Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №160/25878/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 рокуСправа №160/25878/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Косточки Сергія Олеговича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

24 серпня 2026 року через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви адвоката Косточки Сергія Олеговича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , яким просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01 березня 2018 року по 18 вересня 2019 року включно, з 25 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року включно та з 01 січня 2024 року по 09 липня 2026 року включно відповідно до абзаців 4– 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, виходячи із щомісячного розміру індексації-різниці 4199,26 грн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди з 01 березня 2018 року по 18 вересня 2019 року включно, з 25 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року включно та з 01 січня 2024 року по 09 липня 2026 року включно відповідно до абзаців 4– 6 пункту 5 Порядку № 1078, виходячи із щомісячного розміру 4 199,26 грн, у загальній сумі 247 895,67 грн, за вирахуванням лише документально підтверджених сум, фактично виплачених саме як індексація-різниця за ті самі місяці, без зменшення цієї суми на виплати поточної індексації;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 під час виплати індексації-різниці, донарахованої на виконання рішення суду, одночасно виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі фактично утриманого ПДФО відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів на кожну щомісячну суму невиплаченої індексації-різниці за заявлені періоди - за весь час затримки з місяця, у якому було порушено строк виплати відповідної суми, по місяць її фактичної виплати включно, відповідно до Закону України № 2050-III та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 у період до 18 вересня 2019 року, а після повторного прийняття на військову службу - з 25 лютого 2022 року до 09 липня 2026 року. Відповідач не нарахував і не виплатив Позивачу встановлену абзацами 4– 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, індексацію-різницю в розмірі 4 199,26 грн щомісяця.

Виданою Відповідачем довідкою про складові грошового забезпечення за лютий і березень 2018 року підтверджено суми кожної складової, що не мала разового характеру. У лютому 2018 року загальна сума грошового забезпечення Позивача становила 8 955,36 грн, у березні 2018 року - 9 219,25 грн.

За довідкою Відповідача: 9 219,25 грн – 8 955,36 грн = 263,89 грн. Отже, величина А дорівнює 263,89 грн. Будь-який інший результат означав би або виключення регулярної складової, або додавання разової виплати всупереч прямому припису абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума можливої індексації у березні 2018 року визначається множенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на березень 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін та діленням на 100 відсотків.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року становив 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 відсотка. Тому: 1762,00 грн х 253,30 % : 100 = 4 463,146 грн, що після округлення до копійок становить 4 463,15 грн.

Оскільки підвищення доходу 263,89 грн є меншим за можливу індексацію 4463,15 грн, спрацьовує імперативний припис абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078. Належна Позивачу сума визначається так: 4 463,15 грн – 263,89 грн = 4 199,26 грн.

З 01 березня 2018 року по 18 вересня 2019 року не відбулося чергового нормативного підвищення тарифних ставок (окладів), яке припинило б виплату різниці. Перший період завершується датою виключення Позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення - 18 вересня 2019 року.

Позивача повторно прийнято на військову службу 25 лютого 2022 року.

Тому з 25 лютого 2022 року Відповідач був зобов`язаний відновити виплату індексації-різниці 4 199,26 грн за фактичні дні служби у лютому та щомісяця надалі. Інше тлумачення перетворило б дату прийняття на не передбачений законом спосіб позбавлення державної гарантії.

У 2022 році не було нормативного підвищення тарифних ставок (посадових окладів), яке відповідало б юридичному факту, передбаченому абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078. Тому індексація-різниця підлягала виплаті з дня повторного прийняття Позивача на службу - 25 лютого 2022 року - до 31 грудня 2022 року включно.

Законодавче регулювання 2023 року не поширюється на заявлені періоди.

Відновлення нарахування індексації з 01.01.2024 відновило обов`язок Відповідача виплачувати різницю.

Стаття 34 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік” передбачила обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком із січня 2025 року, прийнятого за 1 або 100 відсотків, та ненарахування у січні 2025 року суми індексації, що склалася у грудні 2024 року. Аналогічне правило встановлено статтею 41 Закону України від 03 грудня 2025 року № 4695-IX “Про Державний бюджет України на 2026 рік” щодо січня 2026 року і суми, що склалася у грудні 2025 року

Жодна з названих бюджетних норм не вносить змін до абзаців 4– 6 пункту 5 Порядку № 1078, не називає індексацію-різницю, не встановлює нового місяця підвищення тарифних ставок і не містить прямого припису про припинення вже визначеної щомісячної суми.

З огляду на наведене Позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 у редакції від 24.02.2018, яка набрала чинності з 01.03.2018 (далі Постанова КМУ №704), було змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок. Відповідно до пункту 4 Постанови КМУ №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Постановою Кабінету Міністрів України №704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу осіб рядового та начальницького складу, зокрема значно підвищено посадові оклади.

Отже, за період з 01.03.2018 р. по 18.09.2019 та з 25.02.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 09.07.2026 рік для нарахування індексації грошового забезпечення базовим місцем слід вважати березень 2018 року з урахуванням правил визначення фіксованої суми індексації (різниці між попередньою сумою індексації і розміром підвищення доходу) згідно абзацу 4 пункту 5 Постанови №1078.

Разом з тим, згідно пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у березні 2018 року становив - 101,1%, у квітні 2018 року - 100,8%, у травні 2018 року - 100,0%, у червні 2018 року -100,0%, у липні 2018 року - 99,3%, у серпні 2018 року - 100,0%, у вересні 2018 року - 101,9%, у жовтні 2018 року - 101,7%. Отже, лише у жовтні 2018 року було перевищено поріг індексації у 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100). Вказані відсоткові показники індексу інфляції за жовтень 2018 року були опубліковані у листопаді 2018 року, що з огляду на наведені приписи пункту 1-1 Порядку №1078, свідчать про те, що індексацію слід проводити з 01.12.2018, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Враховуючи те, що починаючи з березня 2018 року, який, як встановлено судом, вважається місяцем підвищення доходів (базовим місяцем), не відбулося перевищення індексу споживчих цін за межі показника 103%, то відповідач правомірно не проводив нарахування та виплату на користь позивача індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 р. по 18.09.2019 та з 25.02.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 09.07.2026 рік.

Позовні вимоги стосовно застосування щомісячної фіксованої індексації ґрунтуються на положеннях Порядку №1078 в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин. Так, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок №1078 у період існування спірних правовідносин (з 01 березня 2018 року до 28 січня 2019 року) не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації». Зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку №1078, однак, лише в редакції, що діяла до 15 грудня 2015 року. Відповідно, з огляду на викладені висновки у даній справі, доводи позивача в цій частині вимог позову є необґрунтованими. Вищевказана позиція узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року по справі №520/4061/21. З огляду на викладене можна прийти до цілком обґрунтованого висновку, що, доводи позивача в частині стягнення індексації за спірний період у фіксованій сумі ґрунтуються на положеннях Порядку № 1078 в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин, право позивача не є порушеним, а тому вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за спірний період у фіксованому розмірі 4199,26 гривень в місяць відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 не підлягають задоволенню. Враховуючи викладене, підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, виходячи із фіксованої величини з 01.03.2018 р. по 18.09.2019 та з 25.02.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 09.07.2026 рік, немає.

Щодо визначення розміру індексації грошового забезпечення спірний період 4199,26 грн. щомісячно у загальній сумі 247 895, 67 грн., про які зазначає позивач, то такі розрахунки віднесені до компетенції відповідача, тому у задоволені цієї частини позовних вимог має бути відмовлено

Враховуючи, що у цій справі встановлювалось право особи на нарахування та виплату спірної грошової суми, яка визначена не була, можна дійти висновку, що позовні вимоги про нарахування та виплату компенсації за невчасно виплачену індексацію заявлені передчасно, відносно майбутніх правовідносин та подій, котрі ще не склались (не здійснено обчислення розміру індексації за спірний період), отже задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 27 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідив матеріали справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінив докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 01.12.1998 по 18.09.2019 та з 25.02.2022 по 09.07.2026, що підтверджується витягом з послужного списку, військовим квитком НОМЕР_3 , витягами з наказів від 18.09.2019 №227 та від 09.07.2026 №194.

Згідно із витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.09.2019 №227, ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2019 №26-рс з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту), з 18.09.2019 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2026 №194, ОСОБА_1 , головного сержанта зв`язку частини НОМЕР_4 , звільненого наказом командира частини НОМЕР_4 (по складу) “26” травня 2026 №28-РС з військової служби у запас за підпунктом «г» через сімейні обставини або з інших поважних причин, з 09 липня 2026 року виключений із списків особового складу частини та всix видів забезпечення.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2026 та довідки про грошове забезпечення за 2018-2019 та за 2022-2026 роки, індексація-різниця грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За змістом частин 2, 3 статті 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Статтею 9 Закону України №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно ст. 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Частиною 2 ст. 5 Закону №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 вказаного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації цих положень Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року №1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1-1 вказаного Порядку, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку).

Відповідно до пункту 6 Порядку, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 05.02.2020 року у справі №825/565/17, від 20.11.2019 року у справі № 620/1892/19, що враховується судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Щодо вимог про нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 18.09.2019 відповідно до норм абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, суд зазначає наступне.

Право на «індексацію-різницю» та методика її розрахунку найбільш повно досліджені Верховним Судом у постановах: від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 06 липня 2023 року у справі №560/6682/22.

Щодо «фіксованої» суми індексації, то Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01 грудня 2015 року у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Між тим, з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, з урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

При цьому, варто зауважити, що вищевказана позиція Верховного Суду не суперечить висновкам, викладеним судом касаційної інстанції у постанові від 15.06.2022 року у справі №520/4061/21, оскільки нею не заперечується відсутність в положеннях Порядку № 1078 (в редакції, чинній після 15 грудня 2015 року) такого поняття як «фіксована сума індексації», однак, це не виключає того, що абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 передбачають правила нарахування й виплати сум індексації-різниці, що мають щомісячний фіксований характер.

У цих справах Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації-різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Верховний Суд також наголосив, що ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивачки у березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачці індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Отже, для розрахунку необхідно встановити наступні складові:

- розмір підвищення грошового забезпечення;

- прожитковий мінімум у березні 2018 року;

- сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

До позовної заяви позивачем надано довідку щодо складових грошового забезпечення за лютий та березень 2018 року, в якій зазначені наступні суми грошового забезпечення:

у лютому 2018 року – 8955,36 грн (посадовий оклад – 720,00 грн, оклад за військовим званням – 60,00 грн, надбавка за вислугу років – 351,00 грн, надбавка за особливості проходження служби – 565,50 грн, надбавка за стаж роботи на шифр. техніці – 72,00 грн, премія – 3729,60 грн, надбавка за таємність – 144,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода 60% - 3385,26 грн.

у березні 2018 року - 9219,25 грн (посадовий оклад 3000,00 грн, оклад за військовим званням 950,00 грн, вислуга років - 1777,50 грн, 50% надбавки – 572,75 грн, надбавка за таємність – 600,00 грн, надбавка за стаж на шифр. роботі – 300,00 грн, премія - 2019,00 грн).

На виконання ухвали суду про витребування доказів відповідачем надано довідку про грошове забезпечення позивача від 29.08.2026, відповідно до якої нараховане грошове забезпечення позивача складає:

у лютому 2018 року - 11061,6 грн (посадовий оклад 960,00 грн, оклад за військовим званням 60,00 грн, вислуга років - 357,00 грн, 50% надбавки – 688,50 грн, надбавка за таємність – 192,00 грн, надбавка за стаж на шифр. роботі – 48,00 грн, винагорода 60% - 4148,10 грн, премія 4608,00 грн).

у березні 2018 року - 9219,25 грн (посадовий оклад 3000,00 грн, оклад за військовим званням 950,00 грн, вислуга років - 1777,50 грн, 50% надбавки – 572,50 грн, надбавка за таємність – 600,00 грн, надбавка за стаж на шифр. роботі – 300,00 грн, премія - 2019,00 грн).

Досліджуючи зазначені довідки, судом встановлено, що відомості щодо складових грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року, наведені у довідці, наданій позивачем, та у довідці, наданій відповідачем на виконання ухвали суду, містять різні числові значення.

Відповідно до статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з частиною першою статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінюючи довідку про складові грошового забезпечення, надану позивачем до позову, суд зазначає, що така довідка не містить усіх необхідних реквізитів, які дають можливість достовірно встановити її походження та факт видачі саме відповідачем. При цьому позивачем не надано суду доказів отримання зазначеної довідки від відповідача, а також інших доказів, які б підтверджували її видачу та достовірність наведених у ній відомостей.

Натомість довідка про грошове забезпечення, надана відповідачем на виконання ухвали суду від 29.08.2026, містить необхідні реквізити, відомості про особу, щодо якої її складено, період, складові та розміри грошового забезпечення, що дає можливість ідентифікувати її як офіційний документ та встановити її походження.

За таких обставин суд вважає довідку, надану відповідачем на виконання ухвали суду, належним, достовірним та достатнім доказом встановлення обставин щодо складових і розміру грошового забезпечення позивача за спірний період.

Водночас довідка, надана позивачем, з огляду на відсутність належного підтвердження її походження та факту видачі відповідачем, не дає можливості достовірно встановити наведені в ній відомості, у зв`язку з чим суд не бере її до уваги при встановленні розміру та складових грошового забезпечення позивача.

За таких обставин суд при встановленні розміру та складових грошового забезпечення позивача за лютий та березень 2018 року бере до уваги довідку, надану відповідачем на виконання ухвали суду від 29.08.2026.

З огляду на зазначені у довідці від 29.08.2026 даних місячний грошовий дохід позивача у зв`язку з підняттям з 01.03.2018 посадових окладів взагалі не збільшився (9219,25 грн - 11061,6 грн = 1842,35 грн).

Сума можливої індексації грошового забезпечення, яка припадала на березень 2018 року становить 4 463,15 грн (1 762 х 253,3 / 100, де 1 762,00 грн це прожитковий мінімум, 253,3 % величина приросту індексу споживчих цін).

Аналогічні висновки щодо розміру можливої індексації у березні 2018 року відображені у постановах судів апеляційної інстанції від 21 січня 2022 у справі № 440/9802/21, від 14 вересня 2022 року у справі № 420/3121/22, від 07 листопада 2022 року у справі № 420/19954/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 420/10946/22, від 17 травня 2023 року у справі № 380/14700/22, від 13 вересня 2023 року у справі № 560/4497/23.

Таким чином, підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року становить 00,0 грн та не перевищив розмір індексації, який припадав на березень 2018 року 4 463,15 грн.

Тобто, підвищення доходу в березні 2018 року (А) не відбулося, а отже є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б).

4463,15 - 0,00 = 4463,15 грн, що підтверджує наявність підстав для виплати позивачу індексацію-різниці відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, оскільки підвищення грошового доходу не перевищило розмір індексації, який мав бути виплачений позивачу в березні 2018 року (4463,15 грн).

Тобто, відповідно до вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу "індексації-різниці" грошового забезпечення в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн – 0,00 грн = 4463,15 грн.

Таким чином, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, а тому наявні підстави для нарахування й виплати позивачу індексації з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, як різниці між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо періоду нарахування та виплати індексації з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, як різниці між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, суд зазначає наступне.

Право на індексацію-різницю виникає у випадку, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу є меншим за суму можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими до наступного підвищення тарифних ставок (окладів).

З огляду на набрання чинності з 01.03.2018 Постанови №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, березень 2018 року став «місяцем підвищення» доходу для осіб, які перебували на службі у цей період. Відповідно, саме для таких осіб виникло право на розрахунок індексації-різниці як різниці між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу.

Згідно із витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.09.2019 №227, ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2019 №26-рс з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту), з 18.09.2019 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Згідно із військовим квитком, позивача з 25.02.2022 зараховано до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2026 №194, ОСОБА_1 , головного сержанта зв`язку частини НОМЕР_4 , звільненого наказом командира частини НОМЕР_4 (по складу) “26” травня 2026 №28-РС з військової служби у запас за підпунктом «г» через сімейні обставини або з інших поважних причин, з 09 липня 2026 року виключений із списків особового складу частини та всix видів забезпечення.

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Оскільки позивача звільнено з військової частини НОМЕР_1 18.09.2019 та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, а індексація-різниця виплачується до дати звільнення зі служби, є підстави для нарахування та виплати індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 18.09.2019, а в частині періоду з 25.02.2022 по 09.07.2026 позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що 25.02.2022 зараховано до військової частини НОМЕР_1 , тобто позивач знову був прийнятий до військової частини НОМЕР_5 , але оскільки нарахування індексації-різниці відбувається саме з урахуванням грошового забезпечення за лютий 2018 – березень 2018 року, підстав для нарахування та виплати йому індексації-різниці за період з 25.02.2022 по 09.07.2026 відсутні.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.09.2019 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.09.2019 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Стосовно позовних вимог про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, суд зазначає таке.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).

За правилами пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пунктами 4, 5 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постановах від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21, від 31.01.2024 у справі № 320/6441/22, від 18.04.2024 у справі № 160/10789/22, від 30.04.2024 у справі № 360/700/23 та від 19.09.2024 у справі № 400/7201/21 за результатами аналізу положень Порядку № 44 зазначив, що зміст пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання суд зазначає, що спірні виплати мать бути проведені відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Також позивачем заявлено позовні вимоги про виплату компенсації втрати частини доходу.

Так, питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок №159).

Відповідно до ст. 1 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 Закону №2050-IIІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення)

Статтею 4 Закону №2050-III встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно п. 2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: сума індексації грошових доходів громадян.

Згідно із пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 24.07.2024 року у справі №520/2674/2020.

Оскільки дохід лише буде виплачений позивачу на виконання цього рішення суду, відповідач наразі не вирішував питання про право позивача на таку компенсацію, в зв`язку з чим не порушив право позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

За приписами частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими в частині, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 90, 94, 133, 134, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву адвоката Косточки Сергія Олеговича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.09.2019 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.09.2019 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ірметова