Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №420/27647/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/27647/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - позивач, ГУПФУ в Одеській області, боржник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – відповідач) в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ВП № 81689275 від 28.08.2026 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог щодо протиправності оскаржуваної постанови позивач вказує, що вона прийнята відповідачем без урахування усіх обставин у справі, а саме того, що рішення суду виконано в повному обсязі. Також вказує, що відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактична відсутність коштів на виплату заборгованості за судовим рішенням не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Ухвалою суду від 10.09.2026 вказаний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

Позивач ухвалу суду виконав, недоліки позову усунув.

Ухвалою від 28.09.2026 провадження у справі відкрито та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 КАС України. Судове засідання призначено на 02.10.2026 о 10:30 год, відповідача зобов`язано надати до суду в якості доказів - копії усіх матеріалів виконавчого провадження № 81689275. Також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - стягувача ОСОБА_1 .

Відповідач правом подати відзив не скористався.

В судове засідання учасники справи не з`явились, будучі належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду згідно з правилами, установленими статтею 268 КАС України. Позивач 01.10.2026 (документ сформований 30.09.2026) подав клопотання, у якому просив розгляд справи проводити за відсутності представника Головного управління.

Згідно із частиною 3 статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Ураховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути цю справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

Як встановлено судом, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 у справі № 420/15820/26, яке набрало законної сили 31.07.2026, позов ОСОБА_1 задоволено та, зокрема, зобов`язано ГУПФУ в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2025 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО76330 від 28.04.2026 про розмір грошового забезпечення, виданої станом на 18.06.2025, у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше проведених виплат, а також зобов`язано ГУПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2026 без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

03 серпня 2026 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 420/15820/26 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинити дії.

Виконавчий лист звернуто до примусового виконання.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 07.08.2026 у виконавчому провадженні ВП № 81689275 відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого листа.

Отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження, ГУПФУ в Одеській області провело перерахунок пенсії та надіслало в адресу державного виконавця листа від 24.08.2026 №1500-0507-5/141708, яким повідомило виконавця про те, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 у справі № 420/15820/26 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.07.2025 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 № ЮО76330 від 28.04.2026, а також з 01.03.2026 здійснено перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром. За результатами проведеного перерахунку розмір пенсії стягувача з 01.03.2026 становить 30 227,05 грн, а сума заборгованості за період з 01.01.2026 по 31.08.2026 нарахована в автоматизованій системі та становить 25 896,80 грн. Головне управління зазначило, що зобов`язальна частина судового рішення в частині проведення перерахунку виконана в повному обсязі, а виплата нарахованого боргу буде здійснена у порядку черговості після надходження відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України.

Доказів надходження зазначеного листа до моменту винесення оскарженої постанови до суду позивачем не надано.

Згідно із відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження за реєстраційним номером виконавчого провадження 81689275, лист від 24.08.2026 №1500-0507-5/141708 надійшов виконавцю 04.09.2026.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 28.08.2026 у виконавчому провадженні ВП № 81689275 на ГУПФУ в Одеській області на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду.

Висновок виконавця про відсутність поважних причин невиконання рішення суду мотивовано таким.

Як вказує виконавець, боржником у встановлений строк не надано доказів повного виконання судового рішення у справі № 420/15820/26, а саме підтвердження фактичної виплати ОСОБА_1 нарахованих сум пенсійних виплат (платіжних інструкцій, виписок з рахунку тощо). Виконавець зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не надано достеменних відомостей (доказів) належного виконання рішення або пояснень з доказами та нормативно-правовим обґрунтуванням підстав його невиконання, і це при тому, що обов`язок доведення поважності причин невиконання судового рішення покладається на боржника, який повинен надати належні та переконливі докази наявності такої поважної причини. З наявних в матеріалах виконавчого провадження відомостей державний виконавець дійшов висновку, що рішення суду в частині виплати коштів не виконано без поважних причин, що є підставою для застосування штрафних санкцій.

Не погоджуючись із постановою державного виконавця про накладення штрафу, ГУ ПФУ в Одеській області звернулось до суду.

При вирішенні цього спору суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 (справа № 1-7/2013) Конституційний Суд України наголосив, що він неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.04.2025 у справі № 440/10814/24, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 23.04.2020 у справі № 560/523/19, від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та від 18.05.2022 у справа № 140/279/21).

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно із частинами другою, третьою статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та/або КАС України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.02.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частинами першою - третьою статті 63 Закону № 1404-VIII установлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання рішення без поважних причин, якщо його можна виконати без участі боржника, виконавець інформує орган досудового розслідування про кримінальне правопорушення та продовжує заходи примусового виконання.

Згідно із приписами частин першої, другої статті 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення Закону №1404-VIII в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Як видно з матеріалів справи, рішенням суду у справі № 420/15820/26 та відповідним виконавчим документом на ГУПФУ в Одеській області покладено обов`язок провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2025 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ЮО76330 від 28.04.2026 року, а також здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2026 року без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

У відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження боржник надіслав державному виконавцю листа від 24.08.2026 №1500-0507-5/141708, в якому зазначив, що на підставі рішення суду від 30.06.2026 у справі № 420/15820/26 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.07.2025 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 № ЮО76330 від 28.04.2026, а також з 01.03.2026 здійснено перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, у результаті чого розмір пенсії з 01.03.2026 становить 30 227,05 грн, а сума заборгованості за період з 01.01.2026 по 31.08.2026 нарахована в автоматизованій системі та становить 25 896,80 грн, і таким чином, визначені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 у справі № 420/15820/26 зобов`язання в частині обчислення та нарахування сум виконані в порядку встановленому чинним законодавством та в межах повноважень покладених на Головне управління.

Також в листі зазначено, що з метою забезпечення належного та своєчасного виконання судових рішень, недопущення порушення прав пенсіонерів, а також уникнення застосування до посадових осіб територіальних органів Пенсійного фонду України заходів процесуального примусу, Головним управлінням направлено лист від 11.06.2026 № 1500-0902-5/91575 до Пенсійного фонду України щодо порядку дій територіальних органів Пенсійного фонду України до прийняття відповідного нормативно-правового акта або визначення іншого механізму фінансування та здійснення зазначених виплат, на який 23.07.2026 надана відповідь листом № 2800-0703-9/56486, про те, що Пенсійний фонд України листами від 10.06.2026 № 2800-030101-5/43074, від 07.07.2026 № 2800-050203-5/51006 звернувся до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України із запитами щодо порядку виплати коштів, нарахованих органами Пенсійного фонду України на виконання рішень суду.

З наявних у справі доказів вбачається, що на час винесення оскарженої постанови згаданий лист до державного виконавця не надходив.

Суд акцентує увагу на тому, що позивач лише послався на факт надсилання листа, однак не надав жодних належних і допустимих доказів того, коли цей лист був отриманий виконавцем.

Крім того, як видно з листа позивача від 24.08.2026 №1500-0507-5/141708, постанову виконавця про відкриття виконавчого провадження від 07.08.2026 отримано Головним управлінням 10.08.2026.

Пунктом 2 резолютивної частини постанови від 07.08.2026 боржника повідомлено про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Лише в останній день цього строку позивач створив лист-відповідь від 24.08.2026 №1500-0507-5/141708, зміст якого не дозволяє зробити висновки про те, що рішення суду фактично виконано в повному обсязі згідно з виконавчим документом або воно не виконано з поважних причин.

Отриманий цей лист виконавцем 04.09.2026.

Суд підкреслює, що ГУПФУ в Одеській області не надало ані державному виконавцю, ані суду під час розгляду цієї справи жодного доказу фактичної виплати нарахованої заборгованості стягувачу ОСОБА_1 , як і не надавав доказів наявності поважних причин для невиплати цих коштів у встановлений виконавцем строк, окрім посилань на загальну відсутність бюджетного фінансування.

Отже, державний виконавець дійшов правомірного висновку, що боржник не виконав рішення суду і не довів наявності поважних причин його невиконання.

Ураховуючи наведене,оскаржена постанова державного виконавця ВП № 81689275 від 28.08.2026 про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду є правомірною і скасуванню не підлягає.

Інших доводів в обґрунтування протиправності оскарженої постанови позивач не наводить.

Відповідно, позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється згідно з приписами статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-77, 139, 242-246, 259-262, 271, 287 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

.