Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №686/21722/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/21722/26

Провадження № 2-а/686/384/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02 жовтня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючої судді Хараджі Н.В., за участю секретаря судового засідання Мельник А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління транспорту та зв`язку Хмельницької міської ради про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із вказаним адміністративним позовом про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що головним спеціалістом - інспектором з паркування управління транспорту та зв`язку Хмельницької міської ради, Шрубковською Ольгою Тадеушівною, 20 травня 2025 року було винесено постанову серії ХМ №00078051 (копія додається), якою мене притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у сумі 680 грн. Згідно вказаної постанови я був визнаний винуватим у тому, що 20 травня 2025 року о 10:05 год. по вул. Свободи, 55 у м. Хмельницькому здійснив зупинку транспортного засобу марки «ВАЗ 21070» з державним номерним знаком « НОМЕР_1 » на перехресті, чим порушив вимоги пункту підпункту ґ) пункту 15.9 ПДР, та чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП.

Проте, погодитись з зазначеною постановою він не може, вважає її незаконною, а висновки інспектора стосовно порушення вимог підпункту ґ) пункту 15.9 ПДР та кваліфікацію його дій за частиною 3 статті 122 КУпАП безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставин справи з огляду на наступне. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови він був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП за порушення вимог підпункту ґ) пункту 15.9 ПДР України. При цьому в якості обставин, які свідчать про здійснення ним такого порушення, у постанові зазначено, що по вул. Свободи 55 у м. Хмельницькому він здійснив саме зупинку транспортного засобу марки «ВАЗ 21070» з державним номерним знаком « НОМЕР_1 » на перехресті.

Відповідно до підпункту ґ) пункту 15.9 ПДР зупинка забороняється, зокрема на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Частина 3 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Тобто, кваліфікуючими ознаками частини 3 статті 122 КУпАП є саме порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Однак у оскаржуваній постанові жодним чином не згадується про ці кваліфікуючі ознаки і в чому вони виразились, натомість інспектором використано загальне формулювання уточнення: «Порушено вимоги: Зупинка на перехрестях», а саме зупинка на перехрестях (п.15.9 (ґ) ПДР)», а тому можна дійти висновку, що інспектор з паркування управління транспорту та зв`язку Хмельницької міської ради, ОСОБА_2 , безпідставно кваліфікував його дії за частиною 3 статті 122 КУпАП.

Таким чином, при розгляді вказаної справи відповідачем не досліджені та не встановлені всі обставини справи, надана невірна кваліфікація його діям, а тому виникає необхідність у скасуванні оскаржуваної постанови і закритті справи про адміністративне правопорушення. У зв`язку з чим просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження по справі закрити.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (без виклику) сторін.

До суду відповідач надіслав відзив на позовну заяву, за яким заперечував проти задоволення позову, посилаючись на законність дій під час складання оскаржуваної постанови, підтвердженність доказами скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУПАП, та додавши до справи копію матеріалів адміністративного провадження та фотоматеріали.

Суд, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно постанови про адміністративне правопорушеннясерія ХМ №00078051 від 20 травня 2025 року , 20 травня 2025 року о 10:05 год. по вул. Свободи, 55 у м. Хмельницькому ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу марки «ВАЗ 21070» з державним номерним знаком « НОМЕР_1 » на перехресті, чим порушив вимоги пункту підпункту ґ) пункту 15.9 ПДР, та чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП, за що призначено штраф в розмірі 680 грн.

Факт зупинки транспортного засобу у зазначеному в оскаржуваній постанові місці та часі позивачем не оспорюється.

Відповідно до Дислокації технічних засобів регулювання дорожнього руху ділянка від (2+281 км до 2+416 км), по вулиці Свободи знаходиться перехрестя. Спростовних доказів сторонами не надано.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а).

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як передбачено пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

Пунктом 15.1 ПДР встановлено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинна здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху), п. 15.2 ПДР.

Відповідно до підпункту «ґ» пункту 15.9 ПДР, зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Згідно п. 15.10. ПДР стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена зупинка.

Приписами пп. (ґ) п. 2 ч.3 ст.265-4 КУпАП визначено перелік випадків, у яких розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, зокрема, якщо розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а зокрема: на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Згідно пункту 1.10 ПДР перешкода для руху - нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.

Дослідивши зібрані у справі докази, судом установлено, що зібрані у справі докази підтверджують обставини з приводу зупинки позивачем транспортного засобу ВАЗ 21070» з державним номерним знаком « НОМЕР_1 » на перехресті. При цьому факт зупинки у зазначеному в оскаржуваній постанові місці та часі транспортного засобу позивачем не оспорюється. При цьому, здійснення такої зупинки транспортного засобу ВАЗ 21070» з державним номерним знаком « НОМЕР_1 » на перехресті, створювало суттєві перешкоди дорожньому руху шляхом звуження проїзної частини дороги, та відповідно зменшення її пропускної здатності та створення умов для примусової зміни смуги руху чи маневрування водіями інших транспортних засобів.

Згідно із частиною 3 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як наслідок зібраними у справі доказами підтверджуються обставини щодо порушення позивачем підпункту «ґ» пункту 15.9 ПДР та наявність правових підстав для винесення відповідачем оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 3 статті 122 КУпАП.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Інші істотні порушення процедури складання оскаржуваної постанови позивачем не вказано та судом не встановлені

З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а отже і правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а тому підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем не підлягають розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 8,9, 72, 77, 139, 242, 243-246, 286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний ОСОБА_1 до Управління транспорту та зв`язку Хмельницької міської ради про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Н.В. Хараджа