Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №140/8084/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року ЛуцькСправа № 140/8084/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо несвоєчасного проведення остаточного розрахунку та виплати сум, присуджених рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі №140/6647/25; зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за періоди з 29 січня 2020 року по 06 січня 2021 року; визнання протиправними дій щодо утримання військового збору у розмірі 5% та ПДФО 18% у підвищеному розмірі із суми 33157,59 грн на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі №140/6647/25; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату утриманих податків із застосуванням ставки військового збору 1,5 % та виплатити надмірно утримані кошти.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та йому з порушенням встановленого порядку здійснювалося нарахування та виплата грошового забезпечення. Так відповідач лише 26 березня 2026 року нарахував та виплатив заборгованість з грошового забезпечення у сумі 33157,59 грн на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/6647/25. При цьому із зазначеної суми було утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та військовий збір у розмірі 5%.

Такі дії позивач вважає протиправними та зазначив, що при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення має бути проведена одночасна компенсація суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі – Порядок №44). Крім того, дохід позивача у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця в силу положень Податкового кодексу України (далі – ПК України) повинен бути оподаткованим за ставкою військового збору 1,5%, а не 5%, як це протиправно здійснив відповідач. Також ОСОБА_1 вказав, що відповідно до положень Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон №2050-ІІІ) має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. Однак відповідач не виплатив йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати.

Для захисту порушених прав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та вказав, що 26 березня 2026 року на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі №140/6647/25 виплачено позивачу заборгованість з грошового забезпечення у сумі 33157,59 грн. Зауважив, що Військова частина НОМЕР_1 є розпорядником коштів третього рівня та отримує бюджетні асигнування за підпорядкованістю від розпорядника коштів другого рівня, просив у задоволенні позову відмовити повністю (а.с.33-37).

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили, як і клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Військової частини НОМЕР_1 з 15 грудня 2016 року по 06 січня 2021 року, що підтверджується відомостями військового квитка НОМЕР_2 (а.с.17-19) та не заперечується сторонами.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі №140/6674/25, яке набрало законної сили 24 жовтня 2025 року, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 06 січня 2021 року перерахунок та виплату місячного грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня календарного року виплати.

На виконання вказаного рішення суду відповідач донарахував позивачу грошове забезпечення та кошти у сумі 33157,59 грн надійшли на картковий рахунок 26 березня 2026 року (а.с.43).

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум, присуджених рішенням суду у справі №140/181/25 відповідно до Закону №2050-ІІІ, а також повернути суми вже утриманих податків (податок на доходи з фізичних осіб (18%) та військовий збір (5%)) –а.с.20.

Листом від 17 червня 2026 року №1636/1109/пс відповідач повідомив позивача, що перерахунок за минулі періоди (2018-2021 роки) на виконання рішення суду є разовою виплатою заборгованості, виникнення якої підтверджено лише у 2025 році. Оскільки виплата індексації грошового забезпечення була здійснена після виділення відповідних асигнувань з державного бюджету на виконання судового рішення, затримка у розумінні Закону №2050-ІІІ відсутня. На момент набрання законної сили рішенням суду до Військової частини НОМЕР_1 не надходили підтверджуючі документи, які підтверджують проходження служби в лавах Збройних Сил України. Оскільки кошти вже перераховані до державного бюджету як податки, їх повернення не належить до компетенції командування військової частини (а.с.22-26).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, а також протиправними його дії щодо утримання 5 % військового збору та 18 % податку на доходи фізичних осіб із суми, виплаченої на виконання судового рішення, звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі – Порядок №159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статей 3 та 4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Норми Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

За змістом статті 6 Закону №2050-ІІІ, пункту 7 Порядку №159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Отже, дія Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати таких нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункту 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Така правова позиція є послідовною у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №465/322/17, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20 та ряду інших (постанови від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18, від 08 серпня 2019 року у справі №638/19990/16-а).

Як встановлено судом, донараховану суму грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 06 січня 2021 року ОСОБА_1 отримав 26 березня 2026 року. Тобто, виплата проведена відповідачем несвоєчасно (не тоді, коли вона мала би бути здійснена, якби відповідач діяв правомірно). Протиправність дій щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у невідповідному розмірі встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили (справа №140/6647/25).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 вказав, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

За змістом правових висновків Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі №560/8194/20 аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. Крім того, Судова палата вважає, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості.

Відповідач в порушення приписів Закону №2050-ІІІ, Порядку №159 у зв`язку із несвоєчасною виплатою грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 06 січня 2021 року виплату компенсації втрати частини доходів не здійснив, що є його протиправною бездіяльністю.

Притім, суд зауважує, що позивач набув право на компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою саме місячного грошового забезпечення як виплати постійного характеру, а не одноразових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби), які теж були перераховані на виконання вказаного рішення.

Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2026 року у справі №120/4140/25 зробив правовий висновок про те, що грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошова допомога при звільненні не є періодичними щомісячними виплатами. За своєю правовою природою вони належать до одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовця, а тому мають разовий характер.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову у цій частині у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми міячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 06 січня 2021 року за весь час затримки виплати та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 06 січня 2021 року відповідно до Порядку №159 за весь час затримки виплати по день фактичної виплати (26 березня 2026 року).

Стосовно позовних вимог щодо протиправності утримання відповідачем 5 % військового збору та 18 % податку на доходи фізичних осіб із суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання судового рішення у справі №140/6647/25, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком №44.

Згідно з пунктом 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно з пунктами 4-5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З аналізу наведених положень Порядку №44 слідує, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема військовослужбовцями, а також особами, звільненими із служби, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Судовим рішенням у справі №140/6647/25 підтверджується, що відповідачем не було вжито відповідних заходів щодо повного розрахунку з позивачем на час виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Як встановлено судом, відповідач Військова частина НОМЕР_1 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі №140/6647/25 нарахував ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 06 січня 2021 року у загальному розмірі 43061,81 грн, проте позивачу виплачено лише 33157,59 грн, тобто виплату грошового забезпечення здійснено з утриманням 18% податку на доходи фізичних осіб (7751,12 грн) та військового збору у розмірі 5% (2153,09 грн).

Однак з огляду на приписи Порядку №44 відповідачу належало при виплаті позивачу сум грошового забезпечення на виконання вказаного рішення суду компенсувати позивачу суму податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії Військової частини НОМЕР_1 по утриманню з суми грошового забезпечення податку на доходи фізичних осіб без її компенсації є протиправними.

Стосовно дій відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми виплаченого позивачу грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі №140/6647/25, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 16-1 пункту 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції, чинній до внесення до нього змін згідно Закону України №4015-IX від 10 грудня 2024 року, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

В свою чергу, відповідно до підпункту 16-1 пункту 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції, чинній після внесення до нього змін згідно з Законом України №4015-IX від 10 грудня 2024 року, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є: 1) особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; 2) фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп; 3) платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів).

Військовий збір для платників збору, зазначених у підпунктах 2 та 3 цього підпункту, встановлюється з 1 січня 2025 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

Об`єктом оподаткування збором є: 1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу; 2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; 3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 292 цього Кодексу.

Ставка збору становить: 1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту; 2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, з розрахунку на календарний місяць; 3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - 1 відсоток від доходу, визначеного згідно із статтею 292 цього Кодексу; 4) для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань - 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту).

Починаючи з 1 січня року, наступного за роком, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, ставка збору для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору з доходів платників збору, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставками, визначеними підпунктом 1.3 цього пункту.

У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Поряд з цим, суд зауважує, що згідно з приписами пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 жовтня 2024 року №4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 ПК України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених ПК України.

Таким чином, до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01 грудня 2024 застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

Отже, враховуючи приписи вищезазначених норм податкового законодавства суд вважає, що оскільки Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 06 січня 2021 року, тобто за попередній період, то відповідачем протиправно утримано військовий збір у розмірі 5% замість 1,5 % від суми нарахованої індексації грошового забезпечення, оскільки нарахування та виплата вказаного грошового забезпечення стосувалось податкового періоду до 01 грудня 2024 року та не залежить від фактичної виплати (26 березня 2026 року) грошового забезпечення позивача.

Таким чином, відповідач безпідставно та надмірно утримав зайві 3,5 % військового збору (5 % замість 1,5 %) з виплаченого грошового забезпечення позивача.

З огляду на вищенаведене позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 06 січня 2021 року за весь час затримки виплати.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму місячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 06 січня 2021 року відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати (26 березня 2026 року).

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання податку на доходи фізичних осіб із суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі №140/6647/25 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі №140/6647/25.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі №140/6647/25.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору у розмірі 3,5% з суми виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі №140/6647/25.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк