Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №120/14366/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 жовтня 2026 р. Справа № 120/14366/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неподання до органів військового командування вищого рівня клопотання про нагородження його державною відзнакою, а тому вважає, що відповідача слід зобов`язати порушити питання перед органами військового управління вищого рівня про нагородження позивача державною відзнакою.

Ухвалою суду від 20.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою витребувано у військової частини НОМЕР_1 докази звернення командира військової частини НОМЕР_1 через Департамент кадрової політики Міністерства оборони України до Міністра оборони України щодо нагородження ОСОБА_1 державною відзнакою (за наявності такого).

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача 05.11.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, зазначивши, що висування військовослужбовця для відзначення державною нагородою належить до дискреційних повноважень відповідного командира і не є його безумовним обов`язком. Вказав, що у військовій частині НОМЕР_1 відсутні відомості про надходження та реєстрацію рапорту молодшого лейтенанта ОСОБА_2 від 22.10.2022 щодо нагородження позивача, а також документи щодо підготовки чи направлення нагородних матеріалів.

При цьому інший рапорт щодо виплати винагороди за знищення ворожої техніки був розглянутий та залишений без задоволення у зв`язку з відсутністю належних доказів знищення крилатої ракети саме зазначеними військовослужбовцями.

Згідно розпорядження №37 від 18.03.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл адміністративних справ, які перебували у провадженні судді - Яремчука Костянтина Олександровича.

Автоматизованою системою документообігу суду в порядку, встановленому ст. 31 КАС України, визначено головуючу суддю у цій справі - Бошкову Юлію Миколаївну.

23.03.2026 року ухвалою судді Бошкової Ю.М. прийнято адміністративну справу №120/14366/25 до свого провадження та розпочато розгляд справи спочатку.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, пояснень і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

До матеріалів справи позивачем долучено копію донесення від 22.10.2022, адресованого командиру військової частини НОМЕР_1 , у якому викладено обставини виконання бойового завдання цього ж дня бойовим розрахунком ОЦ СпП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ССпО ЗС України із застосуванням ПЗРК «Stinger» поблизу с. Шпилі Іванківського району. За змістом цього документа, під час виконання бойового завдання було уражено повітряну ціль, а серед військовослужбовців, які брали участь у його виконанні, зазначено, зокрема, старшого солдата ОСОБА_1 .

Також до матеріалів справи долучено копію рапорту від 22.10.2022, адресованого командиру військової частини НОМЕР_1 , у якому порушувалося питання про заохочення державними нагородами окремих військовослужбовців, у тому числі ОСОБА_1 , у зв`язку з виконанням бойового завдання 22.10.2022.

У подальшому представником позивача вживались заходи з метою отримання інформації щодо нагородження ОСОБА_1 за подію 22.10.2022.

Військова частина НОМЕР_2 листом від 28.05.2025 №331/7283 повідомила, що відомості про нагородження особового складу належать до службової інформації, у зв`язку з чим запитувані відомості та копії документів на адвокатський запит не надано.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непорушення перед органами військового управління вищого рівня питання про його нагородження, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 5 Закону України від 16 березня 2000 року № 1549-III «Про державні нагороди України» (далі Закон № 1549-III) передбачено, що нагородження державними нагородами провадиться указом Президента України. Нагородженому вручається державна нагорода та документ, що посвідчує нагородження нею.

Особи, нагороджені державними нагородами, користуються пільгами, передбаченими законами України, про що зазначено в статті 15 указаного Закону.

Також відповідно до ст. 4 Закону № 1549-III Президент України затверджує: статут - для звання Герой України та кожного ордену; положення - для інших державних нагород.

Статути і положення про державні нагороди визначають підстави для нагородження, містять опис державної нагороди, а також встановлюють порядок нагородження, вручення, носіння державних нагород та інші правила.

Указом Президента України від 19 лютого 2003 року № 138/2003 затверджено Порядок представлення до нагородження та вручення державних нагород України.

Згідно пунктами 1-8 Порядку цей Порядок установлює загальні правила представлення до нагородження та вручення державних нагород України.

Подання про відзначення державними нагородами вносять Президентові України Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд, Офіс Генерального прокурора, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, Комісія державних нагород та геральдики при Президентові України, а також Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, які вносять спільне подання.

Висунення кандидатур до відзначення державними нагородами здійснюється гласно за місцем роботи осіб, яких представляють до нагородження, у трудових колективах підприємств, установ, організацій незалежно від типу та форми власності.

Клопотання про відзначення державною нагородою порушується перед відповідним органом чи організацією вищого рівня.

Клопотання про відзначення державними нагородами, які порушуються органами місцевого самоврядування, подаються через Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідні обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації.

Клопотання про відзначення державними нагородами, які порушуються центральними органами творчих спілок, товариств, об`єднань громадян, подаються через відповідні центральні органи виконавчої влади або Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації.

Подання про відзначення державними нагородами:

керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій вносяться Кабінетом Міністрів України;

іноземців та осіб без громадянства вносяться Міністерством закордонних справ України.

Подання про відзначення державними нагородами, що вносяться:

Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим і Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим (за спільним поданням), обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - мають бути попередньо письмово погоджені з відповідними центральними органами виконавчої влади;

міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади - мають бути попередньо письмово погоджені з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Органи, яким надано право вносити подання про відзначення державними нагородами, надсилають на ім`я Президента України подання і нагородний лист установленого зразка, затверджений Комісією державних нагород та геральдики при Президентові України.

У нагородному листі зазначаються конкретні заслуги особи, що стали підставою для порушення клопотання про відзначення її державною нагородою, та проставляється печатка підприємства, установи, організації за місцем роботи особи.

Водночас особливості застосування заохочень до військовослужбовців та повноваження командирів щодо висування підлеглих військовослужбовців для відзначення державними нагородами України визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України).

Статтею 13 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що заохочення є важливим засобом виховання військовослужбовців і зміцнення військової дисципліни. Кожний командир у межах прав, наданих йому цим Статутом, зобов`язаний заохочувати підлеглих військовослужбовців за старанність, розумну ініціативу та сумлінне виконання службових обов`язків. У разі коли командир вважає, що наданих йому прав недостатньо для заохочення військовослужбовців, які відзначилися, він може клопотати про заохочення перед старшим командиром. Заохочення має бути заслуженим. При визначенні виду заохочення враховується характер заслуг військовослужбовця та його ставлення до служби за попередній час.

Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за мужність і відвагу, проявлені під час виконання військового обов`язку, зразкове управління військами, високі показники в бойовій підготовці, оволодінні військовою технікою та озброєнням, інші заслуги перед Вітчизною, Збройними Силами України начальники від командира полку (командира корабля 1 рангу), командири, які мають рівні з ними права та вищі, командири окремих батальйонів (кораблів 2 рангу), а також командири окремих військових частин, які користуються відповідно до статті 8 цього Статуту дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), мають право висувати підлеглих військовослужбовців для відзначення державними нагородами України.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що законодавством передбачено обов`язок командира заохочувати підлеглих військовослужбовців за наявності відповідних підстав, однак питання визначення конкретного виду заохочення вирішується з урахуванням характеру заслуг військовослужбовця та його ставлення до служби. Водночас статтею 14 Дисциплінарного статуту висування підлеглого військовослужбовця саме для відзначення державною нагородою України визначено як право відповідного командира, а не як його безумовний обов`язок.

Отже, для встановлення протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 у спірних правовідносинах суду необхідно з`ясувати, чи виник у відповідача обов`язок щодо порушення перед органом військового управління вищого рівня клопотання про відзначення позивача державною нагородою України та чи було такий обов`язок ним не виконано.

Як встановлено судом, на підтвердження своїх доводів позивачем долучено копії донесення та рапорту від 22.10.2022.

Разом з тим надані копії не містять підпису особи, від імені якої вони складені, а рапорт, крім того, не містить відомостей про його реєстрацію, отримання військовою частиною НОМЕР_1 чи резолюції командира військової частини.

Також на виконання вимог ухвали суду від 20.10.2025 відповідачем доказів звернення командира військової частини НОМЕР_1 до органів військового управління вищого рівня щодо нагородження ОСОБА_1 не надано.

Додатково військова частина НОМЕР_1 повідомила, що у її діловодстві відсутні відомості про надходження та реєстрацію рапорту молодшого лейтенанта ОСОБА_2 від 22.10.2022 щодо нагородження позивача, а також документи про підготовку чи направлення відповідних нагородних матеріалів.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас у справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності своєї поведінки покладається на відповідача.

Частиною першою статті 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до частини другої цієї статті письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено Кодексом.

За таких обставин наявні у матеріалах справи копії зазначених документів самі по собі не дають підстав встановити факт надходження відповідного рапорту на розгляд командира військової частини НОМЕР_1 та, відповідно, започаткування процедури висування ОСОБА_1 для відзначення державною нагородою України.

При цьому факт розгляду іншого рапорту щодо виплати грошової винагороди за знищення ворожої техніки не свідчить про прийняття командиром військової частини рішення щодо висування позивача до державної нагороди, оскільки такий рапорт стосувався іншого виду заохочення та іншої процедури.

Крім того суд наголошує, що саме по собі зазначення військовослужбовця у донесенні про виконання бойового завдання чи наявність пропозиції щодо його заохочення не породжує безумовного обов`язку командира військової частини звернутися до органів військового управління вищого рівня з клопотанням про відзначення такого військовослужбовця державною нагородою.

Як уже зазначалося, відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України висування підлеглого військовослужбовця для відзначення державною нагородою України віднесено до повноважень відповідного командира та передбачає оцінку ним характеру заслуг військовослужбовця.

Водночас суд не вправі підміняти відповідного командира у вирішенні питання про висування конкретного військовослужбовця для відзначення державною нагородою та самостійно визначати наявність підстав для такого висування.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №1840/2970/18 розглядав питання щодо дискреційних повноважень в частині заохочень.

Верховний Суд зазначає, що дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання про висування ОСОБА_1 для відзначення державною нагородою України належить до повноважень відповідного командира та не є його безумовним обов`язком. При цьому матеріалами справи не підтверджено прийняття командиром військової частини НОМЕР_1 рішення про таке висування чи започаткування відповідної нагородної процедури.

Тому, оцінюючи заявлені позовні вимоги у сукупності з установленими обставинами справи та наданими відповідачем відомостями, суд не вбачає підстав для висновку про допущення військовою частиною НОМЕР_1 протиправної бездіяльності щодо непорушення питання про відзначення ОСОБА_1 державною нагородою України, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Рішення суду сформовано 02.10.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна