Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №240/14033/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/14033/26

категорія 113070000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях (філія ГСЦ МВС), Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях (філія ГСЦ МВС), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Регіонального сервісного центру ГСЦМВС у Рівненській, Волинській та Житомирській областях (філія ГСЦ МВС) щодо не виключення з Єдиного державного реєстру МВС запису про статус посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 – «Вилучений», внесений на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 №933601;

- зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Рівненській, Волинській та Житомирській областях (філія ГСЦ МВС) (33024, м. Рівне, вул. Вербова, буд. 39, код ЄДРПОУ 45543373) внести зміни до Єдиного державного реєстру МВС, а саме: щодо посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , виключивши статус – «Вилучений», внесений на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 № 933601.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 для розгляду до суду не передавався. В свою чергу, судом в строк, передбачений для розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності з позбавленням права керування транспортними засобами не ухвалювалось. У позові зазначається, що 09.02.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про виключення з бази Єдиного державного реєстру МВС запису, однак посвідчення водія серії НОМЕР_1 на його ім`я має статус «Вилучений». Проте, листом від 23.03.2026 № 31/35/12/294-аз/08-2026-302-2026 проінформовано про неможливість внести відповідні зміни через необхідність надати інформацію про правові підстави, які підтверджують статус посвідчення, в саме: постанову суду, якою було ухвалено рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, або документ, що підтверджує законне повернення посвідчення водія. З огляду на вказані у позовній заяві обставини, позивач змушений звертатися до суду для захисту своїх прав шляхом зобов`язання внести зміни до відповідних реєстрів щодо статусу його водійського посвідчення. В позасудовому порядку вирішити дане питання не передбачається можливим. Просить позов задовольнити.

Суддя своєю ухвалою прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи та зобов`язала відповідача надати до суду належним чином завірені копії документів, що слугували підставою для включення до Єдиного державного реєстру МВС запису про статус посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 -«Вилучений».

Через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС відповідач 24.04.2026 надіслав до суду відзив у якому зазначає, що відомості щодо статусу внесені до ЄДР МВС Управлінням патрульної поліції в Житомирській області на підставі протоколу № АП1/933601 від 25 квітня 2016 року (стаття 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Відповідач у відзиві вказує, що станом на дату подання відзиву в Єдиному державному реєстрі МВС містяться відомості про видачу 09 серпня 2014 року ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_1 з правом керування транспортними засобами категорії «В, С1, С». Орган видачі ВРЕР ДАІ з обслуговування Попільнянського, Андрушівського, Брусилівського Ружинського районів. Термін дії вказаного посвідчення водія 30 років. Дане посвідчення водія має статус «Вилучене» у зв`язку із відомостями які були внесені до ЄДР МВС працівниками Управління патрульної поліції в Житомирській області, а саме ОСОБА_2 на підставі протоколу № АП1/933601 від 25.04.2016, (за статтею 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення), що підтверджується карткою обліку адміністративного правопорушення від 25.04.2016 в якій містяться дані щодо ПІП громадянина який скоїв порушення, дата, час, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, номер справи, ким, коли, на підставі якої статті КУПАП позбавлено права керування транспортним засобом. Також підтвердженням викладених обставин є відомості, що містяться у базі даних інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України». Зазначені дані внесені відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395. Відомості щодо тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом та строку його дії внесені до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» та засобами центральної підсистеми Єдиної інформаційної системи МВС інтегровані до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Звертаючись і запитами, зверненнями до відповідача позивач не надав жодного документа, який би підтверджував законне повернення посвідчення водія або постанову суду про закриття справи, що відповідно до чинного законодавства могло б стати підставою для здійснення коригування даних в ЄДР МВС та внесення достовірної інформації. Відповідач у відзиві вказує, що належним відповідачем у даній справі мало б бути Управління патрульної поліції в Житомирській області, оскільки саме цей орган здійснював оформлення матеріалів адміністративної справи та їх подальше направлення до суду. Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС не володів і не міг володіти інформацією щодо руху матеріалів справи, а також не має повноважень змінювати статус посвідчення водія без отримання відповідних документів від органів поліції чи суду. Заперечуючи позовні вимоги відповідач висновує, що відповідач, відмовляючи позивачу у здійсненні коригування даних у Єдиному державному реєстрі МВС та внесенні достовірної інформації щодо зміни статусу посвідчення водія, діяв правомірно, в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством. При цьому слід врахувати, що позивач звернувся до суду лише у 2026 році, тоді як відповідний протокол було складено ще у 2016 році. Просить відмовити у задоволенні позову.

До суду 24.04.2026 надійшло клопотання представника відповідача про залучення Департаменту патрульної поліції як другого відповідача у справі.

Ухвалою суду від 27.04.2026 постановлено залучити Департамент патрульної поліції до участі у справі №240/14033/26, як другого відповідача та зобов`язано надати докази: копію протоколу про адміністративне правопорушення із записом про тимчасове вилучення у ОСОБА_1 посвідчення водія у 2016 році; докази видачі ОСОБА_1 тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом у 2016 році; докази, що вилучене у ОСОБА_1 посвідчення водія передавалось для зберігання до відповідного територіального органу МВС; належним чином завірені копії: постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 ; рішення суду про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом або постанови суду про закриття справи щодо ОСОБА_1 .

Відзив Департаменту патрульної поліції надійшов до суду 07.05.2026 (вх. від 12.05.2026). Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що відзив Департаменту патрульної поліції надійшов до суду 07.05.2026 (вх. від 12.05.2026). Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що на момент виникнення спірних правовідносин порядок оформлення та подальшого скерування матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху регламентувався Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 (в редакції чинній станом на 2016 рік). Відповідно до положень зазначеної Інструкції, а також з урахуванням організації територіальної підсудності розгляду адміністративних матеріалів у 2016 році, матеріали про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, направлялися підрозділами патрульної поліції до територіальних підрозділів Національної поліції за місцем вчинення правопорушення для їх подальшого скерування до відповідного районного суду. Крім того, відповідний механізм випливав із положень статей 221, 255, 257, 276 КУпАП у редакції, чинній станом на 2016 рік. Так, справи за ст. 130 КУпАП розглядалися районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами за місцем вчинення правопорушення. Водночас працівники Управління патрульної поліції в Житомирській області не були органом, який безпосередньо здійснював реєстрацію та подальше процесуальне адміністрування надходження справ до місцевих судів у відповідних районах області, у зв`язку із чим адміністративні матеріали направлялися до відповідних територіальних відділів поліції. на момент виникнення спірних правовідносин порядок оформлення та подальшого скерування матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху регламентувався Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 (в редакції чинній станом на 2016 рік). Відповідно до положень зазначеної Інструкції, а також з урахуванням організації територіальної підсудності розгляду адміністративних матеріалів у 2016 році, матеріали про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, направлялися підрозділами патрульної поліції до територіальних підрозділів Національної поліції за місцем вчинення правопорушення для їх подальшого скерування до відповідного районного суду. Крім того, відповідний механізм випливав із положень статей 221, 255, 257, 276 КУпАП у редакції, чинній станом на 2016 рік. Так, справи за ст. 130 КУпАП розглядалися районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами за місцем вчинення правопорушення. Водночас працівники Управління патрульної поліції в Житомирській області не були органом, який безпосередньо здійснював реєстрацію та подальше процесуальне адміністрування надходження справ до місцевих судів у відповідних районах області, у зв`язку із чим адміністративні матеріали направлялися до відповідних територіальних відділів поліції.

Відповідач у відзиві звертає увагу на те, що сам факт відсутності у теперішній час судового рішення за протоколом серії АП1 №933601 не свідчить про протиправність дій чи бездіяльності Департаменту патрульної поліції. Причини відсутності відповідного судового рішення відповідачу об`єктивно невідомі, оскільки після передачі адміністративних матеріалів до територіального органу поліції подальший рух справи та її процесуальне адміністрування не перебували у сфері контролю Управління патрульної поліції в Житомирській області. Більше того, із відповіді ВП №1 (м. Андрушівка) Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області вбачається, що інформація про направлення протоколу відсутня саме в ІКС ІПНП, однак така відповідь сама по собі не спростовує факту направлення матеріалів, підтвердженого копією супровідного листа від 27.04.2016. Відсутність відповідної відмітки в інформаційній системі не може автоматично свідчити про не вчинення відповідної процесуальної дії, особливо з урахуванням значного проміжку часу, що минув з 2016 року.

До відзиву не додано жодного доказу, вказаного в ухвалі суду від 27.04.2026 та у самому відзиві.

Відповідь на відзив надійшла до суду 11.05.2026 (вх. від 14.05.2026). Заперечуючи викладені у відзиві аргументи відповідача, представник позивача вказує, що сам факт фізичного перебування посвідчення водія у позивача протягом усього часу прямо спростовує доводи про його фактичне вилучення. У відповіді на відзив зауважується, що в матеріалах справи відсутні акт вилучення посвідчення, тимчасовий дозвіл на право керування, розписка про отримання посвідчення працівниками поліції, відомості про передачу посвідчення на зберігання, будь-які інші документи, які б підтверджували застосування процедури тимчасового вилучення посвідчення водія. На переконання представника позивача, спірний статус у реєстрі фактично існує виключно на підставі внутрішнього запису в інформаційній системі без будь-якого належного юридичного підґрунтя. Представник позивача вважає, що відповідач, посилаючись на п. 6 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1086, фактично намагається застосувати до спірних правовідносин процедуру повернення тимчасово вилученого посвідчення водія, хоча у даному випадку відсутній сам юридичний факт такого вилучення. Натомість, як вказує представник позивача, відповідачами не надані належні та допустимі докази того, що посвідчення водія позивача було фактично вилучене працівниками поліції, передавалося на зберігання, перебувало у будь-якому органі Національної поліції, було замінене тимчасовим дозволом, оформлювалося відповідними актами чи відмітками. У відповіді на відзив зазначається, що відповідачами не спростовано, що посвідчення водія фізично весь час перебувало у позивача, жодних відміток про вилучення посвідчення документ не містить, позивач не отримував тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, відсутні акти вилучення посвідчення, відсутні відомості про передачу посвідчення на зберігання, відсутні будь-які документи, які б підтверджували фактичне застосування процедури тимчасового вилучення посвідчення. Таким чином, представник позивача вважає, що відповідачем не доведено існування базової юридичної передумови для застосування Порядку №1086 - факту тимчасового вилучення посвідчення водія. За відсутності самого факту вилучення не може виникати й обов`язку особи звертатися із заявою про його повернення. Просить позов задовольнити.

Заперечення Департаменту патрульної поліції надійшли до суду 18.05.2026 (вх. від 20.05.2026). Заперечуючи аргументи представника позивача, викладені у відповіді на відзив, представник відповідача зазначає, що сама по собі відсутність у теперішній час інформації про подальший рух справи не свідчить автоматично про протиправність дій працівників патрульної поліції у 2016 році та не доводить факту невиконання ними передбачених законом обов`язків щодо оформлення та передачі адміністративних матеріалів. Департамент патрульної поліції не є адміністратором ІКС «ІПНП» та не наділений повноваженнями щодо самостійного внесення змін, видалення або коригування інформації, яка міститься у відповідному реєстрі. Такі функції відповідно до Положення про Головний сервісний центр МВС та нормативно-правових актів, які регулюють функціонування ІКС «ІПНП», здійснюються органами сервісних центрів МВС. Представником відповідача у запереченнях зазначається також, що чинне законодавство не містить положень, відповідно до яких виключно фізичне вилучення посвідчення водія є єдиною підставою для фіксації відповідного статусу у реєстрах МВС. На переконання представника відповідача, наявність або відсутність посвідчення водія у особи сама по собі не спростовує факт існування у відповідний період інформації про його тимчасове вилучення чи відповідний процесуальний статус. Аналогічно і відсутність у теперішній час окремих документів не свідчить автоматично про те, що відповідні процесуальні дії не здійснювались, особливо з урахуванням того, що з моменту виникнення спірних правовідносин минуло майже десять років. Представник відповідача звертає увагу також на ту обставину, що позивачем не надано жодного доказу того, що він протягом тривалого часу звертався до уповноважених органів із заявами про повернення посвідчення водія, усунення відповідного статусу чи уточнення інформації у реєстрах. Фактично протягом майже десяти років позивач не вчиняв жодних дій для з`ясування обставин адміністративного провадження або актуалізації відповідної інформації, а звернувся до суду лише у 2026 році.

У період із 22.06.2026 по 26.06.2026, із 17.07.2026 по 27.07.2026 та із 11.08.2026 по 27.08.2026 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Ухвалою суду від 28.08.2026 постановлено: "витребувати у відділу поліцейської діяльності №1 (м. Андрушівка) Бердичівського районного відділу ГУНП в Житомирській області (вул. Корольова, 4, м. Андрушівка, Бердичівський район, Житомирська область, 13400): копію протоколу про адміністративне правопорушення АП1 №933601 від 25.04.2016 із записом про тимчасове вилучення у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) посвідчення водія НОМЕР_1 ; докази, що вилучене у ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_1 передавалось для зберігання до відповідного територіального органу МВС; докази видачі ОСОБА_1 тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом у 2016 році (корінець до тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом); документальне підтвердження, що посвідчення водія НОМЕР_1 було повернуто ОСОБА_1 після його вилучення; інформацію, чи проводилось службове розслідування за фактом ненаправлення матеріалів адміністративного правопорушення, факт якого зафіксовано у протоколі АП1 №933601 від 25.04.2016, до суду для розгляду справи про адміністративне правопорушення.

До суду 22.09.2026, на виконання ухвали суду від 28.08.2026 надійшов лист Відділення поліції №1 (м. Андрушівка) Бердичівського районного відділу ГУНП в Житомирській області від 22.09.2026 №178434-2026.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 09.08.2014 було видано посвідчення водія НОМЕР_1 , термін дії якого до 09.08.2044 (а.с. 7 на звороті).

Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області листом від 06.08.2025 №171099-2025 повідомило представника позивача, що за автоматизованими обліками інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» відсутня інформація щодо вилучення посвідчення водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, було проінформовано, що 25.04.2016 р. відносно ОСОБА_3 складений протокол про адміністративне правопорушення АП1 № 933601 за ч. 1 ст. 130 КУпАП працівниками управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, рішення по якому відсутнє згідно ІКС ІПНП та офіційного веб-порталу «Судова влада». Рекомендовано звернутись до управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції (а.с. 8).

Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях у відповіді від 25.11.2025 року № 31/35/14/1248-аз/08-2025-1263-2025 проінформувало, що відповідно до Єдиного державного реєстру МВС станом на 24.11.2025 посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_1 , має статус «Вилучений». Відомості щодо статусу внесені Управлінням патрульної поліції в Житомирській області на підставі протоколу № АП1/933601 від 25.04.2016 року (ч. 1 ст. 130 КУпАП).

Адвокатом в інтересах ОСОБА_1 було направлено запит до Управління патрульної поліції в Житомирській області про надання копії протоколу № АП1/933601 від 25.04.2016 та інформації про суд, у який було надіслано такий протокол для прийняття рішення по суті.

Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції листом від 24.12.2025 № 271аз/41/28/02-2025 повідомило, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення від 25.04.2016 серії АП1 №933601, станом на момент розгляду запиту, разом із матеріалами справи, листом УПП в Житомирській області ДПП від 27.04.2016 №463/41/28/01-2016 надісланий до відділення поліції № 1 (м. Андрушівка) Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області (а.с. 10 на звороті).

Додатком до вказаного листа є лист Управління патрульної поліції у місті Житомирі Департаменту патрульної поліції НПУ від 27.04.2016 №463, який адресовано начальнику Відділу національної поліції Андрушівського району, у якому вказано про направлення адміністративних матеріалів: ОСОБА_1 , серія та номер постанови: АП1 №933601; посвідчення водія: НОМЕР_2 ; кількість аркушів: 3 (а.с. 11).

Відділення поліції №1 Бердичівського Районного відділу ГУНП в Житомирській області листом № 6546-2026 від 12.01.2026 повідомило представника ОСОБА_1 , що "Згідно відомостей Інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» жодної відмітки про направлення з УПП в Житомирській області до ВП № 1 м. Андрушівка Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області протоколу серії АП1 №933601 від 25.04.2016 року відносно ОСОБА_1 немає. Посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 жодної відмітки про статус «Вилученого» не має." (а. с. 12 на звороті).

З матеріалів справи вбачається, що 09.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до РСЦ ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях із заявою про виключення з бази Єдиного державного реєстру МВС запису про те, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 на його ім`я має статус «Вилучений».

Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях (філія ГСЦ МВС) листом від 17.02.2026 № 31/35/12/П-725/08-2026-733-2026 повідомив позивача, що не володіє інформацією щодо обставин, котрі передували зміні статусу посвідчення водія серії НОМЕР_1 , оскільки статус "Вилучений" до ЄДР МВС вносився поліцією за вчинення адміністративного правопорушення в сфері регулювання Правил дорожнього руху, що передбачає, як один з можливих видів покарання позбавлення права керування транспортними засобами. Відповідач повідомив також про неможливість внести відповідні зміни через необхідність надати інформацію про правові підстави, які підтверджують статус посвідчення, в саме: постанову суду, якою було ухвалено рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, або документ, що підтверджує законне повернення посвідчення водія.

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права - порушеними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності з пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію України», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно положень статті 265-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КупАП), у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, працівник уповноваженого підрозділу тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія, у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута у встановлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа. Таке звернення особи є обов`язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.

Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1086 затверджений Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення (далі - Порядок №1086).

Пунктом 2 Порядку №1086, в редакції станом на 25.04.2016 регламентовано, що тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб здійснюється поліцейським.

Відповідно до пункту 3 та 4 Порядку №1086, посвідчення водія тимчасово вилучається за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене Кодексом України про адміністративні правопорушення, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

У разі вчинення правопорушення, за яке передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, складається протокол про адміністративне правопорушення у двох примірниках і тимчасово вилучається посвідчення водія, про що робиться запис у протоколі.

Пунктом 6 Порядку №1086, в редакції від 07.11.2015 передбачено, що тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві:

за заявою водія у разі, коли суд не прийняв у тримісячний строк рішення про позбавлення водія права керування транспортним засобом або не розглянув у встановлений законом строк справу про адміністративне правопорушення;

після виконання водієм постанови суду про накладення адміністративного стягнення або подання до територіального органу Національної поліції копії постанови суду про закриття справи (крім випадків, коли справу про адміністративне правопорушення за тим самим фактом закрито у зв`язку з передачею матеріалів прокурору або органу досудового розслідування);

у разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом та успішного складення в уповноваженому органі МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з пунктом 11 Порядку №1086, вилучене посвідчення водія передається для зберігання до відповідного територіального органу МВС в установленому МВС порядку.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 затверджена Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція №1395).

За приписами пункту 4 розділу I Інструкції №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до пункту 5 розділу I Інструкції №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо воно вчинене особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, або його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення.

Згідно пунктів 1-3 розділу XI Інструкції №1395, поліцейські тимчасово вилучають посвідчення водія за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене КУпАП, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення (стаття 265-1 КУпАП). До винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили поліцейський видає водієві тимчасовий дозвіл (додаток 8) на право керування транспортним засобом строком до трьох місяців з дати вилучення посвідчення.

Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення (стаття 265-1 КУпАП).

У п. 8. розділу XI Інструкції №1395 зазначено, що посвідчення водія вилучається до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 10 розділу XI Інструкції №1395 (у редакції, чинній на момент складання протоколу від 25.04.2016), після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута у встановлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа до територіального органу Національної поліції України.

Предметом спору у зазначеній справі є не виключення з Єдиного держаного реєстру МВС запису про статус посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 – «Вилучений», внесений на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 № 933601.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне:

- 09.08.2014 ОСОБА_1 видано посвідчення водія НОМЕР_1 ;

- 25.04.2016 відносно ОСОБА_1 працівниками управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, складений протокол про адміністративне правопорушення АП1 № 933601 за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- у картці обліку адміністративного правопорушення вказано, що посвідчення водія НОМЕР_1 від 09.08.2014 вилучено 25.04.2016 (а.с. 33);

- до Єдиного державного реєстру МВС внесено інформацію про статус посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_1 , як «Вилучений»;

- Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції листом від 24.12.2025 № 271аз/41/28/02-2025 повідомило позивача, що протокол про адміністративне правопорушення від 25.04.2016 серії АП1 №933601 разом із матеріалами справи, листом УПП в Житомирській області ДПП від 27.04.2016 №463/41/28/01-2016 надісланий до відділення поліції № 1 (м. Андрушівка) Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області;

-відділення поліції № 1 (м. Андрушівка) Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області листом № 6546-2026 від 12.01.2026 повідомило, що "Згідно відомостей Інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» жодної відмітки про направлення з УПП в Житомирській області до ВП № 1 м. Андрушівка Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області протоколу серії АП1 №933601 від 25.04.2016 року відносно ОСОБА_1 немає. Посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 жодної відмітки про статус «Вилученого» не має;

- на Відділення поліції №1 (м. Андрушівка) Бердичівського районного відділу ГУНП в Житомирській області надіслало до суду лист від 22.09.2026 №178434-2026 у якому повідомляє, що відповідно до бази ІТС ІПНП, відмітка щодо вилучення та повернення посвідчення водія у ОСОБА_1 відсутня, що може вказувати на те, що під час оформлення адміністративного правопорушення посвідчення НОМЕР_1 не вилучалось.

Отже, інформація у наданих на запити позивача та його представника відповідях є суперечливою, тобто такою, що містить у собі протилежні, несумісні та/або взаємовиключні твердження, що у свою чергу викликає сумніви у законності дій/бездіяльності осіб, до повноважень яких входило виконання посадових обов`язків, що описані у наданих до суду листах.

Доказів притягнення вказаних посадових осіб до відповідальності, до суду не надано. Пояснення з документальним підтвердженням, чому районному суду не відомі причини та факти, які мали місце при складанні протоколу про адміністративне правопорушення від 25.04.2016 серії АП1 №933601 та вилучення/невилучення посвідчення водія НОМЕР_1 .

При цьому, позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що станом на дату звернення до відповідача та до суду, у позивача посвідчення водія НОМЕР_1 не вилучалось.

Судом також враховується, що під час розгляду адміністративної справи, не надано доказів наявності судового рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, за результатом розгляду матеріалів та протоколу про адміністративне правопорушення від 25.04.2016 серії АП1 №933601.

Не надано до матеріалів адміністративної справи також доказів, що судом було прийнято рішення про позбавлення водія права керування транспортним засобом або розгляду у встановлений законом строк справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За приписами пункту 10 розділу XII Інструкції №1395, у редакції, чинній із 27.01.2025, після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справу про адміністративне правопорушення не розглянуто в установлений законом строк, підрозділ поліції за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення повертає вилучене посвідчення водія, виготовлене на бланку, особі за її зверненням (заявою) відповідно до статті 265-1 КУпАП та вносить відомості про це до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», які засобами центральної підсистеми єдиної інформаційної системи МВС вносяться до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП,- за зверненням (заявою) особи продовжує тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом на новий тримісячний строк.

Після закінчення тримісячного строку (а в разі вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП,- річного строку), якщо особа не звернулася за отриманням вилученого посвідчення водія, виготовленого на бланку, таке посвідчення зберігається в підрозділі поліції до надходження постанови суду, яка набрала законної сили. З дати надходження такої постанови посвідчення водія, виготовлене на бланку, протягом п`яти робочих днів надсилається до територіального органу з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511) затверджене Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (далі Положення №340).

Пунктом 5-1 Положення №340 передбачено, що централізоване оформлення, персоналізація, видача, повернення та обмін посвідчень водія здійснюється територіальними сервісними центрами МВС у визначені законодавством строки.

Отже, саме працівником територіального сервісного центру МВС має право на внесення інформації до Єдиного державного реєстру МВС щодо виключення в такому реєстрі статусу посвідчення водія "Вилучений".

У пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною відмову у виключенні з Єдиного державного реєстру МВС запису про статус водія серії НОМЕР_1 , внесений на підставі протоколу про адміністративне правопорушення АП1 №933601 та зобов`язати внести такі зміни до реєстру.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях (філія ГСЦ МВС) (вул. Вербова, 39, м. Рівне, 33020. ЄДРПОУ: 45543373) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправною відмову Регіонального сервісного центру ГСЦМВС у Рівненській, Волинській та Житомирській областях (філія ГСЦ МВС) у виключенні з Єдиного державного реєстру МВС запису про статус посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 – «Вилучений», внесений на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 №933601.

Зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Рівненській, Волинській та Житомирській областях (філія ГСЦ МВС) внести до Єдиного державного реєстру МВС зміни, виключивши статус – «Вилучений» щодо посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , які внесені на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 № 933601.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях (філія ГСЦ МВС) на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

01.10.26