Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №380/4929/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 рокусправа № 380/4929/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася в суд з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 5 рішення Міністерства оборони України оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 30.08.2024 № 25/д в частині повернення ОСОБА_1 , 2002 р.н. на доопрацювання документів, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй одноразової грошової допомоги, передбаченої п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьщівщини;

- зобов`язати Міністерство оборони України відповідним рішенням призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини.

Ухвалою від 25.03.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачці строк для усунення недоліків. Позивачка вимоги ухвали виконала.

Ухвалою від 09.04.2026 відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є повнолітньою дочкою військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, та вважає, що має право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Позивачка зазначає, що Законом України від 09.12.2023 № 3515-IX до статті 16-1 Закону № 2011-XII внесено зміни, якими розширено коло осіб, що мають право на отримання такої допомоги, зокрема включено повнолітніх дітей загиблого військовослужбовця. Водночас відповідач застосував редакцію зазначеної норми, чинну на дату смерті військовослужбовця, відповідно до якої право на допомогу мали діти, які не досягли повноліття, та з огляду на повноліття позивачки не визнав за нею такого права.

Стверджує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція статті 16-1 Закону № 2011-XII, чинна на момент її звернення за призначенням допомоги, яка передбачала право на її отримання також повнолітніми дітьми. Посилається на статтю 58 Конституції України та зазначає, що досягнення повноліття не припиняє її родинного зв`язку із загиблим батьком і не може бути підставою для позбавлення права на відповідну соціальну гарантію.

З огляду на викладене позивачка вважає відмову відповідача у призначенні та виплаті їй одноразової грошової допомоги протиправною та просить задовольнити позовні вимоги.

06.05.2026 відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з дати загибелі (смерті) військовослужбовця, а тому коло осіб, які мають право на таку допомогу, визначається законодавством, чинним на цю дату.

Зазначає, що на дату смерті військовослужбовця, 22.10.2023, стаття 16-1 Закону № 2011-XII передбачала право на отримання допомоги, зокрема, дітей, які не досягли повноліття. Оскільки позивачка на цю дату була повнолітньою, вона не належала до кола осіб, які мали право на відповідну виплату.

Відповідач визнає, що Законом № 3515-IX від 09.12.2023 статтю 16-1 Закону № 2011-XII викладено в новій редакції, якою, зокрема, розширено коло отримувачів одноразової грошової допомоги. Водночас вважає, що ця редакція не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки вони виникли до набрання нею чинності, а перехідними положеннями Закону № 3515-IX не передбачено поширення таких змін на повнолітніх дітей загиблих військовослужбовців.

Посилаючись на статтю 58 Конституції України та практику Верховного Суду, відповідач зазначає, що подання заяви про призначення допомоги є лише способом реалізації вже набутого права і не впливає на момент його виникнення. Отже, на його думку, застосуванню підлягає законодавство, чинне на дату смерті військовослужбовця, а не на момент звернення за допомогою.

З огляду на викладене відповідач вважає відмову позивачці у призначенні одноразової грошової допомоги правомірною та просить відмовити у задоволенні позову.

11.05.2026 позивачка подала суду відповідь на відзив, у якій не погодилася з доводами відповідача. Зазначила, що відповідач помилково ототожнює дату виникнення права на одноразову грошову допомогу з моментом, на який має визначатися законодавство, що регулює порядок реалізації цього права. Послалася на те, що правовідносини щодо призначення допомоги виникають із моменту звернення особи із відповідною заявою та тривають до прийняття уповноваженим органом рішення, а тому при вирішенні питання про її право має враховуватися законодавство, чинне на момент звернення.

Позивачка також послалася на постанови Верховного Суду від 23.07.2024 у справі №280/3308/23 та від 02.10.2024 у справі № 340/2273/23, вважаючи, що наведені відповідачем правові висновки не враховують новішого підходу суду до застосування законодавства у часі у спорах щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Крім того, позивачка зазначила, що Законом № 3515-IX було розширено коло осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу, зокрема за рахунок повнолітніх дітей загиблого військовослужбовця, що, на її думку, спрямовано на забезпечення рівних та справедливих соціально-правових гарантій членам сімей загиблих військовослужбовців. Відтак вважає, що при вирішенні питання про призначення їй допомоги відповідач мав застосувати положення статті 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на момент її звернення.

Із вказаних підстав позивач просить суд задовольнити позов.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 01.02.2003.

22.10.2023 штаб-сержант ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , загинув під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Орлянка Куп`янського району Харківської області. Як зазначено у документах, 22.10.2023 у період з 16:15 до 16:25 під час виконання бойового розпорядження від 12.10.2023 №381 внаслідок штурмових дій він отримав вибухову травму, несумісну з життям. Загибель військовослужбовця пов`язана з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини.

29.11.2023 командиром військової частини НОМЕР_2 видано наказ №3683 «Про обставини загибелі штаб-сержанта ОСОБА_2 », відповідно до якого його загибель ІНФОРМАЦІЯ_2 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини.

31.01.2024 видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 .

17.04.2024 позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_2 .

30.08.2024 Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, за результатами розгляду поданих позивачкою документів прийняла рішення, оформлене витягом із протоколу засідання № 25/д, про повернення документів на доопрацювання.

У зазначеному витягу Комісія послалася на пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та зазначила, що в редакції статті 16-1 Закону України № 2011-XII, чинній на дату смерті військовослужбовця, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мали батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, та утриманці загиблого (померлого).

Комісія зазначила, що відповідно до наданих документів позивачка не належить до неповнолітньої дитини загиблого. Також за поданими документами неможливо встановити, чи є повнолітня дочка загиблого військовослужбовця непрацездатною (особою з інвалідністю) та перебувала на його утриманні. Крім того, на розгляд Комісії не було надано підтверджуючих документів про право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення такого виду пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

12.09.2024 1-м відділом ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачці направлено лист №6518/1 від 12.09.2024, яким повідомлено про повернення пакета документів для призначення одноразової грошової допомоги на доопрацювання.

22.04.2025 до Міністерства оборони України позивачкою повторно подано заяву з проханням розглянути документи щодо призначення їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька під час виконання ним обов`язків військової служби та захисту Батьківщини.

14.05.2025 Міністерство оборони України надало відповідь, у якій зазначило, що станом на цю дату додаткових документів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України не надходило, у зв`язку з чим підстави для подання матеріалів щодо призначення їй допомоги на розгляд Комісії відсутні.

Не погоджуючись із рішенням Комісії Міністерства оборони України, оформленим витягом із протоколу від 30.08.2024 № 25/д, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку обґрунтованості позову, суд застосовує наступні правові норми.

Закон України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі по тексту - Закону № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частини другої статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до вимог підпункту 1 пункту другого статті 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Пунктом 1 статті 16-1 Закону №2011-XII (у редакції, яка діяла до 29.03.2024) визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 9 грудня 2023 року № 3515-IX, який набрав чинності 29.03.2024, статтю 16-1 викладено в редакції, за якою пунктом 1 цієї статті визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті, а пунктом 4 встановлено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), згідно з пунктом 2 якої сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Постанови №168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

За приписами абзацу 3 пункту 2 Постанови №168 у разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку (абзац 4 пункт 2 Постанови №168).

Завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - ОГД), алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів визначають Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджені Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45 (далі - Порядок № 45).

Згідно з пунктом 1.4. Порядку № 168 особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Так, спір у цій справі виник з приводу права ОСОБА_1 , як повнолітньої дочки загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168.

Суд зазначає, що коло осіб, які мають право на отримання такої допомоги, визначено статтею 16-1 Закону № 2011-XII. Водночас відповідно до абзацу другого пункту 2 Постанови № 168 право на одноразову грошову допомогу може бути реалізоване з дня його виникнення, яким є дата загибелі військовослужбовця, зазначена у свідоцтві про смерть.

Отже, саме на дату загибелі військовослужбовця визначається коло осіб, які набули право на відповідну одноразову грошову допомогу.

ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 . На цю дату пункт 1 статті 16-1 Закону № 2011-XII передбачав право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, дітей, які не досягли повноліття, а також утриманців загиблого (померлого).

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, тобто до 18 років.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 . Отже, на дату смерті батька — ІНФОРМАЦІЯ_2 — їй виповнилося 20 років, тобто на момент виникнення права на одноразову грошову допомогу вона була повнолітньою та не належала до визначеного на той час статтею 16-1 Закону № 2011-XII кола осіб як дитина, яка не досягла повноліття.

Суд також враховує, що Законом України від 09.12.2023 № 3515-IX, який набрав чинності 29.03.2024, статтю 16-1 Закону № 2011-XII викладено в новій редакції, якою до членів сімей загиблих (померлих) осіб віднесено, зокрема, дітей без обмеження за віком.

Однак зазначена редакція набрала чинності після загибелі ОСОБА_2 , тобто після виникнення права на одноразову грошову допомогу. Тому вона не змінює кола осіб, які набули таке право 22.10.2023, та не може бути підставою для виникнення у позивачки права, якого вона не набула на дату смерті батька.

Відтак, те що ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення допомоги 17.04.2024, тобто вже після набрання чинності новою редакцією статті 16-1 Закону № 2011-XII, не змінює моменту виникнення відповідного права. Дата звернення визначає момент реалізації права, але не момент його виникнення.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція статті 16-1 Закону № 2011-XII, чинна 22.10.2023 — на дату загибелі ОСОБА_2 . Оскільки на цю дату ОСОБА_1 була повнолітньою, вона не належала до кола дітей, які мали право на отримання одноразової грошової допомоги.

Аналогічний підхід до реалізації статті 16-1 Закону № 2011-XII застосований Верховним Судом у постановах від 29.07.2026 у справі № 580/6733/25 та від 12.08.2026 у справі № 420/182/25.

Також суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 29.07.2026 у справі № 580/6733/25 зробив наступний висновок щодо можливості застосування до вказаних правовідносин висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 липня 2024 року у справі № 280/3308/23 та від 02 жовтня 2024 року у справі № 340/2273/23, на які посилається представниця позивачки у відповіді на відзив:

"...77. Правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23 липня 2024 року у справі № 280/3308/23 та від 02 жовтня 2024 року у справі № 340/2273/23, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, також сформульовані за інших фактичних обставин. У справі № 280/3308/23 право позивачки на одноразову грошову допомогу та її належність до кола отримувачів уже були встановлені рішенням Комісії; спір виник лише щодо можливості застосування нормативного акта, яким запроваджено поетапний порядок виплати вже призначеної суми. Верховний Суд виходив із того, що адміністративна процедура призначення допомоги завершилася до набрання чинності новим порядком, тому пізніші правила щодо способу виплати не могли погіршувати становище особи. Аналогічний підхід застосовано у справі № 340/2273/23, яка також стосувалася темпорального застосування правил щодо порядку виплати допомоги, а не первинного визначення кола осіб, які набули право на неї.

78. Отже, наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені у правовідносинах, які відрізняються за предметом правового регулювання, юридичними фактами та характером законодавчих змін, а тому викладені в них висновки не є застосовними до обставин цієї справи...".

Із наведених підстав суд відхиляє доводи представниці позивачки щодо застосування до вирішення цієї справи висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 липня 2024 року у справі № 280/3308/23 та від 02 жовтня 2024 року у справі № 340/2273/23.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відмова відповідача у виплаті позивачці одноразової грошової допомоги відповідає вимогам законодавства, чинного на момент виникнення права на таку допомогу, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

За правилами ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судовий збір не підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна