Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №380/8118/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/8118/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до 16 Регіональної військово-лікарської комісії (далі також – 16 РВЛК, відповідач), в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету спору від 08.06.2026 вх. №48891, просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову 16 Регіональної військово лікарської комісії (протокол № 2025-1209-1530-2119-7 від 09.12.2025) у частині встановлення причинного зв`язку захворювання, яке призвело до смерті старшого сержанта ОСОБА_2 , у формулюванні: «Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби».

- зобов`язати 16 Регіональну військово-лікарську комісію повторно розглянути питання про встановлення причинного зв`язку захворювання, яке призвело до смерті старшого сержанта ОСОБА_2 , і прийняти нову постанову про встановлення причинного зв`язку, обравши формулювання, передбачене пунктами 21.5 та 21.30 глави 21 розділу ІІ Положення про військово лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, з-поміж таких:

- як основне формулювання - «Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби»;

- як альтернативне (субсидіарне) формулювання, якщо суд за результатами розгляду справи дійде висновку, що основне формулювання не може бути застосоване як таке, що буквально не відтворене в пункті 21.5 Положення № 402, - «Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини» (відповідно до підпункту «д» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402)

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що старший сержант ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 ) проходила військову службу у Збройних Силах України з 08.11.2016. Відповідно до довідки про безпосередню участь №1236 від 18.02.2023 вона брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України. Згідно з повідомленням про смерть №579 від 27.02.2024 старший сержант ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради. Смерть настала під час перебування у відрядженні до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) з метою проходження курсу базової загальновійськової підготовки для подальшого виконання завдань із захисту Батьківщини. Причиною смерті стала двобічна полісегментарна гнійна пневмонія. 09.12.2025 16 Регіональною ВЛК було прийнято постанову (протокол №2025-1209-1530-2119-7), якою встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з проходженням військової служби. Позивач не погоджується із вказаним формулюванням причинного зв`язку смерті, вважає його протиправним та таким, що порушує право на отримання належного розміру одноразової грошової допомоги.

Ухвалою суду від 04.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

11.05.2026 від позивача за вх. №39358 надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 18.05.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

02.06.2026 від відповідача за вх. №47096 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача пояснив, що згідно із абз. абз. 1, 2 , 4, 5, 6, 7, 9 п. 2.1 глави 2 розділу І Положення, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі- ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК. Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів. Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства. Члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об`єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій. Підпунктом 2.4.5 п. 2.4 глави 2 розділу І Положення визначено, що ВЛК регіону серед іншого має право: приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК). Отже, 16 РВЛК як ВЛК регіону є окремою медичною установою в системі Міністерства оборони України, наділеною певним спектром прав і повноважень, визначених Положенням. Відповідно до п. 20.1 глави 20 розділу ІІ Положення, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення. Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв). Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв та смертей), військовослужбовців (осіб звільнених з військової служби) з військовою службою врегульований главою 21 розділу ІІ Положення. Відповідно до п. 21.25 глави 21 розділу ІІ Положення, для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім`ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), ТЦК та СП надаються відповідні документи (копії документів). Штатною ВЛК враховуються: первинна медична картка, службова та медична характеристики, матеріали розслідування, дізнання або досудового слідства, атестації, архівні довідки, довідки про причину смерті, висновок судово-медичного експерта. До вказаних документів особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, за власним бажанням додають інші документи, які підтверджують причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті), з військовою службою. Штатна ВЛК вивчає документи, за потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), та в місячний строк із дня надходження документів приймає рішення щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті)), з військовою службою, про що інформує військові частини (органи, підрозділи), ТЦК та СП, осіб, які звернулися до штатної ВЛК. Згідно із п.п. 21.30 глави 21 розділу ІІ Положення, постанова військово лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II цього Положення, з обов`язковим додаванням перед словом «ТАК» або «НІ» слів «яке призвело до смерті, та причина смерті». У випадках коли причину смерті не встановлено, ВЛК приймає постанову про причинний зв`язок смерті військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) з військовою службою, а у постанові про причинний зв`язок слова «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), яке призвело до смерті, та причина смерті» не зазначаються. Таким чином, процес встановлення причинного зв`язку з військовою службою є чітко регламентованим, передбачає детальну перевірку документів, можливість подання додаткових доказів за ініціативою особи. Водночас ВЛК приймають рішення колегіально, керуючись Положення. Встановлення причинного зв`язку, може бути ухвалено лише у визначених формулюваннях, які охоплені Положенням. Із змісту позовної заяви та додатків вбачається, що позивач просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову 16 Регіональної ВЛК оформлену Протоколом засідання №2025-1209-1530-2119-7 від 09.12.2025 в частині встановлення причинного зв`язку захворювання, яке призвело до смерті та зобов`язати 16 РВЛК прийняти нову постанову про встановлення причинного зв`язку у формулюванні: «Захворювання яке призвело до смерті, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби». Однак, позивач неправильно застосував норми матеріального права, не врахувавши визначальні критерії для встановлення причинного зв`язку. Свою позицію НОМЕР_2 РВЛК мотивує наступним. Встановлено, що 15.02.2024 старший сержант ОСОБА_2 звернулась до медичного пункту військової частини НОМЕР_1 зі скаргами на здоров`я, а саме загальну слабкість, нежить, кашель, підвищення температури тіла, від госпіталізації в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_3 ) відмовилась. Їй було надано медичну допомогу, звільнено від фізичних навантажень і стройової служби, а також призначено повторний огляд на 20.02.2024 при погіршені самопочуття, запідозрений діагноз «двобічна пневмонія» та направлена на обстеження в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_4 ). Останнім ОСОБА_2 була скерована на стаціонарне лікування в КНП "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради м. Рівне. 27.02.2024 черговий лікар КНП "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради м. Рівне повідомила військову частину НОМЕР_1 про смерть старшого сержанта ОСОБА_2 у зв`язку із хворобою. Згідно лікарського свідоцтва про смерть №119 від 26.06.2024 Ратнівського відділення Ковельського районного відділу Волинського обласного бюро СМЕ, причиною смерті стало гостре захворювання "Двобічна полісегментарна гнійна пневмонія. Легенево-серцева недостатність". Так, двобічна полісегментарна гнійна пневмонія - запалення кількох ділянок (сегментів) обох легень із накопиченням гною, а легенево-серцева недостатність вказує на те, що серце і легені вже не можуть забезпечити організм киснем. Двобічна полісегментарна гнійна пневмонія є тяжкою формою захворювання. Гострий період становить 2– 4 тижні, протягом яких проводиться інтенсивне лікування. При двобічній полісегментарній гнійній пневмонії перебіг хвороби є надзвичайно стрімким. За відсутності медичної допомоги стан може критично погіршитися буквально за 3– 5 днів (а іноді за 1– 2 доби) через швидкий розвиток сепсису та поліорганної недостатності. Смерть настає від важкої дихальної недостатності. Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, виданою ТВО командира військової частини НОМЕР_5 від 03.07.2023 №7640, крайній термін безпосередньої участі особи у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, зазначений з 05.11.2022 по 24.03.2023. А згідно лікарського свідоцтва про смерть №119 від 26.06.2024 Ратнівського відділення Ковельського районного відділу Волинського обласного бюро СМЕ смерть старшого сержанта ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, враховуючи вищевказане, вказаний вид захворювання при патологічному розвитку не міг жодним чином тривати майже рік часу з огляду на швидкий перебіг. Крім того, позивач просить суд зобов`язати 16 РВЛК прийняти нову постанову про встановлення причинного зв`язку у формулюванні: «Захворювання яке призвело до смерті, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби». Однак, 16 РВЛК не погоджується з цим, оскільки вказане формулювання вимогами Положення не передбачене та юридично є невірним. 16 РВЛК, як орган відповідальний за проведення військово-лікарської експертизи, приймає постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), в тому числі які призвели до смерті виключно лише на підставах, передбачених п. 21.5 глави 21 розділу II Положення. З огляду на вищевказане, спірна постанова 16 РВЛК оформлена протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії від 09.12.2025 №2025 1209-1530-2119-7 “ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ”, прийнята правильно та згідно з вимогами Положення. Підстав для скасування такої постанови або її відміни не вбачається. Враховуючи наведене, просив суд відмовити у задоволенні позову.

02.06.2026 від позивача за вх. №47152 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача пояснив, що прийняття постанови без дослідження документів, які мають принципове значення для встановлення правильного формулювання причинного зв`язку, є самостійним порушенням процедури, передбаченої п. 21.25 Положення № 402, та свідчить про невідповідність оскаржуваної постанови критеріям обґрунтованості та врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Просив суд позовні вимоги задовольнити.

08.06.2026 від відповідача за вх. №48845 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача пояснив, що визначення формулювання у вигляді: «Захворювання, яке призвело до смерті, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» п. 21.5 та 21.30 Положення № 402 не передбачене і не може бути одним із самостійних альтернативних формулювань, оскільки суперечить імперативним нормам Положення та несе спекулятивний характер. З огляду на викладене, відповідач діяв у відповідності до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, згідно з якими суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти та приймати рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Просив суд відмовити у задоволенні позову.

08.06.2026 від позивача за вх. №48891 надійшла заява про зміну предмету позову, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову 16 Регіональної військово лікарської комісії (протокол № 2025-1209-1530-2119-7 від 09.12.2025) у частині встановлення причинного зв`язку захворювання, яке призвело до смерті старшого сержанта ОСОБА_2 , у формулюванні: «Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби».

- зобов`язати 16 Регіональну військово-лікарську комісію повторно розглянути питання про встановлення причинного зв`язку захворювання, яке призвело до смерті старшого сержанта ОСОБА_2 , і прийняти нову постанову про встановлення причинного зв`язку, обравши формулювання, передбачене пунктами 21.5 та 21.30 глави 21 розділу ІІ Положення про військово лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, з-поміж таких: 2.1. як основне формулювання — «Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби»; 2.2. як альтернативне (субсидіарне) формулювання, якщо суд за результатами розгляду справи дійде висновку, що основне формулювання не може бути застосоване як таке, що буквально не відтворене в пункті 21.5 Положення № 402, - «Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини» (відповідно до підпункту «д» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402).

- в іншій частині позовну заяву залишити без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 .

Старший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходила військову службу у Збройних Силах України з 08.11.2016.

Відповідно до довідки про безпосередню участь від 03.07.2023 №7640 ОСОБА_2 брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Згідно з повідомленням про смерть №579 від 27.02.2024 старший сержант ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради. Смерть настала під час перебування у відрядженні до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) з метою проходження курсу базової загальновійськової підготовки для подальшого виконання завдань із захисту Батьківщини. Причиною смерті стала двобічна полісегментарна гнійна пневмонія.

09.12.2025 16 РВЛК було прийнято постанову (протокол №2025-1209-1530-2119-7), якою встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з проходженням військової служби.

Позивач не погоджується із вказаним формулюванням причинного зв`язку, вважає його протиправним та таким, що порушує право на отримання належного розміру одноразової грошової допомоги

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачене Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частиною 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402). Відповідно до вимог Положення 402 військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

У відповідності до положень п. п. 1.1, 1.3 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. До основних завдань військово-лікарської експертизи зокрема віднесено визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Відповідно до п. 2.1 глави 2 розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються ВЛК, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Згідно з п. 21.5 глави 21 розділу II Положення №402 ВЛК може встановити причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв з формулюванням:

а) Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини - якщо вони одержані під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту при здійсненні самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

б) Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння) у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону № 2232-ХІІ;

ґ) Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини, якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті а цього пункту. Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії;

д) Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

Згідно із п. 21.7 гл. 21 розділу ІІ Положення №402 постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за №169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).

Відповідно до п. 21.9, 21.30 глави 21 розділу II Положення №402 визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними ВЛК. Постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.4, 21.5 розділу II Положення.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні або якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, крім випадків, визначених у підпункті «в» цього пункту.

Зазначені у підпунктах «д» та «е» постанови приймаються також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях.

Відповідно до п. 21.12 Положення № 402 причинний зв`язок захворювань (поранень) у осіб, звільнених з військової служби, які пройшли медичний огляд раніше, у ВЛК розформованих військових або прикордонних округів, груп військ, родів військ (сил), визначають (переглядають) штатні ВЛК за територіальним принципом, де проживають особи, звільнені з військової служби, у межах територіальної відповідальності штатних ВЛК.

Згідно з п. 21.13 Положення № 402 за наявності підстав для зміни (перегляду) постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, зазначених у свідоцтві про хворобу (довідці ВЛК), постанова ВЛК при прийнятті нової постанови підлягає скасуванню (відміні). Постанова ВЛК оформляється протоколом засідання штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень).

Відповідно до п. 21.16 глави 21 розділу II Положення № 402 якщо у свідоцтві про хворобу (довідці ВЛК), складеному на військовослужбовця (осіб, звільнених з військової служби), зазначені хвороби (поранення), одержані (що виникли) за різних обставин, ВЛК приймає постанови про їх причинний зв`язок окремо.

Згідно із п. 21.18 глави 21 розділу II Положення № 402 якщо свідоцтво про хворобу не зберіглося, підставою для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання (поранення) є записи в документах (історія хвороби, довідка архіву, медична довідка, медична, червоноармійська або службова книжки, прохідне свідоцтво, особова справа, свідоцтво про звільнення від військового обов`язку, військовий квиток, витяг із документів військової частини, матеріалів службового розслідування, дізнання, досудового слідства або суду).

За змістом п. 21.20 глави 21 розділу II Положення № 402 якщо у військово-медичних документах, складених у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у період проходження військової служби, є згадки про захворювання (поранення) або в цих самих документах зазначені тільки окремі симптоми захворювання (поранення), то ВЛК правомірна вирішувати питання їх причинного зв`язку і прийняття відповідної постанови.

На підставі п. 21.25 глави 21 розділу II Положення № 402 для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім`ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), ТЦК та СП надаються такі документи (копії документів):

- довідка про проходження військової служби або копія посвідчення офіцера, генерала (військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу);

- довідка за формою, наведеною у Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (за наявності);

- медичні документи, які підтверджують початок розвитку, розвиток захворювання або одержання травми (поранення, контузії, каліцтва): медична книжка військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби), медичні карти стаціонарного (амбулаторного) хворого або витяги з них, довідки із закладів охорони здоров`я, свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК), витяг із книги обліку хворих в амбулаторії під час первинного звернення по медичну допомогу;

- довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення - для військовослужбовців, які одержали травму (поранення, контузію, каліцтво);

- копія Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть) за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332 або копія Акта розслідування авіаційної події та інциденту в авіації - у разі проведення відповідних розслідувань;

- документи, у яких зазначено обставини загибелі (смерті) військовослужбовця (не менш як один з таких документів): витяг з іменного списку безповоротних втрат особового складу, наказ командира (начальника) військової частини, донесення про загибель (смерть), сповіщення (корінець сповіщення) на загиблого (померлого), захопленого в полон або заручником, а також інтернованого або зниклого безвісти військовослужбовця, постанова про закриття кримінального провадження (за наявності) - надаються у разі загибелі (смерті) військовослужбовця;

- лікарське свідоцтво про смерть - надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби);

- свідоцтво про смерть - надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби).

Судом встановлено, що старший сержант ОСОБА_2 з 08.11.2016 проходила військову службу у Збройних Силах України.

Відповідно до довідки про безпосередню участь від 03.07.2023 №7640 вона брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, останній період - з 05.11.2022 по 24.03.2023.

З матеріалів справи видно, що 15.02.2024 старший сержант ОСОБА_2 звернулась до медичного пункту військової частини НОМЕР_1 зі скаргами на здоров`я, а саме загальну слабкість, нежить, кашель, підвищення температури тіла, від госпіталізації в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_3 ) відмовилась, було надано медичну допомогу, звільнено від фізичних навантважень і стройової служби, а також призначено повторний огляд на 20.02.2024 при погіршені самопочуття, запідозрений діагноз «двобічна пневмонія» та направлена на обстеження в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_4 ), а останнім була скерована на стаціонарне лікування в КНП "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради м. Рівне.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №119 від 26.06.2024 Ратнівського відділення Ковельського районного відділу Волинського обласного бюро СМЕ, причиною смерті стало гостре захворювання "Двобічна полісегментарна гнійна пневмонія. Легенево-серцева недостатність".

09.12.2025 16 РВЛК було прийнято постанову (протокол №2025-1209-1530-2119-7), якою встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , «пов`язане з проходженням військової служби».

Суд відмічає, що згідно з абз. абз. 2– 3 пункту 21.25 глави 21 розділу ІІ Положення № 402 штатною ВЛК враховуються: первинна медична картка, службова та медична характеристики, матеріали розслідування, дізнання або досудового слідства, атестації, архівні довідки, довідки про причину смерті, висновок судово-медичного експерта. Особа має право подавати інші документи на підтвердження причинного зв`язку. Штатна ВЛК зобов`язана вивчити документи, за потреби уточнити інформацію (надіслати необхідні запити) та в місячний строк прийняти рішення.

Про те, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 16 РВЛК під час прийняття постанови не досліджувала такі ключові для встановлення правильного формулювання документи та обставини: наказ командира військової частини НОМЕР_7 про направлення ОСОБА_2 у відрядження до в/ч НОМЕР_1 ; документи про мету, програму та строки відрядження (проходження курсу базової загальновійськової підготовки); документи про період фактичного перебування ОСОБА_2 у відрядженні та в розташуванні в/ч НОМЕР_1 ; медичні документи про звернення ОСОБА_2 до медичного пункту військової частини НОМЕР_1 у період відрядження (15.02.2024) та подальшу госпіталізацію за направленням військового госпіталю НОМЕР_3 .

Тобто, завданням ВЛК відповідно до Положення № 402, є, зокрема, визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень військовослужбовців з смертю.

Для цього відповідач наділений правом витребовувати медичні документи, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови.

Отже, саме для визначення причинного зв`язку захворювань та травм у військовослужбовців військово-лікарські комісії можуть витребувати необхідні документи.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 11.04.2025 у справі № 480/278/23.

Відповідач не скористався своїм правом витребовувати медичні та інші документи, необхідні для прийняття оспорюваної постанови.

З цього приводу суд стосовно доводів відповідача про те, що ВЛК надано виключне право встановлення причинного зв`язку захворювань, травм, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовців та вибір формулювань в яких приймаються постанови ВЛК, зазначає наступне.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовців визначають штатні ВЛК.

Дійсно, у цьому контексті варто звернути увагу на постанову від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20 у якій Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 2 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення ст. 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Тобто, встановлення причинного зв`язку захворювання зі смертю військовослужбовця на підставі медичних документів, для проведення якої потрібні спеціальні знання в медичній сфері є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду в постанові від 16.04.2025 у справі № 160/31586/23.

У справі ж, що розглядається, 16 РВЛК, приймаючи рішення щодо причинного зв`язку захворювання і смерті ОСОБА_2 , не встановив всіх належних обставин, хоча сторонами не заперечується факт безпосередньої участі померлої у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, та госпіталізація ОСОБА_2 до медичних закладів у зв`язку із різким погіршенням стану здоров`я під час проходження військової служби.

Одним із критеріїв, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень, є обґрунтованість.

У постанові від 08.08.2024 у справі № 420/7076/20 Верховний Суд вказав, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18).

Також у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 160/18668/21 зазначено, що стосовно вимог до адміністративного акта суб`єкта владних повноважень у судовій практиці склалася правова позиція, відповідно до якої такий акт має бути детально обґрунтованим (мотивованим). Вимога про те, що адміністративний акт повинен містити мотиви, на яких він ґрунтується, на додаток до принципів справедливої адміністративної процедури, що регулюють адміністративні акти, встановлена також у Рекомендації № R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про адміністративні санкції (прийнято Комітетом Міністрів 13.02.1999) на 452-му засіданні заступників міністрів) (Council of Europe Committee of ministers Recommendation No. R(91)1 of the Committee of Ministers to member states on administrative sanctions).

Отже, обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень означає, що таке рішення має бути вмотивованим, тобто у ньому повинні відображатися мотиви (позиція) суб`єкта владних повноважень. Вмотивованість рішення дає можливість особі зрозуміти, чи були враховані його доводи при прийнятті рішення, або з яких підстав (причин) вони були відхилені, тобто чи була особа почутою.

Тобто, суб`єкт владних повноважень повинен наводити конкретні фактичні та юридичні підстави прийнятого рішення, а також зрозумілі мотиви відхилення доводів заявника.

Суд бере до уваги доводи позивача про те, що відповідачем у порушення пункту 21.25 Положення № 420 не досліджувалися документи, які мають принципове значення для встановлення правильного формулювання причинного зв`язку смерті.

Відтак, відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії не дотримано, що призводить до його протиправності.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача, прийнята без урахування вищенаведених обставин, які мали значення для його прийняття, таке є необґрунтованим, тож підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.11.1996 у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

З метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання 16 Регіональної військово-лікарської комісії (м. Львів) повторно розглянути питання про встановлення причинного зв`язку захворювання, яке призвело до смерті старшого сержанта ОСОБА_2 , і прийняти нову постанову про встановлення причинного зв`язку, обравши формулювання, передбачене п. п. 21.5 та 21.30 глави 21 розділу ІІ Положення про військово лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, з урахуванням висновків суду в цій справі щодо обґрунтованості постанови.

В іншій частині цієї позовної вимоги слід відмовити.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України», суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову 16 Регіональної військово лікарської комісії (Протокол № 2025-1209-1530-2119-7 від 09.12.2025) у частині встановлення причинного зв`язку захворювання, яке призвело до смерті старшого сержанта ОСОБА_2 , у формулюванні: «Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби».

Зобов`язати 16 Регіональну військово-лікарську комісію (код ЄДРПОУ 08380628, адреса місця знаходження: 79045, м. Львів, вул. Стрийська, 73а) повторно розглянути питання встановлення причинного зв`язку захворювання, яке призвело до смерті старшого сержанта ОСОБА_2 , і прийняти нову постанову про встановлення причинного зв`язку, обравши формулювання, передбачене пунктами 21.5 та 21.30 глави 21 розділу ІІ Положення про військово лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, з урахуванням висновків суду в цій справі щодо обґрунтованості постанови.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 16 Регіональної військово-лікарської комісії (адреса: 79045, м. Львів, вул. Стрийська, 73А, код ЄДРПОУ 08380628) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 01.10.2026.

Суддя Потабенко В.А.