Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №380/22138/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/22138/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.08.2025 року № 881-ОС, в частині, що стосується старшого солдата ОСОБА_1 (П-081509);

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.08.2025 року № 904-ОС, в частині, що стосується старшого солдата ОСОБА_1 (П-081509);

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, розрахованої пропорційно дням за період перебування на стаціонарному лікуванні після поранення з 01.07.2025 по 11.07.2025 року, всього у розмірі 35 483,87 грн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_5 нарахувати та виплати недоотриману додаткову винагороду громадянину ОСОБА_1 за період з 01.07.2025 року по 11.07.2025 року, всього на суму 35 483,87 грн;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати Позивачу премії, яка входить до складу грошового забезпечення за серпень 2025 року - 587,98 грн, за вересень 2025 року - 18045,22 грн, за жовтень 2025 року - 9113,75 грн, всього у розмірі: 27746,95 грн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_5 нарахувати та виплати недоотриману премію, яка входить до складу грошового забезпечення громадянину ОСОБА_1 за серпень 2025 року - 587,98 грн, за вересень 2025 року - 18045,22 грн, за жовтень 2025 року - 9113,75 грн, всього у розмірі: 27746,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_5 з 04.05.2024 року, 19.06.2025 року під час безпосередньої участі у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (районах бойових (воєних) дій позивач отримав вибухову травму у вигляді множинних вогнепальних осколкових сліпих поранень обличчя, правого та лівого плеча, акуборатравми з пошкодженням барабанної перетинки справа, цефалічного синдрому. Продовжує, що в період з 20.06.2025 року по 11.07.2025 року позивач проходив стаціонарне лікування у лікувальному закладі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_6 ). 11.07.2025 року позивач пройшов огляд військово - лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_6 ) згідно рішення якої потребував відпустки для лікування після поранення на 30 днів. Згідно витягу з наказу командира частини НОМЕР_5 ( НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) від 15.07.2025 року № 501-ВВ позивач дійсно уважається таким, який перебував у відпустці з 12.07.2025 року по 10.08.2025 року включно.

Продовжує, що під час перебування у відпустці, з якої позивач повинен був прибути 11.08.2025 року, у позивача виникли обставини, що перешкоджають своєчасному поверненню, а саме: затримка транспорту, у зв`язку із чим позивач не міг прибути вчасно із відпустки. Зазначає, що позивач розуміючи настання вищезазначених обставин одразу доповів про наявність таких своєму безпосередньому командиру, під час доповіді повідомив, що прибуде наступним маршрутним транспортним засобом до місця дислокації підрозділу із затримкою на 1 (одну) добу, на службу прибув 12.08.2025 року, тобто невчасно прибув із відпустки по лікуванню після поранення з поважних причин із затримкою на 1 (одну) добу. В подальшому прибувши на місце несення служби позивач звернувся до безпосереднього начальника з питанням щодо виплати йому додаткової винагороди за спірний період з 01.07.2025 по 10.08.2025 року.

Разом з тим, відповідачем на думку позивача протиправно прийнято наказу командира частини від 13.08.2025 року № 881-ОС, згідно з яким позивач уважається таким, що самовільно залишив військову частину (місце проходження військової служби) з 11.08.2025 року, позивачу не зараховувати з 11.08.2025 року період військової служби до строку військової служби, припинено всі види забезпечення (грошове, продовольче, речове та інші); витяг з наказу командира частини від 19.08.2025 року № 904-ОС, згідно якого позивачу з 12.08.2025 року зарахували період військової служби до строку військової служби, поновили на всіх видах забезпечення.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 15.07.2025 № 501-ВВ старший солдат ОСОБА_1 , вважається таким, що перебував на лікуванні у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 20.06.2025 по 11.07.2025. Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 15.07.2025 № 501-ВВ старшому солдату ОСОБА_1 надано відпустку для лікування з 12.07.2025 протягом 30 календарних днів. До виконання обов`язків повинен приступити 11.08.2025. Продовжує, що 11.08.2025 старший солдат ОСОБА_1 , до місця тимчасового розташування військової частини НОМЕР_5 не прибув. Відтак, наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.08.2025 № 881-ОС старшого солдата ОСОБА_1 , зазначено вважати таким, що самовільно залишив військову частину з 11.08.2025.

Зазначає, що 12.08.2025 позивач прибув до місця тимчасового розташування військової частини НОМЕР_5 , проте доказів поважності своєї відсутності не надав. Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 19.08.2025 № 904-ОС старшого солдата ОСОБА_1 поновлено на всіх видах забезпечення з дня повернення до виконання військового обов`язку з 12.08.2025.

Щодо не проведення службового розслідування зазначає, що приписами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено можливість реагування керівним складом на військовослужбовця за фактичне невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. Чинним законодавством не визначено обов`язкового проведення службового розслідування під час накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення. Вважає, що відсутність службового розслідування у даній ситуації не свідчить про порушення командуванням будь-яких норм, оскільки рішення щодо його ініціювання належить до виключної компетенції командира та приймається з урахуванням доцільності, наявних матеріалів та характеру події.

Щодо нарахування на виплати додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 зазначає, що додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн. виплачується військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають/перебували на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько експертної, медичної) комісії.

Відповідно до встановленого порядку, накази про виплату додаткової винагороди формуються та видаються після 8 числа кожного місяці, з урахуванням усіх рапортів і підтверджуючих даних, поданих на той момент. Станом на дату звернення позивача до суду (06.11.2025) командування військової частини не розглядало рапорт, не приймало жодного рішення і не видавало наказу, оскільки сам рапорт з`явився значно пізніше 25.11.2025. Таким чином, позовні вимоги подані у цій справі відносно виплати додаткової винагороди є передчасними, оскільки на момент звернення до суду не існувало ані предмета позову, ані будь-якої бездіяльності чи рішення військової частини, яке могло б бути оскаржене. У разі наявності правових підстав та з урахуванням поданого 25.11.2025 року, позивач буде включений до відповідного наказу у загальному порядку.

Щодо нарахування премії зазначає, що відповідно до пункту 5 глави 14 розділу III Інструкції № 558 начальник (командир) органу Держприкордонслужби може позбавляти військовослужбовців премії частково (від установленого Адміністрацією Держприкордонслужби розміру) у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «догана» або «сувора догана». Начальник (командир) органу Держприкордонслужби позбавляє премії частково за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до органу Держприкордонслужби надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим начальником (командиром). Відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 09.09.2025 № 968-ОС позивача позбавлено премії в розмірі 99% від належної суми на місяць. Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 09.10.2025 № 1065-ОС позивача позбавлено премії в розмірі 50% від належної суми на місяць. Тобто в межах допустимих норм визначених Інструкцією № 558.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив ті ж самі аргументи що і позовній заяві.

Представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив ті ж самі мотиви, що і у відзиві.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд зазначає, що ухвалою від 10.11.2025 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), старший солдат ОСОБА_1 19.06.2025 одержав вибухову травму у вигляді множинних вогнепальних осколкових сліпих поранень обличчя, правого та лівого плеча, акуборатравми з пошкодженням барабанної перетинки справа, цефалічного синдрому під час виконання бойового завдання.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 15.07.2025 №501-ВВ по особовому складу старшого солдата ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - механіка-водія першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної комендатури швидкого реагування, таким, що перебував на лікуванні у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 20 червня 2025 по 11 липня 2025 року.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 15.07.2025 №501-ВВ по особовому складу надати відпустку для лікування старшому солдату ОСОБА_1 інспектору прикордонної служби 2 категорії - механіку-водія першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тис С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування з 12 липня 2025 терміном на 30 календарних днів. До виконання службових обов`язків приступити 11 серпня 2025 року.

Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.08.2025 №881-ОС По особовому складу вважати старшого солдата ОСОБА_1 інспектора прикордонної служби 2 категорії - механіка-водія першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тис С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування таким, що самовільно залишив військову частину (місце проходження служби) з 11.08.2025.

Не зараховувати період військової служби до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії з 11 серпня 2025 до дня повернення до виконання військового обов`язку. Підстава: зведення про основні результати оперативно-службової (службово-бойової) діяльності НОМЕР_4 прикордонного загону за 11 серпня 2025 року (начальник зміни оперативно-чергової служби підполковник ОСОБА_2 ).

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.08.2025 №904-ОС По особовому складу поновити на всіх видах забезпечення з дня повернення до виконання військового обов`язку старшого солдата ОСОБА_1 (П-081509), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, інспектора прикордонної служби 2 категорії - механіка-водія першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тис С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування з 12 серпня 2025.

Виплату грошового, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення на них пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців здійснювати з 12 серпня 2025 року.

Вважаючи протиправними наказ від 13.08.2025 №881-ОС та від 19.08.2025 №904-ОС, також протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, розрахованої пропорційно дням за період перебування на стаціонарному лікуванні після поранення з стаціонарного лікування та бездіяльність щодо нарахування та виплати премії, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи цей спір по суті суд виходи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII, Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-XIV.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі по тексту Статут ВС ЗСУ), затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV.

Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (ч.4 розділу «Вступ» Статуту ВС ЗСУ).

У силу приписів статей 26, 27 розділу «Відповідальність військовослужбовців» Статуту ВС ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування регламентуються Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі по тексту Дисциплінарний Статут).

Суд констатує, що дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється і на військовослужбовців Держприкордонслужби.

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Частиною 1 статті 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.

Враховуючи специфіку проходження військової служби в Державній прикордонній службі України, на її військовослужбовців покладаються як і загальні обов`язки, визначені Статутом внутрішньої служби ЗСУ, так і спеціальні, визначені внутрішніми розпорядчими документами.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється.

Військовослужбовцям, які під час дії воєнного стану самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань, період з дня самовільного залишення військової частини (місця проходження військової служби) або вчинення дезертирства до дня повернення до виконання військового обов`язку не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. Таким військовослужбовцям упродовж цього періоду виплата грошового, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення на них пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців, не здійснюються.

Отже, у період дії воєнного стану за наслідками встановлення обставин самовільного залишення військовослужбовцем військової частини (місця проходження військової служби) такому військовослужбовцю не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії період з дня самовільного залишення військової частини (місця проходження військової служби) до дня повернення до виконання військового обов`язку, проте військова служба для такого військовослужбовця не призупиняється. Також відсутні підстави вважати такого військовослужбовця звільненого з військової служби.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, зокрема, про протиправність наказу, згідно з яким його визнано таким, що самовільно залишив військову частину.

Так, відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 15.07.2025 №501-ВВ по особовому складу надати відпустку для лікування старшому солдату ОСОБА_1 інспектору прикордонної служби 2 категорії - механіку-водія першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тис С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування з 12 липня 2025 терміном на 30 календарних днів. До виконання службових обов`язків приступити 11 серпня 2025 року.

Сторонами визнається обставина, що ОСОБА_1 повинен був прибути до Військової частини НОМЕР_5 - 11.08.2025, проте фактично прибув 12.08.2025, тобто із запізненням на одну добу.

Начальник НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України 13.08.2025 видав наказ № 881-ОС «По особовому складу». Згідно з цим наказом, старшого солдата ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії — механіка-водія першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування, визнано таким, що самовільно залишив військову частину (місце проходження служби) з 11.08.2025. Відповідно, період військової служби з 11 серпня 2025 року до дня повернення до виконання військового обов`язку не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії.

Підставою для винесення оскарженого наказу слугувало зведення про основні результати оперативно-службової (службово-бойової) діяльності НОМЕР_4 прикордонного загону за 11 серпня 2025 року (начальник зміни оперативно-чергової служби підполковник ОСОБА_2 ).

Суд вважає за необхідне зазначити, що факт відсутності військовослужбовця у визначений час у місці проходження військової служби як такий не може свідчити про вчинення ним саме самовільного залишення військової частини (СЗЧ), без з`ясування та встановлення всіх обставин такої відсутності.

Для правильного вирішення питання щодо наявності у діях військовослужбовця ознак самовільного залишення військової частини необхідно встановити, зокрема, фактичні обставини його неприбуття або відсутності, причини такої відсутності, наявність чи відсутність дозволу командування, ставлення військовослужбовця до своїх службових обов`язків, а також інші обставини, які мають значення для належної правової оцінки його поведінки.

У свою чергу, Дисциплінарним статутом Збройних Сил України передбачено можливість проведення службового розслідування з метою встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини військовослужбовця.

Особливості проведення службових розслідувань у Державній прикордонній службі України визначаються Порядком проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 листопада 2021 року № 815, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 січня 2022 року за № 39/37375.

Вказаний Порядок є чинним та визначає підстави і процедуру проведення службових розслідувань щодо військовослужбовців органів Державної прикордонної служби України, які не виконали або неналежно виконали свої службові обов`язки чи вчинили правопорушення під час проходження служби.

Згідно з положеннями Порядку № 815 службове розслідування має забезпечувати повне, всебічне та об`єктивне дослідження обставин правопорушення або події, що стали підставою для його призначення.

При цьому в ході службового розслідування підлягають з`ясуванню, зокрема, обставини правопорушення, форма вини та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця, його ставлення до вчиненого, причини правопорушення та умови, що йому сприяли, а також інші обставини, необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Отже, службове розслідування у відповідних випадках не є формальністю, а є процедурним механізмом, спрямованим на встановлення фактичних обставин події, перевірку доводів військовослужбовця та визначення наявності у його діях складу відповідного дисциплінарного правопорушення.

Суд установив. а відповідач не заперечив, що перед виданням оскаржуваного наказу службове розслідування щодо позивача за фактом його неприбуття до місця служби не проводилося.

Матеріали службового розслідування, висновок службового розслідування, пояснення позивача, документи щодо встановлення причин його неприбуття та інші матеріали, які б у своїй сукупності дозволяли встановити обставини події та ступінь вини позивача, відповідачем до суду не надані.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ, фактично обмежився констатацією факту відсутності позивача у місці проходження військової служби, не здійснивши належної перевірки причин та обставин такої відсутності.

При цьому суд наголошує, що факт відсутності військовослужбовця та факт вчинення ним дисциплінарного правопорушення є різними за своїм змістом юридичними обставинами.

Наявність факту неприбуття військовослужбовця сама по собі не звільняє військову частину від обов`язку встановити причини такого неприбуття, оцінити пояснення військовослужбовця, перевірити наявність поважних причин, встановити форму вини та надати належну правову оцінку його діям.

Саме така перевірка має особливе значення у випадку, коли на підставі факту відсутності військовослужбовця командування робить висновок про самовільне залишення військової частини.

Суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 802/392/17-а зазначено про призначення службового розслідування як процедури, спрямованої на встановлення обставин правопорушення, його причин, умов та ступеня вини військовослужбовця. У цій справі Верховний Суд також звернув увагу на спеціальне регулювання проведення службових розслідувань у Державній прикордонній службі України.

При цьому суд не ототожнює обставини, які були предметом розгляду Верховного Суду у справі № 802/392/17-а, з обставинами цієї справи, однак враховує сформульований у ній підхід щодо значення службового розслідування для встановлення факту правопорушення, його причин, умов та вини військовослужбовця.

Відсутність службового розслідування у цій справі має істотне значення, оскільки внаслідок його не проведення відповідачем не було належним чином встановлено фактичні обставини неприбуття позивача до місця служби, причини його відсутності, наявність або відсутність поважних причин, чи мав позивач намір самовільно залишити місце служби, чи усвідомлював він протиправність своєї поведінки, форму його вини, ставлення позивача до вчиненого, обставини, які могли вплинути на можливість своєчасного прибуття, інші обставини, необхідні для правильної кваліфікації його дій.

Відповідно, висновок про те, що позивач саме самовільно залишив військову частину, зроблений без належного встановлення та документального підтвердження всіх юридично значимих обставин.

Суд також бере до уваги, що службове розслідування має проводитися з дотриманням принципів повноти, всебічності та об`єктивності, а особи, які його проводять, зобов`язані вживати необхідних заходів для встановлення обставин правопорушення. Саме за результатами такого дослідження командування отримує можливість прийняти обґрунтоване рішення щодо наявності вини військовослужбовця.

Отже, видання оскаржуваного наказу за відсутності будь-якого службового розслідування позбавило позивача належної процедури встановлення обставин події та фактично призвело до покладення в основу наказу лише припущення про самовільність його відсутності.

Суд при цьому не заперечує самого факту відсутності позивача у місці служби, однак предметом судового контролю є не лише встановлення факту відсутності, а й перевірка правомірності висновку суб`єкта владних повноважень про те, що така відсутність є саме самовільним залишенням військової частини.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність прийнятого ним рішення.

Однак належних та достатніх доказів того, що до видання оскаржуваного наказу було повно та всебічно встановлено обставини відсутності позивача, перевірено причини його неприбуття, отримано та оцінено його пояснення, встановлено вину та належним чином підтверджено саме самовільний характер залишення військової частини, відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржуваний наказ прийнято без достатнього фактичного та доказового обґрунтування, за відсутності належного встановлення обставин, які стали підставою для його видання.

Враховуючи викладене суще, суд вважає, що відповідачем не доведено, що оскаржуваний наказ відповідає критеріям законності, обґрунтованості, добросовісності та пропорційності, а тому наявні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Суд окремо зазначає, що такий висновок не означає встановлення судом відсутності самого факту неприбуття позивача до місця служби. Суд лише констатує, що за встановлених у цій справі обставин відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність правових і фактичних підстав для кваліфікації такої відсутності саме як самовільного залишення військової частини та видання відповідного наказу без проведення належної перевірки.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.08.2025 року № 881-ОС, в частині, що стосується старшого солдата ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.08.2025 року № 904-ОС, в частині, що стосується старшого солдата ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.08.2025 №904-ОС По особовому складу поновити на всіх видах забезпечення з дня повернення до виконання військового обов`язку старшого солдата ОСОБА_1 (П-081509), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, інспектора прикордонної служби 2 категорії - механіка-водія першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тис С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування з 12 серпня 2025.

Виплату грошового, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення на них пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців здійснювати з 12 серпня 2025 року.

Суд зазначає, що такий наказ має похідний характер, оскільки його прийняття та зміст безпосередньо пов`язані з наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.08.2025 року № 881-ОС, в частині, що стосується старшого солдата ОСОБА_1 .

З огляду на те, що суд визнав протиправним накау НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.08.2025 року № 881-ОС, в частині, що стосується старшого солдата ОСОБА_1 , відповідно, наказ начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.08.2025 року № 904-ОС, в частині, що стосується старшого солдата ОСОБА_1 також підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, розрахованої пропорційно дням за період перебування на стаціонарному лікуванні після поранення з 01.07.2025 по 11.07.2025, всього у розмірі 35 483,87 грн.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі Закон України № 2011-XII).

Відповідно до частин першої-четвертої статті 9 Закону України № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та від 24.02.2022 № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінет Міністрів України прийняв постанову “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова №168).

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Абзацом 4 пункту 1 постанови №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З наведеного слідує висновок, що для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, необхідна, зокрема, наявність пов`язаності поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

При цьому, суд зауважує, що вказана постанова не містить обмежень щодо режиму стаціонарного лікування, періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), одержаним при захисті Батьківщини або перебувань у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 грн винагорода.

Як видно з Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) старший солдат ОСОБА_1 19.06.2025 одержав вибухову травму у вигляді множинних вогнепальних осколкових сліпих поранень обличчя, правого та лівого плеча, акуборатравми з пошкодженням барабанної перетинки справа, цефалічного синдрому під час виконання бойового завдання.

Відповідно до Довідки №4802 гарнізонної військово-лікарської комісії старший солдат ОСОБА_1 встановлено, що залишкові явища вибухової травми (19.06.2025) - поєднаного вогнепально-осколкового сліпого поранення обличчя, верхніх кінцівок з дефектом м`яких тканин, операцій (21.06.2025) - ПХО поранень, (27.06.2025) - ВХО поранень у вигляді зміцнілих після операційних рубців без порушення функцій; акубаротравми без пошкодження цілісності барабанних перетинок у вигляді двобічної хронічної сенсоневральної приглухуватості з середнім порушенням слуху. Поранення, Так пов`язане із захистом Батьківщини.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 15.07.2025 №501-ВВ по особовому складу старшого солдата ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - механіка-водія першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної комендатури швидкого реагування, таким, що перебував на лікуванні у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 20 червня 2025 по 11 липня 2025 року.

Отже, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 20.06.2025 по 11.07.2025.

Встановлені обставини сторонами не заперечуються.

На виконання вимог постанови №168, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, та підвищення рівня їх соціального захисту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726, затверджено Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Особливості).

Суд враховує, що відповідно до пункту 11 Особливостей Виплата винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, військовослужбовцям здійснюється на підставі наказів відповідно Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби (навчання), а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня.

У разі надходження всіх необхідних документів, визначених пунктом 8 цих Особливостей, після 5 числа поточного місяця видання наказу про виплату додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження документів.

Як видно з позовної заяви, позивач не заперечує факт отримання додаткової винагороди за червень 2025 року - у липні 2025 року.

Разом з тим, як вбачається з особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” не нарахована та не виплачена.

Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, суд висновує, що позивачу підлягає нарахування та виплата з 01.07.2025 по 11.07.2025 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травм, пов`язаних із захистом Батьківщини.

З метою повного відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду громадянину ОСОБА_1 за період з 01.07.2025 року по 11.07.2025 року передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травм, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Щодо позовної вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу премії, яка входить до складу грошового забезпечення за серпень 2025 року - 587,98 грн, за вересень 2025 року - 18045,22 грн, за жовтень 2025 року - 9113,75 грн, всього у розмірі: 27746,95 грн, суд зазначає, що така вимога є похідною від правової оцінки обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних обставин.

Оскільки судом у межах цієї справи встановлено протиправність зазначених наказів, то правові наслідки, не можуть надалі слугувати самостійною підставою для нарахування та виплати позивачу відповідної складової грошового забезпечення.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для безпосереднього вирішення питання про нарахування та виплату премії в межах цієї справи без попереднього здійснення відповідачем розрахунків.

Отож, після скасування оскаржених наказів відповідач зобов`язаний повторно вирішити питання щодо нарахування та виплати позивачу премії за відповідний період.

Таким чином, суд вважає, що позовна вимога в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу премії, яка входить до складу грошового забезпечення за серпень 2025 року - 587,98 грн, за вересень 2025 року - 18045,22 грн, за жовтень 2025 року - 9113,75 грн, всього у розмірі: 27746,95 грн до задоволення не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.08.2025 року № 881-ОС, в частині, що стосується старшого солдата ОСОБА_1 (П-081509).

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.08.2025 року № 904-ОС, в частині, що стосується старшого солдата ОСОБА_1 (П-081509).

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, розрахованої пропорційно дням за період перебування на стаціонарному лікуванні після поранення з 01.07.2025 по 11.07.2025 року передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травм, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплати недоотриману додаткову винагороду громадянину ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 01.07.2025 року по 11.07.2025 року передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травм, пов`язаних із захистом Батьківщини.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.