Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №380/19830/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м. Львівсправа № 380/19830/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (третя особа), в якому із урахуванням позовної заяви (нова редакція) від 01 жовтня 2025 року просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 134750003693 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно із Законом України «Про державну службу» від 22 вересня 2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» з дня звернення із заявою від 15 вересня 2025 року, зарахувавши до стажу державної служби період військової служби з 18 листопада 1978 року по 20 жовтня 1980 року, роботи з 23 квітня 2002 року по 26 листопада 2020 року в органі місцевого самоврядування, врахувавши при обчисленні розміру пенсії довідки про складові заробітної плати від 10 вересня 2025 року № 2368 та від 10 вересня 2025 року № 2369;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 суму понесених судових витрат.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення відповідача, яким йому відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», є протиправним, оскільки в період з 18 листопада 1978 року по 20 жовтня 1980 року він проходив військову службу, а в період з 23 квітня 2002 року по 26 листопада 2020 року працював на посадах в органах місцевого самоврядування. Відповідно до чинного законодавства ці періоди зараховуються до стажу державної служби позивача, який є достатнім для призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Крім цього, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, надані позивачем пенсійному органу під час звернення за пенсією, безпідставно не враховані відповідачем, оскільки вони відповідають формам довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, які визначені Порядком № 622, та відображають складові заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавку за вислугу років, надбавки за інтенсивність праці, виконання особливо важливої роботи, премію, інші виплати, за останнім місцем роботи позивача перед зверненням за пенсією.

З огляду на вказане просить позов задовольнити повністю.

Також у позовній заяві позивач наводить попередній розрахунок судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а саме: судовий збір – 1211,20 грн; витрати на правничу допомогу – орієнтовно 6000,00 грн.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що час роботи в органах місцевого самоврядування, зокрема на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» до 04 липня 2001 року, тобто до дати набрання чинності Законом України від 07 червня 2001 року № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі – Закон № 2493). Посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування можуть бути зараховані до стажу державної служби лише до 04 липня 2001 року, тобто до дати набрання чинності Законом № 2493. Що ж стосується неврахування наданих позивачем довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, то відповідні позовні вимоги є передчасними, оскільки повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Також вказані довідки видані безпідставно. Крім цього, позивач перебуває на обліку як одержувач відповідних виплат у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, а тому саме цей орган уповноважений проводити відповідні виплати.

З огляду на вказане просить відмовити у задоволенні позову повністю.

29 жовтня 2025 року відповідач подав до суду клопотання, у якому просить відмовити позивачу в задоволенні вимоги щодо стягнення витрат за надання послуг професійної правничої допомоги у розмірі 6000,00 грн.

Третя особа подала відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування не можуть бути зараховані до стажу державної служби. Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4; розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6. Вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві.

З огляду на вказане просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 06 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 14 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 11 липня 2020 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

15 вересня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою та необхідними документами про перехід з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». До цієї заяви позивач долучив, зокрема довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 10 вересня 2025 року № 2368 та від 10 вересня 2025 року № 2369, видані Управлінням соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 22 вересня 2025 року № 134750003693, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю у нього стажу роботи на державній службі, адже у період з 23 квітня 2002 року по 26 листопада 2020 року позивач працював на посадах в органах місцевого самоврядування, посади яких не відносяться до посад державної служби, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (№ 3723-ХІІ), та актами Кабінету Міністрів України. Також у цьому рішенні зазначено, що для перерахунку пенсії безпідставно надано довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 10 вересня 2025 року № 2368 та від 10 вересня 2025 року № 2369, видані Управлінням соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області відповідно до додатків 4 та 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 року № 823.

Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, уважаючи його протиправним, звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 22 вересня 2025 року № 134750003693, яким позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначається Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон № 889), який набрав чинності з 01 травня 2016 року.

Згідно із статтею 90 указаного Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 визнано таким, що втратили чинність, зокрема Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі – Закон № 3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Положення пунктів 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 закріплюють, що:

- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 10);

- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 12).

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19.

Суд встановив, що оскаржуваним рішенням відповідач відмовив позивачу у переведенні його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю у нього необхідного стажу державної служби. Водночас у спірному рішенні відповідач відмовився зарахувати до стажу державної служби позивача періоди його роботи на посадах в органах місцевого самоврядування.

Натомість позивач стверджує, що до стажу його державної служби належить зарахувати:

- період проходження військової служби з 18 листопада 1978 року по 20 жовтня 1980 року:

- період роботи з 23 квітня 2002 року по 26 листопада 2020 року на посадах в органах місцевого самоврядування.

Оцінюючи вказані доводи сторін, суд зазначає таке.

Щодо періоду проходження військової служби.

Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за період роботи (служби) до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 3 Порядку № 283 до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року

№ 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011) передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, на підставі наведених норм час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях зараховується до стажу державної служби.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 15 грудня 1980 року позивач у період з 18 листопада 1978 року по 20 жовтня 1980 року проходив військову службу в лавах Радянської Армії, тому вказаний період військової служби позивача належить зарахувати до стажу його державної служби на підставі абзацу п`ятого пункту 3 Порядку № 283 та абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону № 2011.

Щодо періоду роботи на посадах в органах місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону № 2493 (в редакції, чинній станом на 01 травня 2016 року) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Положення статей 2, 3 Закону України № 2493 визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Класифікація посад в органах місцевого самоврядування визначена статтею 14 Закону № 2493. Так, відповідно до цієї статті до п`ятої категорії посад належать посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад.

Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону № 2493 пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Статтею 46 Закону № 889 визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 частини другої цієї статті зазначено, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі – Порядок № 229), який є чинним з 01 травня 2016 року, до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Отож, як Порядок № 283, так і чинний Порядок № 229 передбачають, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.

Після набрання чинності Законом № 889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону № 889 та пункту 4 Порядку № 229 час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493, зараховується до стажу державної служби.

Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 351/1792/17.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 15 грудня 1980 року позивач у період з 23 квітня 2002 року по 26 листопада 2020 року обіймав посаду сільського голови Комарнівської сільської ради.

23 квітня 2002 року позивач прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування, а надалі йому присвоювалися ранги в межах п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Отже, як підтверджується записами у трудовій книжці позивача, у період з 23 квітня 2002 року по 26 листопада 2020 року позивач працював на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493, час перебування на яких має зараховуватися до стажу його державної служби.

Водночас у позовній заяві позивач просить суд зарахувати до стажу державної служби також період його перебування на посаді сільського голови після 01 травня 2016 року (по 26 листопада 2020 року).

Стосовно цього суд зазначає, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований відповідно до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби, зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889 слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру відповідно до Закону № 1058.

Отже, підстави для зарахування до стажу державної служби позивача періоду його перебування на посаді сільського голови Комарнівської сільської ради після 01 травня 2016 року відсутні, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 500/1404/23, яку суд ураховує на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.

У цій постанові Верховний Суд вказав, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований відповідно до положень Порядку № 283. Натомість стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби, зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889 слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру відповідно до Закону № 1058. А також Верховний Суд наголосив, що вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022. Конституційний Суд України у цій справі зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 01 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889, та для набуття у зв`язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723.

Тож з огляду на викладене правове регулювання та фактичні обставини цієї справи суд доходить висновку про те, що період перебування позивача на посаді сільського голови Комарнівської сільської ради з 23 квітня 2002 року по 01 травня 2016 року має бути зарахований відповідачем до стажу його державної служби.

Наведене у сукупності свідчить про те, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та має бути скасоване судом, а період проходження позивачем військової служби з 18 листопада 1978 року по 20 жовтня 1980 року та період перебування позивача на посаді сільського голови Комарнівської сільської ради з 23 квітня 2002 року по 01 травня 2016 року – зараховані до стажу його державної служби.

Щодо вимоги позивача у частині зобов`язання відповідача здійснити призначення, нарахування та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 3723 з дня звернення із заявою від 15 вересня 2025 року, врахувавши під час обчислення розміру пенсії довідки про складові заробітної плати від 10 вересня 2025 року № 2368 та від 10 вересня 2025 року № 2369, суд ураховує таке.

Як вже зазначено судом вище, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Отже, однією з передумов для призначення особі пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є наявність у такої особи, зокрема стажу державної служби у передбаченому пунктами 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 розмірі.

Оскільки остаточний розмір стажу державної служби позивача буде встановлено відповідачем після зарахування спірних періодів проходження військової служби та перебування на посаді сільського голови на виконання цього рішення суду, то вимога щодо зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця є наразі передчасною, тому не може бути задоволена судом.

Беручи до уваги викладене, суд уважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у розглядуваній ситуації буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період проходження військової служби з 18 листопада 1978 року по 20 жовтня 1980 року та перебування на посаді сільського голови Комарнівської сільської ради з 23 квітня 2002 року по 01 травня 2016 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 вересня 2025 року про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом правил статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але задоволені судом, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.

Отже, відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень належить суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то питання їх розподілу суд вирішуватиме після надання позивачем суду доказів їх понесення з урахуванням вимог статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (вул. Народна, 4, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ 20453063), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 22 вересня 2025 року № 134750003693, яким ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період проходження військової служби з 18 листопада 1978 року по 20 жовтня 1980 року та перебування на посаді сільського голови Комарнівської сільської ради з 23 квітня 2002 року по 01 травня 2016 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 вересня 2025 року про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 1211,20 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна