Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №320/54418/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ справа №320/54418/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області та Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області та Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 29.07.2024 № 497-п "Про проведення фактичних перевірок";

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління у Чернігівській області від 25.09.2024 форми "С" № 14653/ж10/25-01-07-05-01, яким застосовано штрафні санкції у сумі 1040672,30 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління у Чернігівській області від 25.09.2024 форми "ПС" № 14654/ж10/25-01-07-05-01, яким застосовано штрафні санкції у сумі 1020,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуваний наказ про проведення фактичної перевірки є протиправним, оскільки не містить найменування та реквізитів конкретного суб`єкта господарювання, а лише загальне посилання на додатки. Позивач вважає, що податковий орган не зазначив конкретних відомостей, фактичних обставин, які стали підставою для призначення перевірки. Щодо винесених податкових повідомлень-рішень, позивач вважає, що контролюючий орган безпідставно застосував штрафну санкцію в розмірі 50%, як за повторне порушення, проте, на переконання позивача, ознакою повторності є наявність раніше винесеного та узгодженого податкового повідомлення-рішення, чого у випадку з позивачем не мало місця. Також, позивач зауважує, що перевірка даних за минулі періоди через базу даних має характер документальної, а не фактичної перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

До суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що контролюючий орган при призначенні фактичної перевірки діяв в межах наданих повноважень, при цьому, у контексті посилання позивача, в наказі достатньо вказати лише посилання на відповідний підпункт ст. 80 ПК України без деталізації обставин. Також, зазначено про те, що висновки акта перевірки, що знайшли своє відображення у податкових повідомленнях-рішеннях є обґрунтованими та підтверджуються фактично.

Також, від Головного управління ДПС у Чернігівській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого, податковим органом була проведена перевірку магазину та встановлено порушення, зокрема, реалізація товарів без застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі також - РРО) (за порушення вчинене вперше та за кожне наступне вчинене порушення), а також, перевіряючим не надано всі документи, що були зазначені у запиті ГУ ДПС у м. Києві (виписки банку).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Чернігівській області.

29.07.2024 ГУ ДПС у м. Києві прийнято наказ № 4976-п «Про проведення фактичних перевірок» на підставі п. п. 80.2.2, 80.2.3, 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), в якому визначено провести фактичні перевірки платників податків/об`єктів, зазначених в додатках 1-115.

28.08.2024 на підставі виданих направлень інспекторами проведено фактичну перевірку торговельного об`єкта за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 58.

За наслідками перевірки складено акт від 06.09.2024 № 102191/26/15/07/2281022006, у якому відображено висновки про проведення розрахункових операцій без застосування РРО/ПРРО на загальну суму 417589,02 грн (жовтень 2023 року) та 1872550,01 грн (період з листопада 2023 по серпень 2024 року).

25.09.2024 ГУ ДПС у Чернігівській області на підставі акта перевірки винесло податкові повідомлення-рішення форми «С» № 14653/ж10/25-01-07-05-01 (штраф 1040672,30 грн) та форми «Пс» № 14654/ж10/25-01-07-05-01 (штраф 1 020,00 грн).

Позивач не погоджується з наказом на проведення фактичної перевірки та вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає, що останні підлягають визнанню протиправними та скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Статтею 80 ПК України врегульовано порядок проведення фактичної перевірки.

Так, у п. 80.1 ст. 80 ПК України зазначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно приписів п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- 80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- 80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

- 80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

- 80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначено у ст. 81 ПК України.

За приписами п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

В постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що аналіз пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Тож, саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки, контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється, шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена, зокрема відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Отже, у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги п. 80.2 ст. 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Тому, відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. На переконання суду, такий наказ не можна вважати протиправним.

Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього п. 81.1 ст. 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Суд, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, звертає увагу, що у оскаржуваному наказі та додатку до нього, підстави для призначення перевірки сформульовані з посиланням на відповідні приписи ПК України та в ньому міститься, як мета проведення перевірки, так і вид перевірки та період діяльності, що перевіряється. Суд звертає увагу на тому, що додаток до наказу, є його невід`ємною частиною, тому посилання позивача на відсутність у наказі найменування суб`єкта господарювання, що перевіряється, є необґрунтованими. (а.с. 34-37).

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що покликання у наказі на відповідні підпункти п. 80.2 ст. 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України. Тому, відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Отже, такий наказ не можна вважати протиправним, з огляду на що, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 14653/ж10/25-01-07-05-01 (форма «С»), суд звертає увагу на таке.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Так, актом перевірки було встановлено порушення позивачем п. 1 ст. 3 цього Закону, яким передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється.

За нормами п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор; непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за кожне наступне порушення.

Також, відповідно до п. 15 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» У період з 01.08.2023 по 31.07.2025, але не пізніше ніж до дати припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, до фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, що здійснюють діяльність з продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або надають послуги, фінансова відповідальність за проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, невидачу (у паперовій та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання застосовується у таких розмірах: 25 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 50 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Досліджуючи акт перевірки та розрахунок фінансових санкцій, суд встановив застосування відповідачем санкції за повторність порушення (50%), а саме, відповідач застосував ставку штрафу 50% на підставі п. 15 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 265 за кожне наступне вчинене порушення.

Проте, відповідно до норм ст. 111.4 ПК України, особа вважається такою, що вчинила правопорушення повторно, якщо вона вже була притягнута до відповідальності у встановленому цим Кодексом порядку.

Суд вважає, що кваліфікуючою ознакою повторності, є завершення процедури узгодження винесеного раніше податкового повідомлення-рішення за таке правопорушення.

Відповідачем не надано суду доказів того, що до позивача раніше виносилися рішення за порушення Закону № 265.

Тож, здійснення продажу товарів без РРО, зафіксоване в межах однієї перевірки, хоч і за різні місяці/періоди, вважається першим вчиненим правопорушенням, до якого має застосовуватись санкція у розмірі 25%. Також, з акту фактичної перевірки вбачається, що контролюючий орган кваліфікував порушення за минулі періоди з жовтня 2023 року по серпень 2024 року на підставі аналізу інформаційної бази СОД РРО.

Проте, відповідно до норм п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Водночас, аналіз документів і баз даних за минулі періоди часу без збирання первинних матеріальних доказів під час виїзду та проведення перевірки, фактично є ознакою документальної перевірки, що виходить за межі процедури фактичної перевірки.

До того ж, як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган зафіксував порушення позивачем, зокрема: проведення розрахункових операцій з продажу товарів на загальну суму 417 589,02 грн без застосування РРО та/або ПРРО, без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків); проведення розрахункових операцій з продажу товарів на загальну суму 1 872 550,01 грн без застосування РРО та/або ПРРО, без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків).

При цьому, у акті перевірки не було зазначено документів, на підставі яких податковим органом виявлено порушення, ні назв товарів, які, за твердженням відповідача, були реалізовані позивачем без застосування РРО та/або ПРРО, без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків) на відповідні суми.

На підставі викладеного, суд вважає безпідставним та необґрунтованим застосування відповідачем фінансової санкції за п. 15 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 265, а саме 50 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за кожне наступне вчинене порушення.

Таким чином, з огляду на встановлені судом порушення, допущені контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про те, що висновки акта перевірки в цій частині є недоведеними, а податкове повідомлення-рішення № 14653/ж10/25-01-07-05-01 (форма «С») є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 14654/ж10/25-01-07-05-01 (форма «ПС»), суд зауважує наступне.

Згідно з нормами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Так, за п. п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

За змістом п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1 020 грн.

Судом досліджено, що контролюючий орган оскаржуваним рішенням застосував до позивача штраф у розмірі 1020,00 грн за ненадання оригіналів або копій документів при здійсненні податкового контролю. Головне правління ДПС у Чернігівській області у відзиві на позовну заяву, вказало про те, що перевіряючим не надано всі документи, що були зазначені у запиті ГУ ДПС у м. Києві (виписки банку).

Проте, суд звертає увагу на те, що, оскільки перевірка проводилась, саме фактична, предмет дослідження обмежувався регулюванням обігу готівки, касових операцій та наявності ліцензій, проте матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, як то актів відмови, письмових вимог, які б свідчили про законність вимог інспекторів щодо надання документів, які виходять за рамки предмету фактичної перевірки, або про умисне не надання таких документів позивачем за вимогою контролюючого органу. З огляду на це, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Головного управління у Чернігівській області від 25.09.2024 форми "ПС" № 14654/ж10/25-01-07-05-01, яким застосовано штрафні санкції у сумі 1 020,00 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Позовні вимоги є обґрунтованими в частині доводів про протиправність податкових повідомлень-рішень та підлягають частковому задоволенню.

Відповідачами під час розгляду даного спору не було доведено правомірності прийнятих рішень за наслідком проведення фактичної перевірки, а покладені в основу відзиву доводи ґрунтуються на припущеннях. Водночас, в частині доводів про законність призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача, доводи контролюючого органу судом прийняті до уваги та враховані, як обґрунтовані.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судові витрати підлягають розподілу, згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України, пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області та Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління у Чернігівській області від 25.09.2024 форми "С" № 14653/ж10/25-01-07-05-01.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління у Чернігівській області від 25.09.2024 форми "ПС" № 14654/ж10/25-01-07-05-01.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління у Чернігівській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 10416,92 грн (десять тисяч гривень чотириста шіснадцять гривень 92 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.