Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №140/10083/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року ЛуцькСправа № 140/10083/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Волинської митниці (далі – митний орган, митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.07.2026 №UA205140/2026/000132/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання зовнішньоекономічного контракту позивач здійснила імпорт на митну територію України сільськогосподарського шпагату, виготовленого із поліпропіленової нитки, та з метою митного оформлення товару через уповноваженого декларанта подала до Волинської митниці митну декларацію №26UA205140044047U5 від 27.07.2026, визначивши митну вартість товару за основним методом – за ціною договору (вартістю операції).

Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом подано передбачені статтею 53 Митного кодексу України документи, зокрема зовнішньоекономічний контракт, рахунок-проформу, рахунок-фактуру, банківський платіжний документ, транспортні документи та документи щодо вартості перевезення товару.

Позивач зазначає, що подані документи містили достатні та узгоджені відомості щодо ціни товару, фактично сплаченої продавцю, умов поставки та числових значень складових митної вартості.

На вимогу митного органу декларантом додатково надано повідомлення про надання додаткових пояснень та документів від 27.07.2026 №27/07-1 і відомості щодо конвертації валют, однак митниця заявлену митну вартість за основним методом не визнала та 27.07.2026 прийняла рішення №UA205140/2026/000132/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом, а також оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2026/001614.

Позивач вважає наведені митним органом розбіжності необґрунтованими. Зазначає, що ціна оцінюваного товару у сумі 43 718,00 євро однаково визначена у рахунку-проформі та рахунку-фактурі і фактично сплачена продавцю платіжною інструкцією №21 від 21.07.2026. Зазначення у митній декларації країни відправлення статистичної вартості товару у чеських кронах обумовлено конвертацією валют при оформленні експортної декларації та не свідчить про існування іншої ціни товару.

Також позивач вказує, що транспортні витрати підтверджені поданими документами, а саме договором про організацію перевезень, заявкою-договором та довідкою про транспортні витрати №22 від 22.07.2026, згідно з якими загальна вартість перевезення за маршрутом м. Оломоуц (Чеська Республіка) – м. Нововолинськ становила 112 400,00 грн, з яких 80 000,00 грн – від місця завантаження до митного переходу Ужгород – Вишнє Нємецьке та 32 400,00 грн – від митного переходу до м. Нововолинська. До митної вартості товару включено саме 80 000,00 грн витрат на транспортування до місця ввезення товару на митну територію України.

Стосовно навантажувальних робіт позивач зазначає, що вони здійснювалися за рахунок відправника, що прямо зазначено у довідці про транспортні витрати, тому окремих витрат на навантаження позивач не ніс.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідач у поданому відзиві проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

Митниця зазначає, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено розбіжності у документах та відсутність усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості.

Зокрема, відповідач вказує, що заявлена до митного оформлення вартість товару згідно з рахунком-фактурою №0010600356 у сумі 43 718,00 євро не відповідає зазначеній у митній декларації країни відправлення №26CZ3000000VZFA7B4 від 22.07.2026 вартості 1 059 290,00 чеських крон, а числового розрахунку для перевірки таких значень до митного оформлення не надано.

Крім того, у митній декларації країни відправлення зазначено вартість перевезення в межах країни в сумі 3 500 чеських крон, яка, на думку відповідача, не включена до митної вартості товару.

Також митниця посилається на те, що товар постачався на умовах FCA CZ Olomouc, у довідці про перевезення від 22.07.2026 №22 зазначено, що навантажувальні роботи здійснювалися за рахунок відправника, однак у поданих документах окремо не зазначено їх вартості, а зовнішньоекономічний контракт №050220252 від 05.02.2025 не визначає, які саме складові включає вартість товару.

Крім того, відповідач вказує на відсутність відомостей про розрахунки за транспортні послуги, рахунка-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акта здачі-приймання наданих послуг та банківського платіжного документа про оплату транспортних послуг.

Митний орган зазначає, що на вимогу про надання додаткових документів декларантом надано лише відомості щодо конвертації валют та повідомлення від 27.07.2026 №27/07-1, а листом від 27.07.2026 декларант повідомив про остаточність поданих документів.

За таких обставин відповідач вважає, що заявлена митна вартість не могла бути визнана за основним методом.

Митну вартість товару визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України (далі – МК України) на рівні 3,52 дол. США/кг за електронною митною декларацією №UA100330/2026/409786 від 10.06.2026. За твердженням відповідача, за вказаною митною декларацією здійснено митне оформлення товару “Шпагат та мотузки для пакування: шпагат поліпропіленовий PP...” на умовах поставки FCA, а обсяги партій є подібними.

Ухвалою суду від 02.10.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін у судове засідання.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їх сукупності, встановив такі обставини.

05.02.2025 між компанією JUTA a.s., Чеська Республіка (продавець), та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №050220252.

Відповідно до пункту 1.1 контракту продавець зобов`язався поставляти у власність покупця товар відповідно до рахунків-фактур (інвойсів), які є невід`ємною частиною контракту, а покупець – приймати товар та оплачувати його на умовах контракту.

Згідно з пунктом 2.1 контракту асортимент, якість та загальна кількість товару, що підлягає поставці, визначаються у рахунках-фактурах (інвойсах).

Пунктом 2.2 контракту передбачено, що ціни на товар встановлюються у євро, зазначаються у рахунках-фактурах (інвойсах) до контракту та визначаються на умовах FCA Olomouc відповідно до Інкотермс 2010.

Відповідно до пункту 5.1 контракту розрахунки за поставлений товар здійснюються у євро, а згідно з пунктом 5.2 форма розрахунків визначається у відповідних рахунках-фактурах; допускається як безготівкова оплата після поставки товару, так і безготівкова попередня оплата.

20.07.2026 компанією JUTA a.s. складено рахунок-проформу №0010650033 на загальну суму 43 718,00 євро. У рахунку-проформі зазначено умови поставки FCA Olomouc та умову оплати – 100 % попередня оплата.

21.07.2026 ФОП ОСОБА_1 здійснила оплату товару згідно з платіжною інструкцією №21 від 21.07.2026 на загальну суму 43 718,00 євро. Одержувачем коштів зазначено компанію JUTA a.s., а у призначенні платежу міститься посилання на рахунок-проформу №0010650033 та зовнішньоекономічний контракт №050220252 від 05.02.2025.

22.07.2026 продавцем складено рахунок-фактуру №0010600356, яким визначено поставку чотирьох видів поліпропіленового шпагату:

артикул 2634100115201J – PP twine 1000/5 kg, кількість 1 600 кг, ціна 2,04 євро за кг, загальна вартість 3 264,00 євро;

артикул 2634170105200J – PP twine 600/5 kg, кількість 800 кг, ціна 1,97 євро за кг, загальна вартість 1 576,00 євро;

артикул 2634250115210J – PP twine 400/5 kg, кількість 13 600 кг, ціна 1,96 євро за кг, загальна вартість 26 656,00 євро;

артикул 2632200121100J – PP twine 500/2000 m, кількість 6 300 кг, ціна 1,94 євро за кг, загальна вартість 12 222,00 євро.

Загальна вага товару нетто становить 22 300 кг, а загальна вартість – 43 718,00 євро. У рахунку-фактурі також зазначено умови поставки FCA Olomouc.

22.07.2026 сторонами транспортних правовідносин оформлено заявку-договір №22/07/2026-3 на перевезення товару за маршрутом м. Оломоуц (Чеська Республіка) – м. Нововолинськ (Україна).

Замовником за цією заявкою є ФОП ОСОБА_1 , виконавцем – ФОП ОСОБА_2 . Місцем завантаження визначено Juta a.s., plant 10, Sladkovskeho 49, Olomouc, дата завантаження – 22.07.2026, місце розвантаження – м. Нововолинськ, дата розвантаження – 27.07.2026. Загальна сума фрахту становить 112 400,00 грн, а оплата передбачена протягом семи днів після вивантаження автомобіля.

Правовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 щодо організації перевезень регулювалися договором №31/03/25-1 від 31.03.2025.

25.06.2026 між ФОП ОСОБА_2 як замовником та ТОВ “ТРІО-ТРАНС” як виконавцем укладено договір №25/06/26 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Таким чином, договір №25/06/26 від 25.06.2026 не є договором, укладеним між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ; між цими особами укладено договір №31/03/25-1 від 31.03.2025.

Автотранспортна накладна CMR211355 від 22.07.2026 підтверджує перевезення спірної партії товару з м. Оломоуц до м. Нововолинська транспортним засобом, зазначеним також у заявці-договорі.

Довідкою ФОП ОСОБА_2 від 22.07.2026 №22 підтверджено, що транспортні витрати на перевезення вантажу за маршрутом м. Оломоуц (Чеська Республіка) – м. Нововолинськ (Україна) становлять 112 400,00 грн, з них: від місця завантаження м. Оломоуц до митного переходу Ужгород – Вишнє Нємецьке – 80 000,00 грн; від митного переходу Ужгород – Вишнє Нємецьке до місця вивантаження у м. Нововолинську – 32 400,00 грн, у тому числі експедиторські послуги.

У цій же довідці зазначено, що страхування вантажу не проводилось, а навантажувальні роботи здійснювалися за рахунок відправника.

27.07.2026 декларантом до Волинської митниці подано митну декларацію №26UA205140044047U5 на товар – шпагат сільськогосподарський, виготовлений із поліпропіленової нитки, торговельної марки JUTA, виробник Juta a.s., загальною вагою нетто 22 300 кг.

Митну вартість товару визначено за основним методом – за ціною договору.

Фактурна вартість товару у митній декларації становила 43 718,00 євро, що за курсом 50,9653 грн за 1 євро становило 2 228 100,98 грн.

До фактурної вартості декларантом додано 80 000,00 грн транспортних витрат до місця ввезення товару на митну територію України. Отже, заявлена митна вартість товару становила 2 308 100,99 грн.

Разом з митною декларацією декларантом подано пакувальний лист від 22.07.2026, рахунок-проформу №0010650033 від 20.07.2026, рахунок-фактуру №0010600356 від 22.07.2026, CMR211355 від 22.07.2026, платіжну інструкцію №21 від 21.07.2026, довідку про транспортні витрати №22 від 22.07.2026, контракт №050220252 від 05.02.2025, договір про надання послуг митного брокера №33 від 04.03.2025, договори про перевезення №31/03/25-1 від 31.03.2025 та №25/06/26 від 25.06.2026, товарно-транспортну накладну №1040356 від 22.07.2026; заявку №22/07/2026-3 від 22.07.2026; копію митної декларації країни відправлення №26CZ3000000VZFA7B4 від 22.07.2026.

Під час контролю правильності визначення митної вартості митним органом декларанту направлено повідомлення про необхідність надання додаткових документів: виписки з бухгалтерської документації; транспортних документів; каталогів, специфікацій, прейскурантів виробника; страхових документів у разі здійснення страхування; висновків щодо вартісних характеристик товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями.

27.07.2026 декларантом надано повідомлення №27/07-1 та документ щодо конвертації валют.

Листом №27/07/2026 від 27.07.2026 декларант повідомив митницю про надання всіх наявних документів щодо визначеної митної вартості та просив прийняти рішення без урахування строку, передбаченого частиною третьою статті 53 МК України.

27.07.2026 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000132/2.

У графі 33 цього рішення зазначено, що митна вартість товару не може бути визнана за основним методом, оскільки подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Зокрема, митний орган зазначив, що вартість товару за рахунком-фактурою №0010600356 у сумі 43 718,00 євро не відповідає вартості 1 059 290,00 чеських крон у митній декларації країни відправлення №26CZ3000000VZFA7B4 від 22.07.2026; числового розрахунку для перевірки таких значень не надано; в експортній декларації вказана вартість перевезення в межах країни 3 500 чеських крон, яка не включена до митної вартості.

Також митний орган зазначив, що товар заявлено до митного оформлення на умовах поставки FCA CZ Olomouc, які зазначені, зокрема, у рахунку-фактурі (інвойсі) №0010600356 від 22.07.2026. Відповідно до довідки про транспортні витрати №22 від 22.07.2026 навантажувальні роботи здійснювалися за рахунок відправника, однак у документах, поданих до митного оформлення, відсутня інформація щодо вартості таких робіт. Крім того, у зовнішньоекономічному договорі (контракті) №050220252 від 05.02.2025 не визначено, які саме складові включає вартість товару, що, на думку митного органу, може свідчити про невключення вартості навантаження до митної вартості товару.

Окремо митний орган послався на пункт 5.1 договору про перевезення від 25.06.2026 №25/06/26, зазначивши, що цей договір укладено між ФОП ОСОБА_1 як замовником та ФОП ОСОБА_2 як виконавцем та передбачає оплату на підставі рахунків виконавця методом передоплати або після виконання послуг; при цьому відомостей про розрахунки за транспортні послуги не подано.

Також у графі 33 зазначено про неподання рахунка-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акта здачі-приймання послуг та банківського платіжного документа щодо оплати транспортних послуг.

Митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні 3,52 дол. США/кг за електронною митною декларацією №UA100330/2026/409786 від 10.06.2026, що за курсом на дату декларування становило 3,0948 євро/кг. Загальну скориговану митну вартість визначено в сумі 69 013,54 євро.

Митниця зазначила, що за основу взято митну вартість товару “Шпагат та мотузки для пакування: шпагат поліпропіленовий PP...”, імпортованого на умовах FCA за зовнішньоекономічним договором, стороною якого є виробник товару, а коригування на обсяг партії не здійснювалося, оскільки обсяги партій є подібними.

З метою випуску товару у вільний обіг декларантом подано митну декларацію №26UA205140044274U6 від 28.07.2026 з наданням гарантій відповідно до частини сьомої статті 55 МК України.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України (далі – МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною першою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний:

заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом;

подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із частиною третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

виписку з бухгалтерської документації;

ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п`ятою статті 54 МК України визначено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості;

неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини третьої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною четвертою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною третьою статті 58 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно із частиною п`ятою статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, – це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до частини одинадцятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

витрати на транспортування після ввезення;

податки, які справляються в Україні.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі №300/784/24 звернув увагу, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару покладається на декларанта, однак митні органи мають право здійснювати контроль правильності її визначення лише у спосіб, встановлений законом.

Витребування додаткових документів може мати місце тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Митний орган повинен зазначити конкретні обставини, які викликали такі сумніви, причини неможливості перевірити їх на підставі вже поданих документів, та визначити документи, подання яких може усунути відповідні сумніви.

Неподання декларантом усіх витребуваних документів саме по собі не тягне безумовного коригування митної вартості. Такі наслідки можуть наставати лише тоді, коли наявні документи є недостатніми або у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності заявленої митної вартості.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару за основним методом з огляду на таке.

Насамперед суд оцінює довід відповідача щодо невідповідності вартості товару за рахунком-фактурою №0010600356 у сумі 43 718,00 євро вартості 1 059 290,00 чеських крон, зазначеній у митній декларації країни відправлення.

Як встановлено судом, ціна спірної партії товару визначена сторонами договору у євро.

Пунктом 2.2 контракту прямо передбачено, що ціни на товар встановлюються у євро та зазначаються у рахунках-фактурах.

Рахунок-проформа №0010650033 від 20.07.2026 містить ціну товару 43 718,00 євро.

Платіжною інструкцією №21 від 21.07.2026 підтверджено перерахування ФОП ОСОБА_1 на користь компанії JUTA a.s. коштів у сумі 43 718,00 євро за товар згідно з рахунком-проформою №0010650033 та зовнішньоекономічним контрактом №050220252 від 05.02.2025.

Рахунок-фактура №0010600356 від 22.07.2026 також містить загальну ціну товару 43 718,00 євро.

Таким чином, документи, які безпосередньо відображають господарську операцію між продавцем та покупцем, повністю узгоджуються щодо ціни товару.

Суд також враховує зміст самої митної декларації країни відправлення від 22.07.2026 №26CZ3000000VZFA7B4.

Із цього документа вбачається, що показник 1 059 290 чеських крон зазначений у графі 46 як “Статистична вартість”, а не як ціна товару згідно з рахунком-фактурою.

Крім того, у переліку товарів експортної декларації окремо зазначено “Tuzemskэ ъsek dopravnйho: 3.500,- Kи”, тобто транспортні витрати на внутрішній ділянці в сумі 3 500 чеських крон.

Отже, митний орган фактично порівняв фактурну вартість товару, визначену сторонами договору в євро, зі статистичною вартістю в експортній декларації, сформованою у чеських кронах з урахуванням транспортної складової.

При цьому арифметичне співставлення зазначених у документах показників підтверджує їх узгодженість.

Так, при застосуванні курсу близько 24,15 чеських крон за 1 євро, який відповідає порядку перерахунку, 43 718,00 євро становлять приблизно 1 055 790 чеських крон. Додавання зазначених у експортній декларації 3 500 чеських крон транспортної складової дає 1 059 290 чеських крон, тобто саме той показник статистичної вартості, який відображено у графі 46 експортної декларації.

За таких обставин суми 43 718,00 євро та 1 059 290,00 чеських крон не є двома різними цінами товару та не свідчать про розбіжність у документах щодо ціни, фактично сплаченої позивачем продавцю.

Додатково декларантом на вимогу митного органу було надано пояснення щодо конвертації валют та відповідний розрахунок.

Те, що наданий декларантом інформаційний ресурс при застосуванні іншого курсу конвертації показував близьке, але не абсолютно тотожне значення у чеських кронах, не може спростовувати ціну господарської операції, підтверджену рахунком-проформою, рахунком-фактурою та фактично проведеним банківським платежем.

За змістом правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.05.2023 у справі №140/6689/20, особливості конвертації валют при оформленні експортної митної декларації в державі Європейського Союзу самі по собі не свідчать про недостовірність заявленої декларантом митної вартості, визначеної на підставі рахунка-фактури.

Тому зазначене митницею зауваження не підтверджує наявності розбіжності, яка має вплив на правильність визначення митної вартості.

Стосовно окремо зазначених у експортній митній декларації 3 500 чеських крон транспортних витрат суд виходить із наступного.

Як уже встановлено судом, цей показник зазначений у документі країни експорту поряд із статистичною вартістю товару та арифметично пояснює формування показника 1 059 290 чеських крон.

Разом з тим митний орган не встановив, що 3 500 чеських крон є окремими витратами, фактично понесеними саме ФОП ОСОБА_1 понад ті транспортні витрати, які задекларовані та документально підтверджені.

Для цілей визначення митної вартості значення має не сам факт наявності у експортній декларації певного статистичного показника, а встановлення фактично понесених покупцем витрат, які відповідно до статті 58 МК України повинні бути додані до ціни товару та не були до неї включені.

Таких обставин відповідач не встановив.

Натомість до митного оформлення позивачем подано документ про транспортні витрати №22 від 22.07.2026, який містив чіткий поділ витрат за маршрутом: 80 000,00 грн до митного переходу та 32 400,00 грн після перетину митного кордону.

Декларантом до митної вартості включено саме 80 000,00 грн.

Отже, твердження митного органу про невключення 3 500 чеських крон до митної вартості ґрунтується не на встановленні додаткових витрат покупця, а лише на наявності відповідного запису у документі країни експорту.

Таке посилання не є достатнім доказом заниження числового значення транспортної складової митної вартості.

Щодо зауваження митного органу стосовно вартості навантажувальних робіт суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2.2 контракту ціна товару визначається на умовах FCA Olomouc.

Фактичне місце завантаження спірної партії товару – Juta a.s., plant 10, Sladkovskeho 49, Olomouc.

У документі про транспортні витрати №22 від 22.07.2026 прямо зазначено, що навантажувальні роботи здійснювалися за рахунок відправника.

Жоден із досліджених судом документів не містить відомостей про сплату ФОП ОСОБА_1 окремої винагороди за навантаження товару.

Відповідач також не навів будь-якого числового значення таких витрат та не встановив факту їх понесення позивачем.

Натомість у графі 33 рішення митниця зазначила лише, що відсутність інформації щодо вартості навантаження “може свідчити” про те, що така вартість не включена до митної вартості.

На переконання суду, таке формулювання свідчить про припущення митного органу, а не про встановлення конкретної обов`язкової складової митної вартості, яка була понесена покупцем, мала кількісне значення та не була включена до заявленої митної вартості.

При цьому сама по собі відсутність у зовнішньоекономічному контракті детального переліку всіх елементів, з яких продавець формує ціну товару, не свідчить про неможливість перевірити ціну операції.

Контрактом визначено, що ціни встановлюються у євро, наводяться у рахунках-фактурах та розуміються на умовах FCA Olomouc.

Ціна конкретної партії визначена рахунком-проформою та рахунком-фактурою і фактично сплачена покупцем.

Отже, наведені митницею зауваження щодо навантажувальних робіт та відсутності у контракті переліку складових ціни не спростовують ціну, фактично сплачену за товар, і не підтверджують відсутності обов`язкової складової митної вартості.

Оцінюючи доводи відповідача щодо документального підтвердження транспортних витрат, суд враховує наступне.

Заявка-договір №22/07/2026-3 від 22.07.2026, яка була подана до митного оформлення, містила маршрут перевезення, місце і дату завантаження, місце та дату розвантаження, транспортний засіб, загальну суму фрахту – 112 400,00 грн та порядок розрахунків – оплата протягом семи днів після вивантаження автомобіля.

Документ про транспортні витрати №22 від 22.07.2026 деталізував цю суму: 80 000,00 грн – до митного переходу Ужгород – Вишнє Нємецьке та 32 400,00 грн – від митного переходу до м. Нововолинська.

Саме 80 000,00 грн декларант включив до митної вартості товару.

Таким чином, на дату митного оформлення у розпорядженні митниці були документи, які дозволяли встановити як загальну вартість перевезення, так і ту її частину, яка відповідно до статті 58 МК України підлягала включенню до митної вартості.

Суд бере до уваги, що рахунок-фактура №Р-225 від 22.07.2026, який міститься у матеріалах цієї справи, не зазначений серед документів, поданих разом із первинною митною декларацією, а тому суд не використовує його для обґрунтування висновку про обсяг документів, якими митниця володіла на момент прийняття спірного рішення.

Водночас відсутність такого рахунка на момент митного оформлення не спростовує відомостей, які вже містилися у заявці-договорі та довідці №22 від 22.07.2026.

Верховний Суд у постановах від 31.05.2019 у справі №804/16533/14 та від 07.07.2023 у справі №803/718/17 зазначив, що якщо закон не визначає доказ, виключно яким має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими належними доказами. МК України не встановлює, що такими доказами можуть бути виключно фінансові чи бухгалтерські документи, а довідка про транспортні витрати є допустимим доказом їх розміру.

Таким чином, сама відсутність рахунка-фактури, акта здачі-приймання транспортних послуг або платіжного документа не означає, що числове значення транспортних витрат не було документально визначене.

Необґрунтованим є і посилання митного органу на відсутність фактичної оплати транспортних послуг станом на день митного оформлення.

Заявкою-договором №22/07/2026-3 прямо передбачено оплату протягом семи днів після вивантаження автомобіля.

Дата розвантаження визначена 27.07.2026.

Отже, на день прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості строк проведення розрахунку за транспортні послуги ще не сплив, а тому відсутність банківського документа про оплату транспортних послуг на цю дату є об`єктивно узгодженою з умовами правовідносин сторін.

Більше того, суд звертає увагу на неточність, допущену самим митним органом при формулюванні цієї підстави у графі 33 оскаржуваного рішення.

Митниця послалася на пункт 5.1 договору від 25.06.2026 №25/06/26 та зазначила, що цей договір укладений між ФОП ОСОБА_1 як замовником та ФОП ОСОБА_2 як виконавцем.

Разом з тим досліджений судом договір №25/06/26 від 25.06.2026 укладено між ФОП ОСОБА_2 як замовником та ТОВ “ТРІО-ТРАНС” як виконавцем.

Договір між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 має інший номер – №31/03/25-1 від 31.03.2025.

Отже, зазначена у рішенні обставина щодо номера договору та його сторін не відповідає змісту первинних документів.

При цьому документи у сукупності чітко відображають ланцюг організації перевезення: ФОП ОСОБА_1 замовила організацію перевезення у ФОП ОСОБА_2 , а ФОП ОСОБА_2 залучила до виконання перевезення ТОВ “ТРІО-ТРАНС”, відомості про яке як перевізника містяться у транспортних документах.

Таким чином, виявлена самим судом невідповідність між мотивуванням рішення митниці та змістом договорів додатково свідчить про формальний характер аналізу транспортних документів при прийнятті спірного рішення.

Щодо ненадання декларантом усіх додатково витребуваних документів суд зазначає наступне.

Митний орган витребував виписку з бухгалтерської документації, транспортні документи, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника, страхові документи та висновки про вартісні характеристики товару.

Водночас у повідомленні митного органу не наведено належного обґрунтування, яку саме з конкретно виявлених розбіжностей мав усунути кожен із зазначених документів.

Зокрема, фактично сплачена за товар ціна підтверджувалася контрактом, проформою, інвойсом та банківським платіжним документом.

Маршрут і вартість перевезення підтверджувалися транспортними договорами, заявкою-договором, CMR та довідкою №22 від 22.07.2026.

Страхування, як вказано у довідці №22 від 22.07.2026, не здійснювалося.

Відтак відсутність страхових документів не могла свідчити про неповноту заявленої митної вартості.

Так само відповідач не пояснив, яким чином каталоги, прейскуранти виробника чи експертний висновок могли усунути сумніви щодо вже фактично сплаченої ціни конкретної партії товару, яка підтверджувалася банківським документом.

За таких обставин неподання всього переліку додатково витребуваних документів не може розглядатися як самостійна підстава для відмови у визнанні митної вартості за основним методом.

При цьому суд не заперечує право митного органу витребувати додаткові документи за наявності передбачених законом підстав, однак саме по собі реалізоване митницею право на витребування таких документів не звільняє її від обов`язку довести, що наявні документи були недостатніми для перевірки конкретних числових показників митної вартості.

Такого відповідачем у цій справі не доведено.

Суд також враховує, що спрацювання ризиків автоматизованої системи управління ризиками та наявність у інформаційних базах митного органу відомостей про раніше оформлені товари з вищим рівнем митної вартості можуть бути підставою для більш ретельної перевірки заявленої митної вартості, однак не є самостійною та достатньою підставою для відмови у застосуванні основного методу.

У постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №815/6854/17 та від 14.07.2020 у справі №809/1734/16 зазначено, що інформація автоматизованої системи аналізу та управління ризиками має допоміжний характер. Вища митна вартість товарів, оформлених за іншими митними деклараціями, сама по собі не доводить неправильність ціни конкретної зовнішньоекономічної операції, оскільки на рівень ціни можуть впливати характеристики товару, виробник, умови та обсяги поставок, комерційні умови, знижки та інші фактори.

Щодо визначення митної вартості за резервним методом суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України рішення про коригування митної вартості повинно містити наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, та обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості товару і фактів, які вплинули на таке коригування.

За приписами статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, вона визначається з використанням способів, які не суперечать законам України та є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних або визначених митними органами митних вартостях.

Із змісту спірного рішення убачається, що за основу коригування митної вартості взято електронну митну декларацію №UA100330/2026/409786 від 10.06.2026, за якою рівень митної вартості становив 3,52 дол. США/кг.

Митниця зазначила лише загальне найменування товару – “Шпагат та мотузки для пакування: шпагат поліпропіленовий PP...”, умови поставки FCA, факт участі виробника як сторони зовнішньоекономічного договору та вказала, що коригування на обсяг партії не здійснювалося, оскільки обсяги партій є подібними.

На думку суду, таких відомостей недостатньо для висновку про співставність операцій.

Як встановлено у цій справі, оцінювана партія складається із чотирьох видів поліпропіленового шпагату з різними артикулами, товщиною, довжиною, міцністю та різною ціною за одиницю ваги – від 1,94 до 2,04 євро за кг.

Разом з тим оскаржуване рішення не містить інформації про конкретні технічні характеристики товару, оформленого за митною декларацією №UA100330/2026/409786 від 10.06.2026, його артикули, асортимент, виробника, співвідношення окремих видів товару у партії, точний обсяг партії, умови оплати, комерційний рівень операції та інші обставини, які могли впливати на формування ціни.

Твердження митного органу про те, що обсяги партій є подібними, будь-якими числовими показниками у рішенні не обґрунтовано.

Крім того, митний орган застосував до всієї партії оцінюваного товару єдиний рівень митної вартості 3,52 дол. США/кг, незважаючи на те, що сама оцінювана партія складається із різних видів шпагату з різними технічними характеристиками та різними цінами виробника.

Суд також звертає увагу на внутрішню непослідовність мотивування оскаржуваного рішення.

Обґрунтовуючи неможливість застосування методу за ціною договору щодо ідентичних та методу за ціною договору щодо подібних товарів, митниця зазначила про відсутність у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари.

Водночас при застосуванні резервного методу митний орган використав іншу митну декларацію саме як джерело інформації про, за його твердженням, подібний товар.

Рішення не містить пояснення, чому відомості про товар за митною декларацією №UA100330/2026/409786 від 10.06.2026 були недостатніми для застосування методу, передбаченого статтею 60 МК України, але одночасно визнані достатніми для визначення митної вартості за резервним методом.

Така непослідовність не дає можливості перевірити дотримання митним органом вимоги щодо послідовного застосування методів визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі №300/784/24 зазначив, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою, та вартістю подібних товарів, митне оформлення яких здійснено раніше, не свідчить про порушення з боку декларанта та не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості. Така різниця може бути підставою для виникнення сумнівів та здійснення перевірки, однак не замінює обов`язку митного органу належно обґрунтувати неможливість застосування основного методу та числове значення скоригованої митної вартості.

Таким чином, оскаржуване рішення не містить достатнього порівняльного аналізу характеристик оцінюваного товару і товару, митне оформлення якого використано як цінове джерело, а тому визначення митної вартості на рівні 3,52 дол. США/кг не є належно обґрунтованим.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що подані декларантом до митного оформлення документи у їх сукупності дозволяли встановити ціну товару, фактично сплачену продавцю, ідентифікувати оцінювану партію, визначити умови поставки, маршрут перевезення та числове значення транспортних витрат, які підлягали включенню до митної вартості.

Рахунок-проформа, рахунок-фактура та платіжний документ містять однакову ціну товару – 43 718,00 євро.

Показник 1 059 290 чеських крон у експортній декларації є статистичною вартістю та арифметично узгоджується із фактурною вартістю після конвертації та додавання зазначених у цій же декларації 3 500 чеських крон транспортної складової.

Митницею не доведено факту понесення позивачем додаткових витрат на внутрішнє перевезення у Чеській Республіці понад задекларовані транспортні витрати.

Навантажувальні роботи здійснювалися за рахунок відправника, а доказів понесення відповідних витрат покупцем немає.

Витрати на перевезення до митного кордону України у сумі 80 000,00 грн мали кількісне визначення та підтверджувалися поданими до митного оформлення документами.

Відсутність банківського документа про оплату транспортних послуг станом на 27.07.2026 узгоджується з погодженим сторонами строком оплати протягом семи днів після вивантаження товару.

Крім того, митний орган при формулюванні однієї з підстав рішення неправильно зазначив сторони договору від 25.06.2026 №25/06/26, що не відповідає змісту первинного документа.

За таких обставин наведені у графі 33 оскаржуваного рішення зауваження не підтверджують наявності у документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки або відсутності відомостей про фактично сплачену ціну чи числові значення обов`язкових складових митної вартості.

Відповідач також не довів неможливості визначення митної вартості товару за основним методом та не обґрунтував числове значення митної вартості, визначене за резервним методом.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Волинська митниця такого обов`язку у цій справі не виконала.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми права, рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.07.2026 №UA205140/2026/000132/2 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов належить задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 939,16 грн платіжною інструкцією від 30.07.2026 №415.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у сумі 1 939,16 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 04.05.2026 №338-ЮП та попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу від 30.07.2026 №30/071, відповідно до якого орієнтовна сума витрат становить 8 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.9 договору про надання правничої допомоги від 04.05.2026 №338-ЮП приймання-передача наданих послуг здійснюється шляхом оплати клієнтом вартості послуг адвоката згідно з виставленим рахунком, у якому зазначаються перелік наданих послуг, витрачений адвокатом час та їх вартість; сторони також можуть оформити акт приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що вартість послуг адвоката погоджується сторонами додатково в усному порядку і може підтверджуватися додатковими угодами та/або актами приймання-передачі наданих послуг; якщо вартість послуг не погоджена, розмір гонорару визначається адвокатом на підставі діючого прайс-листа та оплачується згідно з виставленим рахунком.

У позовній заяві представник позивача заявив про намір подати до моменту ухвалення рішення або протягом п`яти днів після його ухвалення акт приймання-передачі наданих послуг, рахунок-фактуру та платіжний документ на підтвердження витрат у сумі 8 000,00 грн.

На час прийняття рішення такі докази суду не подано.

Попередній (орієнтовний) розрахунок сам по собі не підтверджує остаточного обсягу та вартості фактично наданих адвокатом послуг відповідно до умов договору.

Тому суд позбавлений можливості на час прийняття цього рішення вирішити питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у сумі 1 939,16 грн.

Керуючись статтями 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 27 липня 2026 року №UA205140/2026/000132/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 939,16 грн (одна тисяча дев`ятсот тридцять дев`ять гривень 16 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385).

Суддя Н. В. Стецик