Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №320/53776/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ справа №320/53776/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2024 № 0465160707.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки у ньому зазначено про вчинення порушення, якого позивач не допускав, а саме за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі також - ЗЕД), проте позивач наголошує на тому, що не займається зовнішньоекономічною діяльністю, а в акті фактичної перевірки встановлено торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії. Також, позивач зазначив і про те, що розмір санкції є неправильним, оскільки 200 відсотків вартості реалізованого товару (6 720,00 грн) становить менше 17 000,00 грн, а тому штраф мав складати лише 17 000,00 грн, а не 34 000 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, а представник зазначив про те, що за результатами фактичної перевірки об`єкта позивача, було встановлено факт реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без відповідних ліцензій. Оскаржуване рішення було винесено за формою «С» згідно з Додатком 19 до Порядку № 1204, яка є універсальною для застосування фінансових санкцій за порушення іншого законодавства. Щодо розміру штрафу, відповідач пояснив, що позивачем вчинено два окремих правопорушення, за кожне з яких передбачено мінімальний штраф у розмірі 17 000,00 грн (17 000,00 грн за алкогольні напої та 17 000,00 грн за тютюнові вироби без відповідної ліцензії), що становить 34 000,00 грн.

Відповідачем до суду надано також додаткові пояснення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, 13.05.2024 працівниками ГУ ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності.

За результатами фактичної перевірки, контролюючим органом складено акт від 14.05.2024 № 46251/26/15/07/3518600196, у якому зафіксовано порушення вимог ст. 15 Закону України № 481/95-ВР, а саме: здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (на суму 670,00 грн) та тютюновими виробами (на суму 6 050,00 грн) без наявності відповідних ліцензій. Загальна вартість реалізованого без ліцензій товару склала 6 720,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, ГУ ДПС у м. Києві 30.05.2024 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0465160707, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 34 000,00 грн.

Наведене зумовило на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У силу п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За змістом підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Наведена підстава була покладена в основу наказу ГУ ДПС у м. Києві від 24.04.2024 № 2695-п.

Основні засади державної політики щодо регулювання оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями на території України, визначено Законом України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (надалі - Закон № 481/95-ВР).

Відповідно до ч. 14 ст. 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідальність за порушення норм Закону № 481/95-ВР визначена ст. 17 названого Закону.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17 000 грн (абз 7 ч. 2 ст. 17 Закону № 481).

Позивач в обґрунтування позовних вимог, не надаючи заперечення та спростування встановленим актом фактичної перевірки обставинам та порушенням, посилається на те, що у оскаржуваному рішенні зазначено про вчинення порушення, якого позивач не допускав, а саме за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), проте позивач не займається зовнішньоекономічною діяльністю, а в акті фактичної перевірки встановлено торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії. Також, розмір санкції є неправильним, оскільки 200 відсотків вартості реалізованого товару (6720,00 грн) становить менше 17000,00 грн, а тому штраф мав складати лише 17000,00 грн, а не 34000 грн.

Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено за формою «С» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204. Зазначена форма є уніфікованим і затвердженим бланком, який контролюючі органи зобов`язані використовувати у разі застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС (включаючи обіг підакцизних товарів та ЗЕД).

Тож, наявність у тексті бланка загальних роз`яснювальних або шаблонних формулювань, які також містять і посилання на зовнішньоекономічну діяльність, є особливістю затвердженої форми документа проте не свідчить про те, що до позивача застосовано штрафні санкції за валютні порушення у сфері ЗЕД діяльності. Безпосередній зміст оскаржуваного рішення та додані до позовної заяви матеріали перевірки чітко вказують на те, що штраф застосовано на підставі акта перевірки від 14.05.2024 за порушення ст. 15 Закону № 481 (торгівля підакцизними товарами без ліцензій). Відтак, суд вважає, що доводи позивача про невідповідність оскаржуваного рішення акту фактичної перевірки через, є безпідставними та відхиляються судом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позовна заява не містить спростування встановлених під час проведення фактичної перевірки порушень.

Щодо розміру застосованого штрафу, як вже зазначалось вище, відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 17 Закону № 481 за роздрібну торгівлю, зокрема, алкогольними напоями або тютюновими виробами без наявності ліцензій застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17 000 грн.

Суд зауважує на тому, що роздрібна торгівля алкогольними напоями та роздрібна торгівля тютюновими виробами, є двома окремими видами господарської діяльності, які ліцензуються окремо, здійснюються на підставі різних ліцензій, за які законодавством встановлено окрему плату.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 одночасно вчинив два самостійних правопорушення, а саме, роздрібна торгівля алкогольними напоями без ліцензії (вартість товару 670,00 грн). Оскільки 200% вартості товару є меншими за встановлений законом мінімум, відповідач правомірно застосував мінімальну санкцію 17 000,00 грн. Також, роздрібна торгівля тютюновими виробами без ліцензії (вартість товару 6 050,00 грн). Тому, оскільки 200% вартості товару є меншими за встановлений законом мінімум, відповідач правомірно застосував мінімальну санкцію за це порушення 17 000,00 грн. Суд зазначає про те, що законодавство не передбачає поглинання штрафів за різні види торгівлі без ліцензії або накладення одного загального штрафу за наявності двох різних складів правопорушень. Таким чином, загальна сума штрафу в розмірі 34 000,00 грн, є правильною і відповідає вимогам ст. 17 Закону № 481.

За висновком суду, окремі технічні недоліки, формальні помилки або описки, допущені при заповненні уніфікованої форми (бланка) податкового повідомлення-рішення, не можуть слугувати самостійною підставою для його скасування, за умови, якщо таке рішення містить усі необхідні істотні елементи, що дозволяють встановити його зміст, правову підставу та характер виявленого правопорушення. Наявність порушення процедури прийняття податкового повідомлення-рішення може призвести до його скасування лише у разі, якщо вона потягла за собою порушення прав чи свобод особи або унеможливила розуміння суті рішення. У даній справі, правовий зв`язок між виявленим порушенням та накладеним штрафом, відтворений контролюючим органом правильно.

Разом з тим, судом не встановлено протиправності дій податкового органу щодо процедури проведення перевірки, за результатами якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. При цьому, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків контролюючого органу.

Судом під час розгляду даного спору не було встановлено тих дефектів оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, які б мали наслідком визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору в суді та задоволенню не підлягають. Відповідачем було доведено законність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.