Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №380/4027/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 рокусправа № 380/4027/26

місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 до Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 , оформленого належним чином направлення на проходження медичного огляду військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 , оформленого належним чином направлення на проходження медичного огляду військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.02.2026 отримано відповідь від 16 Регіонального ВЛК щодо стану розгляду скарги на рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 у якій, відповідно до вимог підпункту 2.4.6 пункту 2.4 та абзацу першого підпункту 2.6.1 пункту 2.6 глави 2, пункту 3.4 глави 3 розділу І, пункту 6.1, 6.2, 6.6 глави 6 розділу II Положення про військо-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 із змінами, командиру військовій частини НОМЕР_1 вказано направити військовослужбовця ОСОБА_1 на медичний огляд гарнізонною (госпітальною) ВЛК при закладі охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України за територіальним принципом із службою та медичною характеристиками, усіма наявними медичними документами з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Позивач вважає бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 , оформленого належним чином направлення на проходження медичного огляду військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби протиправною, що стало підставою для звернення за судовим захистом.

30.03.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що 07.02.2026 16 Регіональна військово-лікарська комісія надіслала до Військової частини НОМЕР_1 лист щодо направлення солдата ОСОБА_1 на медичний огляд гарнізонною (госпітальною) ВЛК при закладі охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України за територіальним принципом (згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402). Від адвоката Литвиненко І.Л. на адресу Військової частини НОМЕР_1 надійшов адвокатський запит № РА-12/25-ом-2 (вх. № 1479 від 15.02.2026), у якому в порушення положень ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» містилася пряма вимога оформити та надати солдату ОСОБА_1 направлення на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією. 19.02.2026 за вих. №1472 Військова частина НОМЕР_1 надала мотивовану відповідь про неможливість направлення солдата ОСОБА_1 на медичний огляд через самовільне залишення військової частини та відсутність на службі без поважних причин.

28.09.2026 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про долучення доказів.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 16.03.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

07.02.2026 16 Регіональна військово-лікарська комісія надіслала до Військової частини НОМЕР_1 лист щодо направлення солдата ОСОБА_1 на медичний огляд гарнізонною (госпітальною) ВЛК при закладі охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України за територіальним принципом (згідно Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402).

Від адвоката Литвиненко І.Л. на адресу Військової частини НОМЕР_1 надійшов адвокатський запит № РА-12/25-ом-2 (вх. № 1479 від 15.02.2026) про оформлення та надання солдату ОСОБА_1 направлення на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією.

19.02.2026 за вих. №1472 Військова частина НОМЕР_1 надала відповідь про неможливість направлення солдата ОСОБА_1 на медичний огляд через самовільне залишення військової частини та відсутність на службі без поважних причин.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненадання направлення протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керується такими мотивами.

Частина перша статті 9 КАС України визначає, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Згідно з пунктом 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За змістом частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини тринадцятої статті 2 Закону № 2232-XII громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом. Порядок проведення медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Як з`ясував суд, 07.02.2026 16 Регіональна військово-лікарська комісія надіслала до військової частини НОМЕР_1 лист щодо направлення солдата ОСОБА_1 на медичний огляд гарнізонною (госпітальною) ВЛК при закладі охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України за територіальним принципом (згідно Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402).

Ситуація, коли законодавче регулювання певного правового питання є неповним, неоднозначним чи суперечливим, створює нормативну невизначеність. Така невизначеність породжує ризики неналежного захисту прав, свобод і законних інтересів приватних осіб. В умовах нормативної невизначеності особливого значення набуває застосування загальних принципів права, закріплених Конституцією України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також усталених доктринальних та судових підходів до вирішення аналогічних ситуацій.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в державі визнається і діє принцип верховенства права, що передбачає пріоритет прав і свобод людини перед іншими інтересами, зокрема інтересами держави та її органів. Практика Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини послідовно деталізує цей принцип, наголошуючи на необхідності усунення негативних наслідків, спричинених неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві.

У публічно-правових відносинах, де одним із суб`єктів виступають органи публічної влади, особливого значення набуває принцип захисту особи від свавільних чи необґрунтовано обтяжливих дій державних органів. Відповідно до цього принципу будь-які сумніви, що виникають через нормативну невизначеність, не можуть трактуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень державних органів або їх посадових осіб. Навпаки, усі сумніви мають вирішуватися на користь приватної особи.

В контексті цього підходу доцільно застосовувати принцип "найбільш сприятливого становища для особи" (favor libertatis). Його сутність полягає у виборі такого тлумачення та застосування норм права, яке найбільш ефективно забезпечує захист прав і свобод особи та мінімізує негативні наслідки для її правового статусу. Цей принцип є усталеним у доктрині та активно застосовується в судовій практиці адміністративних судів, які наполягають на неприпустимості надто широкого чи необґрунтовано суворого тлумачення норм права органами публічної влади на шкоду приватних осіб.

У випадках прогалин чи суперечностей законодавства належне правозастосування має здійснюватися з урахуванням презумпції на користь особи. Це відповідає базовим конституційним принципам, міжнародним стандартам захисту прав людини та виступає критерієм оцінки стану правової держави.

19.02.2026 за вих. №1472 Військова частина НОМЕР_1 надала відповідь про неможливість направлення солдата ОСОБА_1 на медичний огляд через самовільне залишення військової частини та відсутність на службі без поважних причин.

Відповідно до пункту 6.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться прямими начальниками від командира окремої частини та вище, штатними ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органами Військової служби правопорядку ЗСУ, органами прокуратури, слідчим або судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.

Також направлення військовослужбовців на медичний огляд ВЛК прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище проводиться у випадках, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454.

Відповідно до пункту 6.2. вказаного положення на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються:

направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об`єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 15. Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов`язкове до виконання;

медична книжка;

посвідчення особи (військовий квиток);

фотокартка 3 х 4 см без головного убору - при амбулаторному огляді;

службова характеристика для проведення медичного огляду військово-лікарською комісією (зразок заповнення якої наведено в додатку 16). У тексті характеристики наводиться інформація щодо освіти військовослужбовця, який ВВНЗ і коли закінчив, навчання в інших навчальних закладах, у тому числі закордонних, особливостей проходження військової служби, служби за кордоном, у складі національного персоналу, національного контингенту, військових місіях, участі у бойових діях тощо, обов`язково зазначається думка командування військової частини щодо фізичного стану, фактичної працездатності військовослужбовця, виконання ним своїх службових обов`язків за станом здоров`я та можливість подальшого проходження ним військової служби на займаній посаді, призначення на посаду з меншим обсягом обов`язків, на нижчу посаду тощо;

медична характеристика (у медичній характеристиці обов`язково зазначають інформацію про захворюваність військовослужбовця, результати медичних оглядів ВЛК (при вступі у ВВНЗ, відрядженні за кордон, у миротворчі місії, під час служби у спецспорудах тощо), втрату працездатності за станом здоров`я за останні три роки та думку начальника медичної служби військової частини щодо можливості подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на займаній посаді за станом здоров`я).

Службова та медична характеристики обов`язково надаються у мирний час у разі направлення військовослужбовця на медичний огляд командиром військової частини за місцем проходження ним військової служби, та в особливий період - у випадках повторного направлення військовослужбовця на медичний огляд командиром військової частини з метою визначення ступеню придатності до військової служби протягом 12 місяців з дня закінчення попереднього медичного огляду, а також у випадках направлення на медичний огляд військовослужбовців із захворюваннями психіки та поведінки. В інших випадках надання службової та медичної характеристик не обов`язкове.

Стосовно ж доводів відповідача про неможливість вирішення направлення солдата ОСОБА_1 з підстав самовільного залишення військової частини, то суд зазначає таке.

Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, встановлює право військовослужбовця на направлення на медичний огляд.

Положення не пов`язує реалізацію цього права з перебуванням особи у розпорядженні, фактичним виконанням обов`язків чи відсутністю відкритих кримінальних проваджень чи перебуванням у СЗЧ.

Призупинення служби (частина друга статті 24 Закону № 2232) означає лише те, що військовий тимчасово не виконує обов`язків і не отримує забезпечення. Це не позбавляє його статусу військовослужбовця і, відповідно, права на звільнення за законом.

При цьому наявність факту самовільного залишення частини може бути предметом окремого кримінального розслідування, проте воно не може обмежувати право особи на звільнення, прямо передбачене спеціальним законом.

Отримавши лист щодо направлення солдата ОСОБА_1 на медичний огляд гарнізонною (госпітальною) ВЛК при закладі охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України за територіальним принципом, командир був зобов`язаний діяти у спосіб, визначений законом.

Відтак незалежно від наявності у позивача статусу СЗЧ та призупинення його військової служби отримання листа щодо направлення солдата ОСОБА_1 на медичний огляд гарнізонною (госпітальною) ВЛК при закладі охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України за територіальним принципом зобов`язує командира розглянути вказаний лист без врахування факту призупинення військової служби.

З таких підстав суд висновує про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачу оформленого належним чином направлення на проходження медичного огляду військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

За таких умов суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача надати позивачу належним чином оформлене направлення на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

V. Судові витрати

Судові витрати не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 належним чином оформленого направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 належним чином оформлене направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович