Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №320/29479/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ справа №320/29479/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0687466-2407-1027-UA32140090000085800 від 22.04.2024.

Вказаним рішенням позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у розмірі 40731,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки спірний об`єкт нерухомості картоплесховище згідно з Державним класифікатором ДК 018-2000 відноситься до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства». Позивач є зареєстрованим фізичною особою-підприєвцем із відповідними КВЕД та має у власності земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва. Крім того, рішенням місцевої ради ставка податку для цього класу будівель не встановлювалася, оскільки їх звільнено від оподаткування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

До суду від Головного управління Державної податкової служби у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що позивач у 2023 році декларував доходи лише від інших видів діяльності (юридичні послуги, консультування, оренда), не надав податковій форму № 20-ОПП та не довів фактичного здійснення діяльності безпосередньо у цьому приміщенні. Щодо твердження позивача про те, що він є сільськогосподарським товаровиробником, відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів заняття сільськогосподарською діяльністю та не надано доказів використання приміщення, щодо якого винесено оскаржувані рішення в сільськогосподарських цілях.

Позивачем до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву та додаткові пояснення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2006 позивач, як фізична особа-підприємець, придбав за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі, що посвідчений Бобковим О.В. приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрований в реєстрі за № 2-8472, нежитлову будівлю, картоплесховище, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 3 договору, на земельній ділянці розташована нежитлова будівля, загальною площею 972,7 кв.м.

13.05.2017 Плесецька сільська рада Васильківського району Київської області прийняла рішення № 133, яким вирішила присвоїти поштову адресу нежитловій будівлі, картоплесховище, яка належить позивачу.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 93294931 від 31.07.2017 за позивачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, картоплесховище - літ «А» загальною площею 972,7 кв.м.

21.06.2023 позивач продав за договором купівлі-продажу нежитлову будівлю, картоплесховище площею 972,7 кв.м, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач отримав податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області № 0687466-2407-1027-UA32140090000085800 від 22.04.2024, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2023 рік, на суму 40731,81 грн.

Відповідач при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку, за 2023 рік застосував ставку податку в розмірі 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати.

Також, відповідно до висновку спеціаліста № 069Д/23 від 16.06.2023, будівля за ДК 018-2000 належить до класу 1271, підкласу 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна». Позивач зареєстрований, як ФОП, має КВЕД 01.11 та 01.13, а також володіє незданою в оренду земельною ділянкою площею 2,0356 га для ведення товарного с/г виробництва.

Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважає, що останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі також - ПК України).

Відповідно до норм п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

За правилами п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п. п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п. п. 266.3.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Відповідно до приписів п. п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з приписами п. п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п. 266.6 ст. 266 ПК України).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до змісту п. п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Тож, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією зі складових податку на майно, а платником такого податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписами п. п. «ж» п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України регламентовано, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, в розумінні вказаних вимог, нежитлова будівля не підлягає оподаткуванню спірним податком за наявності сумарно наступних умов: така нежитлова будівля віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2023: власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник; така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

У межах спірних правовідносин, слід встановити чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні чинного законодавства та встановити факт використання ним спірної нежитлової будівлі, як об`єкта сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.

При перевірці вказаних обставин, суд враховує, що згідно з п. п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу XIV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку, йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ XII «Податок на майно»).

Відповідно до положень п. 5.2, 5.3 ст. 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 № 2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008 № 575-VI (далі також - Закон № 575) у редакції до 04.12.2020, виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону № 575-VI, у редакції з 04.12.2020, виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Тож, наведені вище поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у п. п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п. 5.3 ст. 5 ПК України.

Більш того, на користь висновку про те, що положення п. п. «ж» п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, є застосовними в тому числі й для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання.

Так, Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII, п. п. «ж» п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.

Відповідно до додатку № 1 до рішення Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області № 131-06-VIII від 14.06.2021, Калинівською селищною радою встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в рядку за класом класифікації будівель 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» підкласу будівель 1271.1 - 1271.8 в стовпчику ставок податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) наведено наступне: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, звільнені від оподаткування (пп. 266.2.2. "ж") п. 266.2. ст. 266 ПК України) та не встановлено будь-який розмір ставки податку.

Тобто, Калинівська селищна рада Фастівського району Київської області встановила пільги для фізичних та юридичних осіб, що мають у власності будівлі класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» підкласу 1271.1 - 1271.8 «Будівлі для тваринництва», «Будівлі для птахівництва», «Будівлі для зберігання зерна», «Будівлі силосні та сінажні», «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства», «Будівлі тепличного господарства», «Будівлі рибного господарства», «Будівлі підприємства лісівництва та звіриництва» та не встановлювала розмір ставки податку.

Відповідно до висновку спеціаліста № 069Д/23 від 16.06.2023 нежитлова будівля, картоплесховище, що розташована за адресою с. Плисецьке, вул. Польова, 24-А, Васильківського району Київської області, загальною площею 972,7 кв.м., яка належала позивачу, за функціональним призначенням, згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до нежитлових будівель - групи 127 «Будівлі нежитлові інші», класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення та рибного господарства», підкласу 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна».

Таким чином, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішенням на загальну суму зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку, сплачується фізособами, які є власниками нежитлової нерухомості прийняте з застосуванням ставки податку в розмірі 1,5 відсотка мінімальної заробітної плати за 1 кв.м., яка не встановлювалася рішенням селищної ради.

Крім цього, позивач зареєстрований в ЄДРПОУ, як фізична особа-підприємець, що підтверджує свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В01 № 497996 від 15.01.2002 за № 2353017000009955, серед іншого, має такі види економічної діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 69.10 Діяльність у сфері права; 01.13 Вирощування овочів і башнанних культур, коренеплодів і бульбоплодів.

Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку Серія А № 171533 від 25.05.2012.

Як вже зазначалось вище, згідно пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Як вже зазначалось, нежитлова будівля, картоплесховище, загальною площею 972,7 кв.м., згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до нежитлових будівель - групи 127 «Будівлі нежитлові інші», класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення та рибного господарства», підкласу 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна».

Як наголошує позивач, що також не було спростовано відповідачем, нежитлова будівля, картоплесховище, загальною площею 972,7 кв.м. не здавалася в оренду, лізинг, позичку, а використовувались позивачем безпосередньо для здійснення сільськогосподарської діяльності, саме для зберігання сільськогосподарської продукції.

З огляду на це, суд вважає, що позивач не може вважатися платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у відповідності до положень пункту «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Суд вважає, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, а нежитлова будівля, картоплесховище, яка належала на спірний період позивачу, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу підпункту «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Посилання відповідача на неподання позивачем звітності за формою № 20-ОПП, суд відхиляє, оскільки сам по собі факт можливого порушення податкового обліку якщо таке мало місце, не може скасовувати встановлені законом пільги та змінювати об`єкт оподаткування, визначений ПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області, що є предметом даного спору, якими позивачу визначено грошове зобов`язання з плати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено правомірності прийнятого рішення, а покладені в основу відзиву доводи ґрунтуються на припущеннях та спростовуються наявними у справі доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судові витрати підлягають розподілу, згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 0687466-2407-1027-UA32140090000085800 від 22.04.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.