Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №260/4032/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/4032/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816844) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), яким просить суд:

1) визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Укртрансбезпеки №ОПШ018914 від 14.04.2026 року про накладення адміністративного стягнення;

2) провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення;

3) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14 квітня 2026 року відповідачем винесено відносно позивача постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ018914. Вказуючи, що відповідач порушив його право бути присутнім на розгляді справи відносно виявленого ним порушення законодавства про автомобільний транспорт та заперечити обставини встановлені під проведення рейдової перевірки транспортного засобу, останній звернувся до суду з вимогою про скасування такої постанови.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що за результатами проведеної рейдової перевірки 15.01.2026 року посадовими особами відповідача виявлено порушення ч. 8 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» та ст. 39 «Про автомобільний транспорт», а саме на момент перевірки відсутній протокол обов`язкового технічного контролю транспортного засобу. Крім того представник відповідача у поданому відзиві зауважив, що повідомлення про розгляд адміністративної справи, яке зареєстроване у електронній системі документообігу Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.02.2026 року № 8256/28.2/24-26 було направлене на адресу позивача та отримано ним особисто. З огляду на неявку позивача на розгляд справи такий відбувся без участі останнього, в результаті чого 14.04.2026 року було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 018914. Відповідач у відзиві зауважив, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу права спростовувати свою вину у суді та у зв`язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Позивач скористався своїм правом та подав до суду відповідь на відзив.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 09 січня 2026 року Державною службою України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області видано направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №ЕНР000317.

15 січня 2026 року відповідно до Акту №ЕАР010246 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом старшим державним інспектором відділу державного контролю на наземному транспорті Магурським Є.І. на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 09.01.2026 року №ЕНР000317 проведено перевірку транспортного засобу марки «ПАЗ» номерний знак НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 . Під час перевірки виявлено порушення відповідно до ч. 8 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме – на момент перевірки відсутній протокол обов`язкового технічного контролю транспортного засобу.

02 лютого 2026 року відповідно до повідомлення №8256/28.2/24-26 Державною службою України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області позивача запрошено для розгляду справи про порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту виявленого під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) на 17 лютого 2026 року.

Однак на розгляд справи позивач не з`явився. У зв`язку з необхідністю подання запитів до РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях для встановлення всіх обставин справи розгляд справи про порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту виявленого під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) відкладено на іншу дату.

18 лютого 2026 року Державна служба України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області звернулася до РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях із запитом за №13262/5.1.1/24-26 щодо надання інформації про отримання протоколів ОТК на транспортний засіб НОМЕР_2 у період з 27.07.2025 року по 09.02.2026 року.

Також, 18 лютого 2026 року Державна служба України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області звернулася до ТОВ «УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ» із запитом за №13251/5.1.1/24-26 щодо надання інформації про отримання протоколів ОТК на транспортний засіб НОМЕР_2 станом на 15.01.2026 із фото та відеоматеріалами проходження ТОК в лабораторії ТОВ «Укр-Тест-Стандарт» до 20.02.2026 року.

Листом ТОВ «УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ» повідомив, що станом на 15.01.2026 р. вище вказаний транспортний засіб мав чинний протокол перевірки технічного стану транспортного засобу виданий 19.08.2025 р., який з технічних причин, а саме – «не доставлення» до реєстру Головного сервісного центру МВС електронного документу через збій у взаємодії між даним реєстром та порталом внесення даних щодо перевірки технічного стану ТЗ після накладання ЕЦП. Через даний збій в роботі реєстрів Електронний протокол залишився в статусі «Відправлений». Про дану технічну помилку було повідомлено держателя відповідного реєстру для подальшого вживання заходів щодо попередження побідних технічних збоїв у майбутньому. Відповідно, станом на 15.01.2026 р. за запитом Результату перевірки наявності протоколу ОТК на порталі Головного сервісного центру інформація могла не відображатись. На запит ОСОБА_1 від 18.02.2026 р. нами було надано оригінали завірених фотокопій проходження процесу обов`язкового технічного контролю вказаного в запиті транспортного засобу який проходив попередній обов`язковий технічний контроль 19.08.2025 р. Також повідомляємо, що даний ТЗ пройшов черговий обов`язковий технічний контроль 09.02.2026 р., протокол перевірки технічного стану транспортного засобу видано власнику ТЗ. Інформація відображається в реєстрі результатів перевірки протоколів ОТК.

Листом РСЦ ГСЦ МВС підтверджено про проходження транспортним засобом позивача процедури технічного контролю лише 09.02.2026. Попередній технічний контроль був 27.01.2025 року, із пропуском строку проходження, що й було зафіксовано в акті ЕАР010246 від 15.01.2026 року, як правопорушення.

03 березня 2026 року заступником начальника Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області – начальник відділу державного контролю на наземному транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 018771 згідно якої ФОП ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності згідно абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді штрафу у сумі 17000 грн., за порушення вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

ОСОБА_1 було подано до Державної служби з безпеки на транспорті скаргу про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 018771 від 03 березня 2026 року.

Листом від 25.03.2026 року №2041/3.3/15-26 Державна служба України з безпеки на транспорті повідомила ОСОБА_1 , що результатами розгляду скарги, наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 25 березня 2026 року № 636 «Про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу», постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03 березня 2026 року №ОПШ 018771 скасовано, а матеріали подано на повторний розгляд до Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області.

30 березня 2026 року відповідно до повідомлення №24167/28.2/24-26 Державною службою України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області позивача запрошено для розгляду справи про порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту виявленого під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) на 14 квітня 2026 року. Однак на розгляд справи позивач не з`явився.

14 квітня 2026 року заступником начальника Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області – начальник відділу державного контролю на наземному транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 018914 згідно якої ФОП ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності згідно абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді штрафу у сумі 17000 грн., за порушення вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

23 квітня 2026 року ОСОБА_1 було подано до Державної служби з безпеки на транспорті скаргу про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 018914 від 14 квітня 2026 року.

Листом від 30.04.2026 року №3013/3.3/15-26 Державна служба України з безпеки на транспорті повідомила Бахнін Андрія Володимировича, що керуючись пунктом 19 Порядку № 1567 керівником територіального органу Укртрансбезпеки – Управління за відсутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи проведено розгляд справи про порушення та винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14 квітня 2026 року № ОПШ 018914. Постанова про застосування адміністративно- господарського штрафу від 14 квітня 2026 року №ОПШ 018914 залишається без зміни, а скарга без задоволення.

Не погодившись із прийнятим рішенням у формі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14 квітня 2026 року №ОПШ 018914, повторного розгляду справи та те, що відповідач позбавив його права висловити свої заперечення стосовного інкримінованого йому правопорушення, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.п. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як зазначено у пункті 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На момент прийняття оскаржуваної постанови таким органом виступав Відділ державного нагляду (контролю) у Закарпатській області, утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті».

Відповідно положень статті 39 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:

для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Суд зазначає, що вказаний у цій статті перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість його доповнення іншими визначеними законодавством документами.

Згідно з частинами першою, другою статті 23 Закону № 2344-III контроль технічного стану транспортних засобів включає: обов`язковий технічний контроль транспортних засобів; перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками.

Перевірку технічного стану транспортних засобів під час обов`язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють суб`єкти господарювання, визначені відповідно до Закону України «Про дорожній рух» в порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України.

За частиною першою статті 35 Закону «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі в редакції чинні й на момент виникнення спірних правовідносин) транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Відповідно до частини другої цієї статті обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України»;

Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 137 «Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів» (далі - Порядок №137) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації.

Відповідно до пункту 11-1 Порядку №137, протокол перевірки технічного стану документ, із само клейною міткою радіочастотної ідентифікації, що засвідчує позитивні результати проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу і містить інформацію, необхідну для його ідентифікації.

За частиною дев`ятою статті 35 Закону № 3353-XII на кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

За текстом абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведеної норми чинного законодавства, на підставі якої позивача притягнуто до відповідальності, слідує, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються виключно до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу.

