Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №320/24022/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/24022/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та просить суд:

визнати протиправним рішення № 103950004588 від 19.06.2023, відповідача Головного управління ПФУ у Миколаївській області про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

зобов`язати відповідача Головне управління ПФУ у Миколаївській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком, відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з моменту звернення до відповідача 12.06.2023, зарахувати до страхового стажу період роботи у приватного підприємця ОСОБА_2 з 13.05.2002 по 13.05.2003 р. та період роботи в Жовтневому вузлі зв`язку Київського поштамту з 26.04.1986 по 01.08.1986.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що має статус особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , та з моменту народження постійно проживала у м. Фастові. 12.06.2023 вона звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII, однак рішенням від 19.06.2023 № 103950004588 їй відмовлено з підстав непідтвердження необхідного періоду проживання або роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 та незарахування окремих періодів роботи. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою, посилаючись на наявне посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи, довідку ЖБК «Унава» та акт від 08.06.2023 щодо проживання у м. Фастові, а також на записи трудової книжки, які, на її думку, підтверджують спірні періоди трудової діяльності та дають підстави для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Київською обласною державною адміністрацією.

12.06.2023 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення № 103950004588 від 19.06.2023, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

У зазначеному рішенні встановлено, що на момент звернення вік позивача становив 55 років, страховий стаж — 32 роки 08 місяців 19 днів.

Пенсійним органом визначено, що період роботи та проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 3 роки 08 місяців 29 днів, а саме з 03.04.1989 по 31.12.1992.

До страхового стажу не зараховано період роботи у приватного підприємця ОСОБА_2 з 13.05.2002 по 13.05.2003, оскільки запис про звільнення у трудовій книжці не засвідчений печаткою. При цьому страховий стаж за зазначений період з 01.01.2003 обчислено за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При визначенні періодів роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 06.09.1985 пенсійним органом не зараховано період роботи в Жовтневому вузлі зв`язку Київського поштамту з 26.04.1986 по 01.08.1986, оскільки неможливо визначити місцезнаходження підприємства.

Також не зараховано період навчання у Київському політехнікумі зв`язку м. Києва з 01.09.1986 по 29.06.1988, оскільки м. Київ не відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, та період роботи у Севастопольському ВО зв`язку з 06.08.1988 по 27.03.1989, оскільки неможливо визначити місцезнаходження підприємства.

Пенсійним органом також не прийнято до уваги довідку № 150/2023 від 08.06.2023, видану Товариством власників квартир ЖБК «Унава», щодо проживання позивача, оскільки відповідна довідка складена на підставі опитування свідків, що, на думку відповідача, не передбачено Порядком № 22-1.

Водночас позивач на підтвердження факту проживання у м. Фастові посилається на довідку Товариства ЖБК «Унава» про те, що з 1977 по 2021 вона проживала за адресою: АДРЕСА_2 , а також на акт від 08.06.2023 про встановлення факту проживання за вказаною адресою.

Відмовляючи у призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виходило з того, що наданими документами не підтверджено факт проживання або роботи позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 протягом не менше 4 років, необхідних для застосування положень ст. 55 Закону № 796-XII.

Не погоджуючись із рішенням № 103950004588 від 19.06.2023, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон № 796).

Статтею 49 Закону № 796 визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною першою ст. 9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон № 1058) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до абзацу 1 ст. 55 Закону № 796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796 особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058 у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796 для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31.07.1986 не є обов`язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31.07.1986.

Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №556/1153/17.

Спір у даній справі виник виключно щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 необхідних років. Обставини щодо наявності у позивача необхідного страхового стажу та досягнення відповідного віку, не є спірними та вирішальними у даному випадку.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1).

Вказаний порядок прийнято відповідно до Закону № 1058.

Згідно з пп. 7 п. 2.1 розділу II Порядку № 22-1, документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;

посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування (в редакції Постанови Пенсійного фонду № 55-1 від 19.12.2023);

для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі ст. 55 Закону № 796).

Так, п. 2.22 цього розділу передбачено, що для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Підпунктом 6 п. 2.6. розділу II Порядку № 22-1 визначено, що при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються, зокрема документи про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чи потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для призначення додаткової пенсії відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Відтак, механізм реалізації права, передбаченого законом, зокрема, щодо переліку документів, необхідних для призначення пенсії згідно зі ст. 55 Закону № 796 чітко передбачений Порядком № 22-1.

З аналізу наведених норм слідує, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є, зокрема (1) документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування (зокрема, відповідна довідка) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів (п. 4.2 розділу IV Порядку № 22-1).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 розділу IV Порядку № 22-1).

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користування пільгами, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (ч. 3 ст. 65 Закону № 796).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796 передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

З системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право встановлення пільг і компенсацій мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Таким чином, наявність лише посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, є підставою для призначення до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень.

Право ж на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796 мають особи, які постійно проживали (працювали), у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років станом на 01.01.1993, що підтверджується документами про проживання, які видані органами місцевого самоврядування (відповідною довідкою), як передбачено пп. 7 п. 2.1 розділу II Порядку №22-1.

Позивач обгрунтовуючи своє право на призначення пільгової пенсії, з покликанням на відповідну практику Верховного Суду вказує, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.

Вважає, що належність до потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії ніким не оспорювалась, посвідчення громадянина, який є потерпілим від Чорнобильської катастрофи категорії 4 не скасовано, не визнано недійсним, а отже є таким, що підлягає для застосування і надання пільг, встановлених Законом №796-ХІІ, однією з яких є зменшення віку, необхідного для призначення і виплати пенсії відповідно Закону №796-ХІІ, оскільки таким посвідченням підтверджується період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.

Позивач покликається, зокрема на таку правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а.

Як встановлено судом у даній справі, позивач має статус особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4.

Однак, суд наголошує, що посилання позивача на зазначені постанови Верховного Суду є безпідставними, оскільки у останніх надано аналіз правовідносин до внесення змін, зокрема постановою Пенсійного фонду № 55-1 від 19.12.2023 до Порядку № 22-1 щодо документів, які підтверджують право на призначення потерпілим від Чорнобильської катастрофи пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

Суд зазначає, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, хоча й підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796, однак не є єдиним документом для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Таким чином, враховуючи наведені висновки та встановлений пп. 7 п. 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зменшенням пенсійного віку, суд зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796.

Вказаний висновок застосовано у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 у справі № 460/19947/23.

Відповідно до норм чинного законодавства, документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи, є довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органом місцевого самоврядування, яка має містити відомості про конкретний період/періоди проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 менше 3 необхідних років, а також відповідне посвідчення у сукупності.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що наявність у неї посвідчення особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії, сама по собі є достатньою підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII.

Верховний Суд у постанові від 11.11.2024 у справі № 460/19947/23 зазначив, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною та єдиною підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Визначальним у такому випадку є встановлення факту фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на такій території протягом визначеного законом періоду.

Отже, для вирішення питання про право ОСОБА_1 на пенсію зі зниженням пенсійного віку необхідно встановити не лише її статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи, а й факт постійного проживання або роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом часу, необхідного відповідно до ст. 55 Закону № 796.

Як встановлено судом, відповідачем зараховано позивачу до періоду проживання та роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 3 роки 08 місяців 29 днів, а саме період з 03.04.1989 по 31.12.1992. Водночас для набуття права на зниження пенсійного віку позивач повинна підтвердити проживання або роботу у відповідній зоні станом на 01.01.1993 не менше 4 років.

Суд критично оцінює посилання позивача на довідку № 150/2023 від 08.06.2023, видану Товариством власників квартир ЖБК «Унава», відповідно до якої ОСОБА_1 начебто проживала у АДРЕСА_2 , з 1977 по 2021. Як убачається з матеріалів справи, така довідка видана на підставі опитування свідків, тоді як первинні документи, які б підтверджували реєстрацію або фактичне постійне проживання позивача за зазначеною адресою у спірний період, суду не надані.

Сам по собі факт надання письмових пояснень або показань свідків не є достатнім підтвердженням постійного проживання на території радіоактивного забруднення за наявності спеціального порядку документального підтвердження такого періоду.

Не спростовують зазначеного й надані позивачем свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дитини. Такі документи можуть підтверджувати відповідно факт державної реєстрації шлюбу та народження дитини у певному населеному пункті, однак самі по собі не підтверджують безперервного або постійного проживання позивача у м. Фастові протягом усього спірного періоду.

Щодо періоду роботи позивача у Жовтневому вузлі зв`язку Київського поштамту з 26.04.1986 по 01.08.1986, суд зазначає, що сам запис у трудовій книжці підтверджує факт перебування позивача у трудових відносинах, однак для цілей застосування ст. 55 Закону № 796-XII необхідним є також встановлення того, що відповідне місце роботи знаходилось саме на території, віднесеній до зони посиленого радіоекологічного контролю.

З наданої трудової книжки неможливо встановити місцезнаходження Жовтневого вузла зв`язку Київського поштамту у зазначений період, а уточнюючої, архівної чи іншої довідки, яка б однозначно підтверджувала місце розташування цього підприємства, позивачем не надано.

Верховний Суд у справі № 460/19947/23 наголосив, що періоди роботи, навчання чи військової служби можуть бути враховані як періоди перебування у відповідній зоні лише за умови, що документи однозначно підтверджують місцезнаходження особи на території радіоактивного забруднення протягом такого періоду.

Тому сам факт роботи ОСОБА_1 у Жовтневому вузлі зв`язку Київського поштамту не дає підстав автоматично зараховувати період з 26.04.1986 по 01.08.1986 до часу роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Так само суд погоджується з неврахуванням періоду навчання позивача у Київському політехнікумі зв`язку з 01.09.1986 по 29.06.1988, оскільки доказів того, що навчальний заклад або місце фактичного проживання позивача у цей період знаходилися на території зони посиленого радіоекологічного контролю, матеріали справи не містять.

Щодо періоду роботи у Севастопольському ВО зв`язку з 06.08.1988 по 27.03.1989, суд також зазначає, що з трудової книжки неможливо однозначно встановити місцезнаходження підприємства, а інших документів щодо його дислокації або місця фактичного виконання позивачем роботи суду не надано.

Таким чином, належними та допустимими доказами підтверджено перебування позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 протягом 3 років 08 місяців 29 днів, що є меншим від необхідних 4 років.

За таких обставин наявність у ОСОБА_1 посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, довідки ЖБК «Унава», складеної на підставі опитування свідків, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження дитини та записів у трудовій книжці без документального підтвердження місцезнаходження відповідних підприємств не дає достатніх підстав для висновку про проживання або роботу позивача у зоні посиленого

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 4 необхідних років.

У сукупності вищенаведеного, доводи позивача, що сукупний період її проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить більше 4 років з покликанням на достатність поданих доказів, суд вважає безпідставними, позаяк такі не є належними доказами проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.

Окремо слід зазначити, що письмові пояснення свідків не можуть братися до уваги в підтвердження факту постійного проживання позивача, оскільки ці пояснення не є належним доказом з огляду на вимоги підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1. Вказане не позбавляє права позивача на звернення до суду про встановлення факту, що має юридичне значення в порядку ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 16.12.2025 у справі №460/6098/24 критично оцінив встановлений рішенням суду факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки з рішення районного суду вбачається, що ані документи про освіту, ані трудова книжка не були досліджені, а юридичний факт встановлений лише на підставі письмових показань фізичних осіб.

Оскільки, станом на 01.01.1993 позивач прожила на території зони гарантованого добровільного відселення менше 4 років, її пенсійний вік відповідно до ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не підлягає зниженню.

Проживання позивача на території зони гарантованого добровільного після 01.01.1993 вже не має вирішального значення.

За сукупності встановлених обставин та норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що враховуючи відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження періоду постійного проживання позивача на території зони гарантованого добровільного станом на 01.01.1993 не менше 4 років, відсутні підстави для призначення пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону № 796 та відповідно скасування спірного рішення відповідача.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

судового збору у розмірі 1 331,30 підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 241-246, 250, 263 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.