Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №670/499/26 — Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/499/26

Провадження № 2/670/456/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

25 вересня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Голуба О.Є.

за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», третя особа – приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Роман Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

До Віньковецького районного суду Хмельницької області в електронній формі за допомогою підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшла позов на заява представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Мишковської Тетяни Миколаївни до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», третя особа – приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Роман Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якій представник позивача просить визнати виконавчий напис від 28.05.2021 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем та зареєстрований в реєстрі за № 67770, яким звернено стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», якому товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №01-23-02/21 від 23 лютого 2021 року, якому в свою чергу акціонерним товариством «Альфа Банк», на підставі договору факторингу №1 від 22 лютого 2021 року, відступлено право вимоги за кредитним договором №491008154 від 23 липня 2019 року, укладеного між акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_1 в загальному розмірі 39 967,02 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує таким.

28.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис та зареєстровано в реєстрі за № 67770, яким звернено стягнення з ОСОБА_1 на грошові кошти на користь ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», якому ТОВ «ФК ФОРТ» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 01-23-02/21 від 23 лютого 2021 року, якому в свою чергу АТ «Альфа Банк», на підставі договору факторингу № 1 від 22 лютого 2021 року, відступлено право вимоги за кредитним договором № 491008154 від 23 липня 2019 року, укладеного між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 в загальному розмірі 39 967,02 грн, з яких – 26 062,07 грн - заборгованість за кредитом; - 11 067,30 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; - 2 787,65 грн. - заборгованість за штрафними санкціями; - 50,00 гривень 00 копійок - плата за вчинення виконавчого напису. Стягнення проводиться за період з 23.07.2019 по 19.05.2021 (так вказано у виконавчому написі). 07.06.2021 ТОВ «Фінфорс» пред`явив до виконання виконавчий напис до приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Р.М.

22.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Лабчуком Романом Михайловичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66171706. 22.05.2026 позивачу стало відомо про існування вищевказаного виконавчого напису та його примусового виконання приватним виконавцем.

25.05.2026 у відповідь на адвокатський запит було отримано копію виконавчого напису та матеріал виконавчого провадження. Ознайомившись з його змістом позивач вважає, що вчинення виконавчого напису не відповідає вимогам закону та виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню з наступних підстав:

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. У виконавчому написі від 28.05.2021 за реєстр. №67770 нотаріус зазначає, що строк платежу за кредитним договором 491008154 від 23.07.2019 настав, при цьому нотаріус не вказав конкретну дату настання строку платежу, чим порушив ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Із копії виконавчого напису, вбачається, що нотаріусом здійснено виконавчий напис на підставі наданого не повного розрахунку боргу, який в свою чергу не може вважатись документом, що підтверджує безспірність вимог банку до боржника, тому з цього випливає, що при вчиненні нотаріальних дій нотаріус не переконався щодо безспірності існуючої заборгованості. Зокрема, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен впевнитися у безспірності заборгованості, але надати належну оцінку розрахункам може особа, яка володіє спеціальними бухгалтерськими знаннями. У нотаріуса відсутні спеціальні бухгалтерські знання, тому це доводить, що він не міг перевірити безспірність заборгованості позивача перед відповідачем;

При цьому, у ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, у цій справі кредитор, після завершення строку кредитування, мав право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені, однак таких вимог банк не заявляв, у зв`язку із чим стягнення штрафів та пені, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є незаконним.

Окрім того, виконавчий напис було вчинено 28 травня 2021 року, в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 про визнання нечинним і скасування п.1 та п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662, якою визнано незаконним та нечинним, зокрема розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.

Відтак, оскільки укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а також у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, тому вчинено з порушенням норм ст. 88 Закону України «Про нотаріат», тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Рух справи в суді та позиція сторін.

Ухвалою суду від 15.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання на 05.08.2026.

20.07.2026 представник відповідача Наваренко В.Г. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому він визнав позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Крім того, просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, у зв`язку із визнання позову повернути позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а також просив зменшити витрати на правничу допомогу до 1000,00 грн.

05.08.2026 розгляд справи відкладено на 25.09.2026 у зв`язку із перебуванням головуючого у щорічній відпустці.

25.09.2026 позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання.

Представник позивача Мишковська Т.М. в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, подала до суду клопотання від 24.09.2026 про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти щодо прийняття судом визнання позову відповідачем, просить позов задовольнити.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Р.М. у судове засідання повторно не з`явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в його електронний кабінет.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У постановах КЦС ВС від 09.09.2020 у справі № 572/2515/15-ц, від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19 вказано, що відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З урахуванням того, що позивач позов підтримує, а відповідач позов визнає, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача. Таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Підстав сумніватися у волевиявленні сторін немає.

У зв`язку з тим, що сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 28.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис та зареєстровано в реєстрі за № 67770 яким звернено стягнення з ОСОБА_1 на грошові кошти на користь ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», якому ТОВ «ФК «ФОРТ» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 01-23-02/21 від 23 лютого 2021 року, якому в свою чергу АТ «Альфа Банк», на підставі договору факторингу №1 від 22 лютого 2021 року, відступлено право вимоги за кредитним договором № 491008154 від 23 липня 2019 року, укладеного між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 на загальну суму 39 967,02 грн, яка складається з:

26 062,07 грн – заборгованість за кредитом;

11 067,30 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом;

2 787,65 грн – заборгованість за штрафними санкціями;

50,00 грн – за вчинення виконавчого напису (а.с.6,зворот).

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2021, приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Лабчуком Р.М. відкрито виконавче провадження № 66171706 за заявою ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» про примусове виконання виконавчого напису № 67770, виданого 28.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., про стягнення з боржника ОСОБА_1 26 062,07 грн – заборгованості за кредитом; 11 067,30 грн – заборгованості за відсотками за користування кредитом; 2 787,65 грн – заборгованості за штрафними санкціями; 50,00 грн – за вчинення виконавчого напису, загалом суму заборгованості в розмірі 39967,02 грн та постановлено стягнути з боржника винагороду приватного виконавця у розмірі 3 996,70 грн (а.с.7).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Згідно з ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно із статтею 50 Закону «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Згідно із статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

За п. 1.1. даної Глави для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Відповідно до п. 1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ вищевказаного Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Тобто, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При цьому сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172.

Пунктом 1 зазначеного Переліку, в редакції від 29 листопада 2001 року, передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставне майно, нотаріусу подаються: - оригінал нотаріально посвідченої угоди; - документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язанням.

Отже, з моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.

10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.

Водночас постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі №826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п.1 та п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 визнано незаконним та нечинним, зокрема розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Суд бере до уваги, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), оскільки оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Отже, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.»

Суду не надано доказів укладання кредитного договору в нотаріальній формі, що виключає можливість вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Враховуючи зазначене вище, оскільки оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем 28 травня 2021 року та зареєстрований в реєстрі за № 67770, в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14, а укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, відтак наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на наведене, оскільки нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідчений, факт безспірності заборгованості позивачем не визнається, водночас відповідач позов визнав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати у справі.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Споживач, що звернувся до суду з позовом про захист своїх прав, звільнений від сплати судового збору як за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарг) (Постанова КЦС ВС від 19 жовтня 2022 року в справі № 743/1481/21).

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на наведене, враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, при цьому позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (доказів сплати судового збору зазначеного в орієнтовному розрахунку суми судових витрат, суду не надано), водночас відповідач визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, тому стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 665,60 грн,

Як вбачається з матеріалів справи, в описовій частині позову представником позивача зазначається орієнтовний розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які становлять 6000,00 грн. Однак матеріали справи не містять поданих в передбачений процесуальним законодавством строк належних та достатніх доказів розміру понесених витрат на правничу допомогу, а відтак у суду відсутні підстави для відшкодування даних витрат.

На підставі ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 83, 141, 142, 263, 265, 274-279, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», третя особа – приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Роман Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем 28 травня 2021 року та зареєстрований в реєстрі за № 67770, яким звернено стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» в загальному розмірі 39 967,02 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» на користь Держави судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», ЄДРПОУ 40340222, адреса місцезнаходження: пл. Солом`янська, буд. 2, м. Київ.

Третя особа – приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Роман Михайлович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 87, каб. 406, м. Хмельницький Хмельницького району Хмельницької області.

Повне рішення суду складено 30.09.2026.

Суддя О.Є. Голуб