Суд: Закарпатський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками
Дата: 01 жовтня 2026 р.
Справа: №260/3019/26
Суддя: Маєцька Н.Д.
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
02 жовтня 2026 рокум. Ужгород№ 260/3019/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Верхньокоропецької сільської ради про зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Верхньокоропецької сільської ради, в якій просить: зобов`язати Верхньокоропецьку сільську раду надати ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,5 га із земель комунальної власності сільської ради для створення фермерського господарства без набуття статусу юридичної особи, терміном на 10 років на підставі її заяви від 04.11.2025 року.
Ухвалою судді від 11 травня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.
Так, на виконання вимог ухвали суду позивач зокрема надав уточнену позовну заяву, в прохальній частині якої просить суд:
1) Визнати протиправною бездіяльність Верхньокоропецької сільської ради, що проявилась у неприйнятті жодного рішення за заявою ОСОБА_1 від 04.11.2025 року про надання їй в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,5 га із земель комунальної власності сільської ради для створення фермерського господарства без набуття статусу юридичної особи, терміном на 10 років;
2) Зобов`язати Верхньокоропецьку сільську раду надати ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,5 га із земель комунальної власності сільської ради для створення фермерського господарства без набуття статусу юридичної особи, терміном на 10 років на підставі її заяви від 04.11.2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 04.11.2025 року звернулася до Верхньокоропецької сільської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,5 га із земель комунальної власності для створення фермерського господарства без набуття статусу юридичної особи строком на 10 років, однак у встановлений законом місячний строк відповідного рішення радою не прийнято. У зв`язку з цим позивач просить зобов`язати Верхньокоропецьку сільську раду надати їй земельну ділянку в оренду.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що 04 листопада 2025 року отримано заяву позивача про надання в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га, яка була зареєстрована та передана до відповідного структурного підрозділу для опрацювання. 19.02.2026 року заява разом із доданими документами була розглянута постійною депутатською комісією з питань земельних відносин, містобудування та охорони природи, за результатами чого запропоновано додатково вивчити порушене земельне питання.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Позивач, ОСОБА_1 , 04 листопада 2025 року звернулася до Верхньокоропецької сільської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,5 га із земель комунальної власності сільської ради для створення фермерського господарства без набуття статусу юридичної особи, терміном на 10 років. На заяві міститься відмітка про її отримання відділом ЦНАП Верхньокоропецької сільської ради 04.11.2025 року та реєстраційний номер 552/10-10.
Позивач зазначає, що відповідно до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України орган місцевого самоврядування зобов`язаний у місячний строк розглянути таку заяву та надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надати мотивовану відмову, у зв`язку з чим, на її думку, заява мала бути вирішена не пізніше 04.12.2025 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За приписами статей 142 - 145 Конституції України, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регламентуються Земельним кодексом України (далі - ЗК України).
Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 ЗК України).
Згідно із частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Частиною першою статті 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (частина 1 статті 20 ЗК України).
Відповідно до положень статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
За змістом частини першої статті 36 ЗК України громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.
Отже, законом передбачено право громадян України на отримання у строкове платне користування (оренду) земельних ділянок для ведення городництва із земель державної і комунальної власності сільськогосподарського призначення.
Порядок набуття відповідного права врегульовано статтею 124 ЗК України. Так, частинами першою-третьою цієї статі визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Разом з тим, відповідно до абзацу 16 частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Отже, передача земельних ділянок в оренду для городництва здійснюється без застосування процедури земельних торгів та в порядку, що передбачений статтею 123 ЗК України.
У свою чергу частиною першою зазначеної статті установлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
В силу приписів частини третьої статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що будь-який громадянин України має право звернутися до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою на земельну ділянку. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою визначені частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України та їх перелік є вичерпним.
Судом встановлено, що позивач звернулася до Верхньокоропецької сільської ради із заявою від 04.11.2025 року про надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,5 га із земель комунальної власності сільської ради для створення фермерського господарства без набуття статусу юридичної особи, терміном на 10 років. Вказана заява зареєстрована у відділі ЦНАП Верхньокоропецької сільської ради за № 552/10-10.
Водночас у матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення позивача про результати розгляду вказаної заяви, а також про вчинені відповідачем дії щодо її розгляду.
Відповідно до відзиву на позовну заяву, 04.11.2025 року заява була зареєстрована та передана до Відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Верхньокоропецької сільської ради для перевірки, опрацювання та подальшого винесення земельного питання на розгляд постійної депутатської комісії. 19.02.2026 року заява разом із доданими документами була розглянута зазначеною комісією, яка запропонувала додатково вивчити порушене земельне питання. При цьому матеріали справи не містять відомостей про доведення зазначених обставин до відома позивача чи про повідомлення її про подальший перебіг розгляду заяви.
У відповідності до статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
В той же час, відповідачем рішення по суті заяви позивача щодо надання в оренду земельної ділянки не прийнято, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Щодо способу захисту порушеного права позивача внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, то суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, заява позивача від 04.11.2025 року по суті порушеного в ній питання відповідачем не розглянута та відповідного рішення про надання земельної ділянки в оренду або про відмову у її наданні не прийнято. Розгляд заяви постійною депутатською комісією та пропозиція додатково вивчити порушене земельне питання не є вирішенням питання по суті та не замінюють рішення сільської ради, прийнятого у встановленому законом порядку.
За таких обставин на час розгляду справи відсутні правові підстави для безпосереднього зобов`язання відповідача надати позивачу земельну ділянку в оренду, оскільки передача земельної ділянки в оренду передбачає попередній розгляд відповідного питання уповноваженим органом та прийняття ним рішення за результатами такого розгляду.
Відтак протиправна бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви позивача по суті не може сама по собі бути підставою для зобов`язання відповідача надати земельну ділянку в оренду.
За таких обставин, у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу в оренду земельну ділянку слід відмовити.
В той же час, належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.11.2025 року про надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення та прийняти рішення за результатами її розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю під час ухвалення рішення, суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.382 КАС України, за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
У даному випадку, на час ухвалення рішення суду, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач після набрання законної сили рішенням суду буде ухилятися від його виконання.
Відповідно клопотання про встановлення судового контролю задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши обставини справи та подані сторонами документи, суд дійшов висновку позов належить задовольнити частково.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 532,48 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Верхньокоропецької сільської ради (вул. Шенборна, буд. 16, с. Верхній Коропець, Мукачівський район, Закарпатська область, 89660, код ЄДРПОУ 04350263) про зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Верхньокоропецької сільської ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 04.11.2025 року про надання їй в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,5 га із земель комунальної власності сільської ради для створення фермерського господарства без набуття статусу юридичної особи, терміном на 10 років.
3. Зобов`язати Верхньокоропецьку сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.11.2025 року про надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення та прийняти рішення за результатами її розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
4. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
5. Стягнути з Верхньокоропецької сільської ради (вул. Шенборна, буд. 16, с. Верхній Коропець, Мукачівський район, Закарпатська область, 89660, код ЄДРПОУ 04350263) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 532,48 грн. (п`ятсот тридцять дві гривні 48 коп.).
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька
Оригінал: reyestr.court.gov.ua