Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №320/21683/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року м.Київ № 320/21683/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування припису,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивачка та/або ОСОБА_1 ) звернулася до суду Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо внесення 20 квітня 2026 року припису № 202610280 невідомому власнику МАФ (гаражу);

- визнати протиправним та скасувати припис № 202610280 від 20 квітня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що відповідач виніс припис щодо малої архітектурної форми, який помилково прикріплено на власність позивача, оскільки наземний гараж не є спорудою функціонального чи декоративно-технологічного призначення, не є малою архітектурною формою, не є тимчасовою спорудою торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, не є засобом пересувної дрібнороздрібної торгівельної мережі, не є об`єктом сезонної дрібнороздрібної торгівельної мережі, та не призначений для здійснення підприємницької діяльності. Крім цього позивач наголошує, що гараж не є елементом/об`єктом благоустрою, оскільки в переліку елементів благоустрою та архітектурних форм, визначеному в статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», відсутня споруда транспорту, - наземний гараж.

Позивачка наполягає, що гараж є наземною спорудою транспорту для утримання автомобіля, не призначений для здійснення підприємницької діяльності, на нього не надають ані паспорти прив`язки, ані ордери, дозвіл на встановлення гаража видає виключно відповідна РДА м. Києва. При цьому, на переконання позивачки, приватний гараж-споруда транспорту не об`єктом чи елементом благоустрою, а позивач не є особою, відповідальною за утримання об`єктів благоустрою.

Одночасно позивачка наголошує, що відповідачем не здійснено жодної перевірки щодо законності встановлення малої архітектурної форми (гаражу), не встановлено обставин самовільного встановлення та причин і умов, які спричинили чи могли спричинити порушення правил благоустрою й не зазначено в оскаржуваному приписі жодних пропозицій щодо усунення порушень благоустрою. Крім цього позивач звертає увагу суду на те, що спірний припис, винесений відповідачем з порушення порядку його складання та вручення його власнику. При цьому позивач стверджує, що спірний припис фактично складений відповідачем на невстановленого ним власника.

З урахуванням наведеного, позивачка просить суд задовольнити адміністративний позов.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив, подавши через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, що дії щодо складання припису № 202610280 від 20.04.2026 вчинялись інспектором Департаменту в порядку здійснення самоврядного контролю, у межах наданих повноважень у сфері збереження міського благоустрою, з метою його збереження, в порядку та у спосіб встановленими рішеннями органу місцевого самоврядування – Київської міської ради (пункти 20.2.1, 20.2.11 Правил). Припис містять реквізити, передбачені абзацом другим пункту 20.2.1 Правил благоустрою, а також складений за формою, що міститься у додатку 3 до Правил благоустрою, також, припис вручено відповідно до вимог Правил наклеєно на тимчасову споруду. Одночасно відповідач зазначає, що оскаржуваний припис містить в собі фактичний строк його дії – до трьох діб. Тож оскаржуваний припис вичерпав свою дію через три доби після його складання, а тому скасування припису № 202610280 від 20.04.2026 не породжує жодних наслідків для позивача, а отже обраний спосіб захисту порушеного права не забезпечує його реального захисту. Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Своєю чергою, позивачкою сформовано та подано через підсистему «Електронний суд» відповідь на відзив на позовну заяву, в якій, серед іншого, стверджує, що відповідач обмежився загальним описом своїх повноважень, проте жодним чином не довів фактичних підстав застосування цих повноважень саме до спірного гаража-споруди транспорту позивача. При цьому позивач наголошує, що посилання на звернення від 15.04.2026 №064/К-1400 не може вважатися доказом, оскільки саме звернення не надане. Одночасно наголошує, що вона була позбавлена можливості перевірити зміст звернення № 064/К-1400. Крім цього зауважено, що відповідач не довів наявність конкретного порушення благоустрою або конкретних причин та умов, які могли його спричинити, помилково ототожнив гараж із МАФом/тимчасовою спорудою без доказів і правового обґрунтування, не довів належного встановлення та повідомлення власника МАФу (гаражу) про винесення припису.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких останній зазначає, що сам факт надходження звернення громадянина не породжує обов`язку інспектора вносити припис та не є самостійною правовою підставою для його винесення. Таке звернення є лише приводом для проведення перевірки, за результатами якої інспектор самостійно оцінює наявність або відсутність підстав, визначених Правилами благоустрою. При цьому твердження позивача про обов`язковість існування окремих документів, зокрема акта перевірки, матеріалів перевірки, документів щодо встановлення статусу об`єкта як малої архітектурної форми, доказів самовільного розміщення, доказів відсутності дозвільних документів чи запитів до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Також відповідач зауважує, що безпідставними є твердження позивача про те, що вона була позбавлена можливості перевірити зміст звернення № 064/К-1400, оскільки Департамент неодноразово опрацьовував звернення ОСОБА_1 , одне з яких зареєстроване в системі електронного документообігу АСКОД від 29.04.2026 за № 064/ОП/З-896/4, та в межах наданих повноважень, Департамент направив відповідь вих. № 064-064/ОП/З-896/2-3274 від 22.05.2026, в якому надано відповіді на запитання у зверненні ОСОБА_1 та долучено додатком лист №064/К-1400 від 15.04.2025.

Відповідач наголошує, що винесення припису є результатом проведеної перевірки, в якому власнику пропонується надати в певний строк дозвільну документацію на розміщення елементу благоустрою або усунути порушення шляхом демонтажу тимчасової споруди власними силами в разі відсутності відповідних дозвільних документів, що узгоджується з висновками Верховного Суду, який викладено у постановах від 28 лютого 2019 року у справі № 826/11229/17, від 24 вересня 2019 року у справі №826/22540/15, від 19 грудня 2019 року у справі № 826/15164/17, від 29 січня 2020 року у справі № 826/7888/17, від 05 серпня 2020 року у справі №826/10330/17 та від 27 квітня 2021 року у справі

№ 826/2841/17.

Крім цього відповідач наполягає, що позивач безпідставно покладає на інспектора обов`язок встановлювати місцезнаходження або розшукувати власника тимчасової споруди, тоді як Правила благоустрою прямо передбачають можливість офіційного повідомлення шляхом розміщення припису безпосередньо на об`єкті.

Своєю чергою, позивачка подала до суду письмові пояснення на спростування доводів та тверджень відповідача, викладених у запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву. Позивачка стверджує, що заперечення відповідача не спростовують доводів позову та відповіді на відзив, а навпаки підтверджують ключову обставину: відповідач не надав суду та позивачці звернення від 15.04.2026 № 064/К-1400, хоча саме це звернення згадується у листах Департаменту територіального контролю м. Києва як обставина, з урахуванням і на підставі якої відповідач виніс спірний припис. Також позивачка наполягає, що відповідач не виконав вимогу суду про надання усіх документів, на підставі яких внесено оскаржуваний припис, помилково ототожнив гараж із МАФом без доказів. При цьому позивачка стверджує, що у цій справі ключовим є те, що за даними, які підлягають перевірці шляхом витребування звернення № 064/К-1400 від 15.04.2026, відповідач ще до внесення оскаржуваного припису міг мати або мав інформацію про відомого власника гаража та чинний дозвіл на встановлення гаража, а саме Розпорядження Дніпровської РДА № 1077 від 27.12.2019. Тобто спір стосується не лише способу повідомлення, а передусім правомірності внесення оскаржуваного припису за умов, коли відповідач мав або повинен був мати інформацію про власника та дозвільний документ.

Крім цього в письмових поясненнях позивачкою заявлено клопотання про повторне витребування доказів від відповідача.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

20.04.2026 головним спеціалістом з благоустрою Департаменту територіального контролю міста Києва, проведено перевірку дотримання правил благоустрою інспектором, за результатами якої встановлено порушення пункту 20.1.1 Правил благоустрою за адресою: Дніпровський район, вул. В. Черчиля, 16 власником (МАФ) (гараж),

Враховуючи наведене, відповідач виніс припис № 202610280 від 20.04.2026, у якому пропонується усунути порушення шляхом надання супровідної заяви з дозвільною документацією на розміщення МАФ, гараж. В разі відсутності документів демонтувати гараж власними силами та відновити благоустрій протягом 3-х днів. В разі не виконання вимог припису будуть вжити заходи згідно з чинним законодавством.

Тут і надалі спірний та/або оскаржуваний припис (рішення).

Спірний припис наклеєно на об`єкт та зроблено фото.

Не погоджуючись зі спірним приписом, позивач звернулася з листом про оскарження протизаконного та безпідставного припису Департаменту територіального контролю м. Києва КМДА № 202610280 від 20.04.2026.

Листом від 11.05.2026 № 064-З-4064/2-3094 позивача повідомлено, що на виконання доручення заступника голови Київської міської державної адміністрації П. Пантелеєва від 07.05.2026 № З-4064/2 у Департаменті територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглянуто звернення стосовно правомірності внесення припису від 20.04.2026 № 202610280 щодо розміщення малої архітектурної форми (гаражу) на вулиці Вінстона Черчилля, 16 у Дніпровському районі міста Києва та його скасування (далі Лист).

У Листі відповідач повідомив, серед іншого про врахування звернення, що надійшло до Департаменту територіального контролю міста Києва (зареєстроване в системі електронного документообігу АСКОД від 15.04.2026 № 064/К-1400) та, з огляду на Правила благоустрою, головним спеціалістом – інспектором з благоустрою управління (інспекції) контролю за благоустроєм Департаменту територіального контролю міста Києва винесено припис від 20.04.2026 № 202610280 на усунення порушень Правил, шляхом надання документації на розміщення малої архітектурної форми (гаражу). Скасування припису Правилами не передбачено.

ОСОБА_1 вважає, що відповідач вчинив протиправні дії, а оскаржуваний припис є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулася до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР).

Відповідно до статті 30 Закону № 280/97-ВР визначено перелік власних (самоврядних) та делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку, зокрема, до таких належить організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» від 15.01.1999 № 401-XIV у зв`язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об`єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

Пунктом 6 частини першої статті 7 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі Закон № 3038-VI) закріплено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації.

Згідно з абзацом 14 статті 2 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780-XII (далі Закон № 2780-XII) контроль за дотриманням містобудівного законодавства є одним з головних напрямів містобудівної діяльності.

Отже, здійснення вказаного контролю у сфері містобудівної діяльності повноважними органами є управлінською діяльністю.

Державний контроль у сфері містобудування здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, органами місцевого самоврядування та іншими уповноваженими на це державними органами (статті 24 Закону № 2780-XII).

Разом з цим правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначені Законом України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-IV (далі Закон № 2807-IV), який спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Відповідно до статті 1 згаданого закону благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2807-IV управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Рішенням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.07.2023 № 6870/6911, зокрема Положення про Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до якого, основними завданнями Департаменту зокрема є, зокрема: проводити рейди та перевірки території і об`єктів міста щодо стану їх благоустрою і додержання підприємствами, установами, організаціями, громадянами законодавства у сфері благоустрою (пункт 6.4); вносити приписи та складати протоколи про порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів для притягнення винних до відповідальності (пункт 6.5).

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 2807-IV правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила.

Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.

Згідно з частиною третьою статті 34 Закону № 2807-IV правила не можуть передбачати обов`язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

Рішенням Київської міської ради від 25.12.2009 №1051/1051 затверджено Правила благоустрою міста Києва (далі Правила № 1051/1051).

Згідно з підпунктом 19.1.1 пункту 19.1 розділу ХІХ Правил № 1051/1051 контроль за станом благоустрою міста, а також контроль за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», цих Правил здійснюється Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке виконує функції інспекції з питань благоустрою в м. Києві, та управліннями (відділами) контролю за благоустроєм виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій), а також Головним управлінням МВС України в м. Києві, іншими структурними підрозділами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в межах наданих повноважень, комунальними підприємствами, установами та організаціями, які несуть відповідальність за належне утримання об`єктів благоустрою.

Рішенням Київської міської ради від 23.10.2013 № 246/9734 «Про міський благоустрій» затверджено Положення про головного інспектора та інспекторів з благоустрою міста Києва (далі Положення), відповідно до пункту 1 якого головний інспектор та інспектор з благоустрою міста Києва - посадові особи управління (інспекції) контролю за благоустроєм Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), інспектори районних в місті Києві відділів контролю за благоустроєм наділені повноваженнями із здійснення контролю за станом благоустрою населеного пункту, виконанням Правил благоустрою міста Києва, а також притягнення винних до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою.

Організаційно-методичне керівництво діяльністю інспекторів та громадських інспекторів з благоустрою міста Києва здійснює Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно з пунктом 3 Положення, головний інспектор та інспектори з благоустрою міста Києва, поміж іншого: контролюють стан благоустрою міста Києва; проводять рейди та перевірки; притягають винних до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою міста Києва; виконують інші обов`язки відповідно до законодавства. - виконують інші обов`язки відповідно до законодавств.

Також відповідно до пункту 4 Положення, головний інспектор та інспектор з благоустрою міста Києва мають право, зокрема: проводити рейди та перевірки територій та об`єктів міста Києва щодо стану їх благоустрою і додержання підприємствами, установами, організаціями, громадянами законодавства у сфері благоустрою населених пунктів; складати протоколи про порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів для притягнення винних до відповідальності; одержувати у встановленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності інформацію, документи і матеріали для виконання покладених на них завдань; здійснювати в межах своєї компетенції контроль за дотриманням законодавства в сфері благоустрою та населених пунктів.

Отже, Положенням визначено, що головний інспектор та інспектори з благоустрою міста Києва (до яких належать інспектори комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) мають право проводити рейди та перевірки територій та об`єктів міста Києва щодо стану їх благоустрою додержання підприємствами, установами, організаціями, громадянами законодавства у сфері благоустрою населених пунктів.

Згідно з положеннями підпункту 20.2.1 пункту 20.2 розділу XX Правил № 1051/1051 якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов`язана скласти та видати офіційний документ - припис, який є обов`язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об`єктів благоустрою.

У приписі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала припис, відомості про особу, на яку складений припис, та надаються пропозиції щодо усунення причин та умов, які спричиняють порушення благоустрою території.

Припис підписується особою, яка його склала, і особою, на яку він складений. У разі відмови особи отримати припис в графі «Припис одержав» робиться про це запис.

У разі виявлення тимчасової споруди (малої архітектурної форми), встановлений (або невстановлений) власник (користувач) якої створив причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов`язана скласти та видати офіційний документ - припис з дотриманням вимог цього Положення.

У такому випадку одна копія припису наклеюється на тимчасову споруду (малу архітектурну форму) поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності) або на фронтальній частині такої тимчасової споруди (малої архітектурної форми), а ще одна копія вручається особисто присутньому власнику (користувачу), надсилається власникові тимчасової споруди (малої архітектурної форми) поштою (цінним листом з описом вкладення) за адресою, зазначеною в Ордері на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності).

Посадова особа, яка винесла припис, здійснює фотофіксацію наклеєного припису поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми) у випадку його наявності або на фронтальній частині тимчасової споруди (малої архітектурної форми). При цьому щонайменше на одній з фотографій має бути чітко та розбірливо видно інформацію про номер та дату складення припису.

Матеріали фотофіксації долучаються до припису, про що в приписі робиться відповідний запис, а власник (користувач) тимчасової споруди (малої архітектурної форми) вважається повідомленим про винесення припису належним чином.

Тимчасова споруда (мала архітектурна форма), власник (користувач) якої не встановлений, вважається знахідкою. Посадова особа контролюючого органу, яка знайшла таку тимчасову споруду (малу архітектурну форму), повідомляє про знахідку міліцію протягом трьох днів з моменту виявлення такої споруди.

Якщо протягом шести місяців з моменту повідомлення міліції про тимчасову споруду (малу архітектурну форму), власник (користувач) якої не встановлений, не буде встановлено власника (користувача) або власник (користувач) не заявить про свої права в міліцію або до контролюючого органу, посадова особа якого знайшла тимчасову споруду (малу архітектурну форму), виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) набуває право власності на таку споруду.

Якщо протягом шести місяців з моменту повідомлення міліції про тимчасову споруду (малу архітектурну форму), власник (користувач) якої вважається не встановленим, буде встановлено власника (користувача) або власник (користувач) заявить про свої права в міліцію або до контролюючого органу, посадова особа якого знайшла тимчасову споруду (малу архітектурну форму), така тимчасова споруда повертається власнику (користувачу).

Власник (користувач) знайденої тимчасової споруди (малої архітектурної форми) відшкодовує необхідні витрати, пов`язані із знахідкою (зберігання, транспортування, розшук власника тощо), та сплачує на користь виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винагороду за знахідку в розмірі двадцяти відсотків вартості тимчасової споруди (малої архітектурної форми).

Аналіз викладеного дає суду підстави дійти наступних висновків.

Винесення припису є результатом проведеної перевірки, в якому власнику пропонується надати в певний строк проектно-дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди або усунути порушення шляхом демонтажу тимчасової споруди власними силами, в разі відсутності відповідних дозвільних документів, що узгоджується з висновками Верховного Суду, який викладено у постановах від 28 лютого 2019 року у справі № 826/11229/17, від 24 вересня 2019 року у справі № 826/22540/15, від 19 грудня 2019 року у справі № 826/15164/17, від 29 січня 2020 року у справі № 826/7888/17, від 05 серпня 2020 року у справі № 826/10330/17 та від 27 квітня 2021 року у справі № 826/2841/17, від 29 січня 2024 року у справі № 640/17282/21.

У разі винесення контролюючим органом припису, копія припису наклеюється на тимчасову споруду (малу архітектурну форму) поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності) або на фронтальній частині такої тимчасової споруди (малої архітектурної форми), а ще одна копія вручається особисто присутньому власнику (користувачу), або надсилається власникові тимчасової споруди (малої архітектурної форми) поштою (цінним листом з описом вкладення) за адресою, зазначеною в Ордері на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності).

Посадова особа, яка винесла припис, здійснює фотофіксацію наклеєного припису поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми) у випадку його наявності або на фронтальній частині тимчасової споруди (малої архітектурної форми). При цьому щонайменше на одній з фотографій має бути чітко та розбірливо видно інформацію про номер та дату складення припису.

Матеріали фотофіксації долучаються до припису, про що в приписі робиться відповідний запис, а власник (користувач) тимчасової споруди (малої архітектурної форми) вважається повідомленим про винесення припису належним чином.

Разом з цим у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 640/16024/21 зазначено, що обставини ознайомлення/неознайомлення з приписом, дотримання форми та змісту припису мають значення при вирішенні питання щодо можливості застосування до позивача правових наслідків невиконання припису.

Одночасно висновки про необхідність дотримання процедури вручення припису неодноразово були висловлені й у постановах Верховного Суду, зокрема, від 10.07.2019 у справі №826/6063/18, від 04.03.2020 у справі №826/7508/16, від 23.09.2021 у справі №826/13209/18, від 02.12.2021 у справі №826/5004/17, від 26.10.2022 у справі №826/12385/16.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повертаючись до обставин цієї справи та перевіряючи відповідність спірного рішення критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує таке.

Судом встановлено, що спірний припис містить обов`язкові реквізити, передбачені абзацом другим підпункту 20.2.1 пункту 20.2 розділу ХХ Правил № 1051/1051, а саме: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала припис, пропозиції усунення причин та умов, які спричиняють порушення благоустрою території та складений за формою, передбаченою Додатком 3 до Правил № 1051/1051.

Разом з цим у спірному приписі відсутні відомості про особу, на яку складено припис. Проте, відповідач надав до суду матеріали фотофіксації наклеєного припису на гаражі, на якій чітко та розбірливо видно інформацію про номер та дату складання припису.

На противагу зазначеному, позивачка стверджує, що відповідач мав встановити власника (користувача) гаража, проте таких дій не вчинив.

Надаючи оцінку таким твердження, суд зауважує, що чинним законодавством не покладено обов`язку на відповідача встановлювати власника (користувача) у разі виявлення тимчасової споруди (малої архітектурної форми), який створив причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою.

У цьому випадку відповідач має вчинити дії щодо видачі офіційного документа – припису та розмістити його з дотримання вимог, визначених Правилами № 1051/1051, зокрема, в частині фотофіксації припису.

Разом з цим вимоги щодо вручення копії припису особисто власнику реалізуються у разі його особистої присутності, а вимоги щодо надсилання копії припису власникові тимчасової споруди (малої архітектурної форми) поштою (цінним листом з описом вкладення) здійснюється за адресою, зазначеною в Ордері на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності).

Тобто, фактично Правилами № 1051/1051 визначено можливість надсилання припису власникові тимчасової споруди (малої архітектурної форми) поштою (цінним листом з описом вкладення) лише за адресою, зазначеною в Ордері на розміщення тимчасової споруди у разі, якщо такий ордер наявний.

За інших умов, зокрема у разі відсутності відомостей про особу - власника тимчасової споруди (малої архітектурної форми), відповідний припис вручається останньому шляхом розміщення його на такій споруді, фотофіксації розміщення припису, долучення таких матеріалів до припису, внесення відмітки про ці обставини до припису.

Такий спосіб вручення припису власникові тимчасової споруди (малої архітектурної форми), в розрізі положень Правил № 1051/1051, вважається належним повідомленням про винесення припису власника тимчасової споруди (малої архітектурної форми).

Аналіз наведеного дає суду підстави дійти висновку, що оскаржуваний припис складений уповноваженою на те особою, за своєю формою та змістом відповідає вимогам Правил № 1051/1051.

Суд наголошує, що у цьому випадку оскаржуваний припис не є рішенням, не встановлює вину певної особи у самовільному розміщені тимчасової споруди (малої архітектурної форми), а винесений з метою з`ясування наявності/відсутності документів дозвільного характеру.

Отже, спірним приписом запропоновано власнику (користувачу) тимчасової споруди надати дозвільну документацію на розміщення малої архітектурної форми (гаража), відповідно очевидним є те, що питання правомірності/неправомірності розміщення того чи іншого елементу благоустрою буде вирішуватись на підставі наданих документів згідно з вимогами припису. Інших підстав, окрім винесення припису, для з`ясування наявності/відсутності дозвільних документів не існує.

Тобто, для складання та винесення припису відповідач не зобов`язаний перевіряти законність встановлення тимчасової споруди (малої архітектурної форми), отримувати докази самовільного розміщення останньої, оскільки такі обставини встановлюються за результатами виконання власником (користувачем) вимог припису та/або його не виконання.

У підсумку суд зазначає, що оскаржуваним приписом не встановлено факт самовільного розміщення гаража позивача у місті Києві, а складений інспектором на виконання покладених на нього обов`язків Правилами № 1051/1051, зокрема підпунктом 20.2.1, який визначає обов`язок інспектора щодо складання припису якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою.

Водночас спірний припис сам по собі не створює ніяких негативних наслідків для позивача, оскільки передбачає надання до Департаменту підтверджень наявності дозвільної документації та не є рішенням про демонтаж відповідної споруди.

Одночасно при вирішенні спору по суті, суд відхиляє посилання позивачки на те, що підставою для винесення спірного припису є звернення від 15.04.2026 № 064/К-1400, з яким вона не була ознайомлена та яке не було надано до суду відповідачем, попри те, що останнє є належним доказом про обізнаність відповідача про власника гаража, з огляду на таке.

Так, зі змісту спірного рішення судом не вбачається, що останнє прийнято, з урахуванням звернення від 15.04.2026 № 064/К-1400. Сам факт надходження такого звернення до Департаменту не підтверджує наявність у позивача дозвільної документації на гараж та не може бути безмовною підставою для формування відповідачем висновку про суб`єкта, який є його власником й відповідно, вказувати на безпідставність та протиправність винесення оскаржуваного припису.

Одночасно доводи позивача щодо неможливості ознайомитися з зазначеним зверненням, суд відхиляє, оскільки перш за все, наведене не входить до предмета доказування цього спору, а по-друге, матеріалами справи, зокрема листом Департаменту від 22.05.2026 № 064-064/ОП/З-896/2-3274 підтверджено, що таке звернення було надіслано позивачу.

Щодо клопотання про витребування доказів, суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на те, що наявність/відсутність в матеріалах справи звернення від 15.04.2026 № 064/К-1400 жодним чином не впливає на вирішення даного спору по суті.

При цьому, зважаючи на те, що клопотання про витребування доказів не викладено позивачем на окремому документі, суд вважає за можливим вирішити його під час вирішення спору по суті.

Також суд не бере до уваги всі посилання позивача на наявність правовстановлюючих документів на гараж, враховуючи те, що предметом спору не є рішення відповідача щодо демонтажу такої спору.

Окрім того, суд не враховує доводи позивача в частині класифікації гаража не як тимчасової споруди, оскільки означене у межах цієї адміністративної справи не впливає на вирішення спору по суті.

Резюмуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо винесення 20.04.2026 припису № 202610280 та, відповідно підстав для його скасування.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.