Як вбачається з акту перевірки від 15.01.2026 року № ЕАР010246, рейдовою перевіркою виявлено порушення вимог ч.8 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», статті 39 Закону № 2344-III, а саме: відсутність у водія протоколу обов`язкового технічного контролю транспортного засобу за що передбачена відповідальність згідно з абзацом 3 частиною 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Судом встановлено, що власником транспортного засобу марки «ПАЗ» з номерним знаком НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 є позивач ОСОБА_1 . Відтак саме останній має нести передбачену законом відповідальність як автомобільний перевізник, на дату здійснення рейдової перевірки, за умови не спростування факту вчиненого порушення.

Разом з тим, варто звернути увагу, що у позовній заяві позивач жодним чином не спростовує факту виявленого відповідачем порушення, а саме відсутності протоколу обов`язкового технічного контролю транспортного засобу.

Щодо повторного розгляду справи про порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту виявленого під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі).

Повторний розгляд справи не є продовженням первинного розгляду, а становить нову процесуальну стадію, яка виникає на підставі відповідного рішення вищого органу. У зв`язку з цим, строк повторного розгляду підлягає обчисленню саме з дати прийняття рішення про направлення матеріалів справи на новий розгляд, а не з дати винесення первинного акта.

У практиці адміністративних судів неодноразово підкреслюється, що: процесуальні строки повинні тлумачитись з урахуванням стадійності провадження; повторний або новий розгляд після скасування рішення є окремим етапом, для якого строки обчислюються заново; порушення строків може бути підставою для оцінки правомірності дій органу, однак не повинно позбавляти змісту право на перегляд рішення.

Отже, направлення матеріалів справи на повторний розгляд є реалізацією законних повноважень вищого органу; подання скарги зумовлює зупинення або переривання перебігу строків первинного розгляду; повторний розгляд є самостійною процесуальною стадією; строк його здійснення має обчислюватися з моменту прийняття рішення про направлення справи на новий розгляд.

Відтак доводи позивача щодо порушення двомісячного строку, обчисленого від дати первинної постанови, є необґрунтованими та такими, що не відповідають правовій природі повторного розгляду справи.

Щодо доводів позивача про його відсутність при розгляді питання про накладення адміністративно-господарського штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

В силу положень пунктів 26-29 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований автомобільним перевізником на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється територіальний орган Укртрансбезпеки, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі автомобільного перевізника під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно з матеріалами справи повідомленням відповідача від 30.03.2026 року № 24167/28.2/24-26 позивача запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області на 14 квітня 2026 року.

Постанова від 14 квітня 2026 року №ОПШ 18914 направлялась на адресу позивача вул. Апостола Данила, буд. 10, кв. 4, м. Мукачево, Закарпатська область.

На розгляд справи позивач не з`явився, документів, які б спростували порушення не надав. Запрошення на повторний розгляд справи Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області направило позивачу 31 березня 2026 року (№R067135823080).

З огляду на наведене, суд зауважує, що відповідач виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи. Разом з тим, позивач не отримав своєчасно відповідного повідомлення в силу незалежних від суб`єкта владних повноважень причин.

В контексті наведених норм та доводі в учасників справи суд, зазначає, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 №820/4810/17 відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу, при розгляді даної справи не позбавляє особу спростувати вину у суді та у зв`язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Разом з тим, в ході встановлених обставин та наведених сторонами доводів, суд зауважує, що позивачем не доведено та не спростовано порушення законодавства про автомобільний транспорт, виявлені під час перевірки.

Позивачем не заперечується той факт, що на момент проведення перевірки 15.01.2026 року відсутності усіх необхідних документів визначених законодавством про автомобільний транспорт.

Тобто, звертаючись до суду з цим позовом, позивач не спростовує порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, зазначаючи серед підстав для скасування постанови про притягнення до відповідальності лише процедурні порушення, зокрема щодо неналежного його повідомлення відповідачем про дату, час та місце розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Таким чином, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», через що відсутні правові підстави для скасування спірної постанови від 14 квітня 2026 року №ОПШ 018914.

Слід зазначити, що ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) регламентовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15.11.2007, заява №22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані суб`єктом владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816844) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець