Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №420/7171/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 р. № 420/7171/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. зрозглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаОдеського окружного адміністративного суду, дорога Фонтанська, 14,м. Одеса,65021,

провизнання відмови, оформлену листом від 11.03.2026 року № 03.1.10-25916/26 протиправною; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Одеського окружного адміністративного суду, в якій просив:

- визнати протиправною відмову Одеського окружного адміністративного суду, викладену у листі від 11.03.2026 року №03.1.10-25916/26, у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2026 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду – 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” - 3328,00 грн, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25;

зобов`язати Одеський окружний адміністративний суд видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2026 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду – 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” - 3328,00 грн, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2026 справу передано до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 13.04.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 13.05.2026 суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 520/26972/24.

Позивач надав суду клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 23.09.2026 суд поновив провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2026 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду – 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” - 3328,00 грн, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25.

Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється виключно у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Саме зміна складових суддівської винагороди є єдиною правовою підставою для видачі нової довідки. Станом на 01.01.2026 року таких змін не відбулося. Сам по собі факт зміни прожиткового мінімуму, як соціального стандарту, не є тотожним зміні складових суддівської винагороди та не породжує автоматичного обов`язку для відповідача здійснювати перерахунок чи видавати нову довідку. Позивач фактично ототожнює прожитковий мінімум як загальний соціальний показник із розрахунковою величиною, що використовується для визначення суддівської винагороди, що є юридично некоректним. Такий підхід суперечить системному тлумаченню норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та призводить до підміни встановленого законодавцем механізму іншим, який прямо не передбачений законом.

Позивач надав відповідь на відзив , в якій посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року по справі №200/2309/25 в аналогічних правовідносинах. Відповідно до приписів ч. ч. 5,6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Позивач наголошує, що вказана правова позиція стосується саме питання розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а отже є релевантною до спірних правовідносин, незалежно від того, на якій стадії реалізації права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання знаходиться позивач.

Справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Указом Президента України від 20 грудня 2003 року № 1472/2003 ОСОБА_1 призначений строком на п`ять років суддею Суворовського районного суду міста Одеси.

Постановою Верховної Ради України від 19 листопада 2009 року № 1735-VI обраний суддею безстроково, Постановою Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2758-VI обраний на посаду судді Одеського окружного адміністративного суду.

Рішенням Вищої ради, правосуддя №2236/0/15-18 від 10 липня 2018 року звільнений з посади судді Одеського окружного адміністративного суду, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

26.02.2020 року Одеським окружним адміністративним судом ОСОБА_1 видано довідку №03.04.19/7408/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці про те, що станом на 19.02.2020 року його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 110355,00 грн, в тому числі: посадовий оклад - 78825,00, доплата за вислугу років (40%) - 31350,00 грн.

Рішенням Головного управління пенсійного фонд України в Одеській області №155250000262 від 07.09.2022 року здійснено черговий перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання та його розмір становить 55177,50 грн, тобто 50% від грошового утримання судді Одеського окружного адміністративного суду визначена у довідці №03.4.19/7408/20 від 26.02.2020 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року по справі №420/3331/24, з урахуванням додаткового рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Одеського окружного адміністративного суду щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн. Зобов`язано Одеський окружний адміністративний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту -1,25.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року по справі №420/3331/24 апеляційну скаргу Одеського окружного адміністративного суду залишено без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року залишено без змін.

На виконання рішення суду по справі №420/3331/24 Одеським окружним адміністративним судом видано довідку №03.4.17-112521/24 від 28 жовтня 2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці згідно якої, станом на 01 січня 2024 року суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає 158970,00 грн.

05.03.2026 року позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 станом на 01 січня 2026 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" - 3328,00 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25.

Листом Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 року №3.1.10-25916/26 ОСОБА_1 відмовлено в наданні довідки, в зв`язку з відсутністю змін складових суддівської винагороди працюючого судді Одеського окружного адміністративного суду, надати запитувані довідки про суддівську винагороду для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026 з урахуванням ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з розрахунку 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн. не має підстав.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно–правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України – закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною першою статті 4 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2021 року для працездатних осіб складає 3328 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, – 2102 гривні.

Таким чином, законом України Про Державний бюджет на 2026 рік для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом України “Про судоустрій і статус суддів” гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018).

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)”, яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що “розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій”.

Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 2 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” державні соціальні стандарти – встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”).

Згідно з приписами статті 6 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України “Про прожитковий мінімум”.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум – це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі – набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі – набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі – набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зазначеною нормою Закону України “Про прожитковий мінімум” визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України “Про прожитковий мінімум” встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Слід зазначити, що Законом України “Про прожитковий мінімум” не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як “прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді”. Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як “прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді”, розмір якого становить 2102,00 грн.

Варто зазначити, що зміни до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України “Про прожитковий мінімум” щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас законом України Про Державний бюджет на 2026 роки фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.

Суд наголошує, що закон України Про Державний бюджет не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Законом України “Про судоустрій і статус суддів” закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України “Про судоустрій і статус суддів”.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року на іншу розрахункову величину, яка Законом України “Про судоустрій і статус суддів” не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді – 2102,00 грн), на підставі закону України Про Державний бюджет на 2026рік, є протиправною.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25.

У постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувала такий висновок:

- у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

- для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У постанові ВС від 14.07.2026 у справі № 400/7479/24 суд зазначив, що «вважає за необхідне вказати на безпідставність посилань суду апеляційної інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 04 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, під час розгляду цієї справи, з огляду на таке.

Так, у справі № 240/9028/24 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року, у якій суд апеляційної інстанції посилався на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.

Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується питання видачі довідок про нарахування та виплату суддівської винагороди за 2021-2024 роки, необхідних для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема наявності підстав для здійснення такого перерахунку, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року (2021, 2022, 2023 та 2024 року).

Отже, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі № 240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24 квітня 2025 року у зазначеній справі, під час розгляду цього спору, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, застосувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в зазначеній постанові, без оцінки її релевантності до встановлених обставин цієї справи, дійшов помилкового висновку щодо правомірності відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.»

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року (справа № 755/10947/17), суди під час вирішення спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Також відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07 червня 2021 року (справа №420/4001/20), зазначено «статтею 135 Закону №1402-VIII передбачена можливість застосування до базового розміру посадового окладу регіональних коефіцієнтів, передбачених частиною четвертою вказаної статті, які є складовою частиною окладу судді, а не доплатою. Водночас вказаний Закон не містить застереження про те, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке виплачується у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не включає регіональний коефіцієнт, передбачений частиною четвертою статті 135 вказаного Закону. Суд зазначає, що відповідач, не вказуючи у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці посадового окладу працюючого судді з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25, обмежив позивача у праві отримувати щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі, встановленому Законом №1402-VIII, а відтак такі дії відповідача є протиправними».

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, позовні вимоги слід задовольнити.

Судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Одеського окружного адміністративного суду, викладену у листі від 11 березня 2026 року № 03.1.10 - 25916/26, у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 станом на 01 січня 2026 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судці місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" - 3328,00 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25;

Зобов`язати Одеський окружний адміністративний суд ( 65062, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14, ЄДРПОУ35118626) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 станом на 01 січня 2026 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судці місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" - 3328,00 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеського окружного адміністративного суду ( 65062, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14, ЄДРПОУ35118626) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1331,20грн. ( одна тисяча триста тридцять одна грн. 20коп.), сплачений квитанцією № 33 від 16.03.2026.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. О. Гордієнко