Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №140/7681/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7681/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправними дій щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої позивачу, перерахованого грошового забезпечення на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №140/7805/25 без компенсації таких сум податку на доходи фізичних осіб; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті перерахованого грошового забезпечення на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №140/7805/25.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України. Вказує, що на виконання рішення суду від 25.11.2025 №140/7805/25 відповідачем було виплачено належне грошове забезпечення у розмірі 93440,24 грн з податком на доходи фізичних осіб у розмірі 18%.

Проте, на переконання позивача, в/ч НОМЕР_1 в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 “Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу” не було проведено грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з індексації грошового забезпечення.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву від 09.07.2026 представник в/ч НОМЕР_1 позовних вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції вказав, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №140/7805/25 відповідачем було здійснено перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум. При цьому позивач у справі №140/7805/25 вимог щодо компенсації ПДФО із сум перерахованого грошового забезпечення не заявляв, а судом такі вимоги не розглядалися та не вирішувалися. Рішення суду було виконано, а 17.03.2026 на картковий рахунок позивача зараховано кошти згідно з рішенням суду.

Щодо компенсації ПДФО зазначив, що відповідно до Порядку №44 грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу, установами, що утримують таких військовослужбовців, одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. На думку відповідача, дія Порядку №44 поширюється на осіб, які на момент здійснення виплати є військовослужбовцями та перебувають на грошовому забезпеченні відповідної військової частини.

Вказав, що наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 03.06.2025 №162 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини і з усіх видів забезпечення. Оскільки виплата перерахованого грошового забезпечення на виконання рішення суду відбулася 17.03.2026, на цей момент позивач вже не проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , не перебував у статусі військовослужбовця та на грошовому забезпеченні відповідача. Тому, на думку відповідача, законні підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації ПДФО відповідно до Порядку №44 були відсутні.

Крім того, зазначив, що в/ч НОМЕР_1 при виплаті доходів фізичним особам виступає податковим агентом та зобов`язана нараховувати, утримувати і сплачувати до бюджету відповідні податки. Сума перерахованого грошового забезпечення, виплачена позивачу на виконання судового рішення у 2026 році, є його доходом, з якого відповідач був зобов`язаний утримати та перерахувати до бюджету ПДФО та військовий збір. Виплата заборгованості за минулі періоди на виконання рішення суду не відновлює за позивачем статусу військовослужбовця та права на компенсацію ПДФО, передбачену Порядком №44. Відтак дії відповідача щодо утримання ПДФО із виплаченої на виконання рішення суду суми вважає правомірними та такими, що відповідають вимогам податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26.02.2022 по 03.06.2025 проходив військову службу по мобілізації та перебував на грошовому забезпечені у в/ч НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 №162 від 03.06.2026, припинено контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 №140/7805/25 позивачу 17.03.2026 було виплачено кошти в розмірі 93440,24 грн.

22.03.2026 на адресу в/ч НОМЕР_1 було скеровано адвокатський запит, у якому просили надати детальний розрахунок на виконання судового рішення від 25.11.2025 №140/7805/25, перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 по 19.05.2023.

Листом від 25.03.2026 в/ч НОМЕР_1 надала відповідь у якій зазначили, що ОСОБА_1 було проведено перерахунок грошового забезпечення відповідно до рішення від 25.11.2025 №140/7805/25, а саме за період з 26.02.2022 по 19.05.2023. Вказано, що перерахунок здійснений на підставі Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».

Позивач не погоджується із такими діями відповідача, вважає їх протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Пунктом 163.1 статті 163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів 164.2.1 та 164.2.6 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований контролюючим органом згідно із цим Кодексом.

Пунктом 167.1 статті 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до пункту 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44), цей порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Пунктом 2 Порядку №44 передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Відповідно до пункту 3 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Пунктом 5 Порядку №44 визначено, що грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених вище пунктів 2-3 Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З матеріалів справи судом встановлено, що в/ч НОМЕР_1 на виконання рішення суду у справі у справі від 25.11.2025 №140/7805/25 нараховано коштів у розмірі 93440,24 грн.

Проте, одночасно з виплатою на виконання судового рішення перерахованого грошового забезпечення позивачу відповідно до положень пункту 168.5 статті 168 ПК України та Порядку №44 не виплачена грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з його грошового забезпечення.

Таким чином, суд вважає, що виплата компенсації втрати частини доходів мала бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до пункту 2 Порядку № 44, тому суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію суми ПДФО відповідно до пункту 2 Порядку № 44, утриманого з нарахованого та виплаченого на виконання рішення суду у справі від 25.11.2025 №140/7805/25 грошового забезпечення.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Даючи оцінку діям відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що утримання податку на доходи фізичних осіб без рівноцінної компенсації втрат доходів з суми, виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 №140/7805/25, не відповідає визначеним частиною другою статті. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та чинному законодавству, тому такі дії потрібно визнати протиправними.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити шляхом визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 №140/7805/25 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті індексації грошового забезпечення на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 №140/7805/25.

Питання про розподіл судових витрат по сплаті судовим збором судом не вирішується, оскільки позивач згідно статті 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №140/7805/25 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті індексації грошового забезпечення на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №140/5294/25.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ).

Суддя О. О. Андрусенко