиновлена особа, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, зять та невістка і прирівняні до них особи, батько, мати, вітчим, мачуха, усиновлювачі, опікуни чи піклувальники.

(6) підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Отже, сімейне та житлове законодавство пов`язує належність до членів сім`ї з фактом спільного проживання, спільного побуту та наявністю взаємних прав і обов`язків. Водночас інші законодавчі акти, зокрема у сфері соціального забезпечення, оподаткування тощо, визначають коло членів сім`ї значно ширше, не обмежуючи його виключно фактом спільного проживання.

Тому, одна і та сама особа в межах різних правовідносин може визнаватися членом сім`ї або не визнаватися таким залежно від функціонального призначення відповідної норми.

З огляду на викладене, буквальне перенесення визначення поняття «член сім`ї», сформульованого в одному нормативно-правовому акті, на правовідносини, що регулюються іншим законом, є неправильним та може призвести до викривлення змісту відповідної правової норми.

Телеологічне тлумачення полягає у з`ясуванні цілей і завдань правової норми, тобто того, для чого вона була прийнята законодавцем. Застосування цього методу дозволяє встановити справжній зміст норми не лише через її формулювання, а й через її функціональне призначення у системі права.

Історичне тлумачення, своєю чергою, спрямоване на з`ясування волі законодавця на момент прийняття норми, зокрема через аналіз підготовчих матеріалів, умов її ухвалення, попереднього правового регулювання та тих суспільних відносин, на врегулювання яких вона була спрямована.

Ці методи дозволяють встановити, які саме проблеми законодавець мав намір вирішити, запроваджуючи відповідну норму, а також уникнути її тлумачення у відриві від контексту.

Аналіз змін законодавчого регулювання свідчить про трансформацію підходу законодавця до визначення підстав звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Так, попереднє правове регулювання передбачало можливість звільнення у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворими членами сім`ї (зокрема дружиною (чоловіком), дитиною, батьками своїми чи дружини (чоловіка)) без встановлення додаткових умов щодо наявності інших осіб, здатних забезпечити такий догляд.

Водночас із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» законодавець істотно змінив підхід до регулювання цих правовідносин, доповнивши відповідну підставу звільнення умовою відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.

Зазначені зміни свідчать про те, що законодавець прагнув об`єктивізувати підстави звільнення з військової служби за сімейними обставинами, підвищивши вимоги до їх обґрунтованості.

Якщо раніше достатньою була сама наявність необхідності здійснення догляду, то після внесення змін законодавець пов`язав можливість звільнення з додатковою умовою - відсутністю інших осіб, які можуть забезпечити такий догляд.

Отже, законодавець фактично посилив критерій поважності відповідної підстави, обмеживши її випадками, коли військовослужбовець є єдиною особою, здатною забезпечити необхідний догляд.

Використовуючи у тексті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поняття «член сім`ї першого чи другого ступеня споріднення», законодавець не надав його нормативного визначення.

У розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поняття «члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» необхідно тлумачити більш широко - як таке, що охоплює осіб, пов`язаних із відповідною особою родинними відносинами першого чи другого ступеня споріднення, оскільки інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження сфери застосування спірної норми та суперечило б її меті.

Відповідно до сформованої практики Верховного Суду, під поняттям «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто відсутність реальності можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує.

Отже, у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи потрібно встановити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин та інших об`єктивних факторів.

Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції №170, одним із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення чи другого ступеня споріднення є акт перевірки сімейного стану військовослужбовця.

В матеріалах справи міститься Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 30.04.2026, затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Актом встановлено наявність членів сім`ї другого ступеню споріднення: онука – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є студенткою на денній формі навчання; онук – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Досліджуючи питання наявності у ОСОБА_4 , окрім сина – ОСОБА_1 (Позивача), інших членів сім`ї першого чи другого ступенів споріднення встановлено, що в батька Позивача є також онука – ОСОБА_5 .

Проте, наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено те, що онука ОСОБА_4 – ОСОБА_5 не має реальної можливості здійснювати постійний сторонній догляд за дідусем.

Суд критично ставиться до посилання представника позивача на те, що відсутність у ОСОБА_4 інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати такий догляд підтверджується: 1. Свідоцтвом про смерть ОСОБА_6 серії НОМЕР_4 ; 2. Свідоцтвом про розірвання шлюбу із ОСОБА_7 серії НОМЕР_5 ; 3. Свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 серії НОМЕР_6 ; Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця від 30 квітня 2026 року.

Єдиним документом із зазначеного переліку, який, на переконання представника позивача, підтверджує відсутність у ОСОБА_4 інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати такий догляд є Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 30 квітня 2026 року, в якому зазначено про наявність онуки – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є студенткою на денній формі навчання.

Проте, матеріали справи не містять документів щодо місця реєстрації ОСОБА_5 , назви та адреси навчального закладу, інформації щодо форми навчання студентів (онлайн чи офлайн).

Системний аналіз викладених вище норм законодавства свідчить про те, що при вирішення питання про звільнення військовослужбовця необхідно встановити саме відсутність у членів сім`ї другого ступеню споріднення реальності можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує.

Констатація факту, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є студенткою на денній формі навчання, не свідчить про автоматичну неможливість здійснення постійного догляду за дідусем.

У постанові від 29.04.2026 по справі №520/14746/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, виснував, що: «У випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи суди мали перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів».

Застосовуючи наведені правові висновки до обставин цієї справи, суд враховує, що у листі №08/13657-26-Вих від 03 червня 2026 року, яким Військовою частиною НОМЕР_1 було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні рапорта констатовано лише про наявність у ОСОБА_2 члена сім`ї другого ступеня споріднення – онуки ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд також враховує, що відповідач у листі від 03.06.2026 обмежився загальним висновком про недоведеність умов для звільнення, не навівши жодного конкретного мотивування, не надана оцінка всім документам, які подані позивачем.

Таке немотивоване рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає вимогам обґрунтованості, визначеним пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, згідно з яким адміністративні суди перевіряють, чи прийняті рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач же не спростував належними та допустимими доказами висновків акта перевірки сімейного стану.

Щодо дискреційних повноважень відповідача, суд враховує частину четверту статті 245 КАС України, згідно з якою суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Оскільки судом встановлено, що відповідачем не досліджено в повній мірі подані документи, а прийняття рішення про звільнення позивача за встановлених обставин передбачає право відповідача діяти на власний розсуд, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача, з урахуванням висновків суду.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною відмови та зобов`язання звільнити з військової служби – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 13.05.2026 за №03.1.5/36239/26-Вн щодо звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 )

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_7 )

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА