Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №340/8260/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/8260/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді К.М. Притули, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради до Державної архівної служби України про визнання протиправним та скасування індивідуального акта,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати припис Державної архівної служби України від 16 жовтня 2025 року №05/2025.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваним приписом Виконавчому комітету Кропивницької міської ради запропоновано до 16 квітня 2026 року розробити та у встановленому порядку затвердити програму створення страхового фонду документації міста Кропивницького.

Позивач вважає, що відсутність такої програми не належить до порушень, за які стаття 14-1 Закону України «Про страховий фонд документації України» дозволяє видавати припис. Крім того, затвердження міської цільової програми належить до виключної компетенції міської ради, а не її виконавчого комітету.

Позивач також посилається на порушення порядку проведення перевірки: перевищення десятиденного строку планового заходу, відсутність належного попереднього повідомлення та ненадання можливості ознайомитися з актом і подати зауваження до прийняття припису. На його думку, відповідач порушив Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Положення, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 29 листопада 2013 року №2541/5.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

У відзиві від 30 грудня 2025 року відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що виконавчий комітет є органом місцевого самоврядування, а перевірка стосувалася виконання його публічних повноважень, тому Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» до спірних відносин не застосовується. Контроль за діяльністю органів влади у сфері страхового фонду документації здійснюється на підставі статті 14 Закону України «Про страховий фонд документації України» та Положення про організацію та порядок проведення заходів контролю за додержанням вимог законодавства у сфері формування та ведення страхового фонду документації України центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.11.2013 № 2541/5, зареєстрованим в Мін`юсті 02.12.2013 за № 2047/24579 (із змінами).

Відповідач посилається на статті 4, 23 Закону України «Про страховий фонд документації України» та пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. №320 «Про затвердження Положення про порядок формування, ведення та використання обласного (регіонального) страхового фонду документації», якими передбачено створення відповідних фондів документації та розроблення програм їх формування.

У відповіді на відзив від 05 січня 2026 року позивач підтримує позов. Наголошує, що відповідач не спростував доводів про процедурні порушення та сам визнав повноваження міської ради щодо затвердження програми.

У запереченнях від 09 січня 2026 року відповідач зазначає, що перевірка була плановою невиїзною і проводилася відповідно до пункту 10 річного плану на 2025 рік, затвердженого наказом Укрдержархіву від 02 грудня 2024 року №188-НОД. Посилається на повідомлення від 08 вересня 2025 року №4806/3.01-25/0, направлення від 22 вересня 2025 року №10/2025 та спеціальний строк невиїзної перевірки - до двадцяти одного робочого дня. Зазначає, що в листі від 30 вересня 2025 року №7091/10.01 виконком повідомив про відкладення розроблення програми до стабілізації економічних умов і забезпечення фінансування. Акт та припис, за поясненнями відповідача, направлено листом від 11 листопада 2025 року №6041/3.01-25/0 з урахуванням звернення виконкому від 23 жовтня 2025 року №7806/10.01.

Дослідивши заяви учасників справи по суті спору та оцінивши наведені ними обставини, суд установив таке.

Листом від 08 вересня 2025 року №4806/3.01-25/0, Державна архівна служба України повідомила Виконавчий комітет Кропивницької міської ради про проведення з 22 вересня 2025 року планової невиїзної інспекційної перевірки за додержанням вимог документації.

За змістом цього листа, у ньому зазначено предмет і підстава перевірки, її форма, склад комісії, дата початку та строк проведення відповідно до розділу V Положення про організацію та порядок проведення заходів контролю за додержанням вимог законодавства у сфері формування та ведення страхового фонду документації України центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.11.2013 №2541/5, зареєстрованим в Мін`юсті 02.12.2013 за № 2047/24579 (далі – Положення №2541/5).

Листом від 22 вересня 2025 року №5053/3.01-25/0 Укрдержархів направив виконкому направлення на проведення невиїзної інспекційної перевірки від 22 вересня 2025 року №10/2025 та перелік інформації й копій документів для проведення перевірки. У направленні визначено період проведення заходу з 22 вересня до 16 жовтня 2025 року (а.с.28-29).

У відповідь на цей запит виконком листом від 30 вересня 2025 року №7091/10.01 повідомив Укрдержархів, що розроблення Програми страхового фонду документації Кропивницької міської територіальної громади відкладено до стабілізації економічних умов і забезпечення необхідного фінансування, у зв`язку з чим запитувана інформація відсутня.

За результатами перевірки складено акт додержання вимог законодавства у сфері формування та ведення страхового фонду документації України міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування - Виконавчим комітетом Кропивницької міської ради від 16 жовтня 2025 року №10/2025 (а.с.15-23).

Відповідно до опису порушень вимог законодавства, перевіркою встановлено порушення Виконавчим комітетом Кропивницької міської ради вимог ст.23 Закону України «Про страховий фонд документації України», у зв`язку з відсутністю програми створення страхового фонду документації м.Кропивницького.

16 жовтня 2025 року Державна архівна служба України видала припис №05/2025, яким запропоновано розробити та встановленим порядком затвердити програму створення страхового фонду документації міста Кропивницького в термін до 16 квітня 2026 року (а.с.14).

Позивач, не погоджуючись з вказаним приписом, звернувся з зазначеними позовними вимогами до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади створення, формування, ведення і використання страхового фонду документації України визначає Закон України від 22 березня 2001 року №2332-III «Про страховий фонд документації України» (далі - Закон №2332-III).

Відповідно до ст. 4 Закону №2332-III (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) реалізація державної політики у сфері створення та функціонування державної системи страхового фонду документації здійснюється суб`єктами державної системи страхового фонду документації у межах їх повноважень, визначених законодавством України.

Суб`єктами державної системи страхового фонду документації є: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері страхового фонду документації; міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування, у складі яких за необхідності діють відповідні служби (підрозділи) з питань створення та ведення страхового фонду документації; науково-дослідні установи, спеціальні установи, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері страхового фонду документації, і виконують завдання щодо формування, ведення та зберігання страхового фонду документації України; постачальники документів, які формують та використовують страховий фонд документації України.

Згідно з абз.2 ч.2 ст.6 цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері страхового фонду документації, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, а також постачальниками документів вимог законодавства у сфері створення та забезпечення функціонування страхового фонду документації України

За статтею 14 Закону №2332-III контроль за додержанням законодавства України у сфері сформування та ведення страхового фонду документації України суб`єктами державної системи страхового фонду документації здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері страхового фонду документації.

Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері страхового фонду документації, є Головним державним інспектором з питань формування та ведення страхового фонду документації України.

Порядок проведення інспекційних перевірок визначається відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну архівну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №870, Державна архівна служба України (Укрдержархів) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції і який реалізує державну політику у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.

Таким чином, відповідач є уповноваженим органом контролю, а позивач як орган місцевого самоврядування належить до кола суб`єктів, діяльність яких у цій сфері підлягає інспекційній перевірці.

Посилання позивача на Закон України від 05 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон) №877-V суд оцінює з урахуванням предмета спірних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Тобто, визначення державного нагляду у статті 1 цього Закону пов`язане з виявленням і запобіганням порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання.

Предметом спірної перевірки не було виробництво, реалізація продукції або надання виконкомом послуг вартісного характеру. Перевірялося виконання органом місцевого самоврядування завдань щодо формування страхового фонду документації.

Тому передбачені Законом №877-V правила перевірок суб`єктів господарювання, зокрема щодо їх строків та підстав видання приписів, не можуть безпосередньо визначати правомірність контролю за виконанням органом влади публічних функцій.

Спеціальним актом у спірних відносинах є Положення №2541/5, розділ V якого окремо врегульовує проведення невиїзних інспекційних перевірок.

Відповідно до пунктів 1-3 розділу I Положення №2541/5, це положення розроблено з урахуванням вимог Закону України «Про страховий фонд документації України» та визначає організаційні засади здійснення Державною архівною службою України (далі - орган контролю) заходів контролю у сфері формування та ведення страхового фонду документації України.

Це Положення поширюється на діяльність міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи влади), які є суб`єктами державної системи страхового фонду документації.

Контроль за додержанням вимог законодавства у сфері формування та ведення страхового фонду документації України органами влади здійснюється шляхом проведення органом контролю планових та позапланових інспекційних перевірок (далі - інспекційна перевірка).

За формою проведення інспекційна перевірка може бути виїзна (за місцезнаходженням органу влади) або невиїзна (за місцезнаходженням органу контролю).

Отже, проведення перевірки за місцезнаходженням Укрдержархіву саме по собі не є порушенням. Для невиїзного контролю законодавством передбачено дистанційне отримання й дослідження інформації та документів.

Щодо доводів про відсутність законної підстави для припису суд зазначає таке.

Ст. 14-1 Закону №2332-III має назву «Перелік порушень, що є підставою для видачі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері страхового фонду документації, суб`єктам господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері страхового фонду документації України».

Відповідно до змісту цієї статті, Припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері страхового фонду документації України є адміністративним актом, що приймається, набирає чинності, виконується та припиняє дію в межах повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері страхового фонду документації, з урахуванням вимог, встановлених Законом України «Про адміністративну процедуру». Адміністративне оскарження зазначеного припису здійснюється згідно з вимогами Закону України «Про адміністративну процедуру», за умови подання суб`єктом господарювання заяви у строк, що не перевищує 30 календарних днів з дня доведення до нього такого припису.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері страхового фонду документації, у межах своїх повноважень видає суб`єктам господарювання приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері страхового фонду документації України у разі:

невключення документації, необхідної для потреб оборони України, поставлення на виробництво, експлуатацію та ремонт продукції оборонного, мобілізаційного і господарського призначення, для проведення будівельних (відбудовчих) або відновлювальних робіт під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та в особливий період, відновлення функціонування об`єктів критичної інфраструктури, а також для збереження інформації про об`єкти культурної спадщини та культурні цінності;

відсутності актів закладення технічної документації до страхового фонду документації України на поставлену на виробництво продукцію;

відсутності актів закладення проектної (робочої) документації до страхового фонду документації України на прийняті в експлуатацію закінчені будівництвом (реконструкцією) об`єкти;

незабезпечення своєчасного внесення змін до документів страхового фонду документації;

постачання документів з метою формування страхового фонду документації України не відповідно до вимог законодавства України, що визначає і регламентує питання формування та ведення страхового фонду документації України;

непостачання документації для формування страхового фонду документації України відповідно до затверджених галузевих та обласних (галузевих) програм створення страхового фонду документації.

Форма припису затверджується Міністерством юстиції України.

Суд зазначає, що відсутність у переліку цієї статті міської програми створення страхового фонду документації, не звільняє органи місцевого самоврядування від розроблення відповідних програм або про позбавлення можливості відповідача вимагати усунення порушень, допущених такими органами.

Закон №2332-III розрізняє органи влади й суб`єктів господарювання як учасників державної системи. Вказівка у статті 14-1 саме на суб`єктів господарювання є визначенням адресатів відповідного регулювання, а не загальною забороною контролю за іншими суб`єктами системи.

Повноваження контролювати органи місцевого самоврядування передбачені статтями 6, 14 Закону №2332-III.

Більш того, ст.23 цього Закону встановлено, що місцеві органи виконавчої влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції:

створюють обласні (регіональні) страхові фонди документації;

визначають та за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері страхового фонду документації затверджують номенклатуру виробів та продукції, переліки об`єктів і споруд систем життєзабезпечення, транспортних зв`язків, об`єктів будівництва промислового і цивільного призначення, об`єктів культурної спадщини та унікальних документальних пам`яток, переліки техногенно та екологічно небезпечних об`єктів регіону та інших об`єктів, документація на які підлягає закладанню до обласних (регіональних) страхових фондів документації;

планують, координують, забезпечують фінансування та виконання робіт з формування, ведення та використання обласних (регіональних) страхових фондів документації відповідно до затверджених програм формування страхового фонду документації

забезпечують стійку систему управління щодо формування, ведення та використання страхового фонду документації України.

Згідно з абз.5 п.7 розділу IV Положення №2541/5 голова комісії протягом п`яти робочих днів з дня підписання акта (відмови від підписання) складає припис щодо усунення таких порушень (порушення), виявлених під час інспекційної перевірки (далі - припис): відсутність галузевої або обласної (регіональної) програми створення страхового фонду документації;

За пунктом 6 розділу III цього Положення, члени комісії під час здійснення інспекційних перевірок мають право: доступу до адміністративних будівель (приміщень) органу влади; отримувати від органів влади необхідні документи, інформацію та пояснення; вимагати від органів влади усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері формування та ведення страхового фонду документації України; вимагати припинення дій, які перешкоджають проведенню інспекційної перевірки; надавати (надсилати) органам влади обов`язкові для виконання приписи про усунення виявлених порушень.

Отже, Положення №2541/5 в цій частині конкретизує здійснення передбаченого законом контролю за органами влади. Воно не розширює перелік порушень, за які припис може бути видано суб`єкту господарювання за статтею 14-1 Закону №2332-III, оскільки позивач у спірних відносинах таким суб`єктом не виступає.

Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18 та від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19 стосовно пріоритету закону над підзаконним актом. Суд погоджується з тим, що чинність підзаконного акта не усуває обов`язку перевірити його відповідність акту вищої юридичної сили.

Однак застосування цього підходу передбачає встановлення конкретної суперечності між нормами. У цій справі довід позивача ґрунтується на поширенні правил контролю суб`єктів господарювання на виконання владних функцій органом місцевого самоврядування. Оскільки відповідні норми регулюють різне коло відносин, наведені посилання не доводять суперечності Положення №2541/5 Закону №2332-III.

Щодо повноважень виконкому та змісту припису суд зазначає наступне.

За статтею 11 Закону №2332-III За призначенням страховий фонд документації України поділяється на: страховий фонд документації для організації виробництва оборонного, мобілізаційного і господарського призначення; страховий фонд документації для проведення аварійно-рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт під час ліквідування надзвичайних ситуацій; страховий фонд документації для відбудови об`єктів систем життєзабезпечення населення і транспортних зв`язків; страховий фонд документації для збереження документів на об`єкти культурної спадщини.

Формування страхового фонду документації України провадиться на плановій основі шляхом розроблення та реалізації галузевих і обласних (регіональних) програм створення страхового фонду документації.

Основою для планування робіт з формування страхового фонду документації на озброєння та військову техніку, вироби та об`єкти є відповідно: мобілізаційні плани, державне оборонне замовлення; номенклатура виробів; переліки об`єктів і споруд систем життєзабезпечення, транспортних зв`язків, підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; реєстри техногенно та екологічно небезпечних об`єктів, що розробляються відповідними центральними органами виконавчої влади.

Основою для планування робіт з формування страхового фонду документації на об`єкти культурної спадщини є Державний реєстр нерухомих пам`яток України, описи, схеми, переліки і каталоги історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, тощо.

Поставлення продукції на виробництво та прийняття до експлуатації закінчених будівництвом (реконструкцією) об`єктів здійснюються лише за умов закладення технічної та проектної робочої документації до страхового фонду документації України, що підтверджується відповідними актами, які видає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері страхового фонду документації.

Постачання документації для формування страхового фонду документації України здійснюють постачальники документів, відповідно до затверджених галузевих та обласних (галузевих) програм створення страхового фонду документації, інші постачальники або утримувачі оригіналів документів.

Як зазначалось вище, ст. 23 цього Закону встановлює, що органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції створюють відповідні фонди, планують, координують, забезпечують фінансування та виконання робіт із їх формування, ведення і використання, а також забезпечують стійку систему управління в цій сфері.

Пунктами 6, 7 Положення про порядок формування, ведення та використання обласного (регіонального) страхового фонду документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. №320, передбачено що формування обласного (регіонального) СФД проводиться на плановій основі шляхом розроблення та реалізації обласних (регіональних) програм створення страхового фонду документації відповідно до законодавства.

Обласні (регіональні) програми створення страхового фонду документації розроблюються органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - замовники обласного (регіонального) СФД) і погоджуються з Державним департаментом страхового фонду документації.

Обласні (регіональні) програми затверджуються: Верховною Радою Автономної Республіки Крим - програма створення страхового фонду документації Автономної Республіки Крим; обласною радою - програма створення страхового фонду документації області; Київською і Севастопольською міськими радами - програма створення страхового фонду документації мм. Києва або Севастополя; районною радою - програма створення страхового фонду документації району; міською радою - програма створення страхового фонду документації міста.

Відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно п. 22 ч.1 ст. 26 цього Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з питань підготовки територіальної оборони та підготовки громадян України до національного спротиву, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.

Водночас пп.1 п.«а» ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження підготовки програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм підтримки суб`єктів ветеранського підприємництва та з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.

За п.1 ч.2 ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет ради попередньо розглядає та схвалює проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм підтримки суб`єктів ветеранського підприємництва та з інших питань, прогноз місцевого бюджету, проект місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що Виконавчий комітет Кіровоградської міської ради не може підмінити міську раду і власним рішенням затвердити програму, віднесену до її виключної компетенції. Проте це не означає відсутності у виконкому обов`язків щодо підготовки програми та організації її розгляду належним органом.

Припис містить формулювання «розробити та встановленим порядком затвердити програму створення страхового фонду документації м.Кропивницький». Тобто, у ньому не зазначено, що програму необхідно затвердити саме рішенням виконавчого комітету.

Вказівка на встановлений порядок означає застосування законодавчого розподілу компетенції: підготовку і попередній розгляд проєкту виконавчими органами та внесення його на затвердження міської ради.

Таке тлумачення випливає зі змісту припису в його зв`язку з нормами, на виконання яких його видано. Сам факт адресування припису виконкому, який має брати участь у підготовці та внесенні програми, не доводить протиправності акта.

Відсутність компетенції на остаточне затвердження не усуває компетенції та обов`язку щодо підготовчих дій. Водночас відповідальність виконкому за невиконання припису не може визначатися без урахування того, які саме дії належали до його повноважень і були реально вчинені.

Посилання позивача на економічні умови і потребу у фінансуванні також підлягає оцінці з урахуванням предмета припису. Розроблення програми забезпечує визначення об`єктів, заходів, етапів та потреб у коштах. Саме по собі відкладення цих дій до невизначеного моменту стабілізації економічних умов не свідчить про виконання встановленого законом обов`язку планування.

Відповідно до ст.24 Закону №2332-III джерелами фінансування робіт з формування, ведення та використання страхового фонду документації України є: кошти в межах, передбачених на ці цілі законом України про Державний бюджет України; інші джерела, передбачені законом.

Фінансування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері страхового фонду документації, науково-дослідних установ, спеціальних установ, установ та організацій, що належать до сфери його управління і виконують завдання щодо формування, ведення та зберігання страхового фонду документації України, здійснюється за рахунок державного бюджету в межах коштів, передбачених на утримання страхового фонду документації України.

Фінансування робіт з формування страхового фонду документації України здійснюється щорічно:

за рахунок міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних коштів постачальників документів в межах, передбачених галузевими програмами створення страхового фонду документації;

з бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, власних коштів постачальників документів в межах, передбачених обласними (регіональними) програмами.

Формування страхового фонду документації України для організації виробництва продукції оборонного і мобілізаційного призначення фінансується за рахунок державного бюджету.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування під час складання проектів бюджетів передбачають видатки на фінансування створення відповідних страхових фондів документації.

Витрати постачальників документів на формування страхового фонду документації України включаються у собівартість продукції (робіт, послуг).

Отже, планування програми та фінансування є взаємопов`язаними складовими виконання законодавства, а не підставами для необмеженого відкладення підготовки програми.

Припис не містить вимоги негайно оплатити всі роботи з формування фонду, а встановлює строк для розроблення програми та її затвердження у законному порядку.

Крім того, пунктом 10 розділу IV Положення №2541/5 передбачено, що у разі неможливості виконання у встановлені строки вимог, викладених в акті перевірки та/або приписі, орган влади звертається листом до органу контролю з проханням щодо продовження строків усунення порушень, у якому також зазначає актуальну інформацію про стан усунення цих порушень. Строк усунення порушень може бути продовжено не більш ніж на шість місяців від строку для усунення виявлених порушень, зазначеного у приписі.

Щодо тривалості перевірки суд зазначає таке.

Пункт 3 розділу II Положення №2541/5 містить загальні вимоги, відповідно до яких строк проведення планової інспекційної перевірки не може перевищувати десяти робочих днів і здійснюється з періодичністю не частіше одного разу на три роки. Продовження строку проведення планової інспекційної перевірки не допускається.

Натомість Розділ V цього положення врегульовано особливості проведення саме невиїзних інспекційних перевірок, пунктом 4 якого встановлено що, строк проведення невиїзної інспекційної перевірки не може перевищувати двадцяти одного робочого дня з дати отримання органом влади направлення на інспекційну перевірку.

Період з 22 вересня до 16 жовтня 2025 року включно становить дев`ятнадцять робочих днів за п`ятиденного робочого тижня, а отже відповідачем не порушено спеціального граничного строку.

Щодо повідомлення про проведення перевірки суд зазначає наступне.

Як установлено судом, Державна архівна служба України склала лист від 08 вересня 2025 року №4806/3.01-25/0, яким повідомила Виконавчий комітет Кропивницької міської ради про проведення з 22 вересня 2025 року планової невиїзної інспекційної перевірки. У листі зазначено предмет та підставу перевірки, її форму, склад комісії, дату початку та строк проведення.

Таким чином, за наведеним у матеріалах справи змістом цей лист виконує функцію письмового повідомлення про запланований захід контролю. Оформлення повідомлення як службового листа не змінює його призначення та саме собою не свідчить про недотримання встановленої процедури.

Крім того, відповідно до пункту 2 розділу V Положення №2541/5 для проведення невиїзної перевірки орган контролю надсилає запит разом із направленням через систему електронної взаємодії або технічними засобами електронних комунікацій.

На виконання цієї процедури листом від 22 вересня 2025 року №5053/3.01-25/0 відповідач направив позивачу направлення №10/2025 та перелік інформації й копій документів, необхідних для перевірки. Позивач надав відповідь листом від 30 вересня 2025 року №7091/10.01, у якому виклав пояснення щодо відсутності відповідної програми.

Зазначена відповідь підтверджує отримання позивачем запиту та його обізнаність про проведення перевірки. Проте вона не замінює доказів завчасного надсилання повідомлення від 08 вересня 2025 року.

Отже, надсилання направлення та запиту 22 вересня 2025 року є окремою процедурною дією в межах невиїзної перевірки та не свідчить, що позивача вперше повідомлено про цей захід лише в день його початку.

Щодо оформлення акта та можливості подати зауваження суд зазначає наступне.

Пунктами 6– 8 розділу V Положення №2541/5 передбачено, що акт перевірки не пізніше ніж в останній робочий день проведення невиїзної інспекційної перевірки оформлюється в електронній формі та підписується головою та членами комісії шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.

Підписаний акт перевірки разом із супровідним листом надсилається органу влади з використанням системи електронної взаємодії або технічних засобів електронних комунікацій.

Ознайомлення керівника органу влади або уповноваженої особи з актом перевірки здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня його отримання шляхом накладення на нього кваліфікованого електронного підпису.

Після ознайомлення акт перевірки разом із супровідним листом надсилається органу контролю з використанням системи електронної взаємодії або технічних засобів електронних комунікацій.

Відповідно до пункту 4 розділу IV Положення №2541/5 у разі наявності зауважень органу влади до акта перевірки на всіх примірниках акта перевірки перед підписом керівника органу влади або уповноваженою ним особи робиться запис - «Із зауваженнями».

Зауваження надсилаються органом влади до органу контролю рекомендованим листом або з використанням системи електронної взаємодії чи технічних засобів електронних комунікацій протягом двох робочих днів після ознайомлення з актом перевірки.

Надіслані зауваження додаються до акта перевірки.

Отже, складання припису в день оформлення та підписання акта перевірки не суперечить Положенню №2541/5. Передбачене пунктом 4 розділу IV право подати зауваження до акта також не пов`язане із забороною складання припису до закінчення строку їх подання, а Пунктом 7 розділу IV цього Положення передбачено складання головою комісії припису протягом п`яти робочих днів з дня підписання акта або відмови від його підписання. За змістом цієї норми зазначений строк є граничним строком виконання відповідного обов`язку, а не обов`язковим періодом очікування, до закінчення якого складання припису заборонено.

Таким чином, однакова дата акта перевірки та припису не свідчить про порушення процедури, не доводить протиправності припису та не є самостійною підставою для його скасування.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 72– 78, 90, 139, 143, 241– 246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд —

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Виконавчого комітету Кропивницької міської ради (вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, 25006; код ЄДРПОУ 04055251) до Державної архівної служби України (вул. Солом`янська, 24, м. Київ, 03110; код ЄДРПОУ 37552598) про визнання протиправним та скасування припису від 16 жовтня 2025 року №05/2025 - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА