Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №340/7892/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

Суд: Кіровоградський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 29 вересня 2026 р.

Справа: №340/7892/25

Суддя: О.В. КРАВЧУК

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7892/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (службова назва – «Оберіг») відомості про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , з військового обліку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 виключив його з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, про що до його військового квитка внесено відповідний запис. Водночас у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів містяться відомості про нього як про військовозобов`язаного, а відповідач відмовив у внесенні до цього реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку, що позивач вважає протиправною бездіяльністю.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Зазначив, що відповідно до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та є військовозобов`язаним. Оскільки права на виключення з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі позивач не має, підстави для внесення до реєстру відомостей про таке виключення відсутні.

Судом вчинено такі процесуальні дії:

- ухвалою від 28 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до запису в розділі VIII «Прийом на облік і зняття з обліку» військового квитка серії НОМЕР_3 31 грудня 2013 року ІНФОРМАЦІЯ_4 виключив позивача з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

У вересні 2025 року позивачу стало відомо із застосунку «Резерв+», а згодом підтверджено в І відділенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр) містяться відомості про нього як про військовозобов`язаного.

З метою приведення відомостей Реєстру у відповідність із даними військового квитка позивач 29 вересня 2025 року звернувся до відповідача із заявою.

Листом від 21 жовтня 2025 року № 9/8239 за підписом тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 , отриманим позивачем 22 жовтня 2025 року, позивача повідомлено про відсутність підстав для внесення змін до Реєстру.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався; воєнний стан триває і на час розгляду справи.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно з пунктом 4 цього Указу призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України належить здійснити в обсягах, визначених мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники – особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники – особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці – особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані – особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти – особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Правові засади створення та функціонування Реєстру визначає Закон України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів». Відомості Реєстру мають відповідати правовому статусу особи щодо військового обов`язку, тому обов`язок внести до нього відомості про виключення особи з військового обліку виникає лише за наявності передбачених законом підстав для такого виключення.

Позивач стверджує, що досягнув граничного віку перебування в запасі 26.04.2013, у зв`язку з чим був виключений з військового обліку, тому бездіяльність відповідача щодо невнесення до Реєстру відповідних відомостей вважає протиправною.

Проте суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 27 Закону № 2232-XII у запас ЗСУ та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 2232-XII у редакції, чинній станом на 2013 рік, запас військовозобов`язаних поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних.

Відповідно до частини другої статті 28 Закону № 2232-XII (у зазначеній редакції) військовозобов`язані, які перебували в запасі та мали військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділялися на розряди за віком: 1) перший розряд – до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад – до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини – до 45 років; прапорщики і мічмани – до 50 років.

Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві (частина четверта статті 28 Закону № 2232-XII).

Надалі норми Закону № 2232-XII щодо граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі змінювалися.

Законами України від 27.03.2014 № 1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та від 22.07.2014 № 1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України „Про військовий обов`язок і військову службу“» до статті 28 Закону № 2232-XII внесено зміни, якими граничний вік перебування в запасі другого розряду для військовозобов`язаних рядового складу збільшено спочатку з 40 до 50 років, а згодом – до 60 років.

Положення частини четвертої статті 28 Закону № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, на час розгляду справи не змінилося. Отже, з набранням чинності змінами до частини другої статті 28 Закону № 2232-XII позивач, який не досяг нового граничного віку перебування в запасі другого розряду, підпадає під дію цього Закону та вважається військовозобов`язаним.

Таким чином, у зв`язку з підвищенням граничного віку перебування в запасі до 60 років позивач, якому на час розгляду справи не виповнилося 60 років, відповідно до чинного законодавства повинен перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних. Відтак наявність у Реєстрі відомостей про позивача як про військовозобов`язаного відповідає вимогам закону.

З тих самих підстав у відповідача відсутній обов`язок вносити до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку, оскільки позивач не досяг граничного віку перебування в запасі (60 років), з досягненням якого закон пов`язує виключення з військового обліку.

Суд також зазначає, що згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними в рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток із цього правила закріплено в частині першій статті 58 Конституції України – це випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто дія нормативно-правового акта в часі пов`язується з набранням ним чинності та втратою ним юридичної сили.

За колом осіб нормативно-правові акти поділяються на загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами правовідносин, на які він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віку, професійної належності (наприклад, військовослужбовці), стану здоров`я.

Внесення до законодавства змін, які погіршують становище особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак у цьому випадку йдеться не про притягнення особи до кримінальної чи адміністративної відповідальності, а про ведення військового обліку, яке регулюється спеціальним законодавством.

Крім того, зміни до статті 28 Закону № 2232-XII не переглядають правомірності виключення позивача з військового обліку у 2013 році, а визначають його правовий статус щодо військового обов`язку на майбутнє – з моменту набрання ними чинності. Тобто ці зміни застосовуються до триваючих правовідносин, а не мають зворотної дії в часі.

Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави.

Унаслідок змін до Закону № 2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, на яких поширюється військовий обов`язок, які мають досвід проходження військової служби та можуть бути залучені до доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З набранням чинності зазначеними змінами Закон № 2232-XII поширює свою дію на всій території України на всіх осіб, які не досягли граничного віку перебування в запасі.

Таким чином, оскільки за чинною редакцією статті 28 Закону № 2232-XII позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та є військовозобов`язаним, він на законних підставах перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних.

Перебування позивача на військовому обліку на підставі закону не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2026 року у справі № 280/6524/24, зазначивши, що у зв`язку з підвищенням граничного віку перебування в запасі до 60 років особа, раніше виключена з військового обліку за віком, яка не досягла 60 років, вважається поновленою в запасі незалежно від того, чи перебувала вона на військовому обліку.

Отже, з огляду на заявлені позовні вимоги, системний аналіз норм чинного законодавства та матеріали справи суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність своєї поведінки та не допустив протиправної бездіяльності щодо невнесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку. Тому вимога про визнання такої бездіяльності протиправною, а також похідна від неї вимога про зобов`язання відповідача внести відповідні відомості до Реєстру задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, а відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, не поніс витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 9, 72– 77, 90, 139, 241–246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua