Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №240/20412/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/20412/25

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РУДО-ТРАНС ЕКСПЕДИЦІЯ" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "РУДО-ТРАНС ЕКСПЕДИЦІЯ" із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 014771 від 24.06.2025 року, складеної відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "РУДО-ТРАНС ЕКСПЕДИЦІЯ", щодо накладення адміністративно-господарського штрафу у розмірі – 17 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не був перевізником під час виявлення відповідачем правопорушення на автомобільному транспорті. Зауважив, що зазначений автомобільний перевізник (ТОВ "РУДО-ТРАНС ЕКСПЕДИЦІЯ") за даними товарно-транспортної накладної № 16 (BL02&03) від 10.05.2025 року був зазначений помилково, так як фактично Перевізником був ФОП ОСОБА_1 , який уповноважив водія ОСОБА_2 на здійснення перевезення. Позивач в цьому перевезенні виступив Експедитором. Вказує, що позивач не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону «Про автомобільний транспорт» та відповідно особою, на яку покладається відповідальність за недотримання вимог статті 48 цього Закону в частині наявності при перевезенні вантажу документів, передбачених Інструкцією № 385 (протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу або індивідуальної контрольної книжки водія).

Позивач разом із позовною заявою подав до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РУДО-ТРАНС ЕКСПЕДИЦІЯ" про забезпечення позову.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити. Вказав, що під час проведення перевірки посадовою особою Укртрансбезпеки було виявлено, що транспортним засобом DAF CF 85.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом KOGEL SN 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 здійснювалося внутрішнє перевезення вантажу. Транспортний засіб, що перевірявся обладнано аналоговим тахографом. На момент перевірки у водія ОСОБА_2 був відсутній щоденний реєстраційний лист за 07.05.2025 або бланк підтвердження діяльності за цей день. Також на момент перевірки водієм транспортного засобу, що перевірявся, було надано ТТН від 10.05.2025 № 16, АВТОМОБІЛЬНИМ ПЕРЕВІЗНИКОМ згідно якої зазначено ТОВ "РУДО-ТРАНС ЕКСПЕДИЦІЯ". Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із видів діяльності ТОВ "РУДО-ТРАНС ЕКСПЕДИЦІЯ" є "Вантажний автомобільний транспорт". Вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, орган державного контролю діяв у межах, у спосіб та на підставі повноважень, визначених чинним законодавством.

Також представник відповідача подав до суду додаткові пояснення.

Відповідно до положень статей 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

10.05.2025 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок у період з 05.05.2025 по 11.05.2025 та у визначений направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №000018 від 01.05.2025 строк, була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки DAF CF 85.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом KOGEL SN 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Під час перевірки водієм ОСОБА_2 старшому державному інспектору були надані посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортна накладна від 10.05.2025 № 16, відомості про вантаж.

Згідно товарно-транспортної накладної автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Рудо-Транс-Експедиція».

Старшим державним інспектором було встановлено, що у водія був відсутній щоденний реєстраційний лист за 07.05.2025 або бланк підтвердження діяльності за цей день.

У зв`язку з чим державним інспектором було складено Акт №093885 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Примірник акту водій отримав, будь-яких пояснень, зауважень в Акті водій не зазначив.

04.06.2025 позивачу на юридичну адресу згідно даних ЄДРПОУ було направлено повідомлення про розгляд справ про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням часу 24.06.2025 з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. і місця розгляду справи. Додатком до повідомлення була надіслана копія Акту.

Повідомлення про розгляд справи з копією Акту Позивачем було повернуто на адресу відповідача у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання відправлення.

Керівником територіального органу 24.06.2025 винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №014771 від 24.06.2025.

Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на таке.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в України визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" (далі Закон 2344-III), частиною 12 статті 6 якого встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до статті 1 Закону 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначається Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

В силу пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про транспорт» від 10.11.1994 №232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Відповідно до статті 18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Керуючись частиною 1 статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону №2344-III передбачено перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, а саме документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/ напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

За правилами частини другої статті 49 Закону №2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються перевезення вантажу до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажу транспортними засобами застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті" від 25.01.2012 №51 визначено Міністерство інфраструктури компетентним органом з питань виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті в частині внутрішніх автомобільних перевезень.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлює Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 (далі - Положення №340).

Пунктом 1.1 Положення №340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) №561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15.03.2006 про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) №3821/85 та (ЄС) №2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) №3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «;Про дорожній рух».

Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пунктом 1.4. Положення №340 встановлено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Облік робочого часу регламентовано розділом VI Положення №340.

Так, згідно п.6.1. Положення, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Відповідно до п.6.3 Положення, водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.

Пунктом 7.1 Положення №340 визначено, що органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Нормами чинного законодавства закріплено обов`язковий облік часу роботи водія транспортного засобу; при цьому, закріплюючи нормативно такий обов`язок законодавець мав на меті підвищити безпеку дорожнього руху, без прив`язки виду і характеру перевезень до господарської діяльності.

Законодавцем встановлено вимоги до контролю дотримання вимог тривалості робочого часу водія саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, а не у взаємозв`язку із фактом здійснення перевезення на договірних засадах за плату.

Отже, варто дійти до висновку про існування у кожної юридичної особи або фізичної особи, що використовує для перевезення вантажу як на договірних засадах, так і для задоволення власних - обов`язку дотримуватися режиму праці та відпочинку.

Такий обов`язок обумовлений необхідністю забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому має поширюватись як на автомобільного перевізника юридичну особу або фізичну особу-підприємця, що надає комерційну послугу з перевезення вантажів, так і на перевізника, яка здійснює переміщення вантажу для власних внутрішньогосподарських потреб без надання послуги іншим учасникам цивільних відносин. Протилежне тлумачення цієї вимоги буде мати наслідком дискримінацію однакових за статусом та категорією учасників відносин у однакових умовах участі у дорожньому русі.

Ці вимоги є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами незалежно від виду перевезення: внутрішнього чи міжнародного.

Приписами ст. 48 Закону №2344-ІІІ унормовано, що автомобільний перевізник повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Одним із документів, що підтверджують в тому числі особу перевізника, є надана під час перевірки товарно-транспортна на товар, яку в сукупності із іншими доказами, має бути взята до уваги посадовими особами Укртрансбезпеки.

Наведений висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постанові Верховного Суду від 22.12.2023 у справі № 140/6451/22.

Серед іншого, за позицією Верховного Суд, висвітленій у постанові від 14.12.2023 у справі №340/5660/22, в розумінні вимог статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі №640/27759/21 законодавства, що врегульовують спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Як зазначалося вище, водій повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, одним із яких є товарно-транспортна накладна у якій, відповідно до Правил № 363 зазначається, зокрема відомості щодо перевізника та/або експедитора.

Із обсягу встановлених судом обставин слідує, що під час перевірки транспортного засобу марки DAF CF 85.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом KOGEL SN 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 водієм ОСОБА_2 старшому державному інспектору була надана, зокрема, товарно-транспортна накладна від 10.05.2025 № 16, де автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Рудо-Транс-Експедиція».

Також, водієм було надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого власником транспортного засобу марки DAF CF 85.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом KOGEL SN 24 є ОСОБА_1 .

В той же час, судом встановлено, що 04.01.2023 року між позивачем (Експедитором) та Іноземним підприємством "Євроголд Індестріз Лтд" (Клієнтом) було укладено Договір № 1/1/23 транспортного експедирування від 04.01.2023 року.

У відповідності до п. 2.2. Договору Розділу 2 № 1/1/23 від 04.01.2023 року Сторони передбачили, що перевезення Вантажів може здійснюватись, як безпосередньо Експедитором, наявним в нього автомобільним транспортом, так й іншими Перевізниками, що можуть залучатись Експедитором до здійснення перевезень за рахунок останнього шляхом укладення з ними відповідних договорів.

10.05.2025 відповідно Договору Іноземним підприємством "Євроголд Індестріз Лтд" було складено Заявку б/н від 10.05.2025 року до Договору № 1/1/23 від 04.01.2023.

Позивач, 09.05.2025, користуючись своїм правом передбаченим за п. 2.2. Розділу 2 та пп. 4.2.3. п. 4.2. Розділу 4 Договору № 1/1/2023 від 04.01.2023 в частині залучення Перевізника, уклав з Перевізником - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Договір-заявку на перевезення вантажу.

12.05.2025 року, враховуючи виконання здійснення перевезення ФОП ОСОБА_1 (Виконавцем, Перевізником) в частині надання транспортних послуг по маршруту (м. Одеса-м. Житомир, вод. ОСОБА_2 , авто ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ), було складено Акт надання послуг № 16 від 12.05.2025 року.

16.05.2025 ТОВ "РУДО-ТРАНС ЕКСПЕДИЦІЯ2 було сплачено грошові кошти у розмірі – 16 000 грн 00 коп на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 за транспортні послуги, де Платник – ТОВ "РУДО-ТРАНС ЕКСПЕДИЦІЯ", а Отримувач – ФОП ОСОБА_1 , призначення платежу – сплата за транспортні послуги, що підтверджується платіжною інструкцією № 2336 від 16.05.2025 року.

Таким чином, в товарно-транспортній накладній від 10.05.2025 № 16, виписаній Замовником ТОВ "Євроголд Індестріз Лтд", автомобільним перевізником зазначено ТОВ "РУДО-ТРАНС ЕКСПЕДИЦІЯ", проте вказано номер автомобіля фактичного Перевізника DAF CF 85.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом KOGEL SN 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Факт здійснення вантажного перевезення Перевізником Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 підтверджується також Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 16 від 12.05.2025 року.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, наступне:

1. ТОВ " РУДО-ТРАНС ЕКСПЕДИЦІЯ " не є власником чи орендарем транспортного засобу, водієм якого було допущено відповідне правопорушення.

2. Водій ОСОБА_2 не перебуває у трудових відносинах з ТОВ "РУДО-ТРАНС ЕКСПЕДИЦІЯ ", що підтверджується довідкою від 14.08.2025 №201.

3. Зазначений транспортний засіб відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ФОП ОСОБА_1 .

4. Позивачем надані документи транспортного експедирування з ТОВ "Євроголд Індестріз Лтд" та договір-заявку на перевезення вантажу з ФОП ОСОБА_1 , з яких прямо вбачається, що 10.05.2025 перевізником у спірному випадку було саме ФОП ОСОБА_1 . Відповідачем зазначені документи не спростовані.

Висновок відповідача про покладення відповідальності саме на ТОВ "РУДО-ТРАНС ЕКСПЕДИЦІЯ " зроблений виключено на тому, що саме він вказаний у товарно-транспортній накладної від 10.05.2025 № 16 перевізником. Але, необхідно врахувати, що зазначену товарно-транспортну накладну виписував не позивача, а ТОВ "Євроголд Індестріз Лтд", тому неможливо стверджувати, що зазначеною товарно-транспортною накладною позивач взяв на себе зобов`язання перевізника.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства, з урахуванням обставин справи, суд виходить з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників.

Автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III).

За визначенням, наведеним у Законі України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Також, ст.4 цього Закону передбачено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

З аналізу наведених вище норм та визначень слідує, що експедиторська діяльність включає в себе як самостійне перевезення вантажів власним транспортом експедитора, так і з залученням інших перевізників.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги надані позивачем на розгляд справи про правопорушення документів, суд зазначає, що в контексті спірних правовідносин, позивач не є перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідачем не доведено належними доказами, що саме позивачем надавалися послуги з перевезення вантажу.

Суд зазначає, що відповідальною особою є саме автомобільний перевізник, визначити якого можна на підставі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись основними засадами адміністративного судочинства, вимогами законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю "РУДО-ТРАНС ЕКСПЕДИЦІЯ" (вул.Миколи Лисенка, 7, офіс 1, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39527207) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51,м. Київ,03150. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті (пл. Корольова, 12,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 014771 від 24.06.2025 року, складеної відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "РУДО-ТРАНС ЕКСПЕДИЦІЯ", щодо накладення адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "РУДО-ТРАНС ЕКСПЕДИЦІЯ" сплачений судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

02.10.26