Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №320/53817/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ справа №320/53817/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2024 № 1664243-2408-1004-UA32040090000083028.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки спірний житловий будинок, є спільною сумісною власністю подружжя, та набутий під час шлюбу, тому, оскільки майно не поділене в натурі, а згоди на призначення її єдиним платником податку вона не надавала, відповідач не мав підстав для нарахування податку на всю площу будинку без встановлення її конкретної частки. Крім того, позивач вказує і на неналежне оформлення спірного рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, а представник зазначив про те, що за даними ІС Податковий блок та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, фактичним власником зазначеного об`єкта нерухомості є позивач, яка не зверталася із письмовою заявою та оригіналами документів для проведення звірки даних чи визначення іншого співвласника платником податку.

Позивачем до суду надано також додаткові пояснення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , отримала податкове повідомлення-рішення від 29.05.2024 № 1664243-2408-1004-UA32040090000083028, яким визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 3371,78 грн.

Указане податкове зобов`язання за 2023 рік нараховано на об`єкт житлової нерухомості - житловий будинок загальною площею 321,30 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Розрахунок податку та винесення спірного рішення здійснено відповідачем в автоматизованому порядку на підставі інформації, що міститься в ІС «Податковий блок» та відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно з цими офіційними даними, ОСОБА_1 зареєстрована, як одноосібний фактичний власник зазначеного будинку в повному обсязі його площі.

Позивач зауважує, що спірний житловий будинок був набутий нею під час шлюбу, тому відповідно до норм Сімейного кодексу України (далі - СК України), є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Оскільки майно не поділене в натурі, а згоди на визначення її єдиним платником податку вона не надавала, відповідач не мав права нараховувати податок на всю площу без встановлення її конкретної частки, що суперечить нормам ПК України.

Наведене зумовило на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 ПК України.

Згідно вимог п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (п. 42.5 ст. 42 ПК України).

Відповідно до п. 63.1 ст. 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків (п. 63.2. ст. 63 ПК України).

Пунктом 63.5 ст. 63 ПК України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 70.1. ст. 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків.

За п. 45.1 ст. 45 ПК України платник податків фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено ст. 266 ПК України.

Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписи підпункту 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України встановлюють, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом «в» пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, зокрема за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.

Згідно пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Отже, якщо житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме: квартира/будинок, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно перевищує наведені в ПК України норми, то таке перевищення оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальних підставах.

Згідно з п. п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав, та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що у відповідному Реєстрі одноосібним власником житлового будинку площею 321,30 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , є саме ОСОБА_1 , при цьому, будь-які відомості про інших співвласників або визначення часток у цьому реєстрі станом на момент винесення спірного рішення у контролюючого органу були відсутні.

Суд критично оцінює посилання позивачки на положення Сімейного кодексу України та п. п. «б» п. п. 266.1.2 ПК України (щодо обов`язкової згоди співвласників спільної сумісної власності), з огляду на те, що контролюючий орган при виконанні своїх функцій та здісненні повноважень, позбавлений можливості самостійно встановлювати сімейний стан та джерела походження коштів на придбання майна, якщо такі відомості не відображені в офіційному порядку.

Судом акцентується увага на тому, що за нормами п. п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу для проведення звірки даних, зокрема щодо права власності та площі.

У даному ж випадку, позивач, не зверталася до відповідача із заявою про проведення звірки та не надавала документів, які б свідчили про наявність іншого співвласника/надання згоди на визначення платника тощо. Тому, доводи сторони позивача про відсутність внутрішньої згоди між чоловіком та дружиною та неврахування цих обставин відповідачем, суперечать принципу загальності оподаткування. Оскільки позивачка є володільцем майна в офіційному державному реєстрі, остання має виконувавти зобов`язання до моменту офіційного визначення статусу часток майна та платника податку, а також повідомлення податкового ооргану про ці обставини.

При цьому, слід зазначити, що фізичні особи - співвласники житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебуває у їх спільній сумісній власності, але не поділена в натурі, не позбавлені права повідомляти контролюючий орган за місцем реєстрації про визначеного за їх згодою платника податку на нерухоме майно, звернувшись із письмовою заявою за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової та/або нежитлової нерухомості. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

До того ж, режим спільної сумісної власності означає, що майно належить обом особам, але право власності поширюється на весь об`єкт. Оскільки позивач є власником цього майна, нарахування податку саме їй не порушує права останньої.

Фактично те, що суб`єкти спільної сумісної власності не дійшли згоди, щодо того, ким

саме сплачується податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, це не позбавляє їх від зобов`язання сплатити вказаний податок. Тож, податок за визначений період повинна сплачувати позивач, як власник будинку.

Щодо посилань позивачки про неналежне оформлення спірного рішення з посиланням на п. п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України суд зазначає, що вказана норма безпосередньо покладає на контролюючий орган обов`язок надіслати податкове повідомлення-рішення та визначає склад інформації, яку воно має містити (адресу, площу, ставки тощо). Оскільки оскаржуване рішення містить повну інформацію про об`єкт та суму до сплати, особливості посилань на норми ПК України не спростовують суті виявленого податкового обов`язку платника та не дають суду підстави для висновку про відсутність в такому рішення обов`язкових елементів.

Судом під час розгляду даного спору не було встановлено тих дефектів оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, які б мали наслідком визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору в суді та задоволенню не підлягають. Відповідачем було доведено законність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 29.05.2024 № 1664243-2408-1004-UA32040090000083028.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.