Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №400/9780/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

Суд: Миколаївський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 01 жовтня 2026 р.

Справа: №400/9780/26

Суддя: Ярощук В.Г.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 р. № 400/9780/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) про:

визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова № 153);

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн, передбаченої Постановою № 153.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він у віці до 25 років під час дії воєнного стану уклав 30.03.2023 контракт на проходження військової служби. У період проходження військової служби з 09.11.2024 по 22.09.2025, з 17.03.2026 по 23.05.2026 та з 09.06.2026 по 08.07.2026 він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. 22.09.2025 позивач одержав в районні бойових дій тяжке поранення, пов`язане із захистом Батьківщини. Таким чином, на думку позивача, відповідач зобов`язаний був виплатити йому одноразову винагороду в розмірі 1000000,00 грн, установлену Постановою № 153. Однак, відповідач відмовив йому в її виплаті.

У відзиві на позовну заяву від 01.09.2026 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити у повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що відповідач надіслав на погодження до комісії військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 армійський корпус) документи щодо виплати позивачу одноразової грошової винагороди, установленої Постановою № 153. За результатами розгляду вказаних документів комісія зробила висновок, що він не відповідає умовам, визначеним абзацом шостим пункту 4 Постанови № 153. Комісія дійшла висновку, що позивач не має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн грн у зв`язку з недотримання умови щодо строку безпосередньої участи у бойових діях, оскільки він брав участь у бойових діях 84 дні при необхідним не менше шести місяців. Відповідач окремо звернув увагу на те, що комісією не було враховано отримане 22.09.2025 поранення, тому що воно отримане після 13.02.2025.

03.09.2026 позивач подав до Миколаївського окружного адміністративного суду відповідь на відзив, в якій підтримав свої позовні вимоги. В ній позивач акцентував увагу на тому, що у дійсності він брав участь у бойових діях значно більше, ніж 84 календарних дні. На його думку, відзив відповідача не містить жодних нових належних, допустимих чи переконуючих доказів, які б спростовували правомірність заявлених позовних вимог або доводили законність оскаржуваної відмови.

Відповідач правом на подання заперечень не скористався.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10.08.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за матеріалами в електронній формі, про витребування у відповідача і військової частини НОМЕР_4 доказів, а також про рекомендування позивачу подати до суду деякі докази.

Позивач і військова частина НОМЕР_4 подали до суду першої інстанції відповідні докази.

Натомість відповідач надав частину витребуваних доказів, про причину ненадання інших доказів суд не повідомив. Так, ним не було подано відомості про відсутність (наявність) випадків притягнення позивача до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності, а також про його безпосередню участь в районах ведення воєнних (бойових) дій за період з 14.03.2025 по 08.07.2026.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Згідно з даними військового квитка позивач він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і в період з 06.10.2021 по 08.11.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , а з 09.11.2024 по 08.07.2026 – у відповідача.

30.03.2023 він уклав із Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_4 Контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу на три роки, а 30.03.2026 – із Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 на один рік.

У Довідці військової частини НОМЕР_4 від 21.08.2026 № 643/ВП/229 зазначено, що позивач у період з 06.10.2021 по 08.11.2024 не приймав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Полтавській області, випадків притягнення його у вказаний період до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності не обліковано.

Водночас у Довідці військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 № 1776/1/13771 встановлено, що позивач дійсно брав участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій у періоди з 19.11.2024 по 28.12.2024, з 01.01.2025 по 13.02.2025, всього 84 дні. Крім того, станом на 13.02.2025 випадків притягнення його до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності не обліковано.

Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» № ФОВА-006837484 станом на 10.08.2026 відомості про притягнення позивача до кримінальної відповідальності відсутні.

Згідно з Актом перевірки документів на відповідність нормам чинного законодавства, які є підставою для видання наказу про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військової частини НОМЕР_1 , затвердженим 06.01.2026 ТВО начальника штабу - заступником військової частини НОМЕР_2 , документи позивача не прийняті, оскільки не вистачає кількості днів.

Відповідно до Довідки відповідача від 03.11.2025 № 1776/7/2933 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) позивач 22.09.2025 отримав поранення внаслідок ворожого обстрілу в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, пов`язане із захистом Батьківщини.

У Довідці військово-лікарської комісії від 16.03.2026 № 2026-0316-1315-3017-7 зазначено, що поранення, травма позивача, отримана 22.09.2025, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини, травма відноситься до тяжких.

Згідно з Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 26.05.2026 № 44/26/1131/В позивачу встановлено з 01.05.2026 ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності: травма (поранення, контузія, каліцтво) або захворювання одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди; наявний висновок ВЛК, або ЛЕК або МВЛК ЗСУ: поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.07.2026 № 189 позивача виключено з 08.07.2026 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідача у зв`язку з його звільненням з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я – за наявності інвалідності (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу).

28.07.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн грн відповідно до Постанови № 153.

Листом від 01.08.2026 № 1776/1/12791 відповідач відмовив у задоволенні вищенаведеної його заяви, оскільки загальна кількість безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) становить 84 дні (умовою для виплати є сукупна кількість днів участі у бойових діях становить 180 днів). Дата поранення 22.09.2025 не входить в перелік умов для виплати винагороди, зазначених в абзаці другому пункту 4 Постанови № 153.

Вважаючи, що він має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, встановленої Постановою № 153, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пункту 2 статті 12 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацами першим і другим пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Абзацами другим-п`ятим пункту 4 Постанови № 153 установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі – бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі – винагорода) у розмірі 1 млн гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Таким чином, при буквальному тлумаченні пункту 4 Постанови № 153 право на отримання одноразової грошової винагороди має право військовослужбовець за сукупності, зокрема, таких фактів:

він є військовослужбовцем рядового, сержантського і старшинського складу, який у віці до 25 років був прийнятий або призваний на військову службу під час дії воєнного стану, тобто після 24.02.2022;

він проходив і брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій до 13.02.2025 (дата набрання чинності Постановою № 153);

він не притягався до кримінальної відповідальності, не притягувався два або більше разів до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Суд встановив, що у 21-річному віці позивач уклав 30.03.2023 із Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_4 Контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу на три роки.

Згідно з даними військового квитка позивача він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 у період з 06.10.2021 по 08.11.2024, а у військовій частині НОМЕР_1 – з 09.11.2024 по 08.07.2026.

Отже, позивач був прийнятий на військову службу солдатського складу за контрактом у віці до 25 років.

Таким чином, згідно з матеріалами справи позивач, який проходив у відповідача військову службу за контрактом, у віці до 25 років у період з 24.02.2022 по 13.02.2025 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій 84 дні, і станом на 13.02.2025 проходив військову службу у відповідача.

З огляду на зазначене, відповідно до абзацу третього пункту 4 Постанови № 153 відповідач зобов`язаний був нарахувати і виплатити позивачу винагороду пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, а саме: 333333,33 грн (2/6 від 1 млн гривень, тобто за 2 повних 30 календарних днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій).

У позовній заяві позивач наполягає на тому, що він має право на отримання одноразової винагороди в розмірі 1000000,00 грн, установлену Постановою № 153, зокрема, на тій підставі, що він у віці до 25 років отримав тяжке поранення при безпосередній участі в бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 19 Постанови № 153 у разі припинення (розірвання) контракту з підстав, визначених підпунктами «а» або «б» пункту 2, підпунктами «б» або «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за умови наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, через які військовослужбовець не зміг виконати умови контракту щодо обов`язкової безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій протягом шести місяців, невиплачена частина/частини одноразової грошової допомоги виплачується/виплачуються в повному обсязі у день його виключення із списків особового складу військової частини.

Згідно з підпунктом «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану за станом здоров`я.

З вищевикладеного слідує, що військовослужбовцю віком до 25 років, який проходив військову службу за контрактом та одержав під час захисту Вітчизни поранення (травму, контузію, каліцтво), при припиненні (розірванні) контракту за підпунктом «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я) у день його виключення зі списків особового складу військової частини одноразова грошова допомога, установлена Постановою № 153, виплачується у повному розмірі.

Так, 22.09.2025 у 23-річному віці позивач одержав в районні ведення воєнних (бойових) дій внаслідок ворожого обстрілу отримав тяжке поранення, яке пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується Довідкою відповідача від 03.11.2025 № 1776/7/2933 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та Довідкою військово-лікарської комісії від 16.03.2026 № 2026-0316-1315-3017-7.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.07.2026 № 189 позивач був виключений з 08.07.2026 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідача у зв`язку з його звільненням з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я – за наявності інвалідності (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу).

Отже, позивач, який проходив військову службу за контрактом та одержав під час захисту Вітчизни тяжке поранення в районні ведення воєнних (бойових) дій, у 24-річному віці припинив (розірвав) контракт за підпунктом «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я).

За таких обставин, відповідач у день виключення позивача зі списків свого особового складу 08.07.2026 зобов`язаний був виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, установлену Постановою № 153, у повному розмірі, тобто в сумі 1000000,00 гривень.

Викладена у листі відповідача від 01.08.2026 № 1776/1/12791 відмова у виплаті позивачу відповідної грошової допомоги є протиправною.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог пунктів 1 і 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.

Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», в розмірі 1000000 (Один мільйон) гривень 00 копійок.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

7. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

8. Повний текст рішення суду складений 02.10.2026.

Суддя В.Г.Ярощук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua