Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №160/9133/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 рокуСправа №160/9133/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо непроведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 23.11.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт в редакції згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести ОСОБА_1 за період з 23.11.2022 по 19.05.2023 нарахування та виплату грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт в редакції згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. При розрахунку та виплаті грошового забезпечення за 2022-2023 роки відповідач протиправно використовував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн. З урахуванням обставин, викладених у позові, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що при розрахунку грошового забезпечення діяв у межах та на підставі чинного в Україні законодавства.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має статус ветерана війни – учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 від 04.05.2023).

Позивач у період з 25.11.2022 по 08.07.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 від 10.03.2022, копія якого міститься у матеріалах справи.

Позивач зазначає, що за час його служби під час розрахунку грошового забезпечення відповідач протиправно використовував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн.

18.12.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період служби, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати.

Листом №6/36/13-К-6 від 12.01.2026 (20965) Військовою частиною Національної гвардії повідомлено позивачу про те, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; надано довідку про доходи від 09.01.2026 №650 за період з 23.11.2022 по 08.07.2024.

Не погодившись із такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розмір грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності з 01.03.2018.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У первісній редакції п. 4 Постанови № 704, було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

На момент набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704 п. 4 цього нормативно-правового акту був викладений у редакції згідно з п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18.

Отже, починаючи з 29.01.2020 року діє п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, який визначає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

А тому, розрахункова величина для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинна бути визначена шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Статтями 7 Законів України про Державний бюджет України на 2020-2023 роки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 встановлено у сумі 2102 грн, на 01.01.2021 встановлено у сумі 2270 грн, на 01.01.2022 встановлено у сумі 2481 грн, на 01.01.2023 встановлено у сумі 2684 грн.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 на підставі аналізу, у тому числі, норм Закону № 2262-XII та Постанови № 704, дійшов висновку про те, що з 01.01.2020 положення п. 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Встановлене положеннями п. 3 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Аналогічні правові висновки застосовані Верховним Судом також у постанові 06.11.2023 у справі №300/1947/22, при розгляді якої суд не знайшов підстав для відступу від висновків, викладених у справі №440/6017/21.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 набрала чинності 20.05.2023 року.

Таким чином, з 20.05.2023 застосовується редакція пункту 4 Постанови №704, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, суд доходить висновку, що з 29.01.2020 по 19.05.2023 відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на відповідний календарний рік.

Як встановлено судом, позивач у спірний період проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач здійснив позивачу нарахування та виплату грошового забезпечення із застосуванням зазначеної розрахункової величини або провів відповідний перерахунок після зміни правового регулювання, яка настала внаслідок набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду, право військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу на визначення посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, виникло саме з 29.01.2020 після втрати чинності пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, який надалі неодноразово підтверджувався Верховним Судом, зокрема у постановах від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 22.09.2022 у справі №500/3840/21, від 16.11.2022 у справі №120/648/22-а, від 06.02.2023 у справі №160/2775/22, від 06.11.2023 у справі №300/1947/22.

У зазначених рішеннях Верховний Суд виходив із того, що Кабінет Міністрів України не уповноважений встановлювати розрахункову величину, яка суперечить законам України про Державний бюджет на відповідний рік, оскільки прожитковий мінімум є базовим державним соціальним стандартом, що щороку визначається законом. Тому після 29.01.2020 застосуванню підлягав пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у його первісній редакції, а не редакція, яка передбачала використання прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року.

Отже, з 29.01.2020 року відповідач був зобов`язаний визначати посадовий оклад та оклад за спеціальним (військовим) званням позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Використання після цієї дати розрахункової величини 1762 грн суперечило нормам законів України про Державний бюджет та положенням постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції, що підлягала застосуванню.

Отже, період з 29.01.2020 по 19.05.2023 припадає на час, коли діяла відновлена редакція пункту 4 Постанови №704, яка передбачала визначення посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року та підлягає перерахунку.

Суд також враховує, що грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразові та щомісячні додаткові види грошового забезпечення, а також інші виплати, які визначаються виходячи із посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, є похідними від правильного визначення базових складових грошового забезпечення. Відтак їх розмір безпосередньо залежить від правильності визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням. Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 та від 06.11.2023 у справі №300/1947/22.

З огляду на встановлені судом обставини справи, відповідачем при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення за спірний період застосовано розрахункову величину, яка не відповідала вимогам чинного законодавства. Доказів проведення перерахунку грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що обчислення та виплата позивачу грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, є протиправним.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, дії якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності допущеної поведінки та не спростовано доводи позивача в цій частині.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат між сторонами справи не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 139, 143, 241, 243-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо непроведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 23.11.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт в редакції згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести ОСОБА_1 за період з 23.11.2022 по 19.05.2023 нарахування та виплату грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт в редакції згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька