Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №340/53/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/53/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Притули К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить:

- встановити протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді залишення без розгляду поданого мною 10.11,2025 р. рапорту про передачу засобами спецзв`язку рапорта до командування військової частини НОМЕР_1 про звільнення за сімейними обставинами.

- зобовязати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути поданий рапорт від 10.11.2025 про передачу засобами спецзв`язку мого рапорта до командування військової частини НОМЕР_1 про звільнення за сімейними обставинами та письмово проінформувати про результати розгляду;

- встановити протиправність дій військової частини НОМЕР_1 у вигляді залишення без розгляду поданого 10.11.2025 р. рапорта про звільнення за сімейними обставинами;

- зобовязати військову частину НОМЕР_1 розглянути поданий 10.11.2025 р рапорт про звільнення за сімейними обставинами з урахуванням висновків суду.

На обґрунтування позову зазначає, що під час відпустки направив рапорт про звільнення за сімейними обставинами через територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, оскільки місцезнаходження військової частини йому не було відоме. На час звернення до суду відповіді не отримав, а тому вважає свої права порушеними.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у відзиві заперечує проти позову, посилаючись на направлення рапорту до Військової частини НОМЕР_1 засобами системи електронного документообігу 18.11.2025 за вихідним № 938/13518.

Військова частина НОМЕР_1 також просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що позивач висловив прохання залишити попередні рапорти без розгляду та подав новий рапорт про звільнення від 30.01.2026, який зареєстровано 31.01.2026 і прийнято до розгляду по команді. На підтвердження своєї позиції посилається на рапорт та письмові пояснення позивача від 30.01.2026.

Дослідивши надані матеріали та оцінивши доводи учасників справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 звернувся до суду як військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 . 10.11.2025 ним оформлено рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, пов`язаними зі станом здоров`я дитини та сімейною ситуацією. Рапорт і документи направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 зі зверненням про передачу їх командуванню військової частини засобами спеціального зв`язку та повідомлення про результати розгляду звернення

18.11.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 направив рапорт позивача до Військової частини НОМЕР_1 засобами системи електронного документообігу за вихідним № 938/13518.

У матеріалах справи наявний підписаний ОСОБА_1 рапорт від 30.01.2026, адресований командиру інженерно-саперного взводу НОМЕР_2 мотопіхотного батальйону Військової частини НОМЕР_1 . У ньому позивач просить клопотати перед вищим командуванням про його звільнення з військової служби в запас за сімейними обставинами відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У цьому ж документі позивач прямо зазначив: «Попередні мої рапорти про звільнення з військової служби, подані командуванню військової частини НОМЕР_1 , прошу залишити без розгляду».

Рапорт містить відмітку про його надходження до військової частини 31.01.2026. На його звороті викладено клопотання тимчасово виконуючого обов`язки командира взводу та командира батальйону щодо підтримання рапорту, а також резолюцію «Погоджено» від 30.01.2026.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади проходження військової служби та звільнення з неї визначено Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу». Стаття 26 цього Закону встановлює підстави звільнення, у тому числі через сімейні обставини, перелік яких визначено частиною дванадцятою цієї статті.

Порядок проходження військової служби у Збройних Силах України врегульовано Положенням, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. За пунктом 233 цього Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, що підтверджують підстави звільнення. У рапорті зазначаються, зокрема, підстави звільнення, позиція щодо проходження служби у військовому резерві та територіальний центр, до якого необхідно направити особову справу.

На час виникнення спірних правовідносин організацію роботи з рапортами регулював Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за № 1214/42559 (далі — Порядок № 531).

Порядок № 531 визначає механізм подання, приймання, реєстрації та розгляду рапортів, прийняття рішень за ними й доведення цих рішень до військовослужбовців. Відповідно до пункту 2 розділу III командири надають відповідь на паперовий рапорт шляхом накладення резолюції. Отже, належна форма реагування на паперовий рапорт не обмежується складанням окремого листа.

За пунктами 8, 9 розділу III Порядку № 531 початком перебігу строку розгляду є подання рапорту, а не його подальша реєстрація. Розгляд рапортів із питань, які не віднесені до невідкладних, здійснюється у строк не більше 14 днів із дня подання. Вказані приписи покладають на командування обов`язок своєчасно вирішувати порушені військовослужбовцем питання.

Водночас рапорт про звільнення за сімейними обставинами є формою реалізації особистого волевиявлення військовослужбовця. Під час визначення подальших дій за таким рапортом командування має враховувати не лише первісне звернення, а й подану самим військовослужбовцем заяву про припинення його розгляду.

Суд розмежовує відкликання рапорту у відносинах проходження військової служби та відмову від позову в адміністративному процесі. Відсутність заяви про відмову від позову зумовлює необхідність вирішення справи судом, проте не позбавляє доказового значення заяву про залишення попередніх рапортів без розгляду.

Визначальним для оцінки вимог до військової частини є зміст рапорту від 30.01.2026. Заява про залишення попередніх рапортів без розгляду викладена без застережень і стосується рапортів про звільнення, поданих командуванню Військової частини НОМЕР_1 . За своїм змістом вона охоплює і рапорт від 10.11.2025, який є предметом цього спору.

Зазначене прохання не поставлено у залежність від попереднього задоволення нового рапорту або видання наказу про звільнення. Тому воно має самостійне значення для визначення подальшого руху попередніх звернень.

За цих обставин залишення попереднього рапорту без подальшого розгляду відповідає вираженій у письмовій формі волі його автора. Вимога зобов`язати командування продовжити розгляд саме цього рапорту не узгоджується з подальшим проханням позивача припинити його розгляд та здійснювати процедуру звільнення на підставі нового звернення.

Наявність нового рапорту сама по собі не означала б відкликання попереднього. Проте тут позивач не лише повторно звернувся з питання звільнення, а й одночасно висловив окреме прохання залишити раніше подані рапорти без розгляду. Саме сукупність цих обставин, а не лише факт повторного звернення, має значення для вирішення спору.

Крім того, новий рапорт отримав підтримку по команді та містить резолюцію про погодження. Це підтверджує вчинення командуванням дій за новим зверненням відповідно до обраного позивачем порядку реалізації його наміру звільнитися зі служби.

При цьому суд не ототожнює погодження рапорту з виданням наказу про звільнення або завершенням військової служби. Правомірність остаточного вирішення нового рапорту від 30.01.2026 не є предметом заявлених у цій справі вимог. Відповідні погодження враховуються як докази руху нового рапорту та реалізації зміненого волевиявлення позивача.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2025 у справі № 280/7446/24 наголосив, що належний розгляд рапорту передбачає прийняття рішення та його доведення до військовослужбовця. Суд враховує цей висновок. Однак він стосується обов`язку вирішити звернення, яке підлягає розгляду, і не встановлює обов`язку вирішувати питання звільнення по суті за рапортом усупереч поданому його автором проханню припинити такий розгляд.

Відсутність окремого листа у відповідь на прохання залишити попередні рапорти без розгляду сама по собі не відновлює волевиявлення щодо їх розгляду по суті та не створює підстав для зобов`язання командування розглянути відкликаний рапорт про звільнення. Це питання необхідно відрізняти від оцінки належного доведення до військовослужбовця прийнятих командуванням рішень.

Суд бере до уваги, що прохання залишити попередні рапорти без розгляду оформлене після звернення до суду. Разом з тим заявлені вимоги спрямовані на визнання незаконним залишення конкретного рапорту без розгляду та поновлення його розгляду. Вирішення цих вимог потребує врахування обставин, які визначають правові підстави такого розгляду на час ухвалення рішення.

У межах заявленого спору суд оцінює припинення розгляду попереднього рапорту у зв`язку з прямим проханням позивача як правомірне врахування його волевиявлення. Зобов`язання відновити цей розгляд за одночасної наявності нового погодженого рапорту не забезпечувало б захисту права у спосіб, який відповідає останньому письмовому зверненню військовослужбовця. За такої сукупності обставин суд не вбачає підстав для задоволення заявлених вимог до Військової частини НОМЕР_1 .

Щодо вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, такі центри є органами військового управління. Пунктом 9 цього Положення передбачено розгляд звернень військовослужбовців, працівників, членів їхніх сімей та інших громадян із питань, що належать до компетенції територіальних центрів.

Звернення від 10.11.2025 було адресоване територіальному центру для передачі рапорту командуванню військової частини. Вирішення питання про звільнення позивача зі служби у Військовій частині НОМЕР_1 не належало до повноважень цього відповідача.

Наявний у матеріалах справи доказ направлення рапорту листом від 18.11.2025 № 938/13518 підтверджує вчинення територіальним центром саме тієї дії, для якої позивач подав звернення. Отже, цей відповідач виконав обов`язок щодо передачі рапорту за належністю ще до звернення позивача до суду. Твердження про залишення без розгляду прохання передати рапорт спростовується зазначеним доказом, а підстав для зобов`язання повторно вчинити вже виконану дію немає.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а у справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення їх правомірності покладається на відповідача. За статтею 90 КАС України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, на підставі їх безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження, з урахуванням належності, допустимості, достовірності та взаємного зв`язку.

Оцінивши обставини справи у сукупності, суд доходить висновку, що залишення попередніх рапортів про звільнення без подальшого розгляду зумовлене вираженою у новому рапорті волею позивача. Новий рапорт прийнятий військовою частиною та погоджений по команді. Відтак підстав для визнання незаконним припинення розгляду відкликаного рапорту та зобов`язання відповідачів поновлювати процедуру його передачі й розгляду суд не встановив.

Висновків щодо наявності або відсутності матеріальних підстав для звільнення позивача за сімейними обставинами суд у цій справі не робить. Також суд не вирішує питання про законність завершення розгляду нового рапорту від 30.01.2026, яке не охоплюється предметом цього спору.

За частиною першою статті 245 КАС України за результатами розгляду справи суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. З огляду на наведене позов задоволенню не підлягає.

Підстав для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок відповідачів відповідно до статті 139 КАС України немає.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 90, 139, 241– 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії — відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 255 КАС України.

Апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА